Народився Загорський Михайло Васильович 22 листопада 1989 року. З 1996 по 2008 рік навчався в Дружбівській загальноосвітній школі. Із 2014 року Михайло Загорський був учасником АТО на Сході України. В рік повномасштабного російського вторгнення, як вірний син своєї Батьківщини, справжній патріот по духу, наш земляк прийшов добровольцем до лав ЗСУ. Він тримав військовий стрій у складі легендарної механізованої бригади «Холодний Яр».Коли виникла збройна агресія на українських кордонах зі сторони північно-східного сусіда, то він одним із перших став на захист свободи і територіальної цілісності нашої Батьківщини.

Будучи вірним сином України, справжнім патріотом по духу, Михайло Загорський  прийшов добровольцем до лав ЗСУ у березні 2022 року. Він ніс службу у складі легендарної окремої механізованої бригади «Холодний Яр», в бойову історію якої за час війни вписано багато мужніх подвигів та героїчних досягнень.

Михайло Загорський загинув 14 лютого 2023 року в боях на Бахмутському напрямку.

Похований на кладовищі с. Дружба

Захисник Загорський Михайло Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.(посмертно )

… Читати далі

Бойко Михайло Михайлович народився 06 лютого 1980 року в Таганрозі Ростовської області (росія).  6 червня 1980 році разом із сім’єю переїхав до України в місто Радивилів Рівненської області. У  вересні 1987 року став першокласником  Радивилівської СШ №1. Під час навчання у школі займався художньою творчістю, випалюванням, різьбленням. Любив природу, був завзятим грибником.

Після закінчення закладу освіти вступив до Кременецького лісотехнічного технікуму на деревообробний відділ, де здобув кваліфікацію молодшого спеціаліста. Після закінчення працював в СВК Радивилівський лісгосп, столяром III розряду. Пізніше помічником оператора на АЗС №14, оббивачем меблів.  Одружився Михайло в 2004 році. У шлюбі мав донечку Марійку. Михайло Михайлович був надзвичайно добрим, щирим та відкритим до людей, завжди допомагав ближнім, любив спілкуватися. Мав багато друзів, однодумців, любив та турбувався за добробут сімʼї.

Був призваний на службу до Збройних Сил України по мобілізації 13 січня 2023 року Другим відділом Дубенського РТЦК та СП. Служив у військовій частині А1048. У війську обіймав посаду навідника механізованого відділення. Три місяці проходив навчання у Словаччині з вогневої та танкової підготовки.… Читати далі

Мохотонко Іван народився 20 травня 1984 року в с..Перенятин в сім’ї Мохотонків – Любові Василівни і Володимира Дмитровича.У 1991 році пішов в 1 клас Башарівської загальноосвітньої школи. У 1999 році Іван Мохотонко закінчив 9 класів.

В 2003 році був призваний до лав ЗСУ. Службу проходив при Національній академії прикордонної служби України ім. Б. .Хмельницького. Службу проходив 1,5 роки. При проходженні служби, оволодів ще одним фахом – складальника меблів.

Повернувшись з військової служби, поступив заочно в Рівненський гуманітарний університет за напрямком практична психологія і одночасно почав займатися підприємницькою діяльністю по виготовленню меблів. Для роботи виписав устаткування з Англії.

В 2013 році був учасником революції Гідності.

2015 році по повістці був призваний в зону АТО. Службу проходив у 80-й десантно-штурмовій бригаді м.Львів. Перебував в Донецькій та Луганській областях.

Повернувшись з АТО, зайнявся впорядкуванням території, ще відкрив цех по виготовленню меблів. В 2017 році був прийнятий на посаду завідувача складом підприємства «Агро-Експрес-Сервіс». Звільнився з підприємства в 2019 році і став працювати перевізником в німецькій фірмі.… Читати далі

Громʼяк Олександр Михайлович народився 11 лютого 1977 року в м. Радивилові в сім’ї Громʼяка Михайла Михайловича та Громʼяк Олени Борисівни. З 1-го по 11-й клас навчався у Радивилівському ліцеї №1. Вчився добре, особливо любив історію та літературу. Службу в ЗСУ проходив у внутрішніх військах на Дніпропетровщині. Демобілізувався у званні сержанта. Після служби в армії працював у Радивилові на СТО майстром легкових автомобілів. Через кілька років переїхав працювати і жити до Києва. Там одружився, в шлюбі в нього народилася дочка Анастасія. Працював також на СТО по своїй спеціальності. Олександр був різносторонньою людиною. Любив літературу, писав вірші, добре малював, займався нумізматикою, збирав старовинні монети, а ще сконструював та затестував спортивний снаряд для катання мʼязів спини.

     24 лютого 2022 року із початком повномасштабного вторгнення Олександр пішов добровольцем захищати Київ, служив в артилерійських військах старшим стрільцем механізованого відділення. Брав участь у боях на Донеччині, Миколаєві, Херсоні. Останній свій бій прийняв під містом Соледар Бахмутського району Донецької області. Загинув 9 січня 2023 року під час артилерійського обстрілу з боку збройних сил російської федерації.… Читати далі