Гузь Роман народився 5 листопада 1994 року в селі Іллін Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію вільної та незалежної України, став на її захист разом зі своїми двома рідними братами.
Роман загинув 3 жовтня в районі населеного пункту Дробишево Донецької області.
Поховали військовослужбовця 9 жовтня 2022 року в рідному селі Ілліні.
В загиблого залишилися батьки та два брати.… Читати далі
Бур’ян Роман народився 12 травня 1998 року в селі Мощони Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Початкову освіту отримав в Малятинській школі. Пізніше сім’я переїхала в село Витків цього ж району. Закінчивши 9-й клас Синівської ЗОШ, здобув середню спеціальну освіту за фахом опоряджувальника-будівельника у ВПУ № 1 м. Рівного. (Навчався 2014-2017рр. – гр №16)
Захоплювався спортом, зокрема футболом. У студентські роки займався боксом..
У 2018 році Романа призвали на строкову військову службу до Збройних Сил України. Він служив у Києві, а його мрією було уступити до навчального центру Національної гвардії України у місті Золочів. Своєю наполегливістю та відповідальністю Роман здобув перемогу в різних конкурсах та став одним із найкращих учнів. В результаті своїх досягнень Роман був переведений до Золочіва для продовження військової служби. 24 лютого 2021 року Роман одружився. У молодого подружжя народилася донечка Анна. Родина мешкала в селі Морозівка, що на Житомирщині.
Коли почалася війна, уже 25 лютого старший сержант Роман Бур’ян пішов служити до військової частини 3035 НГУ.… Читати далі
Горисюк Олександр народився у селі Синів Гощанського району. Понад 10 років Олександр працював на виробництві вікон, знав, що таке заробітки за кордоном, а потім повернувся додому, Бо ж саме у Рівному живе його донька Анастасія, яку він безмежно любив. Олександр захоплювався футболом, а ще любив куховарити, приготовані ним страви не залишали байдужим нікого.
Олександр мав чудову рису він був дуже хорошим батьком, разом з донькою Анастасією з дитинства, вони не лише їздили на стрільби, але і на спідвей, футбольні матчі, спортивні тренування, оскільки Олександр дуже любив природу то вони з донькою часто їздили за місто.
Коли ж почалася війна, пішов добровольцем, хоч раніше в армії й не служив. Олександр вірив у Перемогу України, чекав і наближав її, як тільки міг… 41-річний Олександр Горисюк, якого друзі та побратими називали «Гарік», залишив по собі світлі спогади. В останню путь Героя провели небайдужі рівняни та найближче оточення захисника.
Йому назавжди буде – лише 41 рік.
Поховали Олександра Горисюка в рідному селі Синів
Баюн Вячеслав народився 19 вересня 1970 року в селі Вовкошів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Закінчив місцеву школу. Після школи вступив в Рівненський сільськогосподарський технікум, але залишив навчання заради служби в армії, під час якої отримав звання «старший сержант».
Після служби в армії одружився та переїхав жити в село Симонів Гощанської громади Рівненського району, де народилася дочка.
Захоплювався ковальським мистецтвом та тривалий період працював в цій сфері. Пізніше – різноробочим на підприємствах харчової промисловості. Перед початком війни працював за кордоном.
27 лютого 2022 року добровільно пішов до військомату та підписав контракт. Служив в 94-й бригаді, виконуючи обов’язки гранатометника.
Помер на службі 7 травня 2022 року в смт Ірдинь Черкаської області.
Похований в селі Симонів.
У загиблого залишились дружина та дочка.… Читати далі
Карпець Євген народився 26 березня 2001 року в селищі міського типу Гощі. З 2002 року сім’я переїжджає жити в село Франівку.
В 2007 році пішов до першого класу Симонівської ЗОШ І-ІІ ступенів, згодом перейшов до Гощанської ЗОШ І-ІІ ступенів, котру закінчив у 2016 році (дев’ять класів).
З вересня 2016 року, протягом трьох років навчався в Острозькому державно-технічному навчальному закладі «Острозьке вище професійне училище», де здобув професію кухар-кондитер. Закінчив заклад 27 червня 2019 року.
Недовгий час (3 місяці) працював згідно набутого фаху в одному з харчових закладів міста Рівного.
Восени 2019 року був призваний до лав Збройних Сил України. В цьому ж році підписав контракт на військову службу тривалістю на три роки. Сапер військової частини м. Яворів Львівської області.
З весни 2020 року перебував в зоні ООС на сході України.
З перших днів російського вторгнення служив бійцем-сапером. Загинув захисник України 5 травня 2022 р. внаслідок масового артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Золоте в Луганській області.
Поховали Євгена на верхньому кладовищі с.… Читати далі
Снаговський Віктор Валерійович народився 26 жовтня 1974 року.
Був учасником АТО у 2015-2016 роках, перебував на передовій лінії оборони кордонів України.
24 лютого 2022 року, в перший день російсько-української війни, Віктор Валерійович добровільно вступив в ряди територіальної оборони, а вже наприкінці травня він знову повертається на Схід, де бере безпосередню участь у воєнних діях.
Загинув Віктор 5 серпня під час виконання бойового завдання в районі міста Соледар Донецької області.
10 серпня Гощанська громада попрощалась із загиблим захисником України Віктором Снаговським.
У нього залишились двоє дітей, матір, брати.… Читати далі
Чумак Роман народився 26 квітня 1992 року в селі Симонів Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Проживав у смт Гощі, а останні сім років у селі Великий Житин Рівненського району.
У 2009 році закінчив Гощанську школу і вступив до Київського національного університету внутрішніх справ України на факультет підготовки кадрів кримінальної міліції.
У червні 2013 року отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Правознавство» та здобув кваліфікацію «Бакалавр з права».
З липня 2013 року розпочав службу в органах внутрішніх справ Рівненського УМВС на посаді оперуповноваженого.
У вересні 2014 року вступив до Національної академії внутрішніх справ на заочну форму навчання. У травні 2016 року завершив навчання та здобув ступінь магістра за спеціальністю «Правознавство», здобув кваліфікацію юриста.
У 2015 році брав безпосередню участь в антитерористичній операції в місті Волноваха Донецької області.
З перших днів війни пішов добровільно в військомат. Мобілізований солдатом на посаді головного сержанта – командира 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.… Читати далі
Гупалюк Сергій народився 7-го березня 1979 року. Житель села Франівка Гощанської громади Рівненського району.
У 1994 році закінчив загальноосвітню школу села Франівка і вступив у Корецьку автомобільну школу, де отримав посвідчення водія та посвідчення тракториста-машиніста.
У 1999 році отримав спеціальність автослюсаря у Рівненському облавтонаучкомбінаті. З 2000 року навчався в Рівненському ПТУ-10 і отримав розряд електрозварювальника.
У 2007 році здобув освіту юриста у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна».
Останнє місце роботи ТОВ «Рівненська дистрибуційна компанія».
Сергій пішов добровольцем і був мобілізований солдатом-кулеметником 1-го відділення стрілецького взводу з охорони та оборони об’єкту №9 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.
Загинув через ракетний авіаційний удар по будівлі телевежі в Антополі 14 березня 2022 року.
Похований 16 березня 2022 року в селі Франівці Гощанської громади.
У Сергія залишилося троє дітей: двоє синочків (7 і 8 років) та доросла дочка (20 років).
Указом Президента України від 17 квітня 2022 року № 255/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Гупалюка Сергія Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі
Довгополюк Леонід народився 1 листопада 1962 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).
Після закінчення середньої школи пройшов навчання в Корецькій автомобільній школі, де отримав посвідчення водія. Розпочав свою трудову діяльність у Федорівському колгоспі «Більшовик», а після перейменування «Нива». Працював механіком, водієм. Звідси відправився на строкову службу в армію.
Після повернення в рідне село створив сім’ю. Деякий час працював водієм-«далекобійником» у Клевані, а згодом – у приватного підприємця.
В 2015 р. добровольцем пішов на війну, перебував у зоні проведення АТО на Донеччині, де ремонтував військову техніку. Згодом підписав контракт і до 27 грудня 2021 року захищав східні кордони нашої держави.
Коли 24 лютого 2022 року росія здійснила широкомасштабний наступ на Україну, Леонід Васильович одразу вирішив, що повертається на службу.
Загинув 6 березня 2022 року під час бою з російськими окупантами.
10 березня 2022 року Гощанська громада попрощалася з Героєм Леонідом Довгополюком.
Указом Президента України від 16 березня 2022 року № 140/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшого солдата Довгополюка Леоніда Васильовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі
Карпюк Владислав народився 18 лютого 1999 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).. Після закінчення середньої школи в 2017 році, вступив у Соснівський професійний ліцей, де здобув професійно-технічну освіту.
27 листопада 2019 року Владислава призвали на строкову службу, а від 4-го квітня 2020 року по 28 квітня 2021 року він служив за контрактом у військовій частині А3091 26-тої артилерійська бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.
З 4 жовтня 2021 року солдата перевели до особового складу військової частини А1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, солдат Карпюк перебував на посаді радіо номер обслуги реактивного артилерійського дивізіону в одній з військових частин.
Під час запеклих боїв за місто Васильків, що на Київщині, його дивізіон відправили для підсилення оборони.
Згідно даних третього відділу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки солдат Владислав Карпюк загинув під Васильковим 27 лютого 2022 року.
3 березня 2022 року Гощанська громада провела Владислава Карпюка в останню дорогу.
Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Карпюка Владислава Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі