АТО/ООС – Page 9 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року в селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р. за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 р. «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший сержант Тарас Вікторович Прончук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Також нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”… Читати далі

Ляшик Михайло Анатолійович (4.11.1993 – 30.03.2015)

Ляшик Михайло Анатолійович народився і жив у місті Дубно. Навчався у школі № 6, пізніше став студентом Дубенського професійного ліцею. У 2011 році пішов служити в армію. Спочатку проходив спеціальну підготовку у Полтаві, за спеціальністю «організація зв’язку». Через шість місяців його перевели у Яворів, до складу 24-ої окремої механізованої бригади, де дослужив ще півроку. У 2012 році демобілізувався. Активно займався спортом, зокрема боксом та панкратіоном.
У квітні 2014 року знову був мобілізований. Боєць АТО славнозвісної 51-ої механізованої бригади. Воював під Іловайськом та в багатьох інших місцях на Сході. Повернувся додому живий і неушкоджений, однак у лютому 2015 року потрапив у ДТП. Помер 30 березня 2015 року.… Читати далі

Жуков Іван Всеволодович (позивний “Жук”) (10.04.1968 – 23.05.2018)

Іван Всеволодович Жуков (позивний “Жук”) народився в 1968 році в селі Озліїв Млинівського району Рівненської області. До 6 класу хлопчина навчався у Млинівській школі №2, а потім – в Острозькій школі-інтернаті. Закінчив гірниче училище у місті Ровеньки Луганської області та на деякий час оселився у Луганську, де працював шахтарем. Після Сходу Іван переїхав назад до Рівненської області.

Його попередня сім’я залишилась на окупованих територіях, а на Рівненщині Іван створив собі нову сім’ю, у нього з’явилася дитина, але після того, як він вирушив на війну, дружина залишила його

Восени 2014 року чоловік прийшов добровольцем до Правого сектора, до кінця року був на вишколах, а у січні 2015-го, у складі 3-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК ПС вирушив на фронт, у Піски. Там він був декілька ротацій, беручи участь в усіх гарячих боєзіткненнях, у той самий час друг Жук ніколи не був позаду, навпаки, він зажди рвався на найнебезпечніші позиції, прикриваючи своєю спиною молодих побратимів.

Потім була Авдіївка (позиція Бастіон), а восени 2016 року Іван перейшов до лав УДА.… Читати далі

Романович Олег Федорович (12.06.1982-13.11.2015)

Романович Олег Федорович народився 12 серпня 1982 року в місті Дубно Рівненської області. Навчався у Дубенській ЗОШ №6, професійно-технічному училищі №27 міста Дубно (нині – ДНЗ «Дубенське вище художнє професійно-технічне училище») з 1998 до 2001 року за професією «електрогазозварювальник, водій автомобіля».

10 березня 2015 року мобілізований до лав Збройних сил України. Служив командиром міномета 14-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України (військова частина А1008, місто Володимир-Волинський Волинської області).

З літа 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

13 листопада 2015 року солдат Олег Романович загинув на взводному опорному пункті поблизу міста Мар‘їнка Донецької області від отриманого вогнепального поранення, не сумісного з життям. 20 листопада 2015 року похований на Кременецькому кладовищі в місті Дубно Рівненської області.

Залишились батьки, дружина та донька.

Меморіальну дошку на честь випускника Олега Романовича відкрили на будівлі Дубенської ЗОШ №6.… Читати далі

Герасимчук Леонід Данилович (7.08.1981 – 28.06.2017)

Герасимчук Леонід Данилович народився 7 серпня 1981 року в селі Майдан Дубенського району. Навчався у місцевій школі, у 2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу. А вже з 2007 року проходив службу за контрактом у військовій частині А-1519 Збройних Сил України.

Багато років свого життя віддав службі в Збройних силах України. За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів брав участь в антитерористичній операції на сході України. У 2014 році група саперів військової частини А1519 була прикріплена до десантної штурмової бригади. Брали Савур-Могилу. Потрапили в запеклий бій. Там Леонід отримав поранення, а за героїзм у бою був нагороджений відзнакою Президента, яку йому особисто вручив Петро Порошенко. Згодом разом із дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах в зоні АТО з організації комендантської служби.

Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович служив Україні.

Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда в його рідному селі Майдан.

У загиблого залишилися дружина Наталія та діти Максим і Вікторія.… Читати далі

Гуменюк Микола Олександрович (23.05.1993 – 29.08.2014)

Гуменюк Микола Олександрович народився 23.05.1993 в с. Птича Дубенського району.

Мобілізований у квітні 2014-го, солдат, водій 51-ої окремої механізованої бригади.

У серпні перебував удома в короткотерміновій відпустці, повернувся до підрозділу. Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка Старобешівського району. Перебував за кермом бортової автомашини, зазнав поранень у ногу й руку, передав документи воякам, що відходили, сам лишився на соняшниковому полі.

Вважався зниклим безвісти.^[1]^[2] Тіло підібрала 1 вересня 2014 р. група медиків та військовиків полковника Палагнюка. Був похований 10 жовтня 2014 року на Краснопільському цвинтарі (ділянка № 79) як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК й визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.

3 серпня 2018 року відбулось прощання у м. Дубно та перепоховання на кладовищі рідного села Птича.^[3]^[4]Без сина залишилась мама.

17 травня 2019 року, Указом Президента України № 270/2019 за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Крохмаль Назар Іванович (3.11.1993 – 6.11.2014)

Крохмаль Назар Іванович народився 3 листопада 1993 року в селі Михайлівка Радивилівського району Рівненської області. В 2000 році пішов до 1-го класу Михайлівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів. Змалку любив землю, свою родину і любив всім серцем рідну Україну, любов до якої і бажання жити у вільній країні передалася йому генетично ще від діда-прадіда, адже його прадід Іван був воїном УПА.

У 2009–2013 рр. навчався у Львівському технікумі залізничного транспорту. 30 жовтня 2013 року вступив на військову службу за контрактом, а 29 листопада прийняв присягу на вірність народу України. Бути військовим він мріяв ще зі школи, і коли став ним – відчув, що ця професія і є його покликанням. З серпня 2014 року Назар перебував у зоні АТО у складі роти снайперів Львівської 80-ої окремої високомобільної десантної бригади Сухопутних військ Збройних сил України.

Загинув 6 листопада 2014 року поблизу смт Нижнє Попаснянського району Луганської області під час обстрілу російськими збройними формуваннями понтонної переправи.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Н.… Читати далі

Клименко Руслан Юрійович (08.09.1978 -12.03.2016)

Народився Руслан Юрійович Клименко 8 вересня 1978 року в селищі Рокитне. З 1985 до 1992 року навчався в Рокитнівській середній школі № 1.

Упродовж 1992-1994 рр. здобув професію столяра, будівельника, теслі у Рокитнівському професійно-технічному училищі. Працював різноробочим у приватних структурах.

В зону антитерористичної операції Руслан Юрійович пішов служити добровільно. Влітку 2015-го він прибув до районного військкомату з твердим наміром захищати країну. Його мобілізували 20 липня того ж року. Сім місяців безперебійно ніс службу в населеному пункті Єлизаветівка Донецької області, сумлінно виконуючи завдання покладені на нього.

12 березня 2016 року Руслан помер у районній лікарні м. Курахове (Донецька область). Залишилися батько та дорослий син. Місце поховання – смт Рокитне, Рівненська область.… Читати далі

Мосійчук Сергій Олександрович ( 22.02.1997 – 26.03.2017)

Мосійчук Сергій Олександрович – військовослужбовець 72-ої окремої механізованої Красноградсько-Київської бригади Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України, солдат. Народився 22 лютого 1997 року в місті Корець Корецького району Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №1 міста Корець, у 2015 році – Вище професійне училище №24 міста Корець за фахом – “електрик”. З січня 2016 року проходив військову службу за контрактом у лавах Збройних сил України. Служив у 72-ій окремій механізованій Красноградсько-Київській бригаді Оперативного командування «Північ» Сухопутних військ Збройних сил України.

З 2016 року брав участь в АТО на сході України.

26 березня 2017 року під час мінометного обстрілу українських позицій на опорному пункті поблизу міста Авдіївка Донецької області одна з мін потрапила у бліндаж, де перебували військовослужбовці. Внаслідок вибуху солдат Сергій Мосійчук загинув.

29 березня 2017 року похований на кладовищі міста Корець.

Залишились батьки, сестра та брат.

Указом Президента України №259/2017 від 2 вересня 2017 року “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” С.

Карабін Сергій Ігорович, позивний«Сімнадцятий» (16.12.1983 – 30.01.2015)

Народився Сергій 16 грудня 1983 року в смт Гоща Рівненської області. У 1984 році пішов до ясельної групи садочка містечка Гоща.

1985 року батьки Сергія переїжджають на Львівщину, до міста Новоявірськ. У 1990 році Сергій Карабін навчався в загальноосвітній школи № 1 м. Новояворівськ. 1996 року сім’я знову повертається в Гощу, де Сергій навчається у загальноосвітній школі № 1 смт Гоща.

У 2000 році юнак закінчує школу і вступає до Львівського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, аби здобути професію провідника поїздів дальнього слідування.

Згодом, у 2001 році, Сергія призивають на строкову службу до міста Мукачева, по закінченні служби молодий спеціаліст повертається працювати на Львівську залізницю.

Відчуваючи в серці патріотизм та любов до України, Сергій Карабін уже у березні 2014 року пішов добровольцем у зону АТО. Сергій став солдатом-вогнеметником 81-ої аеромобільної бригади. Був в оточенні, допомогли вибратися волонтери. Згодом, перебуваючи у десятиденній відпустці, він отримав від гощанських волонтерів бронежилет.

Проте долі не оминути, під час чергового обстрілу осколок граду влетів за бронежилет, розірвавши грудну клітку.… Читати далі