Драчук Петро Ростиславович (24.06.1967 – 16.08.2015)

Драчук Петро Ростиславович – старший навідник мінометного взводу мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 93-ї окремої гвардійської механізованої Харківської двічі ордена Червоного Прапора, орденів Суворова і Кутузова бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, солдат.

Народився 24 червня 1967 року в селі Плоске Острозького району Рівненської області. У 1984 році закінчив середню школу села Плоске Острозького району, потім – Шепетівське середнє професійно-технічне училище №20 (місто Шепетівка Хмельницької області).

З 1994 року працював слюсарем, потім – оператором дільниці контрольно-вимірювальних приладів, автоматики і телемеханіки нафтоперекачувальної станції «Новини» Філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта» (село Плоске Острозького району Рівненської області).

5 лютого 2015 року Острозьким районним військовим комісаріатом Рівненської області призваний на військову службу по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України. З 20 лютого по 7 березня 2015 року проходив службу на 233-му загальновійськовому навчальному полігоні Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А4152 (польова пошта В1670), село Мала Любаша Костопільського району Рівненської області).

З 7 березня по 22 квітня 2015 року проходив службу в 73-му морському центрі спеціального призначення Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1594, місто Очаків Миколаївської області).… Читати далі

Данілов Едуард Веніамінович (4.08.1968 – 19.08.2014)

   Данілов Едуард Веніамінович народився 4 серпня в місті Пінськ (Білорусь). У 1985-1988 рр. був курсантом Васильківського військового авіаційно-технічного училища.
У 1988-2001 рр. ніс службу у Дубенській військовій частині на посаді старшого авіаційного техніка, з 1996 року і до розформування військової частини був начальником технічно-експлуатаційної частини бомбардувального авіаполку бомбардувальної авіадивізії.
У 2001-2004 рр. служив у військовій частині м. Броди на посаді старшого авіатехніка.
Двічі брав участь  у миротворчих місіях Організації Об’єднаних  Націй:  у 2004 р. –  у Сьєрра-Леоне, у 2005 р. – в Ліберії. Двічі нагороджений медалями  Організації Об’єднаних Націй «За службу миру».
Взимку 2014 року перебував у Києві на Майдані. 24 березня 2014 року Дубенсько-Радивилівським ОРВК був мобілізований до лав Збройних сил України та направлений у військову частину м. Калинів. На початку серпня для проведення антитерористичної операції  переведений до військової частини міста Чугуїв. 19 серпня помер уві сні внаслідок пневмонії — зупинилося серце.

Без Едуарда лишились дружина й доросла донька Аліна.

Похований в місті Дубно.… Читати далі

Кірись Олексій Сергійович (30.03.1981 – 27.12.2015)

Олексій Кірись народився 30 березня 1981 року в селі Смордва Млинівського району. У 1998 році закінчив Млинівську гуманітарну гімназію. Навчався у Рівненському інституті інженерів водного господарства. Працював продавцем-консультантом у ПП «Технодім». З жовтня 2012 року – охоронець у Млинівському районному центрі туристично-краєзнавчої творчості учнівської молоді. Брав участь у подіях на Майдані під час Революції Гідності. Доброволець батальйону «Айдар» з лютого 2014 року.

27 грудня 2015 року поблизу селища Новогородське Донецької області, перебуваючи на чергуванні на спостережному посту, отримав під час обстрілу осколкове поранення. Отримані рани виявилися смертельними. Похований 30 грудня в  смт Млинів Млинівськиого району Рівненської області. Залишилися мати та молодший брат, який теж воював у зоні АТО.

Указом Президента України № 216/2016 від 18 травня 2016 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” О. Кірись нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

 … Читати далі

Гулюк Сергій Миколайович (7.09.1981 – 31.07.2014)

Сергій Гулюк народився 7 вересня 1981 року в м. Рівному. Проживав у Луцьку. Свого часу проходив строкову службу у прикордонних військах, з 2002 року був призваний на контрактній основі. Гулюк Сергій Миколайович – молодший сержант Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

У зоні АТО Сергій Гулюк був із 28 червня 2014. 31 липня 2014 в районі Василівки було здійснено обстріл прикордонників російськими найманцями та російськими військовими з мінометів та гранатометів. 5 прикордонників загинули, 11 поранені. У цей день обірвалося життя сержанта Сергія Миколайовича. У Гулюка напівсиротами залишилося троє дітей: двоє синів, яким 12 і 6 років, та 4-річна донечка.

Похований 3 серпня 2014 року на Острожчині в селі Завизів.
Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України“ С. Гулюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).

Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р.… Читати далі

Ляшук Максим Володимирович («Яр») (18.05.1989 – 29.08.2014)

Ляшук Максим Володимирович народився 18 травня 1989 року в м. Луцьку. Згодом сім’я Ляшуків переїжджає в с. Острожець Млинівського району Рівненської області, де він продовжує навчання в Острожецькій середній школі. Після закінчення школи вступив до Луцького інституту розвитку людини на спеціальність «Фізична реабілітація». Відслужив строкову службу в ЗСУ, по демобілізації – міліціонер спеціальної роти судової міліції «Грифон». У січні 2011 року розпочав педагогічну діяльність у Радянській ЗОШ І-ІІ ступенів.  Для участі в АТО зголосився добровольцем у роту особливого призначення МВС «Світязь» Луцького загону.   Працював помічником оперуповноваженого відділу швидкого реагування «Сокіл». Після того — командир взводу № 2, рота «Світязь». Брав участь у боях за Іловайськ. Загинув 29 серпня у «зеленому коридорі» поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко. В автобус «Світязя» влучив снаряд, загинуло 6 бійців, серед них Мирослав Столярчук. 2 вересня 2014-го тіла 88 полеглих привезені до запорізького моргу. Як невпізнаний герой тимчасово похований на цвинтарі Запоріжжя.

Пізніше тіло героя вдалося ідентифікувати за тестами ДНК. Максима поховали на малій батьківщині в Острожці.… Читати далі

Ляшук Тарас Іванович (20.12.1986 – 11.08.2014)

Тарас Іванович Ляшук  народився 20 грудня 1986 року в м. Корець Рівненської області. Навчався в Новокорецькій ЗОШ № 2, з 2000 року – в Корецькому НВК «Школа – ліцей», згодом – у Запорізькому коледжі радіоелектроніки. Закінчив Класичний приватний університет за спеціальністю “програмування та інформаційні технології”. З 2013 року служив контрактником.
Весною 28-річного юнака мобілізували до 30-ої механізованої бригади Новоград-Волинська, а потім відправили в зону АТО. Служив в 30-ій окремій механізованій бригаді заступником командира бойової машини.
Молодший сержант загинув 11 серпня 2014 р. у боях біля с. Степанівка Шахтарського району Донецької області. Похований на сільському кладовищі в селі Новий Корець Корецького району Рівненської області.
На фасаді місцевого ліцею відкрито пам’ятну дошку Тарасу Ляшуку.

Указом Президента України № 270/2015 від 15.05.2015 р. “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Т. Ляшук нагороджений орденом „За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Головчак Сергій Володимирович (17.07.1991-27.08.2014)

   Головчак Сергій Володимирович.jpgСергій Головчак народився 17 липня 1991 року,  жив у селі Пісків Костопільського району. Після закінчення загальноосвітньої школи, вступив до Рівненського вищого професійно-технічного училища, здобув спеціальність майстра гіпсо-картонних конструкцій. До Збройних сил України був призваний у 2009 році та зарахований у ряди пожежників. Після закінчення строкової служби працював на місцевому підприємстві – ТзОВ «Свіспан Лімітед». У зону проведення АТО мобілізований одним із перших у районі. Звання: старший солдат; підрозділ: 51-ша окрема механізована бригада.
З кінця серпня 2014 р. Сергій Головчак не виходив на зв’язок, тому вважався зниклим безвісти. Встановити особу загиблого вдалося лише за аналізом ДНК. Старший солдат загинув 27.08.2014 у бою під Іловайськом, його батальйон опинився в оточенні біля сіл Березне і Оленівка, під постійним артобстрілом.
Героя з Костопільщини поховали на Дніпропетровщині. Згодом рідні  перевезли й поховали тіло Сергія на малій батьківщині, у с. Пісків Костопільського  району Рівненської області.
У загиблого залишилася дружина та дворічний син Іванко.

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” С.

… Читати далі

Гаврилюк Анатолій Петрович (11.11.1980 – 5.09.2014)

Гаврилюк Анатолій ПетровичНародився 11 листопада 1980 року в м. Корець Рівненської області. Навчався в Корецькій школі №1. Після закінчення середньої школи вступив до Мирогощанського аграрного коледжу. Отримавши диплом, пішов до війська. Там і подав рапорт на контрактну службу. Був миротворцем у Косово, Лівії, Іраку. За неповні п’ятнадцять років служби у війську встиг побувати у восьми «гарячих точках» світу, Донбас був дев’ятий. Воював у складі 80-ої окремої високо-мобільної десантної бригади. Загинув 5 вересня 2014 р. Сталося це в «Іловайському котлі», у бою з російським диверсійним підрозділом. Похований на міському кладовищі біля Свято-Георгіївського храму в м. Корець.

Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” А. Гаврилюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Рудик Юрій Володимирович (28.05.1971 – 4.12.2017)

Рудик Юрій Володимирович народився 28 червня 1971 року в м. Славута Хмельницької області.

Восьмирічну освіту здобував у Майківській восьмирічній школі, навчався в Тучинській школі-інтернаті, пізніше – у загальноосвітній школі с. Русивель. Технічну освіту отримав у Корецькому ДТСААФ.

У 1989 році був призваний до  армії.

Після  служби працював водієм у місцевому колгоспі, будівельником у приватному секторі.

21 липня 2017 року Юрій Рудик підписав контракт на проходження військової служби в зоні АТО. Служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді у с. Золоте Попаснянського району Луганської області.

18 листопада при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО на Луганщині отримав важке поранення голови від кулі снайпера. Понад два тижні перебував у глибокій комі в лікарні ім. Мечникова міста Дніпра. 4 грудня   2017 року Юрій помер у віці сорок шість років, так і не прийшовши до свідомості.

Вночі 6 грудня односельці зустрічали героя, тримаючи в руках свічки та квіти.

Похоронений  на кладовищі села Майків Гощанського району.

У Юрія залишилися  син, донька та троє маленьких онуків.… Читати далі

Козачонок Дмитро Валерійович (31.10.1994 – 7.05.2015)

Народився Козачонок Дмитро Валерійович 31 жовтня 1994 року в с. Застенки Дубровинського району Вітебської області Республіки Білорусь. Згодом сім’я переїхала в село Курозвани, де він пішов до місцевої школи, яку закінчив у 2010 році.
У серпні 2013 року Дмитро пішов служити за контрактом. Після тримісячної підготовки потрапив у зону проведення АТО. Старший механік-водій танкової роти 30-ої окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський).
Весну і половину літа 2014 року Діма з товаришами провів на блокпостах, охороняючи кордони зони проведення АТО.
Загинув Козачонок Дмитро Валерійович 7 травня 2015 року в результаті мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій 30-ої бригади на оборонних рубежах між містами Горлівка й Артемівськ (Донецька область).
Поховали героя в с. Курозвани Гощанського району.
Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Д. Козачонок нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. ...
  5. 7
  6. 8
  7. 9
  8. 10
  9. 11
  10. 12
  11. 13
  12. 14
  13. 15