Полюхович Юрій Миколайович (06.05.1984 – 23.03.2023)


Народився Юрій Миколайович 06 травня 1984 року в селі Вовчиці. Свої шкільні роки здобув неповну середню освіту в Вовчицькій школі, повну середню освіту здобув в Дібрівській школі. Далі був призваний на строкову службу АР Крим (м.Феодосія) з 05 листопада 2003 по 05 травня 2005р. Після армії працював на ФГ “Вікторія”. Юрій проявив себе як хороший, дружелюбний, привітний та вихований.
Проживав у багатодітній сім’ї. Батьки Юрія – Микола та Марія, брати -Олександр та Іван, сестри – Валентина, Катерина. Одружився на Тетяні та мав доньку Соломію. Також в нього була донька від першого шлюбу Єлизавета. Юрій разом з дружиною та донькою довгий час проживав в м.Андрушівка, Бердичівського району, Житомирської області. Там і працював на фермерському господарстві до мобілізації.
Був призваний по мобілізації 08 вересня 2022року. Служив та був оператором зенітного ракетного взводу, зенітної ракетної батареї, зенітного ракетно-артилерійського дивізіону. Відповідально та впевнено ніс службу. Був хорошим другом та побратимом.

Загинув виконуючи бойове завдання 23 березня 2023 року, під час здійсненого обстрілу з боку збройних сил російської федерації поблизу населеного пункту Міньківка, Донецької області захищаючи волю та незалежність України.… Читати далі

Охремчук Андрій Федорович(22.07.1990 – 30.09.2023)

Народився Андрій Охремчук 22 липня 1990 року в селі Бишляк. Шкільні роки захисника промайнули в школі села Бишляк на Володимиреччині.
Проявив себе як добрий, чесний, дружелюбний, вихований учень та однокласник. Після закінчення школи працював будівником в різних компаніях. Багато часу віддавав улюбленій справі – риболовлі.
Прожива у багатодітній родині з батьками, братами та сестрами. Згодом одружився та мав двох дітей. У 2008-2009 рр проходив строкову службу в м. Київ, війська зв`язку.
15 червня 2022 р. призваний на військову службу по мобілізації до лав ЗСУ- 63 бригада 107 батальйон інженерно-саперний взвод, старший сапер-гранатометник.

. Був дуже хорошою, чуйною людиною. Завжди приходив на допомогу кожному, хто її потребував. Чудовий батько і чоловік.. Побратими говорять,- завжди відповідальний, зібраний, надійний. Зі слів командира відділення, був людиною, якій можна було довірити своє життя.
Загинув під час артилерійського обстрілу, здійсненого окупаційними військами російської федерації 30 вересня 2023 року
біля населеного пункту селище Діброва Сєверодонецького району Луганської області.
Похований в с. Неньковичі Вараського району Рівненської області на місцевому кладовищі 3 жовтня 2023 року.… Читати далі

Масюк Григорій Григорович (11.06.1975 -31.10.2023)

Народився Григорій 11 червня 1975 році в селі Селище, що на Любешівщині. Шкільні роки майбутнього захисника промайнули у місцевій школі. У 1992 році закінчив школу і продовжив навчання в Любешовському ПТУ. Згодом в Григорія була служба в армії.


Невдовзі після строкової служби в армії, одружився. Його дружина, Анна, родом із с. Кухітська – Воля (тодішнього) Зарічненського району. Переїхав житии, разом з нею у Кухітську – Волю. Впродовж життя, разом з дружиною виховували четверо дітей – троє синів і доньку.

Коли старшого сина призвали до лав ЗСУ, Григорій не зміг всидіти вдома і також пішов захищати рідну землю.

Після навчання за розподілом був призначений командиром міномету мінометного взводу.

. Солдат був командиром 3 міномету мінометного взводу роти вогневої підтримки військової частини А 4447.

Життя героя обірвалося 26 жовтня 2023 року внаслідок вогневого ураження неподалік населеного пункту Роботине Запорізької області.

Похований Григорій Григорович 31 жовтня 2023 року на сільському кладовищі в селі Кухітська Воля.

Читати далі

Кузло Анатолій Петрович (15.03.1984 –31.10. 2023)

Народився Анатолій Кузло 15 березня 1984 року в селі Сварицевичі (тодішнього) Дубровицького району. Шкільні роки майбутнього захисника промайнули у місцевої школи. Проживав з батьками, та після закінчення загальноосвітнього закладу, Анатолій в 2001 році пішов служити в армію. На строковій службі находився у м. Золочів Львівської області. Після армії їздив на заробітки та працював на будівельних роботах. Впродовж всього життя, він проявляв свої хороші якості, завжди сміливий, веселий, відкритий, уважний, завжди життєрадісний.
Невдовзі після строкової служби в армії, одружився. Його дружина, Наталія, родом із с. Серники (тодішнього) Зарічненського району. Після одруження проживали з Наталією в її нідному селі Серники. Згодом в них з дружиною з`явилися двоє синів. Був активним у громадській діяльності. Ніколи не відмовляв у допомозі знайомим, родичам, та друзям. Хороший чоловік та люблячий батько.
На початку повномаштабного вторгнення росії в Україну (26 лютого 2022 року) був мобілізований до лав ЗСУ Мав звання старшого солдата 3 протитанкового відділення протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини А1302. Від побратимів отримав позивний “Maestro”, бо дуже гарно співав, не дивлячись на різні життєві обставини.… Читати далі

Супрунюк Вадим Іванович (14.06.1984- 08.01.2024)

Народився Вадим Супрунюк 14 червня1984 року в багатодітній родині села Борове. В 2012 році закінчив Борівську ЗОШ І- ІІІ ступенів і продовжив навчання в Дубровицькому професійному ліцеї де здобув професію електрозварювальника та муляра. В 2015- 2017 роках Вадим Іванович проходив військову строкову службу в Національній гвардії України в місті Київ. Після цього в 2017 році одружився. В 2022 році був мобілізований. Вадим був солдат- гранатометник 65 бригади, 1 відділення, 3 механізованого батальйону, військової частини А 7013.
Вадим був веселим, позитивним, комунікабельним, працелюбним, розсудливим і прямолінійним. Для своєї сім’ї був надійним, люблячим чоловіком і батьком, сином і братом. Мріяв і прагнув збудувати власний дім, де б у любові, мирі та злагоді зростали його діти, але не встиг закінчити розпочате будівництво.
Загинув 8 січня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Роботине Запорізької області. Без чоловіка і батька залишилась дружина і двоє неповнолітніх дітей. Похований 17 січня 2024 року в рідному селі Борове.

Читати далі

Гаврилович Олександр Вікторович, позивний “Зайчик”(01.07.1983-09.01.2023)

Народився Олександр Гаврилович 1 липня 1983 року в селі Бутове Зарічненського району. У 1989 році пішов у перший клас до місцевої загальноосвітньої школи, яку закінчив в 1998 році.Здобув неповну середню освіту. Працював за кордоном на заробітках.
Строкову службу проходив у 2000 році був комісований. Захоплювався збиранням грибів та риболовлею. Розлучений, є донька 15 років.

З перших днів повномасштабного вторгнення самостійно рушив до військкомату. Рідні відмовляли та чоловік не погодився. Говорив: «Племінник у свої 22 роки захищає Батьківщину, я теж піду». У вирішальний для країни час він без вагань пішов на війну, бо знав – він повинен бути там, повинен рятувати чужі життя. Тільки не знав, що ціною власного.
З 9 серпня 2022 Олександр Гаврилович захищав Україну у складі Донецького прикордонного загону державної прикордонної служби України. Служив на комендатурі швидкого реагування 1 загону. Був помічником гранатометника. Свій останній бій Герой прийняв 09 січня 2023 року в районі населеного пункту Соледар на Донеччині, захищаючи територіальну цілісність України.
Загинув 9 січня 2023 року під час ворожого обстрілу, внаслідок вибухової травми біля міста Соледар, Донецької області.… Читати далі

Домановський Віктор Михайлович (13. 05.1976-27.06.2023)

Домановський Віктор народився 13 05. 1976 в Зарічному Рівненської області. У 1994 році закінчив Зарічненську школу
З 1994 року по 1996 рік проходив строкову службу : в/ч 3900, смт Ємільчине Житомирської області.
В 1996 році навчався у школі прапорщиків в м. Чугуїв Харківської області, затим проходив службу в підрозділах Луцького прикордонного загону. В 2001 році звільнений по закінченню контракту.
У 1999 вступив у шлюб з Галиною. У них народилося двоє дітей : син Микола та донька Ірина. Щоб забезпечити сімю, їздив працювати в інші країни. Любив малювати та писати пером.


3 березня 2022 року мобілізувався в прикордонники. Мав звання – штаб – сержант, інспектор прикордонної служби 3 категорії – мінометник другої групи мінометів другого вогневого відділення мінометної прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України
Загинув 27 червня 2023 року неподалік Ковалівки Луганської області.
Похований 1. 07.2023р. в селищі Зарічне

За особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно Указу Президента України Володимира Зеленського орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено штаб-сержанта Домановського Віктора Михайловича (посмертно)

Читати далі

Палей Артем Васильович (23.02. 2001-15.10.2022)

Народився Артем 23 лютого 2001 року в селі Річиця Зарічненського району.Рівненській області. Навчався та закінчив Річицьку ЗОШ I-II ст. у 2016 році. Завжди допомагав та підтримував друзів та однокласників. Після закінчення школи не визначився з навчанням та залишився дома. За свої молоді роки працював по господарству.
Артем з багатодітної родини. Проживав з батьками., братом і сестрою. Матір згадує сина, як завжди зібраного, організованого, здатного швидко орієнтуватися і приймати рішення в складній ситуації .
Мобілізований до Збройних сил України 18 вересня 2022 року. Ніс службу у військовій частині Т0200 , 2020-2021 рр. Затим був старшим
стрільцем гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти військової частини А1778.

Загинув Палей Артем Васильович під час ведення бойових дій у населеному пункті Нова Кам’янка Нововоронцовського району Херсонської області 15 жовтня 2022 року.

Поховали захисника 4 жовтня 2023 року, через рік після загибелі, на місцевому кладовищі в селі Річиця Вараського району Рівненської області.

Читати далі

Хомич Микола Миколайович (14.10.1977-13.06.2023)

Микола Хомич народився 14 жовтня 1977 року в смт Зарічне. У 1982 році пішов до першого класу Зарічненської середньої школи. В 1992 вступив до Дубровицького ПТУ на спеціальність маляра-штукатура. Після закінчення навчання працював робітником  у різних підприємствах та установах селища.

 Улюбленою справою Миколи було налаштування телебачення та інтернетзв`язку. Від строкової служби був звільнений за станом здоров’я.

До лав ЗСУ був мобілізований 22 січня 2023 року. Солдат ХОМИЧ Микола Миколайович служив у 1 відділенні 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4447,

Микола Миколайович, загинув під час артилерійського обстрілу позицій в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області 13 червня 2023 року. З того часу Захисник ввавжався зниклим безвісти.

Читати далі

Лицевич Ярослав Васильович (19.06.1995-12.02.2024)

Ярослав Лицевич народився 19 червня 1995 року у селі Дідівка Локницької громади Вараського району. Закінчив Нобельську загальноосвітню школу. Після закінчення 10 класу вступив у Любешівське професійне технічне училище на спеціальність будівельник. За тим навчався в Національному університеті водного господарства та природокористування.

У 2016 році Ярослав підписав контракт зі Збройними Силами України, учасник бойових дій у антитерористичній операції на сході нашої країни. Після демобілізації Ярослав працював за кордоном, його дуже поважали у компанії, керівник зробив своєю “правою рукою”. Але коли ворог розпочав повномасштабне вторгнення, не став чекати в чужій країні, повернувся додому, аби стати на захист Батьківщини. . Ярослав одружився у 2022 році. Для дружини був всім: справжнім захистом, батьком, чоловіком, другом. А в 2023 році в сім’ї народився синок Михайлик. За його майбутнє воїн і стояв на фронті до останнього…

Справжній друг, на якого можна покластися в любій ситуації, герой – який добровільно пішов захищати свою Батьківщину і сімʼю. Душа компанія і веселун. Таким пам’ятатимуть Ярослава побратими.

28-річний солдат Ярослав Лицевич загинув 12 лютого 2024 року у бойових діях на Донецькому напрямку…

У Героя залишилися дружина, син, мати, сестра.… Читати далі