Сущенко  Валентин Володимирович  народився 26 серпня 1974 року у місті Костопіль. У 1991 році  закінчив  Костопільський ліцей  №1 ім. Т.Г. Шевченка . Далі з 1992 – 1994  роки   Валентин проходив строкову військову службу у Національній гвардії України. Працював майстром в ПАТ “Костопільський  ДБК”. Згодом  вступив до Технологічного коледжу Українського державного лісотехнічного університету за спеціальністю « Обробка деревини», який закінчив у 2001 році.  А у 2005 році закінчив  Український державний лісотехнічний університет і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки « Лісозаготівля та деревообробка» та здобув кваліфікацію бакалавра. У 2006 році отримав диплом про повну вищу освіту. З квітня  2014-2018 роки  воював на сході України.
   Валентин Сущенко  був за кордоном, коли розпочалася повномасштабна війна він повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі.

   27 лютого 2022 року пішов захищати Батьківщину. Дуже обережний і дуже відповідальний. Не боявся завдань і завжди піклувався про людей.

   Валентин служив у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу головним сержантом, командиром гранатометного взводу.… Читати далі

   Ковальчук Ігор  Васильович  народився 25.листопада 1992 року  у місті Костополі.     Навчався у школі №5, потім у  Костопільському  будівельно-технологічному коледжі. Довгий час працював  на автомийці   що  на вул. Богдана Хмельницького, де його цінували і пам’ятали як хорошого працівника.

У серпні 2024 року чоловіка мобілізували на військову службу. Спочатку було навчання на Рівненщині, потім Ігор у складі новосформованої 155 бригади імені Анни Київської близько двох місяців навчався у Франції.

Після завершення навчання солдат Ігор Ковальчук на посаді номера обслуги відділення протитанкових ракетних комплексів був на Покровському напрямку. У ніч проти 9 січня він вийшов на перше бойове завдання. 17 січня Ігор Ковальчук загинув поблизу населеного пункту  Звірове  Покровського району Донецької області.  

   22 січня 2025 року  Костопільська  громада попрощалася зі своїм захисником. 

Поховали його на кладовищі «Нове» в Костополі, поруч  з іншими  воїнами Небесного Легіону.

У Ігоря Ковальчука залишилася мама.

Публікації про Ковальчука І.

… Читати далі

Шевчук Данило Сергійович народився 10 січня 2001 року в місті Костопіль. 2017 році закінчив місцеву загальноосвітню школу №2. Потім вирішив пов’язати своє життя із військовою справою і підписав контракт із Збройними Силами України.

Данило займався спортом, любив життя та мріяв жити у вільній країні. На момент повномасштабної війни Данило був бійцем 122-го батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади. Служив у роті вогневої підтримки.
22 – річний Данило Шевчук загинув 12 лютого 2023 року у бою за нашу Батьківщину, її свободу і Незалежність, під час артилерійського обстрілу зі сторони противника в населеному пункті Білогорівка, Луганської області, гідно виконуючи свій військовий обов’язок. Данило  довгий  час вважався зниклим безвісти.
Данило Шевчук виявив стійкість і мужність у бою за нашу Батьківщину, був . один із наймолодших Героїв України.
16 березня 2023 року Героя поховали на “Новому” кладовищі м. Костопіль поруч з іншими Воїнами Небесного Легіону.
Вдома на Данила чекали мама Аліна, брат Артем, бабуся Наталія, близькі та друзі.

Згідно УКАЗУ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №684/2023 “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” орденом “За мужність” ІІІ ступеня нагороджнго солдата ШЕВЧУКА Данила Сергійовича (посмертно)

… Читати далі

Вознюк Назар Вадимович народився 26 березня 2000 року у місті Костополі. Навчався в Костопільській ЗОШ №2.
Після закінчення 9 – го класу, Назар пішов навчатися до Квасилівського професійного ліцею, де здобув професію кухара – кондитера. До початку війни Назар працював у Києві. Коли почалася війна, вернувся до рідного дому. Влаштувався працювати охоронником у ТзОВ « Українські лісопильні».

У квітні 2023 року підписав контракт і пішов служити в розвідку. Служив солдатом ГУР МО спецпідрозділу « Кракен».

Загинув Вознюк Назар 22 липня 2023 року внаслідок вибухової травми, виконуючи бойове завдання поблизу села Андріівка Донецької області. Йому було всього 23…

У Назара залишилися матір та сестра
Похований на «Новому кладовищі» у місті Костопіль, поряд з іншими Воїнами Небесного Легіону.
.
Нагороджений медаллю «За оборону рідної землі», № 338181 (посмертно)

Публікації про Вознюк Н.

“Йому було всього 23… Під час виконання бойового завдання обірвалося молоде життя нашого Героя – загинув солдат Назар Вознюк.

Захист рідних, свого народу і країни — це покликання, якому віддано служив 23-річний Назар Вознюк”, – повідомляє Костопільська міська рада

“Був чудовим сином.… Читати далі

Тишков Олег Васильович народився 11 травня 1971 року у селі Підлужне. Навчався у місцевій школі, після закінчення якої вирішив опанувати фах водія.
Після проходження строкової служби в армії своє життя пов’язав з кермом автомобіля. Одружився та оселився в Рівному. Був підприємцем, займався пасажирськими перевезеннями.
Працьовитий, наполегливий Олег був дбайливим господарем, турботливим і люблячим татом, хорошим чоловіком. Завжди допомагав батькам у селі.
З перших днів повномасштабного вторгнення волонтерив, а в березні 2022 року добровольцем долучився до лав ЗСУ. Багато хто дізнався про Олега Тишкова з допису у соцмережах, де розповідалося про військовослужбовця ЗСУ, який збив ворожого «Шахіда».
Під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Нова Полтавка на Донеччині отримав важке поранення, важка травма виявилася несумісною із життям і 7 листопада 2022 року Олег Тишков помер у лікарні Дніпра.
Поховали Олега Тишкова на міському кладовищі “Нове” у Рівному.
У Олега Тишкова залишилися старенькі батьки, дружина, 8-річна дочка, син тамаленький онук.
Указом Президента України від 13 січня 2023року №22 Тишков Олег Васильович нагороджений орденом “За мужність” третього ступеню (посмертно).… Читати далі

    Філіпов Cергій  Миколайович  народився 27 липня 1981 року у місті Костополі. Навчався в школі №5 та  був випускником  Костопільського професійного технічного училища. Здобув професію столяра, після чого займався різьбленням по дереву.

 Далі проходив строкову службу у ЗСУ в місті Стрий. Після закінчення строкової служби, завдяки автомобільному хобі Сергій себе реалізував та відкрив власну справу.

 Зустрів своє кохання та одружився. Згодом  народилася єдина донечка Сабіна.

   19 квітня 2022-го  Сергій  приєднався до лав ЗСУ. Служив оператором відділення, командиром 1 механізованого батальйону, мав досвід пілотування дронами.  Сергій служив на Запоріжжі, побував у багатьох гарячих точках, де виявив мужність і силу духу. Був поранений та проходив лікування, після чого завжди повертався до своїх побратимів.

Люблячий батько та справжній патріот. Людина щирого серця та сильного духу Сергій Філіпов  віддав своє життя за волю й суверенність України!

За день до загибелі рідні востаннє чули голос Сергія. Перед тим як він разом із побратимами вирушив у бій. Сержант  Філіпов  Сергій  Миколайович отримав поранення несумісні з життям.… Читати далі

Козачук Валерій Миколайович народився 20 квітня 1977 року у місті Костополі. Навчався у загальноосвітній школі I- III ступенів школи № 5.У
шкільні роки зарекомендував себе з гарної сторони: був добрим, спокійним, любив малювати, співати, грати на гітарі, полюбляв грати у футбол,
захоплювався автомобілями. Після закінчення школи вступив до Костопільського професійно – технічного училища №14, згодом здобув професію слюсаря-ремонтника. Далі навчався у Мирогощанському аграрному коледжі на спеціальність «Механізація сільського господарства», здобув професію техніка -механіка. Після навчання працював за кордоном у Польщі.
У 2003 році Валерій одружився, а у 2005 році народилася донечка Марія, у 2007 році син Назар. З 2009 -2023 роки працював автомеханіком у СТО «Козак-Авто». Був майстром своєї справи, ремонтував автомобілі, адже про це він мріяв ще з дитинства.
Коли розпочалося повномаштабне вторгнення росії в Україну, Валерій не вагаючись 25 лютого 2022 року пішов до військкомату, але йому відмовили.   У вересні 2022 року став до лав Української добровольчої армії, служив у третьому окремому батальйоні УДА. Він героїчно, ціною власного життя, боронив нашу землю від агресора.… Читати далі

Плющ Вадим Валерійович народився 16 жовтня 1981 року в м. Костопіль Рівненської області. У 1988 році пішов в 1 клас Костопільської середньої школи №2, в 1997 році отримав неповну середню освіту у загальноосвітній школі I-II ступенів №8 і вступив до Березнівського лісового коледжу за спеціальністю «Лісове
господарство», який успішно закінчив у 2002 році.
У 2003 році закінчив Український державний лісотехнічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю « Лісове господарство» та здобув
кваліфікацію інженера лісового господарства. З 2003 року почалася трудова кар’єра з посади помічника лісничого у ДП» Селянський ліс». У 2005 році одружився та перейшов на посаду до Моквинського лісництва ДП «Костопільський лісгосп». За багато років успішної роботи старшим майстром набув величезного досвіду роботи з клієнтами.
Нагороджений численними подяками за сумлінну працю та високий професіоналізм.
У 2022 році перейшов на посаду інженера лісового господарства філії «Костопільське лісове господарство» ДП « Ліси України». Разом з дружиною Юлією, Вадим Плющ виховував двох синів, Ілля 15років а Тарасу 17 років. 16 травня 2023 року був мобілізований і захищав суверенітет України на сході у складі 24 ОМБ ім.… Читати далі

Терещук Ігор Васильович народився 6 лютого 1969 року у місті Костополі. Закінчив середню школу №1, імені Т. Шевченка, де показав себе здібним
учнем як переможець багатьох шкільних олімпіад. Любив грати в шахи, був членом шахового клубу. Працював на місцевих підприємствах. Одружився,
народилося двоє дітей, донька та син.У 2014 році Ігор Терещук пішов служити добровольцем. Підписав 3-річний контракт, виконував бойові завдання у зоні проведення АТО. У перші дні повномасштабного вторгнення Ігор Терещук одразу пішов до військкомату, 3 березня 2022 був зарахований на військову службу. Після проходження навчання працював сапером. Відпустки проводив удома, в Костополі.
Улітку 2024 лікувався в госпіталі, мав проблеми зі здоров’ям. ВЛК визнала чоловіка придатним для продовження служби. Пізніше Ігор був переведений
служити в іншу військову частину стрільцем-снайпером.

У ніч на 11 січня старший солдат Ігор Терещук помер на чергуванні на позиції біля населеного пункту Улакли на Донеччині. У захисника залишилися двоє дорослих дітей, двоє онуків, мама і сестра.
22 січня  2025 року Ігоря Терещука відспівали у храмі Петра і Павла, на майдані Шевченка відбулася прощальна церемонія. За побажанням родини тіло
Ігоря Терещука піддали кремації у Київському крематорії.… Читати далі