Автор: Степанюк Людмила

Віктор Франчук народився 11 квітня 1994 року в селі Яполоть на Костопільщині, де і проживав. Останнім часом разом з дружиною займався волонтерством. З початку повномасштабного російського вторгнення, у березні 2022 року без вагань став на захист Батьківщини.  Солдат Віктор Франчук був водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в/ч А4350.

Виконуючи бойове завдання, Віктор Франчук 27 липня 2022 року загинув під Херсонською Білогіркою в результаті артилерійського обстрілу. Ненависні варвари забрали у батьків люблячого сина, у вагітної жінки – надійного чоловіка, а у шестирічної донечки, котра цьогоріч мала стати першокласницею, – дорогого татуся.

Віктора поховали на місцевому кладовищі в с. Яполоть.… Читати далі

Олександр Стецюк народився 30 березня 1985 року в с. Великий Стидин на Костопільщині. Мобілізований був добровольцем ще на початку розв’язаної росією війни – 10 березня.

Олександр – стрілець-зенітник 1-го зенітно-ракетного взводу зенітно-ракетної батареї військової частини А4053.

Поліг наш Захисник на полі бою як Герой 17 вересня 2022 року неподалік с. Опитне Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника.

Війна обірвала життя прекрасного сім’янина, батька двох дітей.

Оленксандра урочисто поховали у рідному селі.… Читати далі

Ігор Вікторович Левицький народився 3 лютого 1995 року.

З 2001 року навчався в  Костопільській  ЗОШ  №2 І–III ступенів (нині Костопільський ліцей №2).

Ігор Левицький у мирному житті працював таксистом за кордоном. Але після 24 лютого повернувся в Україну і добровольцем пішов воювати за рідну землю. Він був справжнім патріотом, мудрим командиром відділення, комунікабельним та товариським, мав багато друзів, з якими завжди ділився останнім.

2015- 2016 роки – проходив військову строкову службу в ЗСУ в десантних військах.

Призваний на військову службу 21. 03. 2022 року Костопільським  РТЦК та СП Рівненська область до виконання дій на різні зміни в оперативній обстановці та з 13. 04. 2022 року проходив службу у в/ч А 4350, відповідно до наказу командира в/ч  А 4350 ( по строковій частині), від 06. 04. 2022 року №3, командир Валерій Скред.

Командир відділення аеромобільного взводу та солдат Ігор Левицький загинув 27. 07. 2022 року в результаті артобстрілу в районі  Білогірки Херсонської області.

Похований у Костополі на міському кладовищі «Нове» з іншими воїнами небесного легіону.… Читати далі

Дмитро Биць народився 21 червня 2001 року в селі Ситне Дубенського району. Успішно навчався в Ситненській школі. Закінчивши 9 класів, вступив у 2016 році на навчання до Чортківського медичного коледжу, який закінчив у 2020 році. До лав ЗСУ був призваний 26 жовтня 2020 року. Службу проходив за контрактом, мав спеціальність військовий медик. Після закінчення контракту свій подальший життєвий шлях планував пов’язати з армією, вступивши на навчання на медичний факультет військової академії. З перших днів російського вторгнення в Україну в 2022 році захищав Україну від окупантів. Брав участь у гуманітарних місіях, доставляв гуманітарні вантажі, допомагав евакуйовувати місцевих мешканців з районів бойових дій. Загинув 7 травня 2022 року в селищі Білогорівці Сєвєродонецького району Луганської області в результаті авіаудару.

Залишились батько, матір, двоє сестер і брат. Дмитро був найстаршим серед дітей.

Поховали Дмитра Биця 16 травня 2022 року в селі Ситне Крупецької сільської громади Дубенського району Рівненської області.

Дмитро Биць – повний кавалер ордена «За мужність».

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  Указом Президента України № 175/2022 р.… Читати далі

Леонід Марцьоха народився 28 червня 1975 року в селі Злазне. Військовослужбовець проживав у с. Злазне Головинської сільської ради та в мирному житті працював на деревообробному комбінаті ТОВ «ОДЕК-Україна», що в смт Оржів. Його односельчани говорять про нього з великою повагою, бо був хорошою людиною та добрим господарем. Любив землю та багато на ній працював, мав і трактора, і коня, ніколи не боявся роботи. Втратила доброго та вірного чоловіка дружина, бо став він справжнім татом для трьох її старших дітей, народили і спільну дитину.

Леонід Марцьха, український солдат, загинув на Донеччині, захищаючи свою країну від російських окупантів, які знищили його майбутнє.… Читати далі

Віталій Крук народився 06 червня 2000 року в селі Злазне Рівненського району (до 2021 року – Костопільський район). Навчався в Злазненській школі. Після школи вступив до Рівненського кооперативного економіко-правового коледжу, також навчався у Львівській комерційній академії. За роки навчання зарекомендував себе як старанний та наполегливий учень, відповідальний та сумлінний студент.

У 2020-2021 роках проходив військову строкову службу в Збройних Силах України.

З початку повномасштабного російського вторгнення без вагань став на захист Батьківщини.

Старший солдат Крук Віталій Миколайович загинув 23 липня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу села Берестове Донецької області.

Поховали захисника України на кладовищі у селі Злазне.

Люблячий син, найкращий брат, надійний друг та товариш…… Читати далі

Рудик Володимир Олександрович народився 26 січня 1974 року в місті Ковелі Волинської області. В 1991 році закінчив Березнівську середню школу №1 з золотою медаллю. Згодом навчався на економічному факультеті Рівненського інституту інженерів водного господарства.   З  05.01.1995 р. по 09.07. 1996 р.  знаходився  на дійсній  строковій   службі  в  Збройних Силах України.   По закінченню служби  продовжив навчання .

З 1997 р. працював головним податковим інспектором Березнівської державної податкової інспекції.  Був економістом Моквинської паперової фабрики з 24.06.1999 р. по 20.03.2000 р., а також економістом першої категорії планово-фінансового відділу в Києві.

Мешканець Костополя Володимир Рудик загинув при виконанні військового обов’язку 20 квітня 2022 року на Харківщині.

Поховали з військовими  почестями  на  Алеї  Героїв  кладовища  «Нове»  міста Костопіль.

Володимир Олександрович залишив дружину та дорослого вже сина – студента Березнівського лісотехнічного коледжу.

Указом президента  України  №357/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Рудика Володимира Олександровича — старшого солдата нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня  (посмертно).… Читати далі

Микола Натяжко народився 21 травня 1974 року в с. Мирне на Костопільщині, що у Рівненському районі, у багатодітній сім’ї. Змалечку пізнав ціну нелегкої селянської праці. Був справним трактористом, продовжуючи батькову справу. Трудився в колгоспі, згодом – у приватного підприємця.  З березня 2015 року брав участь в АТО, служив під Мар’їнкою. Коли ворог розв’язав повномасштабну війну, знову став до лав ЗСУ – 9 березня був направлений до в/ч А7015 м. Черкаси, а згодом – на Схід. Був водієм БМД. Загинув 12 травня під час бойового ураження.

Похоронили Героя на кладовищі села Мирне.

Разом з дружиною виховав двох дітей – доньку Вероніку та сина Сергія.

Публікації про Натяжка С.

Список публікацій

Гинуть наші краяни у боротьбі за мир в Україні // Вільне слово. – 2022. – 26 трав. – С. 5.

Про загиблих в російсько-українській війні краян, зокрема, Миколу Натяжка з Мирного Рівненського району.… Читати далі