Власюк Марія (Марічка) Юріївна (11.08.1994-24. 05.2022)

 

Марія Власюк народилася 11 серпня 1994 року в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області. У 2012 році закінчила  школу  і  вступила до Рівненського базового медичного коледжу. Закінчивши коледж, Марія Власюк працювала в міській лікарні Рівного рентген-лаборантом на комп’ютерній томографії. Дівчина  з дитинства  мріяла  не тільки  стати медиком,а й пов’язати майбутню  професію  з військовою службою. В період  навчання  брала участь у  мітингах, ходила на вишкіл в УНА-УНСО.

У 2017 році отримавши військовий квиток пішла працювати за контрактом у 80-у окрему десантно-штурмову бригаду.

У листопаді 2017 року її відправили на курси молодого бійця в навчальний центр «Десна», де вона 2,5 місяця оволодівала військовою наукою. Після курсу молодого бійця Марію призначили на посаду фельдшера приймально-сортувального відділення. Далі — перевели на посаду фельдшера евакуаційного відділення. А потім були військові курси у Литві. У жовтні 2018 році знайшлася вакансія військового медика на Донецький напрямок. 

Перша ротація на сході тривала впродовж семи місяців: Маріуполь, Бердянськ, Новоазовськ, Широкине. У парі з водієм забирали поранених на передовій та швидко везли у госпіталь.… Читати далі

Гриб Анатолій (- 01.09.2022)

Анатолій Гриб народився поблизу Рівного у селі Ставки. Все життя минуло в обласному центрі . Освіту здобув у загальноосвітній школі , число 25.  Потому здобув професію зварювальника. Пройшов строкову службу в армії. Працював будівельником, займався ремонтом квартир. З початком вторгнення росії  в Україну пішов  добровольцем в ЗСУ . Мріяв бути снайпером та його зарахували медиком . Та скоро Анатолій всьому навчився. Разом з побратимами він вивозив поранених. Рашисти Їх розстріляли з танка.
46-річний старший бойовий медик, молодший сержант Анатолій Гриб загинув 1 вересня поблизу села Нестерянка Запорізької області.
Поховали  його на кладовищі «Нове».

Анатолій Гриб народився поблизу Рівного у селі Ставки. Вже життя минуло в обласному центрі – спершу навчався у 25 рівненській школі, а за тим навчався на зварювальника.

Рідні пригадують, що Анатолій мав насправді золоті руки, все, за що б не брався, у нього вдавалося. Працював багато і з задоволенням, присвятив себе будівництву та ремонтам. Вирішив не шукати кращої долі за кордоном, тому практично весь час працював у Рівному.

Читати далі

Снаговський Віктор Валерійович (26.10.1974-05.08.2022)

Снаговський Віктор Валерійович народився 26 жовтня 1974 року.

Був учасником АТО у 2015-2016 роках, перебував на передовій лінії оборони кордонів України.

24 лютого 2022 року, в перший день російсько-української війни, Віктор Валерійович добровільно вступив в ряди територіальної оборони, а вже наприкінці травня він знову повертається на Схід, де бере безпосередню участь у воєнних діях.

Загинув Віктор 5 серпня під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар Донецької області.

10 серпня Гощанська громада  попрощалась із загиблим захисником України Віктором Снаговським.

У нього залишились двоє дітей, матір, брати.… Читати далі

Дубровка Орест Володимирович(16.07. 2002-26.04.2022)

Орест Володимирович Дубровка народився 16 липня 2002 року в селі Хотин  Рівненської області. Навчався в місцевій школі та Прислуцькому ліцеї.

У листопаді 2020 року Ореста призвали до лав збройних сил України. Військову службу проходив у військовій частині А2900 десантно – штурмових військ Збройних Сил України м. Миколаєва. В 2021 році був переведений на військову службу за контрактом.
З початком російсько-української війни захисник став на захист держави у складі 79 окремої десантно–штурмової бригади.

. Разом з побратимами Орест давав відсіч ворогу в одній з найгарячішій точок протистояння – в Донецькій області, де рашисти не припиняли артилерійських обстрілів, авіаційних бомбардувань в будь яку пору доби.

Загинув Орест 26 квітня 2022 року біля міста Ямпіль Донецької області, виявивши стійкість і мужність при виконанні бойового завдання.

У селі Хотин на місцевому кладовищі поховали загиблого воїна   та його батька, який не пережив смерті сина.

Рішенням Березнівської міської ради від 17.10.2022 № 783 на честь захисника України Ореста Дубровки в його  рідному селі названо  вулицю.… Читати далі

Зінкевич Павло Євстафійович (19.09.1995-15.05.2022)

Зінкевич Павло Євстафійович народився 10 вересня  1995 року в с.Лінчин Березнівського району. Павло навчався у Лінчинській дев’ятирічній школі, а після її закінчення здобував професію столяра у Соснівському ПТУ 4.

Призваний в ЗСУ на строкову службу. У 2016 році підписав контракт і служив  у 14-й бригаді у  зоні АТО в Луганській області.   У 2019 році підписав знову контракт, служив   в с. Авдіївка Луганської області    та боронив її кордони у складі тієї ж 14-ї бригади.

Після  широкомасштабного вторгнення росії в Україну Павло в складі 14-ї бригади був направлений  у Миколаївську, а згодом в Одеську область,  звідти перекинутий у   Донецьку область.

Гранатометник механізованого відділення, старший солдат Павло Зінкевич, вірний військовій присязі, загинув 15 травня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання  в районі населеного пункту Долина Донецької області.

Павло Зінкевич був єдиним сином у батьків.… Читати далі

Ярмолка Максим Ігорович (10.03.1999-21.03.2022)

 Ярмолка Максим Ігорович народився 10 березня 1999 року в місті Березне Рівненської області.  З 2005 по 2015 рік навчався у  Березнівському  НВК  «ЗОШ І ст.». Максим захоплювався  технікою, автомобілями, відвідував  заняття із  боротьби.

У 2018 році закінчив  Березнівське вище професійне училище за спеціальністю «перукарська справа». Восени 2019 року був призваний  на строкову службу, яку перших три місяці проходив у Василькові Київської області. Згодом був переведений у Вінницьку  військову частину А2656, де  у січні  2020 року підписав  контракт і служив на посаді  водія-електрика радіо маркерного пункту  взводу  радіотехнічного забезпечення   РП та БЗ та РТЗ.

У жовтні 2021 року  був переведений  на службу  в зону бойових дій, поблизу міста Краматорськ  Донецької області.

21 березня близько 00.30 загинув внаслідок  авіаудару  касетної бомби  під час несення бойової служби поблизу Краматорська.

Похований Максим  27 березня  на міському кладовищі в урочищі «Лукавець».

У Максима залишились  дружина та  донька.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №224/2022 «Про відзначення державними нагородами України» ЯРМОЛКА Максима Ігоровича нагороджено  орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі

Данило Молдавський ( – 29.08.2022)

Данило Молдавський народився у місті Марганець Дніпропетровської області. Все дитинство та юність пройшли саме у рідних краях на Сході України.Данилові не було й 18, як ворог прийшов на нашу землю.пішов добровольцем, пройшов вишкіл і навчання, аби стати частиною полку “АЗОВ”. І вже у 2016-му разом із побратимами опинився на самісінькому “нулі”..

Улітку 2021 року Данило звільнився з війська і розпочав цивільне життя — працював автомеханіком на СТО, планував відкрити власну справу. У перші дні повномасштабного вторгнення відправив дружину Марію у село, а сам добровольцем пішов захищати країну. Загинув 29 серпня, через майже два тижні після свого дня народження. Сталося це під час мінометного обстрілу поблизу села Ольгине Херсонської області.

Поховали Данила Молдавського у Рівному на кладовищі Нове на Алеї Героїв. Йому завжди буде 26 років

 … Читати далі

Козлишин Тарас Миколайович (псевдонім “Караєв”) (24.05.1980 -25.02.2022)

Козлишин Тарас Миколайович народився 24 травня 1980 р. у м. Рівне. Навчався у ЗОШ № 23, потім – у Рівненському ліцеї-інтернаті. З 1997 до 2002 навчався у Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету на факультеті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне країнознавство».

У 2002 р. вступив у Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка на факультет «Міжнародні відносини». Певний час працював у Національній службі посередництва та примирення.
З 2004 р. продовжує навчання в Німеччині у Вюрцбурзькому університеті Юліуса Максиміліана.
Учасник мітингів на підтримку Помаранчевої революції у Брюсселі.
У 2007 р. повертається в Україну – працює в сімейному бізнесі.
Активний учасник Майдану та автомайдану.
Після російської анексії займається волонтерською діяльністю, активний учасник політичних акцій.
У 2015 р. проходить вишкіл у Добровольчому батальйоні ОУН. Приймає участь у бойових діях в складі батальйону як рядовий, стрілець, кулеметник, розвідник. Тричі отримує поранення.
З грудня 2015 р. – командир резервної сотні «ОУН-Прикарпаття», керівник навчального вишколу. З серпня 2016 р. – заступник голови проводу добровольчого руху ОУН з політичних питань.… Читати далі

Сілюк Сергій (-29.07.2022)

Сергій Сілюк народився у Бресті, де служив його батько Михайло. У 1990 році сім’я переїхала у Рівне. Тож завершував шкільне навчання Сергій вже тут – спершу у 20, а за тим у 19 школі. Потім навчався в Рівненському інституті слов’янознавства КСУ за спеціальністю «товарознавець та експерт у митній справі». Строкову службу проходив у прикордонних військах,  працював у ДСНС, а чотири роки тому пішов на контрактну службу в ЗСУ.

Веселий, товариський, неконфліктний Сергій був справжньою душею компанії, міг всіх розсмішити, підняти настрій та відігнати сумні думки.

Він двічі був  в АТО/ООС – у 2019 та 2021 році. Життя 36-річного солдата Сергія Сілюка обірвалося 29 липня у Запоріжжі.

Поховали  військовослужбовця на кладовищі «Нове».

У Сергія Сілюка залишились дружина та донька.

 

 

 … Читати далі

Поліщук Едуард Миколайович ( ?1989-27.07.2022)

Едуард Поліщук народився у Рівному. Навчався у 22 та 20 місцевих школах, а після 9 класу вступив у Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж. Працював у сфері комп’ютерних технологій.

Потяг до електроніки та комп’ютерних технологій підштовхнув до розвитку, вирішив продовжити навчання й здобути вищу освіту за спеціальністю «Кібернетика». Проте, настала війна…

Едуард Поліщук в перші дні повномасштабного російського вторгнення пішов добровольцем у військкомат, а вже 6 травня його мобілізували до Збройних Сил України.

Йому назавжди 33.  27 липня рівнянин, старший солдат Едуард Поліщук загинув, захищаючи нескорений та багатостраждальний Харків.

Поховали його на кладовищі «Нове».

Захищаючи Харків загинув рівнянин Едуард Поліщук

Він пішов на війну, аби захистити власного сина, а виявилось знайшов своє покликання. Та ворог не дозволив реалізувати так багато задуманого…

Едуард Поліщук народився у Рівному. Навчався у 22 та 20 місцевих школах, а після 9 класу вступив у Рівненський економіко-гуманітарний та інженерний коледж.

«Він обрав спеціальність, яка пов’язана із комп’ютерами. Адже це завжди йому подобалось. Він взагалі технік – електроніка, електрика, все це було йому цікаво.

Читати далі