Рівненська територіальна громада

Віктор народився 30 січня 1972 року в селі Тучин, Гощанського району. Освіту здобув у Тучинській середній школі, згодом навчався в Івано-Франківському технікумі фізичної культури, а вищу освіту отримав у Приватному навчальному закладі “Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука”.

Працював викладачем фізичного виховання та спорту, а також тренером із волейболу у Вищому професійному училищі №1 міста Рівне.

У 1990–1992 роках проходив строкову службу в лавах Національної гвардії України.

28 лютого 2022 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Це був свідомий вибір – Віктор був фізично підготовлений, мав сильний дух і велике серце.

Він професійно займався волейболом, загалом був великим поціновувачем спорту. У вільний час любив прогулянки в лісі, збирав гриби, подорожував автомобілем, рибалив.

10 червня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини на Донецькому напрямку, Віктор не повернувся на позиції і вважався зниклим безвісти.

На жаль, 24 березня 2025 року ДНК-експертиза підтвердила, що евакуйоване з поля бою тіло належить 53-річному солдату Віктору Савоніку.

У загиблого Героя залишилися дружина, дві доньки та старший брат.… Читати далі

Владислав Кисіль народився у місті Рівному. Закінчив Економіко-правововий ліцей, а згодом здобув вищу економічну освіту у Національному університеті водного господарства і природокористування. Працював в автомобільному бізнесі.

Владислав був членом громадської організації РОВО “Побратими Рівне”, які з 2017 року брали участь в гуманітарному проекті “На Щиті” та займались національно-патріотичним вихованням молоді.

З моменту повномасштабного вторгнення він не міг залишатися осторонь, не міг просто сидіти вдома…Доклав чимало зусиль, аби потрапити в еліту 142-ий центр підготовки Сил Спеціальних Операцій, де гарно себе зарекомендував та був направлений на навчання до Британії, по поверненню пройшов ряд спеціальних підготовчих курсів отримав диплом розвідника ССО.

Численні навчання, бойовий характер та витримка допомогли Владиславу увійти до складу однієї з кращих груп спеціального призначення. За його плечима численні бойові виходи на Херсонщині та Запоріжжі.

7 вересня 2023 року до Дня розвідника, Владислава Кисіля нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “Золотий хрест”.

28-річний Владислав Кисіль, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність 2 жовтня 2023 року загинув, отримавши мінно-вибухове поранення несумісне з життям на Запорізькому напрямку.… Читати далі

Павло Потапчук народився 16 лютого 1988 року у місті Рівне. Навчався у загальноосвітній школі №28. У 2005 році закінчив Рівненський економіко-правовий ліцей. Освіту здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування. Отримав кваліфікацію інженера-землевпорядника.

З вересня 2013 року обіймав посаду директора Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації. Потім працював на різних роботах.

29 листопада 2024 року Павло був мобілізований до лав Збройних сил України. Він не боявся служби, був оптимістично та патріотично налаштований.

«Хоч він і не мав військового досвіду, служба йому подобалася. Командир та побратими, його завжди підтримували. Був добрим, щирим та дуже дружелюбним, мав багато друзів» – зазначили рідні Героя.

14 березня 2025 року солдат Павло, який був відданий військовій присязі на вірність українському народу, отримав тяжкі поранення в бою за Україну, її свободу й незалежність на Запорізькому напрямку. На жаль, 31 березня серце 37-річного захисника зупинилося…

Поховали Героя на кладовищі «Нове».

… Читати далі

Олександр Федорченко народився 28 січня 1987 року у Рівному. Навчався у школі №27, згодом вступив до Рівненського державного гуманітарного університету, де здобув спеціальність «Економічна кібернетика».

Після навчання займався підприємницькою діяльністю, спеціалізувався на ремонті та тюнінгу автомобілів. Деякий час працював за кордоном, займаючись вантажними перевезеннями.

З початком повномасштабного вторгнення, як справжній патріот повернувся в Україну. Казав, що не пробачить собі, якщо буде осторонь. До лав Збройних сил України доєднався у серпні 2022 року. Спочатку проходив військову службу у військові частині у Рівному.

У грудні 2024 року перевівся до окремої десантно-штурмової бригади, став оператором БПЛА у зенітній ракетно-артилерійській батареї. Був частиною легендарного підрозділу «Sunstrike», воїни якого цілодобово знищували ворожі дрони та рятували життя побратимів.

На жаль, 38-річний старший солдат Олександр Федорченко загинув 18 березня 2025 року мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну в Сумській області.

«Це була людина слова та честі, з високими моральними принципами. Він завжди залишався щирим і добрим, підтримував побратимів навіть у найтяжчі моменти. Пишався тим, що боронить країну, і був щасливий працювати з відважною командою «Sunstrike».… Читати далі

Юрій Володимирович Вальчинський народився 13 вересня 1976 року у с. Дядьковичі Рівненського району. Навчався у школі №10, а згодом здобував освіту в професійному училищі №10.

У 1993 році проходив строкову службу в лавах Збройних сил України.

Тривалий час Юрій працював приймальником товару в супермаркеті «Сім Сім».

У листопаді 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ. Він виконував бойові завдання в складі підрозділу на Харківщині.

На жаль, 49-річний солдат Юрій Вальчинський мужньо виконуючи військовий обов’язок загинув в бою за Україну 4 березня 2025 року у Харківській області.

У Юрія залишилося два брати.

Прощання із Героєм відбулося у неділю, 23 березня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійну службу провели у Свято-Покровському соборі. Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове».

… Читати далі

Богдан Миколайович Завадський народився 4 грудня 1972 року у Рівному. Закінчив школу №18, згодом навчався у «Рівненському фаховому коледжі інформаційних технологій» за спеціальністю «Харчові технології». Тривалий час після закінчення навчання працював кухарем у різних структурах. Останні роки працював у столярному цеху, виготовляючи рамки для картин із бурштину.

«Він був дуже доброю, спокійною людиною. Завжди відповідальний, працьовитий, чесний. Його поважали на роботі, любили вдома. Був хорошим чоловіком та люблячим батьком», — розповідає дружина Жанна.

23 червня 2023 року Богдана мобілізували до лав Збройних сил України. Він пройшов навчання на сапера та успішно склав іспит. З осені 2024 року ніс службу на кордоні в Сумській області.

На жаль, 7 березня 2025 року 52-річний старший солдат Богдан Завадський загинув у бою на Сумщині.

У Героя залишилися дружина, син, дочка та брат.

Прощання із захисником відбулося у середу, 19 березня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба проведена у Свято-Покровському соборі.

Поховали захисника на Алеї Героїв, кладовище «Нове».

… Читати далі

Ігор Олександрович Буторін народився 2 травня 1989 року в місті Рівне. Закінчив школу №6, після чого здобув професію будівельника, пічника та штукатура у вищому професійному училищі №1

Працював у рекламному агентстві Андрія Лящука “Чегевара” монтажником, а останні роки їздив на роботу за кордон.

У вересні 2022 року Ігор добровільно пішов до лав Збройних сил України. Перший виїзд у зону бойових дій відбувся 9 січня 2023 року. Побратими Ігоря згадують його як доброго, справедливого та завжди готового прийти на допомогу товариша.

Ігор захоплювався рок-музикою. Він колекціонував гітари та мріяв навчитися грати.

“Він був моїм первістком, моєю опорою і підтримкою. Я мала два крила, а тепер залишилося лише одне… Його молодший брат зараз також захищає Україну” – каже мама військового Ірина Вікторівна

На жаль, 7 березня 2025 року в місті Дніпро молодший сержант Ігор Буторін помер у реанімації від серцево-легеневої недостатності.

У Героя залишилися мама, вітчим, брат, сестра, дружина та донька.

Прощання із захисником відбулося у четвер, 13 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Андрій Гришкевич народився 13 жовтня 1996 року. Навчався у Квасилівській загальноосвітній школі, згодом закінчив Автотранспортний фаховий коледж за спеціальністю «Міжнародні перевезення на автотранспорті». Продовжив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування, де здобув вищу освіту. Після завершення навчання працював брокером митного контролю.

“З дитинства захоплювався спортом – займався боксом, мав понад 40 стрибків із парашутом. Любив музику, писав пісні, грав на гітарі. Вів активний і здоровий спосіб життя, організовував подорожі та відпочинки для друзів. Був справедливим, добрим, щирим та відповідальним сином і товаришем”, – розповідає мама Світлана.

У травні 2020 року підписав контракт на військову службу. Коли розпочалося повномаштабне вторгнення Андрій продовжив службу та став на захист Батьківщини.

На жаль, 27- річний солдат Андрій Гришкевич загинув 10 червня 2024 року на Покровському напрямку, Донецької області.

У Героя залишилися батьки та брат. Поховали військового на Алеї Героїв кладовища “Тинне”.

… Читати далі

Андрій Довжаниця народився 21 лютого 1990 року у місті Рівне. Закінчив Рівненську загальноосвітню школу №8. Після цього навчався у Рівненському аграрному коледжі за спеціальністю програмування. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті, а згодом отримав ступінь магістра у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював експедитором у кондитерській компанії «Лукас», пізніше – програмістом у медичному коледжі. Деякий час працював у за фахом у Польщі.

«У вересні 2022 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України. Він чесно та самовіддано виконував свій військовий обов’язок. Був людиною доброю, спокійною, завжди готовою допомогти іншим, ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки», – розповідає мама Галина Максимівна.

На жаль, 27 січня 2023 року Андрій Довжаниця загинув на Покровському напрямку, Донецької області. Повернути тіло для достойного поховання вдалося лише зараз.

У Героя залишилися дружина, батько та мати.

Прощання із захисниками відбулося у вівторок, 4 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Андрія Довжаницю на кладовищі у селі Зірно, Березнівського району.

… Читати далі

Олександр Величко народився 28 січня 1974 року у Рівному. Навчався у школі №24 до 9-го класу, після чого продовжив освіту у ВСП “Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП”. Перед війною вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де провчився 4 роки. Останні роки працював у сфері торгівлі.

Олександр добровільно став на захист Батьківщини у квітні 2024 року.

Олександр був людиною широких інтересів. Він захоплювався комп’ютерами, колекціонував монети та цікавився спортом, особливо футболом. Постійно прагнув до розвитку: отримав водійські права у 48 років і намагався реалізувати себе в різних сферах.

«Він був людиною, яка прагнула зробити все й одразу, мав непосидючий дух і був надзвичайно цілеспрямованим. Завжди допомагав рідним, особливо опікувався хворою матір’ю», — розповідає мама Ніна Михайлівна.

На жаль, 51-річний старший солдат Олександр Величко загинув 17 лютого 2025 року під час бойових дій на Харківщині.

Прощання із захисником відбулося у вівторок, 25 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі «Нове»…

Публікації про Величко О.