Бережний Олександр Володимирович (08.11.1989-28.04.2023)

Бережний Олександр Володимирович народився 08. 11.1989 у місті Рівному. У  1993 р.у віці трьох років пішов до садочка, число 40. У  1996р – Олександр став першокласником школи № 20, де провчився до 9 класу. У 2003 році  перейшов у школу №23, яку закінчив у 2006 році.
З 2006 року  по 2007 рік навчався у Рівненському професійному ліцеї за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів». Після навчання відразу пішов працювати.

У 2009 році – одружився. Згодом народилася донечка Ангеліна, яку він обожнював. А через 5 років народився синочок Микита. Діти для нього були найбільшим щастям.
Декілька років поспіль чоловік їздив на заробітки. До війни Саша працював на фірмі по виготовленню пам’ятників. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр перебував у тероборонів м.Рівного.   А вже в лютому 2023 року отримав повістку і  відразу почав проходити медогляд.
27 лютого його мобілізували. 28 лютого зранку їх зібрали і повезли на навчання у Житомир, 95 десантно-штурмова бригада військової частини А 1910. Навчання тривало трохи більше місяцяі .… Читати далі

Крук Максим Олександрович (04.03.1994-01.04. 2023)

Крук Максим Олександрович народився 04.03.1994 р. у м. Костопіль. 01.09.2000 р. пішов навчатися у Великолюбаську загальноосвітню школу I – III ступенів. Закінчив навчання 28.05.2011 р. З 10.09. 2010 р. – 28.05. 2011р. здобув позашкільну освіту «Оператор комп’ютерного набору» у Рівненському державному обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. З 01.09. 2011р. – 25.05.2012р. навчався у Рівненському професійному ліцеї, за професією оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин.


З 25 .12. 2011 р. – 07.03. 2012 р. навчався у Рівненській автошколі СТО України, за професією водій автотранспортних засобів категорії «В, С».
З 06.12. 2012 р. – 25.10. 2013 р. проходив військову службу у м. Херсон, в/ч А1836 в зенітно-ракетних військах. Після служби працював водієм по перевезенню людей за кордон. Дуже любив їздити, планував відкрити свою власну справу. 10 .05. 2022 року був призваний на військову службу в 80 -ту окрему десантно-штурмову бригаду. Мав звання молодшого сержанта 3 десантно- штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно- штурмового батальйону військової частини А0284.

Загинув 01.04. 2023 р. поблизу населеного пункту Ступочки Костянтинівського району Донецької області (Бахмутський напрямок) під час виконання бойового завдання.… Читати далі

Переходько Юрій Федорович (08.06.1975-11.05.2023)

Юрій Переходько народився 8 червня 1975 року у селі Соснове Березнівського району. Дитинство провів у селі Прислуч, де закінчив школу і у 1990 році вступив до Костопільського будівельно-технологічного технікуму. Роки навчання Юрій згадував з великою теплотою, адже юність – це найкраща пора для морально-професійного зростання і саме викладачі технікуму сприяли розвитку особистості Юрія. Після закінчення технікуму близько року працював на Костопільському домобудівельному комбінаті. Згодом розпочалися роки становлення підприємницької діяльності на теренах нашої країни і Юрій примкнув до лав людей, які займалися перегоном і ремонтом авто з країн Балтики. Ця справа захопила його і до останніх днів свого життя Юрій ремонтував автомобілі. Його пристрастю були авто марки «Мерседес». Ще з дитинства він  мріяв мати такий автомобіль і завдяки працьовитості та наполегливості цю мрію вдалося здійснити.
У 2000 році Юрій одружився, у 2004 – народився син Дмитро. Народження дитини спонукало чоловіка розпочати будівництво власного
будинку, у якому зараз проживає сім’я. Юрій був люблячим батьком та найкращим чоловіком.
24 лютого 2022 року о 5 годині ранку сім’я прокинулася від дзвінка телефону і найстрашніших слів «…вставайте, війна почалася…» Юрій з
перших днів не стояв осторонь, записався до лав тероборони, чергував на блокпостах, згодом добровольцем працював на складі медикаментів в приміщенні районної бібліотеки.… Читати далі

Самчук Олесь Олександрович (01.04.2002-11.03.2024)

Олесь народився у Рівному 1 квітня 2002 року. Ходив до дитячого садочка № 7. У 2008 році переїхав жити до Здолбунова, де й пішов до першого класу початкової школи № 7. Закінчивши її перейшов вчитися до ЗОШ № 6, міста Здолбунів. У 2017 році у віці 40 років померла мама Олеся і він переїхав жити у Рівне до двоюрідної бабусі та пішов навчатися у 10 клас Рівненської ЗОШ № 9. Закінчив школу у 2019 році та вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на професію «Кіно та телеоператорство».

У 2023 році захистивши диплом бакалавра, Олесь пішов добровольцем на війну у 12 бригаду спеціального призначення АЗОВ Національної гвардії України пообіцявши помститися за свого найкращого друга Єгора Муху, що загинув у травні 2023 року. В пам’ять про маму та її першу збірку віршів, яка називалася «Каркаде» обрав собі позивний Каркаде.

Олесь був багатогранною людиною, хотів все спробувати. Ходив на багато гуртків і здобував призові місця на змаганнях з різних дисциплін (бальні танці, дитяча залізниця, трекове атомобілемоделювання, паркур, спортивний туризм, гра на гітарі).… Читати далі

Овдійчук Ян Юрійович (11.06.1992 – 07.03.2023)

Овдійчук Ян Юрійович народився 11.06. 1992 року в місті Сєвєродонецьк, Луганської області. До дитячого садочку , Ян не ходив, зростав у колі люблячої сім’ї : тата, мами та молодшого брата. У вересні 1997р. пішов навчатися у експериментальний- підготовчий клас Сєвєродонецької гімназії. Згодом перевівся у Сєвєродонецький багатопрофільний ліцей, який закінчив у 2008 році. Отримав атестат про повну загальну середню освіту. Дуже гарно давалися предмети : англійська мова, німецька, фізична культура, захист Вітчизни, основи безпеки життєдіяльності. Погано давалася російська мова..

01.09. 2008 р. Ян вступив до технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля м. Сєвєродонецьк.

Строкову службу, проходив у 2011 – 2012 рр, служив у спецназі в Криму. Отримав схвальну характеристику. 30. 06. 2014 р. закінчив навчання та отримав диплом за кваліфікацією бакалавр з «Економіки підприємства». У 2014 р. Ян разом з батьком займався підприємницькою діяльністю .

У 2015 – 2016 рр. перебував на службі в АТО, в 40 – й артилерійській бригаді. За цей період . отримав посвідчення: “Класного спеціаліста ЗСУ” та звання молодший сержант.… Читати далі

Шершун Василь Георгійович (06.01.1983-31.03.2023)

Шершун Василь Георгійович народився 6 січня 1983 року в місті Костополі.  Навчався у Костопільській ЗОШ № 2. Впродовж семи років відвідував заняття з  футболу. Після закінчення школи вступив до Костопільського будівельного – технологічного коледжу НУВГП, де здобув професію «Столяр будівельний-тесляр» (період 1998 – 2000 рр). Після закінчення  навчання в коледжі призваний на строкову службу, по завершенню якої мав сержантське звання – старшина.


Прийшовши з армії, працював у Костопільському будівельному комбінаті. У 2007році створив свою сім’ю. Василь був працьовитою, чуйною, спокійною людиною,  чудовим батьком для донечки та сина і люблячим чоловіком для дружини. Здебільшого Василь працював на будівництві. У нього були золоті руки якими він побудував свій дім.


7 серпня 2022 року Василь Шершун приєднався до лав ЗСУ, головний сержант– водій 2 гранатометного відділення вогневої підтримки, аеромобільного батальйону військової частини А-2120. А 31 березня 2023 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України, загинув в районі бойових дій населеного пункту Лиман Донецької області.
Поховали Шершуна Василя з військовими почестями поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі «Нове».… Читати далі

Корицький Олександр Васильович (26.06.1996-26.02.2024)


Олександр народився 26 червня 1996 року і постійно проживав в селі Зірне що на Березнівщині. Здобував базову середню освіту у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 2002 по 2013 рік. Після закінчення школи працював на сезонних роботах, пов’язаних з будівництвом.
У мирному житті Олександр був тихим, спокійним, врівноваженим, ввічливим хлопцем. У школі був винахідливим, мав хист до виготовлення виробів з деревини, захоплювався футболом. Доброзичливий у спілкуванні, завжди готовий прийти на допомогу. Працьовитий, був опорою для батьків, допомагав по господарству.
Цікавився комп’ютерами та полюбляв риболовлю. Захисник був мобілізований до Збройних Сил України в березні 2023 року та мужньо боронив нашу країну від російських окупантів, віддавши життя за світлемайбутнє нашої нації.
26 лютого 2024 року молодший сержант, Корицький Олександр Васильович, командир бойової машини – командир відділення механізованої роти загинув у Донецькій області.

Читати далі

Гуменний Сергій Романович (09.05.1985-12.02.2024)

Cергій Гуменний народився  09 травня 1985 року і постійно проживав у селі Колодязне Березнівської громади в багатодітній сім’ї. У 2002 році закінчив Колодязнівську загальноосвітню школу I-III ступенів.
Для рідних, друзів та односельчан Cергій запам’ятався товариським, життєрадісним, який завжди мав свою думку і болісно реагував на несправедливість.
Односельчани говорять – що найперше, що вражає у цьому велетні-це позитив. ,,У мене все добре”- це насправді його слова. Наш захисник боронив Україну від московських окупантів з березня 2023 року.
12 лютого 2024 року гранатометник механізованого батальйону загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаних із захистом Батьківщини у Донецькій області.
У місцевому Свято-Вознесенському храмі села Колодязне відбулася заупокійна служба.
Поховали Гуменного Сергія Романовича на кладовищі села Колодязне зі всіма військовими почестями. На площі Незалежності міста Березне відбулося громадське прощання з Героєм
У Сергія залишилися мама, брат, сестри, троє неповнолітніх дітей, племінники.

Читати далі

Мазепа Ігор Іванович (03.02.1968-05.08.2023)

Захисник народився 03 лютого 1968 року і постійно проживав у місті Березне. Навчався Ігор у Березнівській середній школі № 2, після закінчення якої у 1985 році, продовжив навчання у Острозькому професійно-технічному училищі № 13. У період навчання в училищі з 1986 по 1988 рік проходив строкову військову службу у десантних військах. Здобувши у 1989 році в профтехучилищі спеціальність слюсара- наладчика з ремонту побутової техніки працював електромонтером у рідному місті Березне. З 1992 по 2006 рік працював слюсарем, майстром контрольно- вимірювальних приладів та автоматики, а також інженером з метрології Березнівського фарфорового заводу.
У мирний час Ігор був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним, веселим чоловіком, котрий завжди готовий був прийти всім на допомогу. Знаходив спільну мову як з дитиною, так і з дорослим. Любив жартувати та знав безліч жартів, вмів та любив смачно готувати. Обожнював «тихе полювання» та понад усе любив свою доньку та двоє внучок.
20 грудня 2022 року Ігоря призвали на військову службу. Боєць служив сержантом, командиром розвідувального відділення розвідувального взводу на Запорізькому та Донецькому напрямках.… Читати далі

Гунько Михайло Володимирович(14.10.1997- 06.01.2024.)

Народився 14.10.1997р в с.Диків, де й промайнули дитячі роки. Навчався в середній загальноосвітній школі с. Білів. Добре навчаючись,
неодноразово брав активну участь в олімпіадах та спортивних змаганнях, займав призові місця. В сімʼї він був захистом, допомагав батькам, бабусі та сестрам.
Військовий шлях Михайло розпочався з 2018 року, він склав присягу на вірність та відданість своїй державі – Україні, отримав військове звання
сержанта та віддано проходив службу. Був активним учасником бойових дій ще з 2019-2021 років в АТО. В жовтні 2021 року після закінчення контракту, залишив службу.
Від початку повномасштабного вторгнення, навчав хлопців Зорянської територіальнії громади військовій справі. З квітня 2023 року добровільно
приєднався до лав ЗСУ, та захищав українське небо на запорізькому напрямку. Михайло був командиром ракетно-артилерійського взводу 117
окремої механізованої бригади з позивним «койот». Наполегливо та віддано боровся за нашу свободу!
За віддану службу та хороші показники в знищенні ворога Михайло отримав наказ від керівництва на присвоєння йому офіцерського звання «старшого лейтенанта», але ,на жаль, отримає його вже посмертно.
Гунько Михайло Володимирович загинув 06.01.2024 при виконанні бойового завдання захищаючи нашу державу від російських загарбників.… Читати далі