ЗАГОРСЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ (22.11.1989 – 14.02.2023)

Народився Загорський Михайло Васильович 22 листопада 1989 року. З 1996 по 2008 рік навчався в Дружбівській загальноосвітній школі. Із 2014 року Михайло Загорський був учасником АТО на Сході України. В рік повномасштабного російського вторгнення, як вірний син своєї Батьківщини, справжній патріот по духу, наш земляк прийшов добровольцем до лав ЗСУ. Він тримав військовий стрій у складі легендарної механізованої бригади «Холодний Яр».Коли виникла збройна агресія на українських кордонах зі сторони північно-східного сусіда, то він одним із перших став на захист свободи і територіальної цілісності нашої Батьківщини.

Будучи вірним сином України, справжнім патріотом по духу, Михайло Загорський  прийшов добровольцем до лав ЗСУ у березні 2022 року. Він ніс службу у складі легендарної окремої механізованої бригади «Холодний Яр», в бойову історію якої за час війни вписано багато мужніх подвигів та героїчних досягнень.

Михайло Загорський загинув 14 лютого 2023 року в боях на Бахмутському напрямку.

Похований на кладовищі с. Дружба

Захисник Загорський Михайло Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.(посмертно )

Читати далі

Бойко Михайло Михайлович (6.02 1980 – 3.01. 2024)

Бойко Михайло Михайлович народився 06 лютого 1980 року в Таганрозі Ростовської області (росія).  6 червня 1980 році разом із сім’єю переїхав до України в місто Радивилів Рівненської області. У  вересні 1987 року став першокласником  Радивилівської СШ №1. Під час навчання у школі займався художньою творчістю, випалюванням, різьбленням. Любив природу, був завзятим грибником.

Після закінчення закладу освіти вступив до Кременецького лісотехнічного технікуму на деревообробний відділ, де здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста. Після закінчення працював в СВК Радивилівський лісгосп, столяром III розряду. Пізніше помічником оператора на АЗС №14, оббивачем меблів.  Одружився Михайло в 2004 році. У шлюбі мав донечку Марійку. Михайло Михайлович був надзвичайно добрим, щирим та відкритим до людей, завжди допомагав ближнім, любив спілкуватися. Мав багато друзів, однодумців, любив та турбувався за добробут сімʼї.

Був призваний на службу до Збройних Сил України по мобілізації 13 січня 2023 року Другим відділом Дубенського РТЦК та СП. Служив у військовій частині А1048. У війську обіймав посаду навідника механізованого відділення. Три місяці проходив навчання у Словаччині з вогневої та танкової підготовки.… Читати далі

МОХОТОНКО ІВАН ВОЛОДИМИРОВИЧ (20.05.1984 -13.03.2022)

Мохотонко Іван народився 20 травня 1984 року в с..Перенятин в сім’ї Мохотонків – Любові Василівни і Володимира Дмитровича.У 1991 році пішов в 1 клас Башарівської загальноосвітньої школи. У 1999 році Іван Мохотонко закінчив 9 класів.

В 2003 році був призваний до лав ЗСУ. Службу проходив при Національній академії прикордонної служби України ім. Б. .Хмельницького. Службу проходив 1,5 роки. При проходженні служби, оволодів ще одним фахом – складальника меблів.

Повернувшись з військової служби, поступив заочно в Рівненський гуманітарний університет за напрямком практична психологія і одночасно почав займатися підприємницькою діяльністю по виготовленню меблів. Для роботи виписав устаткування з Англії.

В 2013 році був учасником революції Гідності.

2015 році по повістці був призваний в зону АТО. Службу проходив у 80-й десантно-штурмовій бригаді м.Львів. Перебував в Донецькій та Луганській областях.

Повернувшись з АТО, зайнявся впорядкуванням території, ще відкрив цех по виготовленню меблів. В 2017 році був прийнятий на посаду завідувача складом підприємства «Агро-Експрес-Сервіс». Звільнився з підприємства в 2019 році і став працювати перевізником в німецькій фірмі.… Читати далі

Гром’як Олександр Михайлович (11.02.1977-11.01.2023)

Громʼяк Олександр Михайлович народився 11 лютого 1977 року в м. Радивилові в сім’ї Громʼяка Михайла Михайловича та Громʼяк Олени Борисівни. З 1-го по 11-й клас навчався у Радивилівському ліцеї №1. Вчився добре, особливо любив історію та літературу. Службу в ЗСУ проходив у внутрішніх військах на Дніпропетровщині. Демобілізувався у званні сержанта. Після служби в армії працював у Радивилові на СТО майстром легкових автомобілів. Через кілька років переїхав працювати і жити до Києва. Там одружився, в шлюбі в нього народилася дочка Анастасія. Працював також на СТО по своїй спеціальності. Олександр був різносторонньою людиною. Любив літературу, писав вірші, добре малював, займався нумізматикою, збирав старовинні монети, а ще сконструював та затестував спортивний снаряд для катання мʼязів спини.

     24 лютого 2022 року із початком повномасштабного вторгнення Олександр пішов добровольцем захищати Київ, служив в артилерійських військах старшим стрільцем механізованого відділення. Брав участь у боях на Донеччині, Миколаєві, Херсоні. Останній свій бій прийняв під містом Соледар Бахмутського району Донецької області. Загинув 9 січня 2023 року під час артилерійського обстрілу з боку збройних сил російської федерації.… Читати далі

Курильчик Володимир Петрович (20.10.1975-09.06.2023 )

Володимир народився 20 жовтня 1975 року і проживав у місті Березне. З 1982 року по 1990 рік навчався у Березнівській загальноосвітній школі-інтернат, а з 1990 по 1992 – у Березнівськомулісовому коледжі за спеціальністю «Лісове господарство». З 1993 по 1995 рік проходив строкову військову службу у Державній прикордонній службі України. В свій час працював бригадиром на сірниковій фабриці у місті Березне.
У мирний час Володимир був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, котрий завжди був готовий прийти на допомогу. Обожнював риболовлю та «тихе полювання».
Солдат, стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону захищав рідну землю з січня 2023 року. Загинув на Запорізькому напрямку ще 09 червня 2023 року. Після тривалого пошуку тіла лише 16 травня 2024 року, Березнівська громада з глибоким сумом  провела у останній земний шлях свого Героя.  Поховали Володимира Петровича на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.
У загиблого Героя залишилися сестри: Марина, Людмила і Тетяна.

Читати далі

Ковальчук Юрій Петрович, позивний Столяр (17.04.1993-23.06.23 )

Уродженець села Вербень Демидівської територіальної громади

Юрій Петрович Ковальчук народився 17 квітня 1993 року в селі Вербень Демидівського району, тепер Демидівська територіальна громада, Рівненської області. Закінчив Демидівське вище професійне училище № 25. Одружився, жив із родиною в селі Перемиль Волинської області. Працював на птахофермі. Вільний час присвячував сім’ї.

Під час повномасштабного російського вторгнення, 2 травня 2023 року, чоловік був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Служив на посаді стрільця-номера обслуги відділення.

23 червня 2023 року ЗАХИСНИК УКРАЇНИ стрілець-номер обслуги 4, десантно-штурмового відділення 1, десантно-штурмового взводу 2, десантно-штурмової роти 1, десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат КОВАЛЬЧУК ЮРІЙ ПЕТРОВИЧ прийняв свій останній бій: загинув, захищаючи Україну поблизу населеного пункту Іванівське, Бахмутського
району, Донецької області.

Поховали військового в рідному селі на Рівненщині.

В Юрія залишилися мама Галина, дружина Олена, донька Вікторія, сестри Ольга і Марія, брат Іван.

Юрію назавжди буде 30 років.

.

Читати далі

Дельцов Леонід Олександрович (29.06.1979-21.03.2022 )

Народився Леонід Дельцов 29.06.1979 року в селі Великий Мидськ. Зростав у простій селянській сім’ї, де виховувалось ще двоє синів Олександр і Віктор , Леонід був наймолодшим . Він був веселим хлопчиком, допомагав батькам по господарству. Навчався у Великомидської загальноосвітній школі з 1986 -1995 рр
Згодом почав періодично їздити на будівельні роботи до Києва. Мама на той час проживала сама і Льоня був її підтримкою і опорою. У 1997 році Леонід був призваний на строкову службу, яку проходив у Славуті, а згодом був переведений у Володимир – Волинськ, був піхотинцем. Після закінчення служби у 2004 році Леонід одружився. Молода сім’я проживала у батьківській хаті Леоніда,разом з матір’ю. Через рік у них народилась донечка Ірина, а  в кінці 2006 року синочок Дмитро. У 2009 році сім’я переїзджає на постійне місце проживання у село Білогородка  Дубенського району.
У мирний час Леонід Олександрович працював у різних сферах, найбільше полюбляв будівельну справу. Весь час Леонід намагався утримувати сім’ю , потрібні були кошти і на лікування сина.… Читати далі

Кирильчук Володимир Вячеславович (22.04.1970- 29.12.2023)

Кирильчук Володимир Вячеславович – народився 22 квітня 1970 року в селі Вичавки Демидівського району Рівненської області в сім’ї агронома.
Згодом молода сім’я переїхала жити в с. Ільпибоки Демидівського району Рівненської області.
У 1977-1985 роках навчався у місцевій Рудківській восьмирічній школі. Затим закінчив Рівненський автотранспортний технікум, здобув спеціальність – механік. Професію обрав близьку до душі, адже любив рідне село і свою землю, мав хист до техніки.
Після проходження військової строкової служби у 1991 році повернувся у рідне село, де і проживав. 1991-2001 рр. Працював водієм у колгоспі «8 Березня»

З 2002 року вийшов одноосібником нового КСП «8 Березня», забрав свої земельні ділянки паї . Праця аграрія – це 365 днів постійної праці, вчасно засіяти землю, доглянути її та зібрати гарний урожай. Був головою комісії з вирішення майнових питань реорганізації КСП «8 Березня». До повномасштабного вторгнення росії в Україну працював оператором у ТоЗВ «ОЛІМП РІТЕЙЛ» смт. Демидівка.

Зарекомендував себе з позитивної сторони. Працьовитій, тактовний, мав цілеспрямовану та врівноважену вдачу, у
спілкуванні вмів знайти підхід до кожного.… Читати далі

Ковальчук Валерій Григорович (16.04.1969-14.11.2023)

Народився 1969 року в селі Лопавше. Навчався у 1-4 класах в початковій школі села Лопавше, у 5-8 класах в Хрінницькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. З 1985 року навчався у Демидівському ПТУ – 25, де здобув професію «Тракторист – машиніст с/г виробництва». З 1987-1989 роки проходив строкову службу. Після закінчення служби працював у колгоспі «Червоний партизан». В 1991 році одружився. Працював, господарював, виховував з дружиною двох діток.
У 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Воїн Валерій Ковальчук з 14 листопада 2023 року вважався «зниклим безвісти».
Багато днів очікувань та надій, проте сумна звістка про загибель Валерія підтвердилась.
Старший механік – водій 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 9 механізованої роти, молодший сержант Валерій КОВАЛЬЧУК загинув 14 листопада під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, мужньо виконуючи військовий обов’язок.

Публікації про Ковальчука В.

ВКЛОНІМОСЯ ПЕРЕД ЗАХИСНИКОМ ВАЛЕРІЄМ КОВАЛЬЧУКОМ!


Життя кожної людини має свій початок і свій кінець. Смерть кожної людини боляче відгукується у серцях близьких, друзів, знайомих, коли людина прожила довге життя.… Читати далі

Будь Іван Володимирович (25.06.1995-22.11.2023)

Іван Будь народився 25 червня 1995 року в селі Острів колишнього Радивилівського району. Хлопець закінчив місцеву школу, а згодом Пляшівський навчальний заклад. Майбутній воїн виріс у родині, де завжди бабуся з дідусем, батьки цінували працю та такими виховали своїх донечок та синів. У 2019 році Іван зустрів свою долю – Інну Міркевич, що родом із Вовковиїв на Демидівщині. Молодята переїхали на постійне місце проживання у Львів, де глава сім’ї на одному із підприємств працював зварювальником. 21 травня 2022 року стало надзвичайно щасливим у житті подружжя. Цього дня на світ Божий суджено було народитися маленькому янголятку – їхній донечці Яночці. Іван Будь дуже хотів почути перші слова маленької донечки, бачити як вона починає ходити, бігати, радіти сонечку та всьому навколишньому світу.

На початку літа цього року Будь Іван Володимирович був мобілізований до лав ЗСУ. Військову службу по захисту Української держави несуть також два швагри воїна.

22 листопада 2023 року стало трагічним у долі Оборонця Батьківщини. 26 листопада жителі Демидівської територіальної громади зустрічали загиблого земляка.… Читати далі