Жук Василь Володимирович (29.09.1991-

ЗАГИБЛОМУ «КІБОРГУ»

Василеві Жуку

Біля своєї школи він не пройде ніколи,

Не засміється дзвінко і не гукне дівчат.

Часу назад не прокрутиш і не відчуєш болю –

Не стане душа навшпиньки, якщо не звідає втрат.

Якби повернути раннє останнє його прощання,

Віддав би товаришу книгу, покликав на каву в дім,

Чи, може, у зірний вечір зізнався б комусь в коханні,

Чи слово знайшов ласкаве сказати братам своїм.

Та ми не праві, як завше, свідомо чинимо спротив

І обираємо в долі значимо гарячу мить…

Хтось мусить тепер здійснити усе, що відклав «на потім»,

І найцінніше – навчитись за себе й за нього жить.

2015

«Таких більше не буде…»

«Батьки Василя Жука повинні знати, що їх син – герой», – переконаний бойовий побратим нашого земляка Роман Свистун, стрілець батальйону «ОУН», який приїхав зі Львівщини до Здолбунова, аби відвідати рідних хлопця. Нещодавно Роман повернувся у відпустку із зони АТО. Після загибелі Василя, ще на передовій, у селі Піски на Донеччині, він пообіцяв собі розповісти землякам бійця про те, який мужній хлопець жив поруч з ними.… Читати далі

Брік Андрій Васильович (14.02.1987 – 08.06.2015)

Брік Андрій Васильович народився 14 лютого 1987 року у селі Дермань Друга Здолбунівського району.
Призваний до лав Збройних Сил України 5 лютого 2015 року як доброволець.

Старший сержант, розвідник 130-го окремого розвідувального батальйону. Загинув опівночі з 7 на 8 червня 2015 р., у районі села Гречишкине (Новоайдарський район Луганська область) у бойовому зіткненні розвідгрупи з диверсійно-розвідувальною групою бойовиків «ЛНР».

У нього залишилися мати, дружина і двоє малолітніх дітей.
Місце поховання: с. Дермань Друга, Здолбунівський район, Рівненська область.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 р., “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений медаллю “За військову службу Україні” (посмертно).… Читати далі

Віднічук Роман Степанович (26.05.1989-31.08.2015)

Роман Степанович Віднічук народився 26 травня 1989 року у селі Богдашів Здолбунівського району.

Хлопчик навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступеня №4 м. Рожище, згодом, у Волинському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після закінчення вступив до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на факультет, який нині називається Гвардійський факультет військової підготовки.  Службу проходив у танковому батальйоні смт. Десна Чернігівської області.

12 червня 2012 року його переводять до Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у місто Львів. Там він працював на кафедрі бронетанкового озброєння на посаді інженера бронетанкової служби озброєння академії.

12 серпня 2014 року для Романа Віднічука розпочалась антитерористична операція на Сході України на посаді заступника командира роти охорони з озброєння 42 окремого мотопіхотного батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Південь». Взимку 2015 року був поранений, після відпустки знову повернувся на передову.

Загинув у ніч на 31 серпня 2015 року під час виконання завдання між блокпостами сил АТО і сепаратистів в районі міста Горлівка (Донецька область), о 3-й годині ночі виходив на зв’язок.… Читати далі

Защик Віктор Васильович ( “Шульга») (02.08.1967-4.08.2016)

Защик Віктор Васильович народився 2 серпня 1967 року в  с. Межирічі, Острозького району, Рівненської області. Мешкав у місті Нетішин Хмельницької області.

В 1974 році пішов в перший клас Межиріцької середньої школи. Після закінчення  у 1984 році місцевої школи навчатися  в Шепетівському в СПТУ №20. Здобув професію токаря. 11.11.1985 року був призваний на службу до збройних сил України.  Службу проходив у повітряно-десантних військах   м. Ізяслав. Після демобілізації навчання в ВПТУ №28 м. Острога на автослюсаря.

Віктор працював водієм в автотранспортному підприємстві, пізніше 10  років  у професійному ліцеї столяром, сантехніком, електриком.

Член Нетішинського осередку Правого сектору. З грудня 2014 року, як боєць Української Добровольної Армії Правий сектор, перебував   у зоні АТО.

Віктор – позивний “Шульга”  на Донбасі пройшов бої за ДАП, Піски, Широкине, Авдіївку. У ніч із 3 на 4 серпня Віктор Защик   помер в зоні АТО від інсульту. Йому було  49 років.

Залишились дружина-вчителька та двоє синів.

Похований в с. Межиричі Острозького району Рівненської област.

Віктор Васильович отримав медалі «За оборону Донбасу» та Об`єднання Патріотів «Сильні духом”… Читати далі

Гарбарчук Тарас Анатолійович (14.09.1995-29.01.2015)

Народився Тарас Гарбарчук 14 вересня 1995 року, проживав у смт. Гоща Рівненської області.

Був мобілізований до Збройних Сил України та направлений в зону антитерористичної операції

29 січня 2015 року під час виконання військових обов’язків  поблизу міста Вуглегірськ Донецької області старший  солдат Гарбарчук Т. А.  зник безвісти. Причиною стало попадання снаряда в танк та детонування боєкомплекту. У липні експедиція ВГО «Союз. Народна пам’ять» проводила пошук на місці розбитого танку. В результаті експедиції було проведено ідентифікацію тіла загиблого.

За рішенням суду від 10.12.2015р. Гарбарчука Тараса Анатолійовича оголошено померлим.

Місце поховання: Вважається зниклим без вісти.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Карнаухов Микола Миколайович (20.07.1965-6.02.2015)

Карнаухов Микола Миколайович народився 20 липня 1965 року у місті Кокчетав Казахська РСР.  У 1968 році  сім’я переїхала в село Зарічне Гощанського району,

звідки родом  мама – Оксана Макарівна. Навчався в Бугринській ЗОШ. Зкінчів школу із золотою   медаллю. У 1982 році вступив на механічний факультет Українського інституту інженерів водно господарства м. Рівного (спеціальність «Механізація гідромеліоративних робіт»), який закінчив у 1989 році і отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 1983-1985 рр. проходив строкову військову службу у Військово-Повітряних Силах.

Віхи трудової діяльності:

  • 1989-1990 рр. – інженер науково-дослідного сектору УІІВГ;
  • 1990-1992 рр. – молодший науковий співробітник кафедри будівельних і меліоративних машин;
  • 1992-1994 рр. – навчання в аспірантурі УІІВГ, 1994-1998 рр. – асистент кафедри ААГ і ТМ;
  • 1999-2005 – старший викладач кафедри ААГ і ТМ, з 2005- доцент кафедри ААГ і ТМ;

У 1999 році захистив дисертацію на здобуття вченого звання кандидата технічних наук.

Тематика наукової діяльності – енергозберігаючі технології прокладання довгомірних елементів пасивними землерийними робочими органами, оптимізація виробничих процесів автосервісних підприємств. Автор більше 50 наукових і навчально-методичних праць, зокрема 4 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.… Читати далі

Мельник Андрій Іванович ( 3.12.1979 – 29.01.2015)

Мельник Андрій Іванович ( 3.12.1979 – 29.01.2015)

Андрій Мельник народився 3 грудня 1979 року в селі Олександрія у робітничій родині. Мав старшого брата і сестру. Ріс товариським і неконфліктним хлопцем. В 1986-1997 рр. навчався в Олександрійській загальноосвітній школі. До армії працював трактористом в місцевому колгоспі. Після служби в лавах збройних сил України працював в різних сферах виробництва. Був одружений, має доньку. 28 серпня 2014 року мобілізований до збройних сил. В зоні АТО Андрій мав звання старшого сержанта, був механіком – водієм 13-го окремого мотопіхотного батальйону 1–ї окремої танкової бригади (раніше 13–й БТО Чернігів–1). Свій старенький танк він називав «Малюсінький», який був без внутрішнього зв’язку. Побратими називали Андрія «Американцем» через військову форму з США. Зв’язок з Андрієм рідні втратили в кінці січня 2015 року. 29 січня 2015 року Андрій Мельник, прикриваючи побратимів, які відходили на попередні позиції біля Вуглегірська, вступив у нерівний бій з ворожою колоною сепаратистів і загинув. Воїна поховали в безіменній могилі міста Дніпропетровськ. Завдяки ДНК-експертизі його тіло було ідентифіковано та перепоховано 25 червня 2015 року в рідному селі Олександрія.… Читати далі

Микитюк Віктор Іванович (13.08.1964 – 28.06.2015

Микитюк Віктор Іванович (13.08.1964-28.06.2015)

Віктор Микитюк народився 13 серпня 1964 р. у місті Здолбунові Рівненської області. Старший лейтенант, командир взводу 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (30-а окрема механізована бригада, раніше — 2-й БТО «Горинь»). До Збройних Сил України був призваний 29 серпня 2014 року, учасник Антитерористичної операції. Під час проходження служби занедужав. 28 червня 2015 року помер під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО від ускладнення хвороби. Поховали офіцера в м. Здолбунові на Алеї Героїв. Залишилася дружина та двоє дітей.

… Читати далі

Мірошник В’ячеслав Володимирович (09.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович (09.11.1971 – 24.04.2015)

Мірошник В’ячеслав Володимирович проживав у Рівному, навчався в ЗОШ №15, закінчив НУВГП, працював приватним підприємцем, був одружений, батько 4 дітей. До лав Збройних сил України пішов добровільно у вересні 2014  року, служив старшим лейтенантом, заступником командира роти з озброєння, із собою у військову частину забрав власний мікроавтобус, яким солдати вивозили поранених. Був під Дебальцевим, отримав поранення, важку контузію  і помер о 9:30 24 квітня 2015 у військовому шпиталі в Рівному. Похований у Рівному на Алеї Слави кладовища «Нове» («Молодіжне»). Указом Президента України №9/2016 від 16 січня  2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня» (посмертно). Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Мірошнику В’ячеславу Володимировичу прсвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

 … Читати далі