Гощанська територіальна громада

… Читати далі

Олександр народився в селищі Гоща Рівненської області, навчався у місцевій гімназії. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Екологія». Останні роки життя мешкав із родиною в Луцьку на Волині, був головним редактором громадсько-політичної газети, а згодом – журналу «Правий поступ». 

Олександр виховувався у Пласті. Він був активістом, членом «Молодіжного Націоналістичного Конгресу», а у 2004 році — співкоординатором громадянської кампанії «ПОРА!» на Рівненщині. Олександр долучався до організації патріотичних молодіжних таборів, теренових ігор та інших заходів.

У 2005 році спільно з побратимами з «Національного Альянсу» брав участь в опозиційній акції «Чорнобильській шлях» в Мінську, після чого білоруський суд призначив йому 10 діб арешту.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем пішов на фронт. Служив у взводі зв’язку 25-го штурмового батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Збройних Сил України.

Брав участь у наступі під Роботиним. З жовтня 2023 року без ротації тримав оборону на Авдіївському коксохімічному заводі, пізніше обороняв Бердичі.

Молодший сержант Олександр Машлай поліг 6 травня 2024 року біля селища Благодатне на Донеччині.… Читати далі

Андрій народився 10 грудня 1995 року у селищі Гоща в родині Василя та Оксани Корпанів. Зростав у любові та турботі разом із сестрою Марією.

Після закінчення Гощанської ЗОШ здобув освіту у Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП за спеціальністю будівельника. Подальше навчання продовжив у Національному університеті водного господарства та природокористування.

З дитинства проявляв особливі здібності до моделювання й конструювання, брав участь у змаганнях та здобув чимало нагород.

У мирному житті працював у готельному комплексі, у компанії «РівнеХолод», а останнім місцем роботи був молокозавод «Гощаночка».

12 червня 2024 року Андрій став на захист Батьківщини. Був призваний до лав Збройних Сил України, проходив службу як стрілець-снайпер мотопіхотного відділення 58-ї бригади.

Певний час перебував у найгарячіших точках бойових дій на Донбасі, де отримав поранення. За успіхи у бойовій підготовці, мужність і професійну майстерність був відзначений орденом.

Жив, мріяв, складав плани про щасливе майбутнє. На днях мав розписатися зі своєю коханою дівчиною… Та замість весільної радості сьогодні звучить жалобний спів.

14 вересня 2025 року Андрій загинув під час виконання бойового завдання на території Харківської області.… Читати далі

Головний сержант, Вадим Корнійчук народився 21 квітня 2001 року у селі Пустомити на Гощанщині. Тут майбутній Герой закінчив середню школу, а відтак уступив до Здолбунівського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув професію машиніст тепловоза, слюсар з ремонту рухомого складу. Після навчання Вадим працював у вагонному депо слюсарем, проявляючи великий інтерес до комп’ютерних технологій.

Згодом Вадим був призваний на строкову військову службу. Після того підписав контракт і продовжував служити далі.

“Добрий,працьовитий, спокійний, щирий. Красень, якому б радіти життю і цвітінню молодих років, самостійно прийняв дуже доросле чоловіче рішення – стати на захист України і всіх, кого тут так любив. З вірою в перемогу над ворогом і очищення української землі від окупантів, він разом з побратимами на фронті давав усім нам можливість жити тут, у рідному краї“- згадують односельці.

Попри юний вік Вадим мужньо боронив Україну від російських окупантів у складі головного сержанта 1-го взводу оперативного призначення Національної гвардії України.

Загинув Вадим 18 липня під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності України в Запорізькій області.… Читати далі

Юрій народився 13 квітня 1999 року в родині Петра та Олени Литвинчуків у селі Тучин. Закінчив одинадцять класів Тучинської школи.

Після завершення навчання здобув фах адміністратора. Працював пожежним-респіраторником: спочатку в ТОВ «Текстиль-Рівне», а згодом — у ТОВ «Макова Компанія» в місті Рівне.

У вільний час приїздив додому, допомагав батькам по господарству. Любив відпочинок у колі рідних та друзів. Мав і творче захоплення — писав музичні мелодії.

4 березня 2022 року Юрій був призваний на військову службу, де служив разом із рідним братом Іваном у роті оперативного призначення міста Сарни. Життя Героя обірвалося 15 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

У пам’яті односельців Юрій Литвинчук назавжди залишиться щирим, світлим, життєрадісним юнаком, добрим і людяним, справжнім патріотом, який вірив у Перемогу України й наближав її ціною власного життя.

Поховали ь загиблого на місцевому кладовищі.

Йому нащзавжди 25

… Читати далі

Олександр народився 3 квітня 1982 року в селі Пашуки. Навчався у Русивельській школі, а відтак уступив до Рівненського професійно-технічного училища, де здобув професію будівельника. Працював у місцевому колгоспі за спеціальністю. Їздив на заробітки за кордон.

У вересні 2022 року Олександр Зарічнюк був призваний на військову службу. Воював у складі десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону, стрілець.

Олександр загинув 22 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новомихайлівка Донецької області.

Вірний військовій присязі до останнього подиху в бою за нашу Батьківщину Герой виявив стійкість і мужність.

Похоронили Героя на місцевому кладовищі.

У загиблого залишилися сестри Жанна та Галина, брат Юрій

… Читати далі

Олександр Миколайович Дубич народився в Тучині, де і здобував середню освіту. Згодом навчався у Рівненській академії патрульної поліції. Після завершення навчання працював охоронцем.

У лютому 2017 року підписав контракт на військову службу. Служив у Львівській області, а влітку 2018 року вирушив у зону АТО. У 2020 році завершив службу і працював водієм-експедитором.

З початком повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року, Олександр знову став на захист України. Через бойовий досвід його направили на полігон як інструктора для навчання новобранців.

Він завжди прагнув допомагати іншим, віддавав себе навчанню молодих воїнів, хоча це забирало багато сил. Олександр був люблячим батьком трьох синів. Попри щільний графік, знаходив час, щоб приділити увагу родині, вихідні проводив із дітьми, допомагав дружині.

На жаль, 13 лютого 2025 року під час виконання обов’язків військової служби старший сержан Олександр Дубич отримав поранення. Помер у лікарні, після семи днів боротьби за життя, його серце зупинилося 20 лютого.

Мужнього Героя поховали в Рівному на кладовищі «Нове”

… Читати далі

Роман народився 31 грудня 1986 року у місті Чистякове (колишній Торез) Донецької області. Там закінчив 10 місцеву школу. А за тим здобув фах юриста у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

У 2014 році через військові дії разом із рідними вимушені були виїхати з рідного міста та переїхати на Рівненщину. Тут Роман працював спершу заступником, а за тим керівником сільськогосподарського підприємства. Дбав про батьків, разом із дружиною Марією виховували маленьку донечку Анечку.

Надзвичайно добрий та світлий Роман швидко став своїм на Рівненщині, його полюбили й прийняли, наче провів тут усе своє життя.

Чесний та людяний Роман практично весь період служби провів у зоні активних бойових дій. Але жодного разу не поскаржився, не нарікав, що важко.

На жаль, 23 червня 2024 року 37-річний матрос Роман Оліфір загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

Поховали  Романа на кладовищі в с. Тучин, де мешкає родина.

… Читати далі

Петро Наумчук народився 17 січня 1976 року в смт Гоща. Згодом родина переїхала в Крим, де минуло дитинство хлопця. Майбутній Герой після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі №21 м.Ялта, та здобув професію столяра будівельного. Потім – служба в армії. 2013-го Петро з матір’ю переїхав на постійне місце проживання в село Симонів.
Він не боявся труднощів, не боявся роботи. Працював в ДЗ ОВСТ “Агатівка” на посаді робітника комплексного обслуговування й ремонту будинків, столяром у
ТОВ «Акріс-Агро».

30 травня 2023 року Петро Борисович був призваний на військову службу по мобілізації. Був стрільцем-санітаром гірсько-штурмової роти.
Загинув 18 липня під час мінометного обстрілу противника в районі села Берестове Бахмутського району Донецької області у віці 47 років.
Добрим, працьовитим, сміливим та справедливим згадують загиблого Петра рідні та знайомі.
Поховали Героя 21 липня 2023 року в с.Симонів

… Читати далі