Author: Степанюк Людмила

Назар Войтович народився 18 жовтня 2003 року. Навчався у Радивилівському ліцеї №1, випускником якого був у 2020 році. Він був одним з кращих учнів школи, талановитим вихованцем Радивилівського міського Будинку школяра, активним учасником культурно-мистецького життя громади.

Після закінчення школи навчався у Київському університеті ім. Драгоманова. Через війну покинув навчання в університеті і пішов у ЗСУ. На початку повномасштабного вторгнення Назар став на захист Києва. Він швидко опанував військову справу і вже влітку 2022 року стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу Назарій Войтович, з позивним «Малий», боронив Україну на сході.

У жовтні 2022 року Назару виповнилося 19 років і він отримав звання молодшого сержанта. Загинув Назарій Войтович 2 листопада 2022 року біля населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району на Луганщині.

Поховали Героя на міському кладовищі у Радивилові.

Указом Президента №873/2022 від 23 грудня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» молодшого сержанта Войтовича Назарія Ігоровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Мохотонко Іван Володимирович – старший солдат, учасник АТО, в 2015-2016 роках перебував на передовій у зоні антитерористичної операції.

Під час оголошення загальної мобілізації в Україні був призваний до лав ЗСУ.

Героїчно загинув, назавжди залишивши в пам’ять про себе нашу вдячність за хоробрий спротив російським окупантам.

У загиблого Героя залишились батьки, дружина, двоє неповнолітніх дітей – син та донька.

Поховали Героя на кладовищі в с. Перенятин Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район).

Указом Президента №194/2022 від 31 березня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» старшого солдата Мохотенка Івана Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Петро Пилипчук народився 13 липня 1979 в с. Довгалівка Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район). Навчався у Довгалівській ЗОШ І-ІІІ ст. Завершив заклад на рівні дев’яти класів.

Закінчивши курси трактористів, Петро поповнив колектив механізаторів місцевого колгоспу.

З 2014 року брав участь у зоні проведення АТО, ООС. В 2021 році вступив на контрактну службу в ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист своєї держави.

Загинув 14 травня 2022 року у с. Успенівка Гуляйпільського району Запорізької області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

У загиблого Героя залишилась сестра.

Поховали Героя у рідному селі Довгалівка.… Читати далі

Тарас Юзвяк народився 13 серпня 1980 року в с. Крупець Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район).

Навчався у Крупецькій ЗОШ І-ІІІ ст. По закінченню 9-го класу вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу, після якого продовжив навчання у Державному лісотехнічному університеті.

Деякий час працював у лісництві. З 2014 року брав участь у бойових діях в зоні АТО, ООС.

З початку повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжував захищати Україну від ворога.

21 жовтня 2022 року, захищаючи рідну землю від окупантів на Бахмутському напрямку, загинув Тарас Андрійович Юзвяк.

У загиблого Героя залишились дружина з сином, батьки та молодша сестра.

Чин похорону Тараса Юзвяка відбувся в рідному селі Крупець.

Публікації про Юзвяка Т. А.

«Звістка сумна додому летить,

Коханий не вернувся із бою,

А серце за ним від болю кричить

І сльози ллються рікою…»

21.10.2022 р.

«Сонечко моє рідне, коханий мій єдиний, Тарасику… як же тяжко тебе відпускати…

Ти був моїм смислом життя… моєю підтримкою і розрадою…

Так багато планів у нас було… уже вони не здійсняться ніколи

НІКОЛИ…

Милий мій, ти обіцяв приїхати, але не так… ти обіцяв мені!… Читати далі

Сергій Медвідь народився 16 лютого 1978 року. Проживав у місті Костопіль. Закінчив Костопільське СПТУ-14, за спеціальністю — столяр.

В період з 1996-1997 років проходив строкову військову службу. В 2015- 2016 роках брав безпосередню участь в АТО на території Луганської та Донецької областей.

В березні 2022 року був призваний на військову службу по мобілізації.. Сергій був надзвичайно мужнім та відважним бійцем, завжди першим ішов у бій.

Старший солдат-навідник Сергій Медвідь загинув 17 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Яковлівка Бахмутського району Донецької області.

.Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою.
Сергія поховали поруч з іншими Героями на “Новому” кладовищі. У героя залишились мама, донька Яна.… Читати далі

Володимир Лемещук народився 10 травня 1998 року в селі Гайки-Ситенські Крупецької громади Дубенського району. Навчався в Ситенській ЗОШ. Закінчивши школу з золотою відзнакою, вирішив пов’язати свій життєвий шлях з військовою справою.

У 2015 році вступив на навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. В 2019 році закінчив академію, здобувши військову освіту, проходив службу в Збройних силах України.

Загинув командир роти капітан Володимир Володимирович Лемещук 20 квітня 2022 року в одному з боїв під Попасною на Луганщині.

Поховали Героя на місцевому кладовищі у селі Ситне.

У полеглого захисника залишились дружина, троє дітей, батьки.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відповідно до Указу Президента України №390/2022 капітана Лемещука Володимира Володимировича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Віктор Франчук народився 11 квітня 1994 року в селі Яполоть на Костопільщині, де і проживав. Останнім часом разом з дружиною займався волонтерством. З початку повномасштабного російського вторгнення, у березні 2022 року без вагань став на захист Батьківщини.  Солдат Віктор Франчук був водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч А4350.

Виконуючи бойове завдання, Віктор Франчук 27 липня 2022 року загинув під Херсонською Білогіркою в результаті артилерійського обстрілу. Ненависні варвари забрали у батьків люблячого сина, у вагітної жінки – надійного чоловіка, а у шестирічної донечки, котра цьогоріч мала стати першокласницею, – дорогого татуся.

Віктора поховали на місцевому кладовищі в с. Яполоть.… Читати далі