Радивилівська територіальна громада

Назарій Тартачний 1994 року народження, проживав у місті Радивилів.

Назарій навчався в Радивилівський школі №2 , нині ліцей ім. П.Г.Стрижака, закінчив навчання у 2011році. Вступив до Рівненського університету водного господарства на спеціальность «Гідротехніка», де на військовій кафедрі здобув офіцерське звання молодшого лейтенанта.

На момент агресії росії проти нашої держави – знаходився за кордоном і повернувся добровільно захищати батьківщину і вступив в лави ЗСУ.

Чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України 3 березня 2022 року. 

Він був командиром 1-го інженерно-саперного взводу, на службу в Збройних Силах України призваний 3 березня 2022 року другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Тримав оборону країни на Донецькому, Херсонському, Харківському напрямках, отримав важке бойове поранення, після якого міг більше не повертатись в бій. Однак, повернувся у фронтовий підрозділ та продовжив боротьбу з ворогом.
Підірвався на Харківщині на невідомому предметі. ТАРТАЧНИЙ НАЗАРІЙ БОРИСОВИЧ, житель м.Радивилів, старший лейтенант
загинув 4 грудня, на Харківщині.

Публікації про Тартачного Н

Як командир, завжди показував приклад, першим йшов на завдання…»

Сьогодні у Радивилівській громаді відбувся чин похорону загиблого на Харківському напрямку 30-річного старшого лейтенанта ЗСУ Назарія Тартачного.… Читати далі

Сенчук Юрій Леонідович народився в 1977 році у с.Бугаївка, Дубенського району там й проживав.

Гранатометник мотопіхотного відділення Юрій Сенчук був призваний на військову службу по захисту суверенітету й територіальної цілісності України Другим відділенням Дубенського РТЦК та СП 26 грудня 2022 року.

Загинув в районі населеного пункту Дружба Донецької області 22 липня 2023 року. Боєць отримав поранення, несумісні з життям, під час здійснення противником мінометного обстрілу. Йому назавжди 46 років.

Юрій Леонідович з честю виконував свій військовий та громадський обов’язок. У Героя залишились: дружина Олена Степанівна, , син 16 років, син 20 років, син 22 років, донька 17 років, донька 23 роки

Поховали захисника на кладовищі в с. Опарипси

… Читати далі

Сержант Дмитро Бабка народився та проживав у місті Радивилів, був випускником міського ліцею №2 ім. П.Г. Стрижака.

Командир автомобільного відділення артилерійської батареї, 36-річний сержант Дмитро Бабка загинув від ран, отриманих внаслідок обстрілу противника по позиціях нашої артилерійської батареї біля населеного пункту Затишшя Запорізької області.

Військовослужбовцеві було 36 років.

Публікації про Бабку Д.

“Справжній патріот, який до останніх хвилин свого життя залишився вірним сином своєї Батьківщини.

Висловлюємо нашу підтримку, щирі співчуття рідним, близьким та побратимам героїчно полеглого на війні за Україну військовослужбовця.

Розділяємо біль гіркої втрати. Його ім’я серед тих, хто віддав своє життя заради миру на нашій землі!

Вічна пам‘ять і слава Герою! Наш доземний уклін його подвигу”…- йдеться на сайті Радивилівської міської ради

У РАДИВИЛОВІ ЗВЕРШИЛИ ЧИН ПОХОРОНУ ЗАГИБЛОГО НА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ ГЕРОЯ-РАДИВИЛІВЧАНИНА

28 червня 2023 року, у храмі святого Олександра Невського міста Радивилів, прощались із захисником України Дмитром Бабком. Чин похорону очолив благочинний Радивилівського благочиння протоієрей Вячеслав Демчук у співслужінні священників із сусідніх парафій.

У серцях всіх, хто його знав, Дмитро назавжди залишиться товариським, щирим, життєлюбним, справжнім, а також – мужнім захисником, який понад усе любив свою сім’ю та свою Батьківщину.… Читати далі

Олександр Дудік народився 23 квітня 1975 р. Проживав у селі Сестрятин Радивилівської територіальної громади.

У 1982 році пішов у перший клас Закінчив  Радивилівську  школу №2, навчався у професійному ліцеї спеціальності токаря. . Він був хорошою, відповідальною людиною, талановитим майстром. Його знали як майстра із золотими руками. Мав синочка, і коли почалася війна, одразу подався у військкомат, бо хто, як не він,  мав захищати спокій своєї родини.

У Збройних Силах він перебував від початку повномасштабного російського вторгнення, був призваний на захист Батьківщини по мобілізації 1 березня 2022 року Другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Проходив службу на посаді майстра-акумуляторника ремонтного відділення артилерійського озброєння ремонтного взводу озброєння, ремонтної роти військової частини А – 4789.

27 вересня 2023 року перестало битися серце матроса Дудніка Олександра Васильовича. Йому назавжди 48

Поховали Олександра на кладовищі с. Сестрятин

… Читати далі

Анастасія народилася у Радивилові. Закінчила школу ЗОШ із срібною медаллю, відвідувала музичну школу, танцювальний колектив, хор. Мама Анастасії працювала вчителем музики  у Радивилівському ліцеї №1, організовувала масові заходи, концерти, до яких, звісно, залучала й доньку. Цікавитися психологією та навіть здобула призове місце на обласній олімпіаді з неї.

Під час навчання у ліцеї Настя була удостоєна нагород «Надія року» та «Талант року».

Молода українка була великої душі людиною. Щира, завжди усміхнена, життєрадісна, вона світила промінчиком, що несе радість людям. Була єдиним сонечком для своєї мами Саленко Юлії Віталіївни.  Дитинство дівчинки було активним. Анастасія закінчила школу зі срібною медаллю та вступила до Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова на бюджетну форму навчання. Проживала в Києві, працювала у маленькій ІТ-компанії, пізніше займалася рекрутингом, приєдналася до компанії DataRobot . Директоркою з рекрутингу в компанії, яка була заснована фаундером DataRobot Джеремі Ачіном.. Була великою книгоманкою, любила подорожувати, займалася спортом.

З початком війни Анастасія залишилася у Києві та вирішила  волонтерити.  Разом з друзями допомогала 40 дітям з дитячого садку у Броварах, які залишилися без їжі, підгузків і серветок, відвозила допомогу воєнному шпиталю, купувала корм для собак з притулку.… Читати далі

 Народився Михайло Оленюк 27 лютого 1988 року у місті Радивилові. У 2004 році Михайло закінчив 9 – й клас Радивилівської ЗОШ №2 (нині Радивилівський ліцей №2 ім. П.Г Стрижака), затим вступив до Кременецького лісотехнічного фахового коледжу на спеціальність автомеханіка. Працював механіком у Радивилівській філії Дубенського лісгоспу.

З початком повномасштабного російського вторгнення не став шукати причин, як уникнути служби в Збройних Силах, а як справжній патріот пішов боронити Батьеківщину.

Мобілізований до лав Збройних сил України у квітні 2023 року. Службу у війську проходив солдатом механізованого відділення механізованого взводу. За його плечими – нелегкі тяжби війни: був призначений командиром підрозділу, брав участь у пошуку загиблих , привозив полеглих Героїв до рідних. ( місія “На щиті”). Розбираві завали після влучання ракет та обстрілів.

Допомагав пораненим в лікарні.

На жаль, захисник передчасно помер 1 квітня 2024 року в м. Києві. На початку квітня 2024 року із  Героєм попрощались у рідному місті. Спільна молитва за упокій душі Михайла ОЛЕНЮКА проходила в міському храмі св. Олександра Невського.… Читати далі

Михайло разом з родиною навесні 2022 року евакуювався з Барвінкового,що на Харківщині, яке перебувало під обстрілами. Шукав безпечне місце для сина, донечки,  братика, сестрички, дружини, батьків. Знайшов прихисток в с.Підзамче Радивилівської територіальної громади.

А в квітні 2023 року сам став на захист Батьківщини.  Солдат Михайло Безкоровайний був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки. До останнього залишався вірний військовій присязі служити народу України. Загинув внаслідок штурмових дій з боку противника та інтенсивного вогневого впливу росіян поблизу населеного пункту Павлівка на Донеччині 5 березня 24-го року.

24 березня сайт Радивилівської громади  Рівненської області офіційно повідомив: підтвердилась загибель зниклого безвісти ще на початку березня воїна з Радивилівщини, солдата Безкоровайного Михайла Олексійовича. Громада готується з усіма належними почестями зустріти воїна , який повертатиметься з війни “на щиті»…

Пішов у Небесне військо солдат, який дуже любив життя, який мав велике добре серце і намагався обігріти ним весь світ…

Михайла БЕЗКОРОВАЙНОГО поховали у с.Підзамче Радивилівської тергромади з усіма військовими почестями, як і належить Герою.

… Читати далі

Народився Загорський Михайло Васильович 22 листопада 1989 року. З 1996 по 2008 рік навчався в Дружбівській загальноосвітній школі. Із 2014 року Михайло Загорський був учасником АТО на Сході України. В рік повномасштабного російського вторгнення, як вірний син своєї Батьківщини, справжній патріот по духу, наш земляк прийшов добровольцем до лав ЗСУ. Він тримав військовий стрій у складі легендарної механізованої бригади «Холодний Яр».Коли виникла збройна агресія на українських кордонах зі сторони північно-східного сусіда, то він одним із перших став на захист свободи і територіальної цілісності нашої Батьківщини.

Будучи вірним сином України, справжнім патріотом по духу, Михайло Загорський  прийшов добровольцем до лав ЗСУ у березні 2022 року. Він ніс службу у складі легендарної окремої механізованої бригади «Холодний Яр», в бойову історію якої за час війни вписано багато мужніх подвигів та героїчних досягнень.

Михайло Загорський загинув 14 лютого 2023 року в боях на Бахмутському напрямку.

Похований на кладовищі с. Дружба

Захисник Загорський Михайло Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.(посмертно )

… Читати далі

Бойко Михайло Михайлович народився 06 лютого 1980 року в Таганрозі Ростовської області (росія).  6 червня 1980 році разом із сім’єю переїхав до України в місто Радивилів Рівненської області. У  вересні 1987 року став першокласником  Радивилівської СШ №1. Під час навчання у школі займався художньою творчістю, випалюванням, різьбленням. Любив природу, був завзятим грибником.

Після закінчення закладу освіти вступив до Кременецького лісотехнічного технікуму на деревообробний відділ, де здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста. Після закінчення працював в СВК Радивилівський лісгосп, столяром III розряду. Пізніше помічником оператора на АЗС №14, оббивачем меблів.  Одружився Михайло в 2004 році. У шлюбі мав донечку Марійку. Михайло Михайлович був надзвичайно добрим, щирим та відкритим до людей, завжди допомагав ближнім, любив спілкуватися. Мав багато друзів, однодумців, любив та турбувався за добробут сімʼї.

Був призваний на службу до Збройних Сил України по мобілізації 13 січня 2023 року Другим відділом Дубенського РТЦК та СП. Служив у військовій частині А1048. У війську обіймав посаду навідника механізованого відділення. Три місяці проходив навчання у Словаччині з вогневої та танкової підготовки.… Читати далі

Мохотонко Іван народився 20 травня 1984 року в с..Перенятин в сім’ї Мохотонків – Любові Василівни і Володимира Дмитровича.У 1991 році пішов в 1 клас Башарівської загальноосвітньої школи. У 1999 році Іван Мохотонко закінчив 9 класів.

В 2003 році був призваний до лав ЗСУ. Службу проходив при Національній академії прикордонної служби України ім. Б. .Хмельницького. Службу проходив 1,5 роки. При проходженні служби, оволодів ще одним фахом – складальника меблів.

Повернувшись з військової служби, поступив заочно в Рівненський гуманітарний університет за напрямком практична психологія і одночасно почав займатися підприємницькою діяльністю по виготовленню меблів. Для роботи виписав устаткування з Англії.

В 2013 році був учасником революції Гідності.

2015 році по повістці був призваний в зону АТО. Службу проходив у 80-й десантно-штурмовій бригаді м.Львів. Перебував в Донецькій та Луганській областях.

Повернувшись з АТО, зайнявся впорядкуванням території, ще відкрив цех по виготовленню меблів. В 2017 році був прийнятий на посаду завідувача складом підприємства «Агро-Експрес-Сервіс». Звільнився з підприємства в 2019 році і став працювати перевізником в німецькій фірмі.… Читати далі