Щербан Раїса – Page 98 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Шеляг Володимир Анатолійович (3.04.1979 – 3.06.2015)

Володимир Анатолійович Шеляг народився 3 квітня 1979 року в багатодітній сім’ї в с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області. Проживав у селі Хиночі разом з матір‘ю та братами (батько помер кілька років тому). Учителював у Хиноцькому НВК, вчитель фізкультури. А ще раніше, працював заступником директора школи у Красносільській та Степангородській ЗОШ.

З 2010 року очолював гуртки спортивно-туристичного профілю від Рафалівського центру дитячої та юнацької творчості. За словами земляків, був морально стійким, справедливим, дуже веселим та доброзичливим. Мав дуже гарний голос, співав у храмі і брав активну участь у громадському житті села. Неперевершений організатор, активний учасник художньої самодіяльності.

5 лютого 2015 року під час часткової мобілізації Володимир був призваний Володимирецьким районним військовим комісаріатом для проходження військової служби в зоні АТО. У складі свого підрозділу він прикривав один із важливих форпостів української армії на лінії розмежування поблизу м. Мар’їнка Донецької області

3 червня 2015 року солдат-розвідник отримав поранення, несумісні з життям. Похований у с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області.

У сім’ї залишилися мати, дві сестри і троє братів.

“Воїн правди” (памяті Олександра Храпаченка)

Не перезняти і не змонтувати.

Для інших дублів вже немає часу.

Дивись, як є, коли хвилина варта

Життя, а не мільйонних зборів в касу.

Подивись, вдалий ракурс у кадрі:

Площа в світлі палаючих скатів…… Читати далі

Памяти небесной сотни : Іван Городнюк, Березне Рівненська область

Ивану двадцать девять навсегда,

Висков его не тронет седина.

Он в памяти останется таким:

Открытым, добрым, честным, молодым.

Искал могилы павших по лесам,

Не знал, не ведал, что падет и сам…

Учил детей он танцевать «хип-хоп».… Читати далі

«Ой не дають мені вільно подихати» Слова і музика Валентина Мисько

«Ой не дають мені вільно подихати»

Слова і музика Валентина Мисько

Виконує-Поліщук Павло

Ой не дають мені вільно подихати,

Ой забирають останній шматок

Речі збираю і мушу вже їхати

Ой да у пошуки щастя свого

Сонце сідає, а я ще не втомлений

Місячне сяйво освітить дорогу нам

Що б зробити, щоб рана загоїлась

Як замолити свій гріх нерозкаяний… Читати далі

Вшанування памяті загиблих героїв Березнівщини

Дусь Іван Петрович ( 06.07.1984–18.05.2016)

Дусь Іван Петрович народився 6 липня 1984 року в селі Велика Купля Березнівського району Рівненської області в багатодітній сім’ї. Мама – Басюк Лідія Іванівна – виховувала сина сама. У 1990 році Іван пішов до першого класу Замостищенської ЗОШ. Після закінчення школи (1999 рік), вступив до Костопільського технічного коледжу, де навчався 2 роки. У 2001 році закінчив коледж, здобувши спеціальність “муляр-штукатур”.

22 квітня 2015 року на підставі УП України «Про часткову мобілізацію» призваний у Збройні сили України. Від 25.05.15 до 17.08.15 перебував у секторі «М» (м. Маріуполь), від 18.08.15 до 17.10.05 – у секторі «Б» (м. Куракове), від 10.11.15 до 18.05.16 – у н/п Станиця Луганська. Був бійцем 28-го механізованого батальйону (колишній 18-ий батальйон Одеси).

18 травня 2016 року, під час несення служби, отримав смертельне поранення у голову внаслідок снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Малинове Станично-Луганського району з боку окупованого села Христове. Івана доставили в Станицю Луганську до районної лікарні, але врятувати його життя не вдалося, він помер під час операції.… Читати далі

Герої не вмирають

Коли побачиш росу на траві –
Це сльози матерів
Отих синів, які не вернулися із бою,
Залишивши лиш пам’ять за собою.
Хто скаже: Де? Коли? За що?
Кому це вигідно? Ніщо…
Ніщо й ніхто не допоможе.
Та ми всіх молимо: «О Боже!
Почуй слова наші, молю.
Я рідний край свій так люблю,
Що серце й душу віддаю
За неньку рідную свою».

Катерина ТВЕРДА, 9 клас… Читати далі

Мукомелець Руслан Аркадійович (23.03.1974 – 16.01.2016)

Мукомелець Руслан Аркадійович народився 23 березня 1974 року в багатодітній сім’ї в селі Велике Селище Березнівського району. Закінчив загальноосвітню школу, професійно-технічне училище № 8. Відбув строкову службу в армії. Після армії працював в Соснівському ДЛГ (державне лісове господарство).

Влітку 2015 року призваний на військову службу в зону АТО. З 07 листопада 2015 року Руслан Мукомелець безпосередньо брав участь в антитерористичній операції у забезпеченні проведення і захисті незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Станично-Луганському районі Луганської області.

16 січня 2016 року життя трагічно обірвалося. Куля снайпера влучила у воїна.

Похорон Руслана Аркадійовича відбувся 20.01.2016 року в селі В. Селище

Відповідно до рішення Соснівської селищної ради від 04.07.2023 №602 Мукомельцю Руслану Аркадійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).

Портрет на меморіалі “Стіна пам’яті полеглих за Україну” у Києві: секція 8, ряд 5, місце 16.… Читати далі

Мельник Іван Іванович (3.04.1974 – 14.03.2016)

Мельник Іван Іванович народився 3 квітня 1974 року в селі Війниця Млинівського району. Мати-Мельник Галина Петрівна, 1948 року народження, пенсіонерка, все трудове життя працювала бухгалтером у місцевому колгоспі. Батько – Мельник Іван Юхимович, 1948 року народження, працював вчителем Соснівської гімназії. У 1976 році сім’я переїхала в село Совпа Березнівського району. 1980 року Іван пішов у перший клас Соснівської гімназії, яку закінчив в 1991 році. Хлопець зростав у багатодітній сім’ї, мав три брата та дві сестри.

1992 року був призваний в ряди Збройних сил України, де служив до 1994 року. При проходженні служби був нагороджений грамотою за сумлінне виконання військових обов’язків та здобутки в бойовій підготовці. Служив у Кам’янець-Подільській військовій частині.

З 1994 до 2008 року працював водієм обласного департаменту житлового господарства.

10 березня 2015 року за наказом Березнівського військомату призваний на військову службу для участі в бойових діях АТО. Служив на 29-му блокпосту в Луганській області на Бухмутській трасі. Мав звання старшого сержанта, командував відділенням. Під час служби в АТО був нагороджений орденом та медаллю за оборону рідної держави.… Читати далі

Саюк Микола Олександрович (позивний “Француз”) ( 22.12.1987 – 1.11.2016)

Микола Олександрович Саюк (позивний “Француз”) народився 22.12.1987 р. в м. Дубно Рівненської області. Після смерті батька, Миколі в той час виповнилося чотири роки, сімя переїхавла жити до села Адамівка Березнівського району. Юнак закінчив 9 класів Соснівської школи і того ж року вступив до вищого професійного училища № 7, де здобув дві спеціальності – муляра та повара.
Мати виховала чесну, справедливу та добру людину. Хлопця любили та поважали односельці. Коли Микола підріс, працював на будівництві. З 2012 року був директором ТОВ «ТВК «Меркурій» у Києві. Захоплювався полюванням та риболовлею.
Коли повстала Україна, Микола Олександрович не зміг спокійно сидіти вдома. Від січня 2015 р.– активний учасник Майдану, брав участь в боях, зокрема на Грушевського та Інститутській у кривавий четвер. Неодноразово на Майдані був поранений (в обидві ноги гумовими кулями від Беркуту та у шию ножем від тітушки).

В АТО з самого початку, пішов добровольцем. У грудні 2014 року підписав контракт до закінчення особливого періоду.
Сержант, командир відділення зв’язку взводу управління мінометної батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» 10-ої окремої гірсько – штурмової бригади.… Читати далі