Костопільська територіальна громада

   Корнійчук Назар Ігорович народився 4 квітня 1999 року в м. Костопіль Рівненської області.    У 2005 році пішов до 1 класу загальноосвітньої школи I – III ступенів № 6. У 2008 році перейшов до загальноосвітньої школи I – III ступенів № 5.

   У 2012 році, знайшовши себе у спорті, вступив до Костопільського обласного ліцею – інтернату II- III ступенів фізичної культури і спорту» Рівненської обласної ради» на греко- римську боротьбу, де здобув багато грамот, кубків та медалей.

 У 2014 році вступив до Рівненського фахового коледжу НУБіП України на спеціальність  «Правознавство», де показав себе, як комунікабельний, амбіційний хлопець, який закарбовувався  в пам’яті не лише одногрупників а й викладачів. Навчаючись у коледжі  здобував не тільки знання а й грамоти, приносячи коледжу призові місця.

  У 2018 році, коли Назару виповнилося 18 років, вступив до лав ЗСУ  за контрактом хоча  був звільнений із військової служби за станом здоров’я. Проходячи службу, одночасно навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування України за спеціальністю « Право».… Читати далі

   Стасюк  Олексій  Дмитрович народився 25 березня 1995 року в с. Яполоть Рівненського району.

  У 2001 році  пішов до  Яполотської  загальноосвітньої  школи I- III ступенів.  

Був трішки сором’язливим, спокійним на вдачу хлопчиком, гарно товаришував з дітками, у  вільний час захоплювався  технікою.

  Навчання у школі закінчив у 2012 році. Після школи пішов працювати полірувальником а згодом різчиком  на фірму по виготовленню пам’ятників. Їздив на заробітки. Мріяв відкрити свій невеличкий бізнес. З початком  повномаштабного  вторгнення  росії  на Україну, Олексій був у місцевій теробороні, їздив  у сусіднє  село на  чергування на  блокпост.

   6 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ, спочатку  проходив  навчався  на полігоні а 23 березня вже  був у зоні бойових дій на Донеччині. Служив у 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша, був стрільцем помічником гранатометника військової частини А 4056, 1-го єгерського відділення 3 єгерського взводу 2-ї єгерської роти 1-го єгерського батальйону.

  Загинув 19 травня 2023 року в н.п.  Новомайорське  Донецької області під час виконання бойового завдання, пов‘язаного з захистом територіальної цілісності та держаного суверенітету України, внаслідок мінно – вибухової травми.… Читати далі

Дмитро Рицький народився 8 листопада 2000 року вм. Костопіль у дружній багатодітній сім’ї . В 2016 році закінчив Костопільську ЗОШ №2, вступив на навчання до Костопільського будівельно – технологічного коледжу, провчився лише півтора місяця, сказав, що це не його справа. В мирний час працював на будівництві.
З 2019 року був учасником антитерористичної операції на Сході України, пішов служити у ЗСУ за контрактом. Дмитро був стрільцем, помічником гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону, старшим солдатом в/ч А 1008 14 – ої ОМБР, учасником АТО, ветераном бойових дій.

Військовослужбовець загинув 18 травня 2022року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу с. Яковлівка Донецької області Бахмутського району.

Посмертно солдат Рицький нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
. У Дмитра залишилися мама, дві сестри та двоє братів.

… Читати далі

Степчук Тарас народився 06.08.1987 року в м. Костополі. У 2002 році закінчив 9 класів Костопільської загальноосвітньої школи № 3.В період з 01.09.2002 р. по 25.06.2004 року навчався у Костопільському будівельно-технологічному технікумі НУВГП за професією «Муляр, пічник, штукатур».
З квітня 2007 року проходив строкову військово-патрульну службу в ЗСУ в місті Києві. Своєю поведінкою та старанністю подавав іншим військовослужбовцям приклад зразкового виконання військового обов’язку, про що свідчить його характеристика з частини.
Після повернення додому професійно займався бджільництвом. Тарас був пасічником і разом з тим працював охоронцем у «Свіспан-лімітед», а далі – начальником зміни караулу.
Пасіка налічувала до 250 бджолосімей. Він займався селекційною діяльністю виведення нової породи бджоли. Щоб перейняти його досвід в роботі з
бджолами, приїжджали навіть вчені-професори. Був головою Спілки пасічників Костопільського району.
27 квітня 2009 року одружився, виховував двох синів.

Коли розпочалася повномасштабна війна, не вагаючись, вступив добровольцем до лав ЗСУ, щоб захищати свою рідну землю від ворога. Був призваний до 14 окремого стрілецького батальйону «Полісся». Тарас користувався авторитетом серед побратимів, мав чітко сформований вольовий характер, власну думку.… Читати далі

Микола Вітошко народився 1 квітня 1987 року в с. Малий Стидин. В 1993 році пішов навчатися у Малостидинську ЗОШ. Улюбленими предметами були: біологія, хімія, фізика. Був здібним хлопчиком, навчання давалося легко, був веселої вдачі. Закінчив школу у 2004 році. Затим навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю вчитель біології, закінчив навчання у 2009 році. У 2014 році одружився, народився син Ілля, у 2016 році донька Христинка.
До війни працював водієм.
Мобілізований 11 жовтня 2022 року. Місяць проходив навчання на полігоні у місті Житомир, направлений у Слов’янськ , де служив навідником 3 десантно – штурмового взводу 1 десантно – штурмової роти 1 десантно – штурмового батальйону 95 десантно-штурмової бригади військової частини А0281.
Користувався авторитетом серед своїх побратимів, в усьому допомагав їм, постійно підтримував бойовий дух.
За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Микола намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, вникав у турботи оточуючих. Героя пам’ятатимемо усі як великого патріота, відважного Воїна, зразкового сім’янина та доброго товариша для багатьох.… Читати далі

Валерій Потапчук народився 2 листопада 1977 року в селі Малушка Березнівського району. Зростав допитливим хлопчиком. Навчався у СШ № 1 міста Костопіль. Валерій любив спорт, відвідував секцію боротьби успортивній школі, грав у футбол. По закінченню школи вступив на навчання до Костопільського ПТУ за спеціальністю « Слюсар – ремонтник». Жив і працював в місті Костопіль. Влаштувався слюсарем у цех ДСП- 110 домобудівного комбінату. Згодом закінчив курси і отримав спеціальність газівника.
Військову службу проходив у м. Вишгород Київської області у внутрішніх військах, а в Золочеві був у навчальному центрі. Служив в охороні . Закінчивши військову службу, продовжив працювати на комбінаті. З 2016 року брав участь в АТО. Захищав Мар’їнку, Сєвєродонецьк, Слов’янськ та інші населені пункти. З перших днів повномаштабного вторгнення був мобілізований в Сумську область, а згодом – у Бахмут. Служив навідником гірсько-штурмової роти військової частини А3029. На ротацію приїжджав до Києва.
В с. Білогорівка Бахмутського району Валерій із побратимами був у жорстокому бою. Їх накрило мінометним вогнем. Того дня було багато поранених і загиблих бійців.… Читати далі

Ткач  Олександр  Володимирович  народився 11 серпня 1983 року в місті Костополі.    У вересні 1990 року пішов до 1-го класу Костопільської загальноосвітньої школи I- III ступенів № 5. Після закінчення 9 класу,  вступив до Костопільського  будівельно -технологічного  коледжу на спеціальність  «Столяр -будівельник, тесляр».    14 листопада  2001 року Олександра призвали на строкову військову службу.
  Після армії працював  у будівельній  сфері, їздив на заробітки, потім – на  Костопільському  підприємстві  з  виготовлення блоків. 23 липня 2011 року  Олександр одружився.  У 2012 році народився син  Владислав.
   В перші дні російського вторгнення Олександр  активно допомагав місцевій територіальній обороні. Брав участь у підготуванні підвальних приміщень для укриттів. Олександр  разом  з дружиною  виховували  10 – річну  дитину  з інвалідністю ( ДЦП). Щоб забезпечити безпеку, він відвіз свою  сім’ю до  кордону, а сам  кордон  не перетнув, хоча мав для цього велику можливість. Він  повернувся   додому,   щоб боронити Україну. Через деякий час прийняв рішення вступити до лав  ЗСУ. 
28 серпня 2022 року Олександр був призначений на військову службу по загальній мобілізації, другим відділом Рівненського РТЦК  та  СП Рівненської області.… Читати далі

Примак Андрій Сергійович народився 21 березня 1988 року в місті Костопіль. У 1995 р. пішов до першого класу школи № 5, де навчався до сьомого класу. З дитинства ходив на танцювальний гурток. З 2001 – 2005рр. навчався в Костопільському обласному ліцеї – інтернаті спортивного профілю. Займався греко – римською боротьбою, отримав багато медалей та кубків, здобув звання майстра спорту.

Вищу освіту здобув у Львівській ветеринарній академії на «біолого -технологічному» факультеті. Після двох років навчання Андрій вирішив піти на строкову службу до армії . Призваний у 2007 р. служив у місті Києві в Президентському полку до 2008 року.

Бойовий шлях військового розпочався ще у 2014-му. 10 серпня Андрій отримав повістку а 13 серпня відправився на навчання до Яворівського полігону. Далі, мінометник 9- ої роти 93 – ї аеромобільної бригади у зоні АТО. Спочатку разом із побратимами Андрія мобілізували в Донецьку область, поблизу містечка Костянтинівка . Брав участь у визволенні Пісків. Був і серед військових, які захищали Донецький аеропорт. У 2016році повернувся з АТО.… Читати далі

Олександр Іванович Цюх народився 25 жовтня 1965 року в місті Костопіль. Закінчив Клесівську ЗОШ I – II ступенів , був випускником Здолбунівського залізнично – транспортного училища.
Армійську підготовку Олександр проходив з 7 травня 1985 року у військовому навчальному центрі в Туркменістані. Службу військову
проходив на кордоні з Афганістаном, на посаді командира розвідки. Добре знав та пам’ятав всі жахи війни в Афганістані.
В мирний час, був приватним підприємцем, працьовитою, чуйною, доброю людиною.
1 березня 2022 року Олександра мобілізували на військову службу 104 бригади територіальної оборони м. Дубровиця , він був сержантом,
розвідником – далекомірником відділення А 7071 управління військової частини.
26 квітня 2023 року, 57 – річний сержант Олександр Цюх був госпіталізований у Дубровицьку лікарню. На жаль, наступного дня він помер, від ішемічного інсульту.
28 квітня 2023 року поховали Олександра Цюха на « Новому « кладовищі міста Костопіль, поруч з іншими Воїнами Небесного Легіону.
У Героя залишилися : дружина, діти та внуки.

… Читати далі