Війна (2022) – чернетки

Максим Хохлов народився у місті Рубіжне на Луганщині. Здобув фах електрика, відслужив строкову службу в армії. П’ять років тому створили з коханою Іриною сім’ю, в якій за рік народився чудовий син.

Влітку 2020 року Максим вирішив підписати контракт з Національною гвардією України. Відтоді стояв на захисті нашої держави.

У спокійне життя родини втрутилася ворожа армія. З перших днів повномасштабного вторгнення Максим віддано служив народові України. Та залишатися у рідних місцях було надто небезпечно. Тож Ірина з маленьким сином вирушили у Рівне, де мали знайомих. Лише кілька разів за цей час Максим приїжджав навідати рідних.

29-річний молодший сержант Максим Хохлов помер 25 травня 2023 року у лікарні Києва в наслідок отриманих поранень під час мінометного обстрілу в ході виконання бойового завдання щодо захисту Україну.

Публікації про Хохлова М.

Музичук Микола Касьянович народився 23 листопада 1969 року в селі Зоря, навчався в Зорянській середній школі. 13 грудня 1987 – 22 листопада 1989 проходив військову служба. У 1990 -1994 роках працював на будівництві в с. Зоря. В 1991 році одружився, в 1994
році переїхав разом із сім’єю в село Тесів колишнього Острозького району. Впродовж 1994 – 2003 років працював у місцевому колгоспі
«Україна», та на Рівненському ливарному заводі. 2015 року Микола Касянович переїхав на постійне місце проживання в село Жаврів
колишнього Гощанського району, працював у ТОВ «Акріс-Агро».

У зв’язку з нападом рф на Україну головний сержант механізованого взводу, механізованої роти механізованого батальйону, Микола Музичук 26 лютого 2022 року був призваний Гощанським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Рівненської області до лав Збройних Сил України. У січні 2023 року – зарахований до списків особового складу частини А 1008.
Вірний військовій присязі, Герой загинув 18 березня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання
в районі населеного пункту Гряниківка Харківської області.… Читати далі

Валерій Усач народився у селі Метків неподалік Рівного. Навчався у школі, а за тим опановував професію у 10 училищі. Потім була строкова служба в армії та перша робота, яка стала справою усього життя — слюсарем.

З вересня 2013 року працював слюсарем ремонту устаткування котелень та пило підготовчих цехів компанії «Рівнетеплоенерго». А вільний час присвячував улюбленій справ – дачі.

Разом подружжя виховало і виростило двох діток — сина та донечку, які подарували Валерію й Наталії онуків. А ще доглядали за мамою Валерія.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Валерій в перші дні пішов добровольцем, аби стати на захист своєї країни.

Спершу його не взяли, сказали, що дуже багато охочих. Через деякий час він пішов знову, тоді сказали чекати — викличуть. І от 28 квітня минулого року він поїхав з дому. Спершу був на Львівщині, а за тим на Запоріжжі.писок публікацій

51-річний старший солдат Валерій Усач помер у лікарні Запоріжжя 28 квітня 2023 року. Добре серце нашого захисника не витримало й зупинилося.

… Читати далі

Народився 26 березня 1998 року у с.Лінчин Березнівського району. 2004 році пішов до 1 класу Лінчинської ЗОШ. У 2013 році пішов
навчатися до Балашівського колегіуму а у 2015 році став випускником цього ж навчального закладу. Через рік після закінчення школи Володимир разом з братом Андрієм був призваний до ЗСУ на строкову службу. Службу проходив у військовій частині Чернігівської області у 169-ому навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого – солдат – пожежник. У 2018 році Володимир
повернувся додому.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Львівській області на Яворівському військовому полігоні у третьому механізованому батальйоні в/ч А4053 звідки був направлений до міста Краматорськ, де спочатку рахувався як зниклий безвісти, та після аналізу ДНК виявилося, що він загинув 30 вересня 2022 року у віці 24 років під час виконання бойового завдання у районі села Шандриголове Краматорського району Донецької області та похований як невідомий солдат у місті Дніпро.
1 квітня 2023 року тіло Володимира перепоховано у рідному селі Лінчин.… Читати далі

Дмитро Бойко народився у Рівному. Навчався у 18 школі, а за тим у вечірній школі число 15 . Відразу по закінченню пішов працювати. Першим та основним місцем роботи для Дмитра стало КП “Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг

Кілька років тому залишив Рівне та поїхав працювати до старшого брата у Прагу. Але за рік повернувся у рідне місто та вже рідне ШЕУ.

Дмитро не служив у армії, не мав жодного досвіду, але отримавши повістку не ховався, а став на захист Батьківщини.

Спершу на Дмитра чекало навчання. Військова справа припала йому до душі, навіть задумувався над тим, аби після перемоги повністю присвятити себе армії. Не судилося.

29-річний солдат Дмитро Бойко загинув 11 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Мар’їнка на Донеччині…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 23 квітня, о 9.30 на майдані Незалежності. Син похорону здійснять у Свято-Покровському соборі. Поховають його на кладовищі “Нове”

Публікації про Бойко Д.

“. Відданий роботі, він завжди був готовий допомогти колегам, навчався, розвивався, прагнув досягти більшого у житті.… Читати далі

Народився 1 березня 2001 року в смт Зарічне ,був другою дитиною в сім’ї. Навчався в Зарічненській середній школі, яку закінчив у 2019 році. У червні 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних Силах України. . Уродженець смт Зарічного проходив службу у військовій частині А1008 на посаді механіка-водія. Хлопець, як і багато інших однолітків, мріяв про вільну незалежну Україну, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитись, бо поклав своє молоде життя за незалежність та свободу нашої держави!

28.09.2022 року старший солдат КОХНО Сергій Олександрович загинув в Харківській області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини

Похований в смт Зарічне на місцевому кладовищі

… Читати далі

Довбиша Максим народився??, Навчався, працював . Призваний

Молодший сержант командував стрілецьким відділенням у роті одного з батальйонів 104-ої окремої бригади територіальної оборони.  41-річний житель Вараша виконував бойове завдання у місті Бахмут Донецької області.

Загинув захисник 7 березня під час виконання бойового завдання у місті Бахмут Донецької області.

Поховали героя на кладовищі у селі Стара Рафалівка. Йому назавжди залишиться 41 рік.

… Читати далі

Іван Коваленко проживав у селі Нетреба. Мав велику родину – батько трьох синів і сам син 83-річної мами.

До повномасштабного вторгнення, як і більшість, їздив по заробітках, аби прогодувати сім’ю. У тероборону пішов у перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув, боронячи Бахмут від російських окупантів.

Додому герой повернувся 17 березня. Похоронили Івана Ковенька у рідному селі Нетреба з військовими почестями.

Вічна пам’ять Герою! Співчуття кожній родині, яка втратила рідну людину!

“Дуже добра людина, син, батько. Ніколи, нікому не відмовив у допомозі. Вступив за власним бажанням у ТрО. У цьому році виповнилося б 44 роки”, – так кажуть друзі і знайомі Івана.… Читати далі

Карпенко Андрій Васильович проживав у м. Радивилові. У російсько-українській війні брав участь із 2014 року. Був навідником танку. Загинув в результаті ворожого обстрілу під час наступальних дій в районі населеного пункту Давидів Брід Херсонської області. З 1 жовтня військовослужбовець вважався безвісти зниклим.

Тіло воїна знайдено і лише 8 жовтня жалобний кортеж з тілом воїна прибув у Радивилів, де проживав Герой. 17 жовтня 2022 року йому мало б виповнитися 45 років

Поховали Героя на кладовищі в Радивилові.

Публікації про Карпенко А.

У Радивилові сьогодні попрощались із 44-річним Захисником України Андрієм Карпенком

На місце вічного спочинку загиблого радивилівчанина Андрія Карпенка проводжали 9 жовтня – з усіма почестями, як Героя. Заупокійне Богослужіння відбулось у Свято-Вознесенському храмі в м.Радивилів, молитовне поминання здійснили о.Юрій (Бурліков) та священники Радивилівського благочиння ПЦУ.

Дорогою до міського кладовища, де поховали воїна, представники міської влади, центру комплектування та соціальної підтримки, містяни масово долучались до жалобної процесії. Люди співчували важкій втраті – загибелі кращого сина України, перед кортежем з труною ставали навколішки, плачучи.… Читати далі