Ткачук Іван Васильович (?1987-11.03.2023)

Іван Ткачук народився у селі Антонівка, колишнього Володимирецького району, а нині – Вараського, Рівненської області. Батьки – Леся Іванівна та Василь Юхимович.

У вересні 1994 року зарахований учнем 1-Б класу Антонівської ЗОШ I-III ступенів.

У 2003 році закінчив 9 класів Антонівського ліцею і вступив до Сарненського ВПУ №21, яке закінчив у 2006 році і здобув професію тракториста-механіка. Понад десять років пропрацював у Володимирецькому ДЛГ водієм.

З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до ЗСУ. Брав участь у звільненні міста Макарів, Бучанського району., отримав травму коліна.Другого березня у складі бригади тероборони, водієм 2 стрілецького взводу, 1 стрілецької роти. був відряджений в район міста Бахмут.

11 березня загинув у бою з ворогом.

Поховали захисника 17 березня з військовими почестями в Антонівці.

Читати далі

Юрчило Сергій ? ( ? – 23.02.2023)

Сергій Юрчило народився у Рівному. Навчався у ЗОШ № 24, а згодом в ЗОШ № 20. За тим здобував професію інженера контрольно-вимірювальних приладів у 10 училищі.

Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів та АЗОТі, експедитором. А потім вимушений був їхати на роботу за кордон. У грудні 2021 року, Сергій повернувся в Україну,.

Влітку 2022 року Сергія мобілізували. Військового та жодного армійського досвіду у нього не було. Тож спершу чекали навчання, у тому числі в Британії. Сергій служив старшим стрільцем десантно-штурмового взводу.

28 лютого 2023 року 30-річний солдат Сергій Юрчило загинув під час виконання бойового завдання. поблизу Кремінної Луганської області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Федчук Павло Петрович, позивний”Литовець ” ( 07.08.1991-13.03.2023)

Павло Федчук народився у Рівному, закінчив ЗОШ, число 24 , а за тим технічний коледж НУВГП, де здобув спеціальність “електромеханік холодильного устаткування”. Строкову службу в армії проходив у Києві у внутрішніх військах.

Після повернення додому Павло працював у магазинах “Фокстрот”, пройшов шлях від охоронця до продавця. А два роки тому вирішив поїхати закордон – у Польщу. У січні 2022-го року повернувся додому. 25 лютого добровольцем пішов у військкомат. Перші місяці Павло служив у Рівному, охороняв важливі об’єкти. Але згодом добровільно попросив відправити його у зону активних бойових дій.

31-річний старший солдат Павло Федчук загинув 13 березня в наслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Мосійчук Олександр Васильович (25.09.1975.-17.06.2022)

Олександр Мосійчук народився 25 вересня 1975 року в с.Забороль у сім’ї колгоспників. Навчався у Заборольській неповній середній школі. (1982-1990р.р.). Мав хороші успіхи у навчанні, за що нагороджений срібною медаллю. Після закінчення школи вступив до Національного аграрного університету, що в м.Києві, де навчався в 1992-1997 роках. Отримав диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію спеціаліста «Вчений агроном». Військова кафедра: молодший лейтенант.

Постійно підвищував свою кваліфікацію.У 1998р. пройшов підготовку на курсах при Рівненському державному педагогічному інституті за спеціальністю «Оператор ПЕОМ». У 1999 році здобув кваліфікацію «Менеджер малого бізнесу-підприємець». Пізніше (2004-2022 роки) працював менеджером з продажу засобів захисту рослин, агроном у приватних фірмах.
9 березня 2022 року мобілізований до ЗСУ, старший лейтенант, командир танкової роти танкового батальйону.
17 червня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання біля с.Богородичне Краматорського району Донецької області. У загиблого воїна залишилась дружина і троє дітей.

Публікації про Мосійчука О.

В Олександрійській громаді прощалися із загиблим Героєм. Прощання відбулося 23 червня о 15:00 біля будинку захисника. Затим похоронна процесія рушила до місцевого храму та на кладовище.«Живим… Читати далі

Кліменко Максим ? (? -28.02.2023)

Максим Кліменко народився в Маріуполі, здобув освіту підручного сталевара, працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Мирне життя в місті зруйнували рашисти. Тож після місяця окупації, наприкінці березня родина виїхала з окупованого Маріуполя у відносно тихе та безпечне Рівне. Максим одразу став на облік у військкоматі і влаштувався на роботу ливарником.У листопаді чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.

Максим не не хотів воювати. Але мужньо прийняв виклик сьогодення – взяв до рук зброю й пішов захищати свою країну, залишивши у Рівному дружину та маленького сина…

Йому мало б виповнитися 35… Максим Кліменко загинув 28 лютого на Луганщині.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Наконечний Андрій Романович (18.03.1979-12.03.2023)

Андрій народився у Рівному, закінчив ЗОШ №13. Навчався у Київському інституті Сухопутних військ, у Харківському інституті танкових військ, а згодом закінчив і Національний університет оборони України імені І. Черняховського.

Кадровий офіцер, полковник ЗСУ Андрій Наконечний був одним із тих, хто у далекому 2014 році формував 2-й батальйон “Горинь”. Після цього разом із хлопцями пройшов увесь бойовий шлях аж до розформування батальйону.

У 2021 – 2022 роках — був обласним військовим комісаром Рівненщини.

Останнім часом ніс службу у 10-му армійському корпусі.43-річний військовий помер 12 березня від зупинки серця. .У воїна залишилася дружина та троє дітей.

Поховали Андрія Наконечного в Рівному на кладовищі “Нове”

Читати далі

Мілованов Віталій Володимирович (18.05.1973-18.01.2023)

 

Віталій Мілованов народився 18 травня 1973 року в с. Уїздці Здолбунівського району, Рівненської області.

Мати Мілованова Євгенія Михайлівна 1950 року народження, батько Мілованов Володимир Віталійович 1951 року народження. Віталій навчався в Уїздецькій середній школі.(1979 -1989). Після закінченні школи працювати в колгоспі механізатором.

У 1991році був призваний на строкову службу до Прикарпа́тського військо́вого о́кругу, яку проходив у Львові.

Повернувшись з армії працював на будівництві.

У 1997 році. одружився, у подружжя В 1998 р. народився син Володимир,а в 2007 р. народився другий син Вадим.

24 серпня 2022 р. Віталій був призваний до лав Збройних сил України. Спочатку проходив службу в м. Яворів Львівської області в військовій частині А 0998.

30 листопада 2022 р. прийшла звістка для брата Ігоря, що Віталій виконує бойові завдання в складі інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила, щодо захисту суверенітету України в селі Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

З 7 грудня 2022 р. захищав Батьківщину на бойових позиціях села Часів Яр Донецької області.… Читати далі

Стахнюк Олександр Іванович “Колібрі” (26.12.1994-18.12.2022)

Стахнюк Олександр Іванович позивний «Колібрі» народився 26 грудня 1994 року в селі Зірне Березнівського району на Рівненщині. Освіту електрика здобув у Березнівському професійно-технічном училищі.

З 2015 року проходив строкову службу, після закінчення якої-військову службу за контрактом у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», у складі якої боронив Україну у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини.
Після широкомасштабного вторгнення російської федерації до України Олександр не злякався подій, які охопили Україну в лютому 2022 року, та добровільно пішов до Рівненського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За час, коли Олександр чекав свого призову він пройшов курси тактичної медицини, та здобував нові знання з медичної допомоги , які йому згодом знадобилися.

З 11 березня 2022 року старший солдат Стахнюк Олександр у складі підрозділу військової частини А0451 на посаді старшого бойового медика інженерно-позиційного батальойну виконував бойові завдання на визначених ділянках фронту.
Старший солдат Стахнюк Олександр загинув18 грудня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тоненьке Ясинуватського р-ну Донецької області, потрапивши під мінометний обстріл ворога.… Читати далі

АНАНЬЇН АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ (15.07.1978 – 13.04.2022)

Проживав у м. Радивилові. До військової служби був призваний 5 березня на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію». Разом із тисячами інших захисників в перші дні війни Анатолій Якович був задіяний до виконання завдань для оборони України.

Загинув 13 квітня на бойовому чергуванні, в результаті нещасного випадку – трагічної ДТП на одному з блокпостів Хмельниччини. Дорожньо-транспортна пригода сталася 13 квітня, близько 21:15 години, на трасі поблизу Давидковецького перехрестя.У результаті ДТП 43-річний військовослужбовець, який ніс там службу, від отриманих травм, загинув на місці події.

Поховали бійця на кладовищі в м .Радивилів.Йому було 43 роки. У загиблого залишилась сестра.

Публікації про Ананьїна А.

У пятницю , 5 квітня тіло загиблого бійця доправили у рідне місто.Містяни та військові , представники влади териториальної громади вишикувалися у симіволічний ланцюг памяті, схилились на коліна, коли жалобна колона провозила труну із тілом Героя до місця вічного спочинку.Поховання відбулося в м. Радивилів на кладовищі.

Радивилівська міська рада висловлює глибоке співчуття рідним, близьким, всім, хто знав Анатолія Яковича.… Читати далі

БОРОВИК ВЛАДИСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ (29.10.1999 – 04.09.2022)

Солдат Боровик Владислав Сергійович народився 29 жовтня 1999 року. Проживав в м. Радивилові на Рівненщині. Навчався в Радивилівський НВК “школа №1-гімназія”. Після закінчення навчання вступив до Рівненського інституту Київського університету права НАНУ.

Владислав отримав повістку в армію у вересні минулого року. Підписав контракт із ЗСУ

у жовтні 2020 року. Був навідником гірсько-штурмового відділення. Життя Владислава обірвалось 4 вересня в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Поховали Героя на кладовище в   с. Лев’ятин. Йому назавжди залишиться 22 роки

Публікації про Боровика В.

Жалобний кортеж з тілом померлого військовослужбовця містяни зустріли живим коридором. Радивилівці віддавали останню земну шану воїну, ставши на коліна, зі сльозами на очах.

9 вересня Владислава Боровика, який боронив нашу Батьківщину від російських окупантів, проводжали з рідної домівки до місця його вічного спочинку.

Розділили горе і невимовний біль родини чимало небайдужих жителів міста.

Глибоке співчуття сім’ї прийшли висловити і представники місцевої влади та Радивилівського територіального центру комплектування й соціальної підтримки, всі, хто знали воїна Владислава Боровика.

Чин похорону проходив у міському храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці.… Читати далі