Костопільська територіальна громада

Шершун Василь Георгійович народився 6 січня 1983 року в місті Костополі.  Навчався у Костопільській ЗОШ № 2. Впродовж семи років відвідував заняття з  футболу. Після закінчення школи вступив до Костопільського будівельного – технологічного коледжу НУВГП, де здобув професію «Столяр будівельний-тесляр» (період 1998 – 2000 рр). Після закінчення  навчання в коледжі призваний на строкову службу, по завершенню якої мав сержантське звання – старшина.

Прийшовши з армії, працював у Костопільському будівельному комбінаті. У 2007році створив свою сім’ю. Василь був працьовитою, чуйною, спокійною людиною,  чудовим батьком для донечки та сина і люблячим чоловіком для дружини. Здебільшого Василь працював на будівництві. У нього були золоті руки якими він побудував свій дім.

7 серпня 2022 року Василь Шершун приєднався до лав ЗСУ, головний сержант– водій 2 гранатометного відділення вогневої підтримки, аеромобільного батальйону військової частини А-2120. А 31 березня 2023 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України, загинув в районі бойових дій населеного пункту Лиман Донецької області.
Поховали Шершуна Василя з військовими почестями поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі «Нове».… Читати далі

Валерій Переходько народився 08.04.1986 року в м. Костопіль. Навчався в Костопільській загальноосвітній школі № 3. Мав багато друзів. Був старанним учнем, навчання давалося йому легко. Після закінчення 9 класу, самостійно вирішив продовжити навчання в Костопільському будівельно-технологічному технікумі. Він казав: «Хочу бути будівельником, як батько». У 2004 році закінчив навчання і здобув спеціальність «Муляр.Пічник. Штукатур». Отримав диплом з відзнакою.
На цьому не зупинився. В цьому ж році вступив до Костопільського будівельно-технологічного технікуму НУВГП.  У 2007  році закінчив навчання, здобув спеціальність «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Навчався разом з братом, завжди допомагали один одному, підтримували, все планували тільки двоє.
Валерій не проходив строкову службу за станом здоров’я, але мав велике бажання служити в армії. Працював у ДБК в будівельній бригаді. До лав ЗСУ був мобілізований в кінці лютого 2023 року. Служив в десантно-штурмовій роті військової частини А-1910. А 17 квітня рідні отримали страшну звістку: солдат Валерій Леонідович Переходько, стрілець десантно-штурмової бригади, загинув під час виконання бойового завдання у населеному пункті Кремінна Сєвєродонецького району  Луганської області.… Читати далі

Філічковський  Роман Сергійович народився 14.04.1987 року в м. Костопіль  Рівненської області. Навчався в Костопільській ЗОШ № 2. З  30.08.2002 року  до 30.08.2004 року  продовжив навчання в Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Муляр.Пічник.Штукатур». Присвятив своє життя деревообробній сфері. Це було його хобі та робота. Працював в “Арт Вуд Лакшері Паркет” столяром. Був надійним, працелюбним робітником, надійним колегою по роботі. В будь – якій ситуації був впевнений в собі, та з усмішкою йшов вперед. 
Мав дружину та троє діток, був люблячим, дбайливим батьком, прекрасним чоловіком,турботливим сином, надійним другом та побратимом, який останнє віддасть, якщо комусь потрібно.

Після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України, як справжній патріот, він з друзями почав виробляти металеві вироби для захисту блокпостів. А 9 березня 2022року став на облік в Костопільський військкомат.
10 лютого 2023року Роман  приєднався до лав ЗСУ. Проходив службу у військовій частині А-4832, призначений на посаду стрілець-помічник гранатометника 2-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-гої стрілецької роти 421 окремого стрілецького батальйону. З травня 2023 року служив в м. Торецьк Донецької області, командирований до 24 ОМБР “Короля Данила”, мав позивний “Пумба”.… Читати далі

Юрій Самчук народився 4 травня 1990 року в місті Костополі навчався в Костопільському ліцеї №1 імені Т. Г. Шевченка, захоплювався карате та волейболом, а по завершенню дев’яти класів вступив до Костопільського професійно технічного училища. Працював на СТО та в ТОВ “Українські Лісопильні” у Костополі.
Згодом Юрій одружився. Після народження донечки родина переїхала жити в село Тучин.

10 травня 2023 року Юрія мобілізували на військову службу. Він був гранатометником взводу морської піхоти військової частини А2613.

22 червня 2023 року 33-річний Юрій Самчук під час штурму ворожих позицій в районі Макарівки Донецької області внаслідок ворожого мінометного, артилерійського обстрілу отримав поранення несумісне з життям.
Добродушний, спокійний, товариський Юрій ніколи не відмовляв у допомозі, завжди відгукувався на людський біль чи проблеми.
У Юрія залишились дружина Анна та донька Маргарита.

Поховали Героя на кладовищі села Тучин 28 червня 2023 року.

… Читати далі

Новак Олександр народився 26 вересня 1979 року в селі Малий Мидськ на Костопільщині. Він був єдиним сином у  сім’ї.

З 1985 році Олександр навчався  у Маломидській загальноосвітній    школі,  у 1994 році  закінчив 9 класів.   Згодом навчався в Костопільському ДОСААФІ  на тракториста. До війни працював трактористом у місцевому  сільськогосподарському підприємстві.Односельчани згадують його як добру, хорошу, працелюбну людину.

1 березня 2000 року був звільнений з роботи в КСП ім. Щорса у зв’язку з реформуванням КСП у СВК «Серпанок».

Олександр Іванович Новак , був мобілізований  2015р.  Проходив військову службу за контрактом у  ЗСУ  з 2017 р.

Загинув 21 березня 2022 року. Його вбивці – російські окупанти, які вчинили масовий артилерійський обстріл поблизу міста Попасна Луганської  області.

У захисника залишилися матір, дружина, дві доньки.

Поховали Героя у рідному селі, де народився, проживав і працював – у Малому Мидську. Чин похорону був звершений в Олександро-Невському храмі міста Костопіль.

• Нагороджкений орденом  «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].

Ігор Салій народився 24 липня 1995 року в місті Костопіль на Рівненщині. 2012 року закінчив 11-А клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 у рідному місті. У старших класах навчався у класах «А» біологічного профілю.

У 2013 році  закінчив будівельно–технологічний  технікум Національного університету водного господарства та природокористування  м. Костопіль за професією столяр–будівельник.

Проходив військову службу у в /ч А 2730 м. Артемівськ  Донецької області з 30 жовтня 2013 року ( 12 місяців).

У 2020 році пішов на контрактну службу у м. Львів, звідти пішов в АТО, де служив  до осені 2021року.

З  1 грудня 2021 року до 12 січня 2022 року навчався  за  програмою  підготовки «фахова підготовка  ВОС  135 ( навідник) 199  навчальний центр ДШБ.

Служив у 80-й  окремій  десантно–штурмовій бригаді Збройних сил України.

Загинув Ігор Салій у перші дні повномасштабного російського вторгнення в Україну 28 лютого 2022 року при виконанні військового обов’язку на Миколаївщині.

Прощання із загиблим воїном у м. Костополі відбулося через місяць після його загибелі — 28 березня 2022 року, в соборі Петра і Павла, потім на Майдані Шевченка.… Читати далі

Микола Юрійович Романцев народився 13 червня 1968 року у селі Гута Костопільського району

Навчався у місцевій школі.

1983-1987 роки – навчався в  Дубенському педагогічному училищі.

1987-1989 роки – проходив  службу в армії.

1994-1998 роки – навчався у Волинському Національному Університеті імені Лесі Українки.

У мирний час Микола Юрійович працював вчителем географії.

1997-2003 роки – працював директором Гутянської ЗОШ I–II ступенів.

Був добрим господарем, збудував власний дім, виховав двох дітей – доньку та сина. У вільний час Микола Юрійович захоплювався бджільництвом.
У  2014 році коли вперше окупанти вдерлися на східні землі України він добровольцем пішов захищати цілісність і незалежність нашої держави. Брав участь у боях на Донбасі.

31.01.2016 року – звільнився з посади вчителя географії у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років.

З початку 2021 року підписав контракт, добровольцем пішов на схід. На початку 2022 року у лютому місяці контракт закінчився, але з початком повномасштабного російського вторгнення  Микола без вагань став на захист рідної України. У складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила командував відділенням та до останнього подиху успішно нищив ворога.… Читати далі