Кондратюк Олексій Володимирович (05.07.1995 – 17.03.2017)

Кондратюк Олексій Володимирович – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, матрос.

Народився 5 липня 1995 року в селі Пісків Костопільського району Рівненської області. Через деякий час родина переїхала до міста Костопіль Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 міста Костопіль, у 2012 році – Сарненський професійний аграрний ліцей та здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник».

Працював слюсарем-сантехніком у багатогалузевому житлово-комунальному підприємстві міста Костопіль.

У травні 2016 року був призваний Костопільським районним військовим комісаріатом Рівненської області на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1965, місто Бердянськ Запорізької області).

З літа 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

17 березня 2017 року матрос Кондратюк загинув під час мінометного обстрілу російсько-терористичними силами спостережного посту українських військових в районі села Водяне Волноваського району Донецької області.

… Читати далі

Напрієнко Дмитро Віталійович («Араміс») (21.02.1991 – 1.12.2015)

Напрієнко Дмитро Віталійович народився 21 лютого 1991 р. в м. Дубно.

Корінний дубенчанин, навчався у НВК “школа-гімназія” м. Дубна, Дубенському педагогічному коледжі, Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, на гуманітарному факультеті (кафедра англійської філології).

У грудні  2014 року 24-річний Дмитро пішов добровольцем на фронт. Молодший сержант, снайпер мотопіхотного взводу 14-ої окремої механізованої бригади (раніше – 1-й БТО «Волинь»). Позивний «Араміс».

1 грудня 2015 року загинув за трагічних обставин поблизу міста Красногорівка Мар’їнського району Донецької області.

Останнє інтерв’ю Дмитра вийшло 22 жовтня у місцевій газеті під назвою «Снайпери полюють на Героїв».

Похований у місті Дубно 5 грудня 2015-го з військовими почестями

На будівлі Дубенської гімназії №1 відкрили меморіальну дошку на честь випускника Дмитра Напрієнка.… Читати далі

Накидалюк Петро Іванович (4.07.1990 – 11.03.2015)

Петро Накидалюк народився 4 липня 1990 року у селі Плоска, що на Дубенщині. Закінчив 8 класів ЗНЗ №3 м. Дубно, а 9-й – у ЗНЗ  с. Плоска.

Навчався у Дубенському професійному ліцеї з 1 вересня 2005 року до 2008 року за професією: муляр, штукатур, маляр, бетонер. Професійно займався спортом та став кандидатом в майстри спорту України з армреслінгу .

Під час Революції гідності перебував на Майдані. У зв’язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го; покидаючи обійстя, на воротах вивісив Український прапор.

Солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283, м. Кривий Ріг.

З 19 вересня брав участь в антитерористичній операції. У складі підрозділу забезпечував підсилення оборони окремого загону спецпризначення Нацгвардії «Азов» у  районі Маріуполя.

Загинув  11 березня 2015 року в районі Маріуполя під час виконання бойового завдання.15 березня на центральній площі міста Дубно до 5000 чоловік прийшли попрощатись із загиблим земляком.16 березня прощалися з  Петром у рідному селі Плоска.

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цінності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Стрикун Іван Григорович (13.08.1967 – 29.06.2015)

Іван Григорович Стрикун народився 13 серпня 1967 року в с. Новомалин Острозького району Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу. Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, молодший сержант.

Після демобілізації працював водієм у колгосп «Іскра» (сусіднє село Михалківці). Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною.  У них народилося двоє дітей – син Іван та донька Ольга.

З 1990 року мешкав у селі Михалківці Острозького району,  після реорганізації колгоспу їздив на заробітки.

12 березня 2015 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив старшим водієм штабних машин 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А1302, польова пошта В2830; селище міського типу Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області).

З 19 травня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

29 червня 2015 року молодший сержант Стрикун Іван помер від серцевої недостатності по дорозі в лікарню міста Новогродівка Донецької області.

3 липня 2015 року похований на кладовищі села Михалківці Острозького району Рівненської області.

У військовослужбовця залишилися мати, дружина та двоє дітей.

… Читати далі

Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року в селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р. за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі  в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 р. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший сержант Тарас Вікторович Прончук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Також нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”… Читати далі

Жуков Іван Всеволодович (позивний “Жук”) (10.04.1968 – 23.05.2018)

Іван Всеволодович Жуков  (позивний “Жук”)   народився в 1968 році в селі Озліїв Млинівського району Рівненської області. Воював з 2015 року, був добровольцем УДА (Української добровольчої армії Дмитра Яроша), ОТГ «Волинь» – добровольчого підрозділу досі не легалізованої Української добровольчої армії. Через це факт загибелі добровольця на лінії фронту навіть не увійшов до щоденного офіційного зведення про ситуацію на фронті від прес-служби Операції об’єднаних сил.

Воював з 2015 року.

Загинув 23 травня 2018 року приблизно опівночі. Під час несення бойової варти був важко поранений в м. Марїнка на підступах до  Донецька. Тіло захопили бойовики і  передали його українській стороні 25 травня. Похований в м. Дубно Рівненської області.

Без батька залишилася маленька дівчинка-дошкільнятко.

За особисту мужність український захисник нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
Нагороджений нагрудним знаком “За звільнення та оборону селища Піски” (посмертно).
Нагороджений медаллю “За оборону рідної держави” (посмертно).
Нагороджений орденом “Сталевий хрест непереможних” (посмертно).

Рішенням сесії Дубенської міської ради від 14.12.2023 Жукову Івану Всеволодович присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).… Читати далі

Романович Олег Федорович (12.06.1982-13.11.2015)

Романович Олег Федорович народився 12 серпня 1982 року в місті Дубно Рівненської області. Навчався у Дубенській ЗОШ №6,  професійно-технічному училищі №27 міста Дубно (нині – ДНЗ «Дубенське вище художнє професійно-технічне училище») з 1998 до 2001 року  за професією «електрогазозварювальник, водій автомобіля».

10 березня 2015 року мобілізований до лав Збройних сил України. Служив командиром міномета 14-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1008, місто Володимир-Волинський Волинської області).

З літа 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

13 листопада 2015 року солдат Олег Романович загинув на взводному опорному пункті поблизу міста Мар‘їнка Донецької області від отриманого вогнепального поранення, не сумісного з життям. 20 листопада 2015 року похований на Кременецькому кладовищі в місті Дубно Рівненської області.

Залишились батьки, дружина та донька.

Меморіальну дошку на честь  випускника Олега Романовича відкрили на будівлі Дубенської ЗОШ №6.… Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. ...
  5. 93
  6. 94
  7. 95
  8. 96
  9. 97
  10. 98
  11. 99
  12. 100