Костопільська територіальна громада

Плющ Вадим Валерійович народився 16 жовтня 1981 року в м. Костопіль Рівненської області. У 1988 році пішов в 1 клас Костопільської середньої школи №2, в 1997 році отримав неповну середню освіту у загальноосвітній школі I-II ступенів №8 і вступив до Березнівського лісового коледжу за спеціальністю «Лісове
господарство», який успішно закінчив у 2002 році.
У 2003 році закінчив Український державний лісотехнічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю « Лісове господарство» та здобув
кваліфікацію інженера лісового господарства. З 2003 року почалася трудова кар’єра з посади помічника лісничого у ДП» Селянський ліс». У 2005 році одружився та перейшов на посаду до Моквинського лісництва ДП «Костопільський лісгосп». За багато років успішної роботи старшим майстром набув величезного досвіду роботи з клієнтами.
Нагороджений численними подяками за сумлінну працю та високий професіоналізм.
У 2022 році перейшов на посаду інженера лісового господарства філії «Костопільське лісове господарство» ДП « Ліси України». Разом з дружиною Юлією, Вадим Плющ виховував двох синів, Ілля 15років а Тарасу 17 років. 16 травня 2023 року був мобілізований і захищав суверенітет України на сході у складі 24 ОМБ ім.… Читати далі

Терещук Ігор Васильович народився 6 лютого 1969 року у місті Костополі. Закінчив середню школу №1, імені Т. Шевченка, де показав себе здібним
учнем як переможець багатьох шкільних олімпіад. Любив грати в шахи, був членом шахового клубу. Працював на місцевих підприємствах. Одружився,
народилося двоє дітей, донька та син.У 2014 році Ігор Терещук пішов служити добровольцем. Підписав 3-річний контракт, виконував бойові завдання у зоні проведення АТО. У перші дні повномасштабного вторгнення Ігор Терещук одразу пішов до військкомату, 3 березня 2022 був зарахований на військову службу. Після проходження навчання працював сапером. Відпустки проводив удома, в Костополі.
Улітку 2024 лікувався в госпіталі, мав проблеми зі здоров’ям. ВЛК визнала чоловіка придатним для продовження служби. Пізніше Ігор був переведений
служити в іншу військову частину стрільцем-снайпером.

У ніч на 11 січня старший солдат Ігор Терещук помер на чергуванні на позиції біля населеного пункту Улакли на Донеччині. У захисника залишилися двоє дорослих дітей, двоє онуків, мама і сестра.
22 січня  2025 року Ігоря Терещука відспівали у храмі Петра і Павла, на майдані Шевченка відбулася прощальна церемонія. За побажанням родини тіло
Ігоря Терещука піддали кремації у Київському крематорії.… Читати далі

Олександр  Миронович  Скоцький народився 25 серпня 1974 року. Дитинство пройшло в c. Космачів.  Закінчив  9 класів  Великолюбаської  загальноосвітньої школи. Потім навчався  у Квасилівському  професійно-технічному училищі, здобув професію електрика. Пройшов строкову службу в ЗСУ.

   В мирний час працював електриком на підприємствах  Домобудівного  комбінату, інкубаторній  фабриці  м. Костополя, та на будівництві у м. Рівному. Останнім часом  працював за кордоном.  

   Коли розпочалося  повномаштабне вторгнення росії в Україну, Олександр Скоцький  пішов на війну  добровольцем. Був призваний на військову службу  24 березня 2022 року в м. Мукачево. Проходив службу в 128 гірсько – штурмовій роті військової частини А1778,  на посаді стрілець – санітар.

   А 17 травня 2022 року Олександр був відправлений у зону бойових дій Донецької  області.  Мужньо захищав  рубежі  нашої країни від російських окупантів  на  Луганському та Херсонському напрямках, віддав життя за волю України!

 Загинув Олександр Миронович  7 жовтня 2022 року на Херсонщині у н.п. Нова Кам’янка Нововоронцовського району. Олександр  з 7 жовтня 2022 року  вважався безвісти зниклим.   

  Поховали Олександра  Скоцького  2 лютого 2023 року на сільському  кладовищі  с.… Читати далі

Народився 16.07.1987 року – загинув 10.11.2023 року Мосійчук Ігор Віталійович народився 16 липня 1987 року у Костополі. У 2002 роц ізакінчив Костопільську ЗОШ №2 та був випускником Костопільського професійного технічного училища. У 2005 році закінчив загальноосвітню школу – комплекс №6 I-III ступенів.

Працював на підприємстві, що займається виготовленням надгробних пам’ятників. Мав багато друзів, яких підтримував та яким в усьому допомагав.
10 червня цього року Ігор приєднався до лав ЗСУ (106-й механізований батальйон). Ігор Віталійович Мосійчук загинув 10 листопада 2023 року. Під час
виконання бойового завдання біля села Діброва на Луганщині він дістав поранення несумісні з життям. Вшанувати оборонця у Костополі прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники влади та жителі громади.

Поховали захисника на «Новому» кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.
Вдома на Ігоря чекали матір та дві доньки.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України №611/2024 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня”МОСІЙЧУКА Ігоря Віталійовича (посмертно)

Публікації про Мосійчука І.

«Ігор дуже любив дітей.

Геннадій Георгійович Генов народився 19 лютого 1984 року у селі Підлужне. Проживав з мамою, дідусем і старшим братом. У 1990 році пішов у перший клас Великолюбаської загальноосвітньої школи I-III ступенів. У школі навчався добре. Брав активну участь у шкільних заходах. Був справедливий, завжди допомагав друзям.
У 2001 році Геннадій закінчив школу. Відразу поїхав до Києва, працював на будівництві. Коли приїздив додому допомагав мамі по господарству, підтримував її матеріально, добудовував батьківську хату.  
У 2003 році познайомився з дівчиною Оксаною, згодом одружився. Жив у місті Костопіль та працював на будівництві. У 2009 році народилася донька Єва, а у 2017 році народився синочок Марк.
На початку повномаштабного вторгнення росії в Україну, Геннадій не роздумуючи пішов до військкомату. 21 березня 2022 року був призваний на службу у 5ОШБр, в/ч А 4010 м. Київ. Пішов на війну сміливо та виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку. Разом з рідним братом Сергієм боронили землю від окупанта.
19 грудня 2023 року у Геннадія загинув старший брат Сергій.… Читати далі

     Іван Гвяздовський  народився  9 червня 1988 року у селі Бронне  Березнівського району, Рівненської області. Зростав у простій селянській сім’ї.       У 1994 році  пішов у перший клас місцевої школи,  закінчив  9 класів у 2003 році. У школі він був  добрим, веселим  і відповідальним учнем. Після закінчення 9 класу  вступив  до Березнівського  агротехнічного ліцею-інтернату. У ліцеї  здобув  спеціальність водія категорії АВС.

      У 2006 році  Іван пішов на строкову службу  у зенітно- ракетні війська. Здобув   професію водія – електрика технічної батареї.  Повернувся після служби додому у 2007 році, згодом  Іван одружився  у нього народився  син Дмитро. На той час молода сім’я проживала  у селі Кам’янка  Житомирської області. Працював там, де знаходив роботу – малярем, шофером на пташиній фермі , комбайнером.

      Через  десять років сімейного  життя  Іван  розлучився  з дружиною і переїхав    жити у рідне село  Бронне. Працював  на будовах, їздив на заробітки. У 2020 році познайомився з жінкою Марією, вдруге одружився, у них народився син Костянтин. З того часу  Іван проживав у селі Великий  Мидськ.… Читати далі

Гузоватий Геннадій Володимирович народився 13 серпня 1991 року с. Дюксин. Навчався в Дюксинському ліцеї ім. Ніла Хасевича. Закінчивши 9 класів сільської школи, вступив до Костопільського будівельно-технологічного коледжу НУВГП. Геннадій жив з мамою, старшою сестрою та молодшим братом, який служить в ЗСУ. Родина рано втратила батька.
Геннадій любив природу, ліс. Саме тому пішов працювати в лісове господарство. Усі, хто знав Генадія Гузоватого, характеризують його, як працьовитого, совісного, справедливого та наполегливого чоловіка. Він ніколи не залишався осторонь чужого горя. Втім, і для себе ніколи не просив допомоги. Всього намагався досягти власними силами. Веселий та запальний. Він завжди був душею будь-якої компанії. Завжди знаходив спільну мову з людьми.
Геннадій мав золоті руки. Здавалося б, не було такої техніки, яку б він не зміг полагодити. Це було одне з його хобі. Одружився на свій день народження – 13 серпня 2013 року, після 6 років зустрічей. Подружжя жило щасливо, купили власне житло, про яке мріяли, в селі Підлужне, будували плани на майбутнє.
Геннадія призвали на військову службу 1 березня 2022 року.… Читати далі

Олександр Киріша  народився у селі Великий Мидськ (Костопільського району, Рівненської області ) 16 серпня 1977 року. Зростав у простій, селянській сім’ї. Був хорошою, слухняною дитиною, допомагав батькам по господарству.
    У 1984 році Олександр пішов у перший клас Великомидської загальносередньої школи. Після закінчення школи у 1994 році він навчався в Рівненське професійно – технічне училище №11, здобував професію на водія. У 1995 році був призваний на строкову службу, яку проходив  у м. Львові. Отримав звання молодший сержант.                       
    Після повернення  зі служби Олександр проживав у рідному селі. Він  був єдиною підтримкою і опорою для своїх стареньких батьків. Час від часу їздив на заробітки у Київ. Пізніше працював у селі на пилорамі, аж поки не був мобілізований до лав ЗСУ. (22 січня 2023 року)
Олександр Киріша був молодшим сержантом військової частини А4447.
     26 червня 2023 року під час проведення бойових дій у районі  н. п. Роботине  Запорізької області в результаті мінометного обстрілу Олександр Киріша (позивний Монах) отримав тяжкі поранення. Три місяці лікарі боролися за його життя, але 26 вересня 2023 року серце захисника перестало битися.… Читати далі

Курач  Іван  Іванович   народився  21 лютого  1981 року у селі  Грицьки  Дубровицького району. Освіта вища – факультет  «Правознавство» університету розвитку людини « Україна», здобув кваліфікацію юриста.  Служив у Національній Гвардії України, потім звільнився і став підприємцем. Проте згодом повернувся на службу. Був майстром на всі руки та любив щось майструвати з дерева.

   Іван  Курач  проходив військову службу з червня 1999 року по грудень 2006 року, звання  штаб -сержант. Із перших днів війни пішов добровольцем у Нацгвардію. Сержант з матеріального забезпечення стрілецької роти  з охорони  та  оборони  об’єкту: № 9  15 -го окремого батальйону Національної гвардії України.

   Загинув  Курач  Іван  14 березня 2022 року під час виконання  службових  обов’язків у селі Антопіль  Рівненського району внаслідок  ракетного  удару по  будівлі  телевежі.

Іван  Курач  був одружений. У нього  залишились  дружина  Вікторія і троє дітей: Дарина, Іванна, Андрій.   

   Похований  Курач  Іван Іванович  16 березня 2022 року  на кладовищі  «Нове» у м. Костопіль.

  Посмертно нагороджений орденом « За мужність» ІІІ – ступеня.

… Читати далі