Якимчук Тарас Володимирович (06.09.1993-24.07.2014)

Якимчук Тарас Володимирович (06.09.1993-24.07.2014)

Якимчук Тарас Володимирович народився 6 вересня 1993 року в селищі Мізоч Здолбунівського району Рівненської області. Військовослужбовець,  солдат 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, кулеметник. Служив за контрактом з жовтня 2011 року. Він – один з тих, хто найдовше перебував у  зоні бойових дій. 24 липня 2014 року під час розвідки в передмісті Первомайська снайпери та гранатометники з терористів перехресним вогнем обстріляли вантажівку «КАМАЗ».  Тарас вискочив з кабіни, снайпер влучив йому у бік поміж пластин бронежилета. Важкопораненого бійця не вдалося довезти вертольотом живим до шпиталю, помер в гелікоптері. 27 липня 2014 року відбулися похорони в смт. Мізоч, Здолбунівській район, Рівненська область.

Тарасу було всього 20 років, окрім нього в сім’ї залишилися брат та сестра. Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”,  Якимчук Тарас Володимирович  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) . Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».… Читати далі

Шолудько Сергій Олексійович (26.03.1977-23.09.2015)

Сергій Шолудько народився 26 березня 1977 року в селищі Мізоч Здолбунівського району. Працював у місцевій школі-інтернаті. До Збройних Сил України був призваний 10 березня 2015 року, був командиром гармати. Мав звання старшина.

З 23 травня 2015 року Шолудько Сергій брав безпосередньо  участь в антитерористичній операції , забезпеченні її проведення і захисті незалежності , суверенітету та територіальної цілосності України в районі проведення антитерористичної операції (місто Маріуполь)

23 вересня 2015 року при виконанні службових обовязків в зоні проведення антитерористичної операції  (с. Кременівка Володарський район Донецька область)  о 19:45 зупинилось серце старшини Сергія Шолудька. Військовослужбовцю було лише 39 років, в нього залишились сиротами двоє дітей.… Читати далі

Васюк Олександр Павлович (29.08.1965-28.08.2016)

Васюк ООлександр Васюк  народився 29 серпня 1965 року.  В армію пішов добровольцем. Мобілізований у липні 2015 року. Після місячного навчання на Яворівському полігоні служив у 54-й окремій механізованій бригаді. Мав військове звання – старший солдат.

19 серпня2016 року в зоні АТО біля міста Бахмут Донецької області отримав поранення внаслідок обстрілу. Був госпіталізований до обласної лікарні міста Дніпро з опіками понад 70% тіла. Перебував у важкому стані, але в свідомості. Помер в опіковому центрі міста Дніпро напередодні свого 51-го дня народження 28 серпня. Залишились дружина та син – студент Володимир.

У Рівному відбулося прощання з героем у залі міського будинку культури та храмі Свято-Покровського собору.

Олександра Васюка поховали у мікрорайоні “Тинне” у Рівному. Так вирішила його родина.

 

Публікації про Васюка О.
У Рівному похоронили воїна АТО Олександра Васюка

Click to enlarge image IMG_2983.JPGClick to enlarge image IMG_2983.JPGClick to enlarge image IMG_2983.JPGClick to enlarge image IMG_2983.JPGClick to enlarge image IMG_2983.JPG31 серпня 2016 року у Свято-Покровському кафедральному соборі міста Рівне похоронили воїна АТО Олександра Васюка. З благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона чин похорону звершили клірики кафедрального храму.

Олександр Васюк пішов в армію добровольцем.… Читати далі

Білоус Юрій Миколайович (25.02.1962 – 27.01.2017р.)

altБілоус Юрій Миколайович народився 25 лютого 1962 року. Проживав у місті Дубровиця. Освіта середня – спеціальна: закінчив Дубровицьке СПТУ №6 в 1980 році. Призваний на військову службу за контрактом Дубровицьким райвійськоматом  12.07.2016 року,  проходив службу у збройних силах України.  Військовий загинув 26 січня в зоні АТО на базового табору села Райгородка Новоайдарівського району Луганської області. За офіційною інформацією дубровичанин отримав смертельне поранення від кулі ворожого снайпера. Він місяць не дожив до свого 55-річчя.

У загиблого залишилися : старенька мати, дружина, двоє синів та маленька онука.

Поховали бійця на міському кладовищі під звуки Національного гімну України, який виконали музиканти військового оркестру.… Читати далі

Білець Петро Васильович (28.05.1986-29.08.2014)

Петро Білець народився 28 травня 1986 року в селі Нетреба Рокитнівського району Рівненської області. Навчався в Нетребській ЗОШ І-ІІ ступенів, яку закінчив у 1995 році. З 1998 року по 2000 рік ніс строкову службу в рядах Збройних Сил України у м. Львові в танкових військах. Деякий час працював у Борівському лісництві різноробочим.
10 квітня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України, м. Володимир-Волинськ, 51-ша механізована бригада.

Рядовий 51-ї окремої механізованої бригади останній раз вийшов на зв’язок 28 серпня. Загинув1 вересня 2014 року у бою під Іловайськом  під час виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівка. Другого  вересня тіло солдата разом з тілами 97 інших загиблих у цей день було привезено до запорізького моргу. Петро Білець був упізнаний бойовими товаришами та родичами.
Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Ярошенко Андрій Вікторович (21.12.1982-11.06.2015)

Ярошенко Андрій Вікторович (21.12.1982-11.06.2015)

Андрій Ярошенко народився у 1982 році у м. Здолбунів. Випускник ЗОШ №4, проживав у Здолбунові, працював на залізниці. Проходив службу в 55-й окремій артилерійській бригаді Збройних Сил України. Був членом Здолбунівськоі сотні самооборони. Попри застереження лікарів сам написав заяву і 10 березня 2015 року добровільно відправився воювати на схід. За повідомленням речника штабу АТО, 10 червня 2015р. в районі смт. Луганське (Донецька область) внаслідок порушення правил поводження зі зброєю військовий загинув.  За іншою інформацією, помер після навчальних стрільб на полігоні. Залишилися мати й 11-річний син.… Читати далі

Бєлкін Андрій Володимирович (02.07.1977–24.06.2014)

Бєлкін Андрій Володимирович народився 2 липня 1977 року в м. Алушта /АР Крим/. За національністю росіянин. Андрій мріяв стати льотчиком з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського  інституту льотчиків ВПС України.

Після закінчення отримав спеціальність  льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Був командиром вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України м. Броди. Військові нагороди Андрія: медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» III ст., медаль ООН «UNMIL». Андрій був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною, справжнім професіоналом.

Загинув у ході антитерористичної операції 24 червня 2014 року біля гори  Карачун  поблизу Слов’янська Донецької області. Український військовий вертоліт Мі-8 під командуванням Бєлкіна, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО,  терористи збили за допомогою ПЗРК.

Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина.… Читати далі

Шеляг Володимир Анатолійович (3.04.1979-3.06. 2015)

 Володимир Анатолійович Шеляг народився 3 квітня 1979 р. у багатодітній сім’ї в с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області, де і проживав. Учителював у Хиноцькому НВК, вчитель фізкультури. А ще раніше, працював заступником директора школи у Красносільській та Степангородській ЗОШ. З 2010 року очолював гуртки спортивно – туристичного профілю від Рафалівського центру дитячої та юнацької творчості.  За словами земляків, був морально стійким, справедливим, дуже веселим та доброзичливим. Неперевершений організатор, активний учасник художньої самодіяльності. 5 лютого 2015 року під час часткової мобілізації Володимир був призваний Володимирецьким районним військовим комісаріатом для проходження військової служби в зоні АТО. У складі свого підрозділу він прикривав один із важливих форпостів української армії на лінії розмежування – Мар’їнку Донецької області. 3 червня 2015 року солдат-розвідник  отримав поранення несумісні з життям.

Похований в  с. Хиночі Володимирецького району Рівненської  області.

Залишилися мати, дві сестри та троє братів

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

… Читати далі

Трохимчук Іван Васильович (24.07.1993-02.08 2014)

Іван Трохимчук народився 24.07.1993 року в селі Тишиця Березнівського району  в багатодітній сімʼї.  У 2000 році пішов у 1 класу Тишицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив в 2010 році. Зі слів вчителів та однокласників Іван був хлопчиною товариським, спокійним.  Мав здібності до математики, а ще, як і всі хлопчаки, любив уроки фізкультури.

В 2012 році був призваний до лав Збройних сил України. Службу проходив у Новоград-Волинську Житомирської області старшим стрільцем-кулеметником. Демобілізувався в 2013 році.

Коли на Сході України в 2014 році розпочалася антитерористична операція, Трохимчук Іван був мобілізований одним із перших. Перед відправкою в Луганську область, 40 днів проходив навчання у Володимир – Волинському навчальному центрі.

В період з 19.06 14 по 27.07.2014 року та з 29.07.14 по 02.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі Донецької та Луганської областей.

Іван за період служби двічі отримував поранення. Перше бойове поранення в живіт отримав під час боїв біля селища Дзеркальне Луганської області. В цей час рідні дуже хвилювалися, тому що із сином не було зв’язку.… Читати далі

Дусь Іван Петрович ( 6.07.1984–18.05.2016)

Дусь Іван Петрович народився 6 липня 1984 року в селі Велика Купля Березнівського району, Рівненської області в багатодітній сім’ї. Мама Басюк Лідія Іванівна виховувала сина сама. У 1990 році Іван пішов до першого класу Замостищенської ЗОШ. Після закінчення школи (1999 рік), вступив до Костопільського технічного коледжу, де навчався 2 роки. В 2001 році закінчив коледж здобувши спеціальність муляр-штукатур.

22 квітня 2015 року на підставі УП України «Про часткову мобілізацію» призваний у Збройні сили України. З 25.05.15 по 17.08.15 перебував у секторі «М» (м.Маріуполь). З 18.08.15 по 17.10.05 у секторі «Б» (м. Куракове) . З 10.11.15 по 18.05.16 в м. Станиця Луганська. Був бійцем 28 механізованого батальйону (колишній 18 батальйон Одеси).

18 травня 2016 року під час несення служби отримав смертельне поранення у голову, внаслідок снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Малинове Станично – Луганського району, з боку окупованого села Христове. Івана доставили в Станицю Луганську до районної лікарні, але врятувати його життя не вдалося, він помер під час операції.

Місце поховання: село Данчиміст Костопільского району.… Читати далі