Війна (2022)

Василь Шийка народився в 1984 на Івано-Франківщині у селі Камінь.Після закінчення школи, а теперішньої гімназії, де працює його мати, Василь вступив до Академії сухопутних військ у Львові, присвятивши все своє життя військовій справі. Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальше проходження служби на офіцерській посаді в одній з військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із дружиною Світланою виховували донечку.

З 2014 року Василь щороку ніс службу у зоні АТО, потім ООС на Донеччині та Луганщині.

Підчас повномасштабного вторгнення росії в Україну, перебував на Сході, біля Бахмута. Після ротації в 2023 році повернувся в зону бойових дій, на Запоріжжя. 13 лютого підполковник Василя Шийко помер.. Йому було 39 років.

Поховали Героя на на Івано-Франківщині у рідному селі.

Публікації про Шийка В.

“Академію він закінчив лейтенантом, був скерований на подальшого проходження служби на офіцерській посаді в одній з військових частин міста Рівне. Саме тут провів усе своє свідоме життя, одружився, разом із Світланою виховували донечку, зараз їй вже 13 років.… Читати далі

Олександр Олександрович Синюк  народився 03 листопада 1989 року в селі Бронне що на Березнівщині.  Навчався в Броненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. З  2002 року сім’я переїхала на постійне місце проживання в село Друхів.   Веселий, енергійний, товариський хлопець відразу став своїм серед нових однокласників. Хоча вчився Саша посередньо, він любив читати книги, брав активну участь у житті школи. Особливо любив уроки фізичного виховання та допризовної військової підготовки. А ще свого класного керівника, вчителя фізкультури та військової підготовки Мороза Ігоря Андрійовича, який зумів створити міцне спортивне ядро в школі. Брав участь у всіх спортивних змаганнях не тільки в школі, а й захищав честь школи в районі з усіх видів спорту.

Після закінчення в 2007 році Друхівської ЗОШ І-ІІІ ст. навчався в Рівненському ВПТУ №1.Здобув професії маляра, штукатура і плиточника.

Ще в школі закохався в Баранчук Людмилу Василівну, яка потім стала його дружиною. У пари в 2009 році народився син Антон. На жаль, подружнє життя в молодої пари не склалось, але Саша завжди підтримував міцні стосунки з сином.… Читати далі

Потамашнєв Назар Петрович  народився 5 жовтня 1988р у селищі Демидівка Рівненської області. Навчався у Демидівському ліцеї. У 2012 році Назар одружився  з Наталею Зубрицькою. 10 лютого 2013 року у них народився син Олексій, але подружжя  згодом розлучилося. Назар став на захист України ще у  вересні 2016 р., добровольцем брав участь в АТО, де прослужив два роки. Після  був комісований  за станом здоров’я.

Звістка про повномасштабне вторгнення росії застала Назара в Польщі, де він працював на підприємстві  і уже 1 березня Назар повернувся в Україну та одразу пішов до військкомату.

Рідні вмовляли його не йти на війну – бо ж має сім’ю, є про кого дбати… але Назар  наголошував що не може вчинити інакше. липня  2022 року  Назар у друге одружився з Інні Завада, а через два дні після шлюбу вирушив на Схід.

Життя Назара обірвалося 13 вересня о 3:00 під час виконання бойового завдання у місті Лозова Харківської області.

Йому було лише 33 роки.

Публікації про Потамашнєва Н.

Демидівщина попрощалася з героєм.… Читати далі

   Каращук Микола Олександрович народився 14 вересня 1972 року у селі Серхів Маневицького району Волинської області в багатодітній сім’ї.

   У 1989 році закінчив Серхівську загальноосвітню трудову політехнічну школу Маневицького району Волинської області.

   Після закінчення школи працював обліковцем будівельної бригади у колгоспі «Україна» в смт. Демидівка.

У 1990 році був призваний до служби в армії, де здобув звання механік – водій БВО сухопутних військ ІІІ розряду.

   Після служби повернувся до роботи у колгосп «Україна». З 2002 року  працював будівельником за кордоном.

Щоб бути у лавах тих, хто захищає нашу країну від російських загарбників у 2021 році заключив контракт із збройними силами України , став бійцем 24 – ї  окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Був доброю, щирою людиною, завжди готовим прийти на допомогу.

На  початку  війни з росією Микола перебував у Львові, де чекав на висновки медичної комісії, яка мала визнати його не придатним до служби.Та дізнавшись  про вторгнення росії на нашу землю  продовжив службу та відправився у частину до своїх побратимів.… Читати далі

Чміль  Ігор  Іванович  народився 17 квітня 1977 року в місті Березне на Рівненщині. Після закінчення Березнівської гімназії  вступив до Дубнівського  медичного училища та  здобув  спеціальність фельдшера.

У мирному житті Ігор працював медичним  працівником,   підприємцем. Ігор дуже любив техніку, займався ремонтами автомобілів працював на станції технічного обслуговування. Він був добрий, веселий, життєрадісний, товариський, завжди усміхнений.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну він перебував у лавах Збройних Сил України, захищаючи дружину, доньок, матір і весь український народ від рашистської чуми. Ігор був бойовим медиком. У нього, як і в кожного українця, були світлі мрії, бажання, сподівання, які обірвала безжальна смерть, принесена ворогами.

18 грудня 2022 року  під час мінометних обстрілів  Ігор загинув  поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району.

         У храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ відбулася заупокійна відправа, яку здійснив настоятель, капелан Назарій Момотюк разом зі священником Павлом Сабарою По завершенню служби похоронна процесія зупинилася на майдані Незалежності, де пройшла церемонія прощання.

Поховали Героя з військовими почестями на кладовищі в урочищі «Лукавець».… Читати далі