Цюх Олександр Іванович (25.10.1965-27.04.2023)

Олександр Іванович Цюх народився 25 жовтня 1965 року в місті Костопіль. Закінчив Клесівську ЗОШ I – II ступенів , був випускником Здолбунівського залізнично – транспортного училища.
Армійську підготовку Олександр проходив з 7 травня 1985 року у військовому навчальному центрі в Туркменістані. Службу військову
проходив на кордоні з Афганістаном, на посаді командира розвідки. Добре знав та пам’ятав всі жахи війни в Афганістані.
В мирний час, був приватним підприємцем, працьовитою, чуйною, доброю людиною.
1 березня 2022 року Олександра мобілізували на військову службу 104 бригади територіальної оборони м. Дубровиця , він був сержантом,
розвідником – далекомірником відділення А 7071 управління військової частини.
26 квітня 2023 року, 57 – річний сержант Олександр Цюх був госпіталізований у Дубровицьку лікарню. На жаль, наступного дня він помер, від ішемічного інсульту.
28 квітня 2023 року поховали Олександра Цюха на « Новому « кладовищі міста Костопіль, поруч з іншими Воїнами Небесного Легіону.
У Героя залишилися : дружина, діти та внуки.

Читати далі

Петрик Андрій Вячеславович (24.09.1991-25.10.2022)

  Петрик  Андрій народився  24.09.1991р.  в  м. Костопіль.    У 2006 р. закінчив  ЗОШ № 8. В  2006  – 2009 роках . навчався у ДПТНЗ  Сарненський  професійний  аграрний  ліцей  Рівненської області  за професією : тракторист – машиніст  с /г виробництва, слюсар з ремонту с /г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів.

   В 2009 р.  пройшов строкову службу у Збройних  Силах України. У 2014 – 2015 роках брав участь в  АТО.    У  2014 році отримав поранення і був демобілізований. 

  У вересні 2015 р. одружився, через  4 роки народився  син  Дмитрик, якого він безмежно любив.

   Напочатку  повномасштабного  вторгнення  росіїї  в  Україну разом з друзями  облаштував  блокпости у рідному  місті  Костопіль.    В  серпні 2022р.  призваний на військову службу по мобілізації. Був  водієм  2 – го  десантно – штурмового відділення 1 – го десантго – штурмового взводу 1 – ої десантно – штурмової роти  1 десантно – штурмового батальйону  військової частини  А 0284 у складі Львівської  ВО ОДШБ. 

  Надійний  товариш, зразковий сім’янин, справжній українець,   загинув 25.10.2022р. … Читати далі

Прокопович Олександр Миколайович, позивний “М’ясник” (14.06.1973-11.02. 2023)

Прокопович Олександр Миколайович народився 14 червня 1973 р. в с. Орлівка, Приморського району, Запорізької області, в сім’ї ветеринара.
Батько Прокопович Микола Миколайович, мати Прокопович Лідія Іванівна, два брати Олексій та Костянтин.
У 1979 р. пішов навчатися у Орлівську середню загальноосвітню трудову політехнічну школу.У 1988 р. отримав неповну середню освіту. Після розлучення батьків, Олександр переїхав до Криму і продовжив своє навчання. Одинадцятий клас закінчив відмінником. Після закінчення школи в період з 1991- 1993рр. проходив строкову військову службу. За період служби навчався у професійно – технічному училищі, здобув професію монтажника внутрішніх сантехсистем і обладнання.
Затим вступив до технічного училища на оператора по ветеринарній обробці сільськогосподарських тварин – техніка штучного осіменіння с/г тварин.
У 1994 р. отримав диплом із відзнакою. Під час навчання неодноразово приймав участь у різних заходах . Проходив практику за місцем проживання.
У 1996 р. одружився . Переїхав жити у м. Костопіль. У 1997 р. народилася донька Аліна.
Разом зі своєю дружиною розпочали власною справою, спочатку це було невеличке місце на ринку, а згодом стали більші масштаби.… Читати далі

Руссу Андрій Ігорович (12.06.2003-05.06.2022)

Андрій Руссу народився 12 червня 2003 року в с. Доброжанівка Миколаївської області. У 2006 р. сім’я переїхала жити в с. Садки Рівненської області.
У 2009р. Андрій пішов у 1 – й клас Головинської ЗОШ I – III ступенів. Навчався в школі до 9-го класу.
У 2018р. продовжив навчання у ВСП «Костопільський будівельно-технологічний фаховий коледж (НУВГП)». Вчився на штукатура – лицювальника, був старостою групи, гарно проявив себе у навчанні, викладачі та майстри були ним задоволені. Поки вчився, то ходив на роботу, шліфував каміння, ще працював на Бош сервісі. Коледж закінчив у 2021р.
Осінню 2021р. Андрія призвали на строкову службу у військово – морські сили. Служив в м. Очаків Миколаївській області, був мотористом на
кораблі, йому дуже подобалася служба і він підписав контракт. 5 червня 2022 року віддав своє молоде життя в боротьбі з російськими
окупантами . Це сталося в акваторії Чорного моря, де наш відважний земляк у складі тактичної групи вів бойові дії з ворогом.

6 червня жителі Головинської територіальної громади та мешканці міста Костопіль попрощалися зі своїм земляком, жителем села Садки, Андрієм
Руссу.… Читати далі

Тішко Андрій Віталійович (26.10.2001-26.07.2022)

Андрій  Тішко  народився  26.10.2001 р. у м. Костопіль.
   Упродовж 2008 – 2017 рр. навчався в  Костопільській ЗОШ № 3, потім в Костопільській ЗОШ № 5.Андрій відвідував гурток греко-римської боротьби  в Костопільській спортивній школі,  займався танцями та футболом.     З 2017 року продовжив навчання   у  ВСП  «Костопільський   будівельно-технологічний  фаховий  коледж  УВГП» , за спеціальністю «Муляр, пічник, штукатур ».
   Після закінчення коледжу у 2019 р. проходив військову службу в ЗСУ  у складі Першої президентської  бригади м. Києва. Був наймолодшим серед солдатів. Оскільки в той період 18-річних не брали служити, то Андрієві підписав розписку дядько, який допомагав матері у вихованні. Присягу приймав біля Верховної  Ради України. Під час служби отримував подяки від командира, їх часто показували в новинах.
      У 2021р. повернувся додому, працював охоронцем у  магазині « Сільпо»   м. Костопіль.  Андрія характеризували, як старанного працівника.
     У вересні  2021року Андрій одружився. З дружиною почав зустрічатися ще до армії. Влаштувався  охоронцем  ще на одну роботу, в магазин « Сім – 23».  Трудився, старався, адже молода сім’я на той час чекала народження дитини. … Читати далі

Крук Максим Олександрович (04.03.1994-01.04. 2023)

Крук Максим Олександрович народився 04.03.1994 р. у м. Костопіль. 01.09.2000 р. пішов навчатися у Великолюбаську загальноосвітню школу I – III ступенів. Закінчив навчання 28.05.2011 р. З 10.09. 2010 р. – 28.05. 2011р. здобув позашкільну освіту «Оператор комп’ютерного набору» у Рівненському державному обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. З 01.09. 2011р. – 25.05.2012р. навчався у Рівненському професійному ліцеї, за професією оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин.


З 25 .12. 2011 р. – 07.03. 2012 р. навчався у Рівненській автошколі СТО України, за професією водій автотранспортних засобів категорії «В, С».
З 06.12. 2012 р. – 25.10. 2013 р. проходив військову службу у м. Херсон, в/ч А1836 в зенітно-ракетних військах. Після служби працював водієм по перевезенню людей за кордон. Дуже любив їздити, планував відкрити свою власну справу. 10 .05. 2022 року був призваний на військову службу в 80 -ту окрему десантно-штурмову бригаду. Мав звання молодшого сержанта 3 десантно- штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно- штурмового батальйону військової частини А0284.

Загинув 01.04. 2023 р. поблизу населеного пункту Ступочки Костянтинівського району Донецької області (Бахмутський напрямок) під час виконання бойового завдання.… Читати далі

Шершун Василь Георгійович (06.01.1983-31.03.2023)

Шершун Василь Георгійович народився 6 січня 1983 року в місті Костополі.  Навчався у Костопільській ЗОШ № 2. Впродовж семи років відвідував заняття з  футболу. Після закінчення школи вступив до Костопільського будівельного – технологічного коледжу НУВГП, де здобув професію «Столяр будівельний-тесляр» (період 1998 – 2000 рр). Після закінчення  навчання в коледжі призваний на строкову службу, по завершенню якої мав сержантське звання – старшина.


Прийшовши з армії, працював у Костопільському будівельному комбінаті. У 2007році створив свою сім’ю. Василь був працьовитою, чуйною, спокійною людиною,  чудовим батьком для донечки та сина і люблячим чоловіком для дружини. Здебільшого Василь працював на будівництві. У нього були золоті руки якими він побудував свій дім.


7 серпня 2022 року Василь Шершун приєднався до лав ЗСУ, головний сержант– водій 2 гранатометного відділення вогневої підтримки, аеромобільного батальйону військової частини А-2120. А 31 березня 2023 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України, загинув в районі бойових дій населеного пункту Лиман Донецької області.
Поховали Шершуна Василя з військовими почестями поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі «Нове».… Читати далі

Переходько Валерій Леонідович (08.04.1986-17.04.2023)

Валерій Переходько народився 08.04.1986 року в м. Костопіль. Навчався в Костопільській загальноосвітній школі № 3. Мав багато друзів. Був старанним учнем, навчання давалося йому легко. Після закінчення 9 класу, самостійно вирішив продовжити навчання в Костопільському будівельно-технологічному технікумі. Він казав: «Хочу бути будівельником, як батько». У 2004 році закінчив навчання і здобув спеціальність «Муляр.Пічник. Штукатур». Отримав диплом з відзнакою.
На цьому не зупинився. В цьому ж році вступив до Костопільського будівельно-технологічного технікуму НУВГП.  У 2007  році закінчив навчання, здобув спеціальність «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Навчався разом з братом, завжди допомагали один одному, підтримували, все планували тільки двоє.
Валерій не проходив строкову службу за станом здоров’я, але мав велике бажання служити в армії. Працював у ДБК в будівельній бригаді. До лав ЗСУ був мобілізований в кінці лютого 2023 року. Служив в десантно-штурмовій роті військової частини А-1910. А 17 квітня рідні отримали страшну звістку: солдат Валерій Леонідович Переходько, стрілець десантно-штурмової бригади, загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Кремінна Сєвєродонецького району  Луганської області.… Читати далі

Філічковський  Роман Сергійович,позивний “Пумба” (14.04.1987-20.07.3023)


Філічковський  Роман Сергійович народився 14.04.1987 року в м. Костопіль  Рівненської області. Навчався в Костопільській ЗОШ № 2. З  30.08.2002 року  до 30.08.2004 року  продовжив навчання в Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Муляр.Пічник.Штукатур». Присвятив своє життя деревообробній сфері. Це було його хобі та робота. Працював в “Арт Вуд Лакшері Паркет” столяром. Був надійним, працелюбним робітником, надійним колегою по роботі. В будь – якій ситуації був впевнений в собі, та з усмішкою йшов вперед. 
Мав дружину та троє діток, був люблячим, дбайливим батьком, прекрасним чоловіком,турботливим сином, надійним другом та побратимом, який останнє віддасть, якщо комусь потрібно.

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, як справжній патріот, він з друзями почав виробляти металеві вироби для захисту блокпостів. А 9 березня 2022року став на облік в Костопільський військкомат.
10 лютого 2023року Роман  приєднався до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А-4832, призначений на посаду стрілець-помічник гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-гої стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону. З травня 2023 року служив в м. Торецьк Донецької області, командирований до 24 ОМБР “Короля Данила”, мав позивний “Пумба”.… Читати далі

Самчук Юрій Олександрович (04. 05.1990-22.06.2023)

Юрій Самчук народився 4 травня 1990 року в місті Костополі навчався в Костопільському ліцеї №1 імені Т. Г. Шевченка, захоплювався карате та волейболом, а по завершенню дев’яти класів вступив до Костопільського професійно технічного училища. Працював на СТО та в ТОВ “Українські Лісопильні” у Костополі.
Згодом Юрій одружився. Після народження донечки родина переїхала жити в село Тучин.

10 травня 2023 року Юрія мобілізували на військову службу. Він був гранатометником взводу морської піхоти військової частини А2613.

22 червня 2023 року 33-річний Юрій Самчук під час штурму ворожих позицій в районі Макарівки Донецької області внаслідок ворожого мінометного, артилерійського обстрілу отримав поранення несумісне з життям.
Добродушний, спокійний, товариський Юрій ніколи не відмовляв у допомозі, завжди відгукувався на людський біль чи проблеми.
У Юрія залишились дружина Анна та донька Маргарита.

Поховали Героя на кладовищі села Тучин 28 червня 2023 року.

Читати далі