Лицевич Ярослав Васильович (19.06.1995-12.02.2024)

Ярослав Лицевич народився 19 червня 1995 року у селі Дідівка Локницької громади Вараського району. Закінчив Нобельську загальноосвітню школу. Після закінчення 10 класу вступив у Любешівське професійне технічне училище на спеціальність будівельник. За тим навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування.

У 2016 році Ярослав підписав контракт зі Збройними Силами України, учасник бойових дій у антитерористичній операції на сході нашої країни. Після демобілізації Ярослав працював за кордоном, його дуже поважали у компанії, керівник зробив своєю “правою рукою”. Але коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, не став чекати в чужій країні, повернувся додому, аби стати на захист Батьківщини. . Ярослав одружився у 2022 році. Для дружини був всім: справжнім захистом, батьком, чоловіком, другом. А в 2023 році в сім’ї народився синок Михайлик. За його майбутнє воїн і стояв на фронті до останнього…

Справжній друг, на якого можна покластися в любій ситуації, герой – який добровільно пішов захищати свою Батьківщину і сімʼю. Душа компанія і веселун. Таким пам’ятатимуть Ярослава побратими.

28-річний солдат Ярослав Лицевич загинув 12 лютого 2024 року у бойових діях на Донецькому напрямку…

У Героя залишилися дружина, син, мати, сестра.… Читати далі

Горбачевський Василь Володимирович, позивний «Кама»(31.07.1995-24.08.2023)

    Народився Василь Горбачевський 31 липня 1995 року в селі Олександрове. Шкільні роки майбутнього захисника промай­нули у Олександрівській загально­освітній школі I-ІІ ступенів. Вже в шко­лі він проявляв свої хороші якості, був веселим, доброзичливим та щирим хлопцем. У нього завжди було багато друзів. Після закінчення загально­освітнього закладу, Василь вступив до Вищого професійного училища № 22, м. Сарни, Рівненської області за професією муляр-штукатур. Останнім часом працював у Польщі на будівництві. 

  Не був одружений.  Проживав у батьківській хаті разом з матір’ю та батьком. Також в будинку проживала молода сім’я – його молодша сестра з чоловіком та дитиною.

    На військову службу призваний по мобілізації  10.03.2023р.  другим відділом Вараського РТЦК СП в Рівненської області . Горбачевський Василь ніс строкову службу в Бахмутському районі Донецької області у військовій частині А0284. Навідник 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно- штурмового взводу 5 десантно – штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону. Та отримав від побратимів позивний «Кама».   

    Загинув захисник у Бахмутському  районі  Донецької області  поблизу населеного пункту Іванівське 24 серпня 2023 р.… Читати далі

Пуха Анатолій Васильович(11.11.1973–28.09.2023)

    Народився Анатолій Пуха 11 листопада 1973 року в селі Борове. В 1991 році закінчив місцеву школу та продовжив своє навчання в ПТУ  1 м. Здолбунів. Проживав у багатодітній родині. Весь час проявляв себе як добрий, чесний, дружелюбний, вихований учень та однокласник.

    Як і всі його ровесники того часу пройшов строкову службу. Після цього одружився та  свої останні роки проживав з сім’єю в місті Вараш. Мав двоє дітей. До травня 2023 року працював столярем у цеху господарського обслуговування ВП “РАЕС”.

      В середині липня був мобілізований. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 2-му механізованому батальйоні 117-ої окремої механізованої бригади.    

49-річний житель Вараша 28 вересня виконував з побратимами бойове завдання і потрапив під мінометний обстріл біля села Новопрокопівка Запорізької області. Без батька залишилося двоє дітей 8 та 12 років.

Поховали захисника 3 жовтня 2023 року в рідному селі Борове Вараського району.

Читати далі

Лішун В’ячеслав Леонідович ( – 17.10.2023)

В’ячеслав Лішун народився у Вараші. Після школи навчався на електрогазозварювальника у ПТУ-12 (зараз ПТУ ВП РАЕС) працював старшим оператором у РЦ-2.

12 березня 2022 року добровольцем встав до лав армії для захисту нас з вами від ворога. Спочатку служив у 356-му навчальному артилерійському полку. Згодом був переведений до 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, де проходив службу на посаді вогнеметника у вогнеметному взводі роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Воював біля Авдіївки, Мар’їнки, Вугледара та інших гарячих точках.

У червні 2022 року Вʼячеслав одружився, перебуваючи на реабілітації після поранення. Сповнений сил повернувся назад на фронт.

44-річний житель Вараша загинув 17 жовтня від мінно-вибухової травми, коли разом з побратимами виконував бойове завдання біля с.Райгородка Сватівського району Луганщини

Без батька залишилися повнолітня дочка та пасинок…

Поховали Захисника на Алеї Героїв кладовища у с. Стара Рафалівка.

Читати далі

Гричина Євгеній Васильович (04.02.1968 – 08.04.2023)

Народився Євгеній Васильович 4 лютого 1968 року в смт Зарічне. З 1976-1986 роки навчався в Зарічненській середній школі. Після закінчення школи проходив строкову службу у військовій частині міста Волгоград. Довгий час працював в КП «Добробут», що в Зарічному.

У 2018 році уклав контракт і до 2020 року проходив військову службу в зоні проведення АТО. До лав Збройних Cил України мобілізований 26 лютого 2022 року в роту охорони Другого відділу Вараського РТЦК та СП. Пізніше був переміщений до 24 –ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служив стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини А 0998.

 Помер 8 квітня 2023 року на полігоні в місті Яворів. Йому назавжди залишиться 55.

Похований Євгеній Васильович 12 квітня 2023 року на кладовищі в смт Зарічне.

Читати далі

Гордійчук Олександр Йосипович (12.08.1983-04.01.2023)

Народився Олександр Йосипович 12 серпня 1983 року року в селі Неньковичі Зарічненського району. У 1989 році пішов до Неньковицької школи, яку закінчив в 1998 році. Після закінчення школи, в листопаді 2001 року проходив строкову службу у військовій частині А 1971 міста Рівне. Здобув спеціальність тракториста, навчаючись в Мутвицькій автошколі. Працював на сезонних роботах. Не одружений.

В лютому 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних силах України. Служив у 24 бригаді старшим механіком. Загинув Гордійчук Олександр Йосипович 4 січня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Бахмут на Донеччині.

Похований 11 січня 2023 року на сільському кладовищі в селі Неньковичі.

Публікації про Гордійчука О

Сумна звістка вкотре прийшла на Зарічненщину – захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність, загинув наш земляк, житель села Неньковичі Олександр Гордійчук. Сьогодні Героя в його рідному селі провели в останню путь. Поховали воїна на місцевому кладовищі. Вічна пам’ять. Щирі співчуття рідним!

Галина Мовчун

Вічна пам’ять Герою України.Низький уклін рідним.Хай земля буде пухом.Дякуєм тобі,односельцю і вибач,що наших молитв було замало
Наталія Менько
Наш рідний Сашка Нехай земля буде тобі лебединим пухом🕊️Спочивай зі Святими🙏Назавжди в наших серця

за матеріалами Газети «Полісся» №3, від 19.01.2023

Лист-звернення до брата Олександра сестри Валентини Менько (посмертно)

Шок… нерозуміння того, що це відбулося чи це просто сон… Тяжко?

Читати далі

Cафонюк  Іван  Петрович (14.04.1991 – 14.03.2023)

Cафонюк  Іван  Петрович     народився 14 квітня 1991 року в селі Кухітська Воля. У 2008 році закінчив Кухітсько-Вільську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Був одружений.

         До лав Збройних Cил України вступив добровольцем у лютому 2022 року  з Чернігівської    області,  де проживав з дружиною.  Солдат,   водій  1-ого  механізованого  взводу 5-ої механізованої роти 2-ого механізованого батальйону Сафонюк Іван Петрович  під час виконання бойового завдання отримав тяжке поранення. Внаслідок травм несумісних з життям   помер 14 березня 2023 року     в Дніпропетровській лікарні.

Похований Іван Петрович 4 квітня 2023 року на  кладовищі в селі Кухітська Воля.

Публікації про Сафонюка І

Із спогадів Віри Шокрути, класного керівника:

       “Пекучий біль і гіркий смуток війни торкнувся села Кухітська Воля.

      Жорстока війна обірвала життя моло­дого хлопця, захисника Сафонюка Івана Петровича, 1991 року народження.

      Внаслідок травм несумісних з життям, отриманих у бою, військовослужбовець ві­дійшов у вічність, знаходячись у Дніпропет­ровській лікарні. Лише місяць до свого 32-річчя не дочекався Іван.

     Майбутній захисник ще чотирирічним хлопчиком залишився без матері. У1997 році Іван пішов до школи, ріс дружелюбним і товариським хлопцем.

Читати далі

Кузло Святослав Федорович (29.10.1973 –13.10.2022)

         Кузло Святослав Федорович народився 29 жовтня 1973 року в селі Дібрівськ, там минуло його дитинство та юність. У 9 років він залишився без батька. Доводилося багато працювати, допомагати мамі по господарству. Навчався Святослав у Дібрівській загальноосвітній школі I-III ступенів .

Після закінчення школи здобув професію шофера у Володимирецькому ПТУ.

Восени 1991 року був призваний на строкову військову службу.  З 1993 року проживав у рідному селі. Жив разом з матір’ю, згодом, після її смерті – сам. Святослав був добрим братом та хорошим дядьком.

     9 березня 2022 року  Святослав разом зі своїм племінником Сашею пішов боронити рідну землю.

Загинув Святослав Кузло 13 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Опитне Покровського району на Донеччині. Святослав Федорович до останнього був вірний військовій присязі, стоячи на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини.

      Поховали Героя 21 жовтня 2022 року на  кладовищі в селі Дібрівськ, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання із загиблим воїном.

Йому було 49 років.

Читати далі

Незнамов Ігор Олексійович (14.04.1977 – 12.09.2022 )

Народився Ігор Олексійович 14 квітня 1977 року. 45-річний чоловік працював  столяром у комунальному підприємстві “УК “Житлокомунсервіс”. Колеги кажуть, що чоловік мав золоті руки.

Мобілізували Ігоря Олексійовича на початку повномасштабного вторгнення.

Стрілець-зенітник був поранений 8 вересня біля села Опитне Покровського району Донецької області. Лікарі Дніпровської обласної лікарні ім. І.І. Мечникова до останнього боролися за життя 45-річного стрільця-зенітника першого механізованого батальйону військової частини А4053.

 Помер у Дніпропетровській обласній лікарні ім.Мечникова. 12 вересня.

Поховали Героя на кладовищі у селі Стара Рафалівка.

Залишилися мати, дружина та два сина.

Ігор Олексійович – Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади (посмертно)

Публікації про Незнамова І.
Герої не вмирають: у Вараші попрощалися із Ігорем Незнамовим

Оксана Іщик

То не вітер шумить в вишині, то крила душ воїнів тріпочуть над нами, намагаючись захистити свій народ та обійняти своїх найрідніших. Ловіть пір’їнки – дарунки із-попід хмар, щоб залишатися окриленими та пам’ятати ціну життю. Ігоре, ми не ставимо крапки, бо твоє життя продовжується життями мільйонів українців!

Людмила Губенко

Вічна та світла память воїну Герою, як на землі так і в небесах.
Читати далі

Федіна Дмитро Іванович (12.05.1994 – 02.12.2022)

Дмитро народився і жив у місті Вараш Рівненської області. Закінчив Національний університет «Одеська політехніка» за спеціальністю «Атомна енергетика». Працював слюсарем-ремонтником у цеху з ремонту загальностанційних систем енергоремонтного підрозділу на Рівненській атомній електростанції. У вільний час любив рибалити та робити щось власноруч. Почав зводити будинок для своєї сім’ї.

 З перших днів повномасштабного російського вторгнення Дмитро приєднався до лав Збройних сил України. Спочатку служив у роті охороні. А згодом у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого вирушив на Донеччину та Харківщину.
оховали військовослужбовця у селі Собіщиці на Рівненщині, де він провів дитинство.
У Дмитра залишилися мама, дружина, донька і маленький син. Дітям на момент загибелі батька було 2 роки і один місяць відповідно.

Почесний громадянин Вараської міської територіальної громади (посмертно)

Публікації про Федину Д.
Герої не вмирають: Вараська громада попрощалася із Дмитром Федіною

“Дмитро Федіна був призваний боронити Україну, захищати нас із вами, 25-го лютого. До початку повномасштабної війни працював у цеху з ремонту загальностанційних систем енергоремонтного підрозділу РАЕС”, – розповів мер.

Читати далі