Куришку Ярославу присвячується…

 

Кто спит, тот видит только сны,

Не зная от войны тревоги.

Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,

Вновь замерцали в небе звёзды.

В момент тот вспыхнул горизонт,

Российский «Град» мерцает в небе,

И мы не знаем: попадёт

Ещё хоть раз увидеть небо?… Читати далі

Куришко Ярослав Русланович (09.02.1994-12.08.2014)

 

Куришко Ярослав  Русланович народився в  с. Карасин  Сарненського  району  Рівненської області 09.02.1994 року. У 2000  році  пішов  навчатися  до  1  класу Карасинської ЗОШ І-ІІст. З 2005 по 2011 роки прислуговував  у Свято- Василіївському  храмі с.Карасин. Також  в  цей  період  навчаться  у  Сарненській  музичній  школі грі  на  акордеоні. Після закінчення 9  класів  Карасинської  ЗОШ  навчався у Стрільській ЗОШ І-ІІІ у 10  класі. У  2011 році закінчив 11 клас   Сарненського  ліцею “Лідер”. У  2011-2012 роках  навчався  у  Рівненській  школі  міліції, 2012-2013 роках  проходив  строкову  службу  у ВПС  при  Генеральному  штабі м.Київ. Після  закінчення  строкової  служби  пішов  служити  по  контракту в  Новоград-Волинську  військову частину.

Загинув 8  серпня 2014  року в  селищі Степанівка Донецької  області  під  час антитерористичної  операції.

Похований у с. Карасин Сарненського району Рівненської області

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)… Читати далі

Сапожніков Олексій Юрійович (Сапог)(29.03.1989–15.05.2015)

       Сапожніков Олексій Юрійович, позивний «Сапог» народився 29 березня 1989 року в м. Здолбунів Рівненської області. Проживав у Здолбунові (мікрорайон залізничників). Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар».
У 2007 році закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту.
До батальйону пішов добровольцем у листопаді 2014 року. Був снайпером в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».
8 травня 2015 року в селищі Новотошківка Попаснянського району Луганської області, на 29-му блокпості біля Бахмутки, отримав тяжке осколкове поранення. Відразу доставлений у м. Лисичанськ і прооперований, а пізніше переведений до шпиталю міста Харків. 15 травня, не приходячи до свідомості, помер від отриманих поранень у Харківському шпиталі. 16 травня з воїном попрощались на Майдані Незалежності у Києві, того ж дня бійця зустрічали у Здолбунові.
Був одружений, виховував двох дітей. У нього залишилися батьки та молодший брат.

 … Читати далі

Кондратюк Олексій Володимирович (05.07.1995-17.03.2017)

Кондратюк Олексій Володимирович – навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України, матрос.

Народився 5 липня 1995 року в селі Пісків Костопільського району Рівненської області. Через деякий час родина переїхала до міста Костопіль Рівненської області. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 міста Костопіль, у 2012 році – Сарненський професійний аграрний ліцей та здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар-ремонтник».

Працював слюсарем-сантехніком у багатогалузевому житлово-комунальному підприємстві міста Костопіль.

У травні 2016 року був призваний Костопільським районним військовим комісаріатом Рівненської області на військову службу за контрактом до лав Збройних Сил України. Служив у 501-му окремому батальйоні морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А1965, місто Бердянськ Запорізької області).

З літа 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

17 березня 2017 року матрос Кондратюк загинув під час мінометного обстрілу російсько-терористичними угрупованнями спостережного посту українських військових в районі села Водяне Волноваського району Донецької області.

Читати далі

Напрієнко Дмитро Віталійович («Араміс») (21.02.1991-1.12.2015)

Напрієнко Дмитро Віталійович   народився 21 лютого 1991 р.  в м. Дубно.

Корінний дубенчанин, навчався у НВК “школа-гімназія” м.Дубна, Дубенському педаго-гічному коледжі, Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім.Тараса Шевченка, на гуманітарному факультеті, кафедрі англійської філології.

У грудні  2014 року 24-річний Дмитро пішов добровольцем на фронт. Молодший сержант, снайпер мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти 99-го окремого мотопіхотного батальйону, в/ч пп В0116, 14-ї окремої механізованої бригади (раніше — 1-й БТО «Волинь»). Позивний «Араміс».

1 грудня 2015 року загинув за трагічних обставин поблизу міста Красногорівка (Мар’їнський район Донецька область).

Останнє інтерв’ю Дмитра вийшло 22 жовтня у місцевій газеті під назвою «Снайпери полюють на Героїв».

Похований в місті Дубно 5 грудня 2015-го з військовими почестями.

 … Читати далі

Накидалюк Петро Іванович (4.07.1990-11.03.2015)

Петро Накидалюк народився 4 липня 1990 року у селі Плоска, що на Дубенщині. Закінчив 8 класів ЗНЗ №3 м. Дубно, а 9-й – у ЗНЗ  с. Плоска.

Навчався у Дубенському професійному ліцеї з 1 вересня 2005 року до 2008 року за професією: муляр, штукатур, маляр, бетонер. Професійно займався спортом та став кандидатом в майстри спорту України з армреслінгу .

Під час Революції гідності перебував на Майдані. У зв’язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го; покидаючи обійстя, на воротах вивісив Український прапор.

Солдат, механік-водій 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283, м. Кривий Ріг.

З 19 вересня брав участь в антитерористичній операції. У складі підрозділу забезпечував підсилення оборони окремого загону спецпризначення Нацгвардії «Азов» у  районі Маріуполя.

Загинув  11 березня 2015 року в районі Маріуполя під час виконання бойового завдання.15 березня на центральній площі міста Дубно до 5000 чоловік прийшли попрощатись із загиблим земляком.16 березня прощалися з  Петром у рідному селі Плоска.

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цінності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).Читати далі

Стрикун Іван Григорович (13.08.1967-29.06.2015)

Іван Григорович Стрикун народився 13 серпня 1967 року в с. Новомалин Острозького району Рівненської області. Закінчив місцеву середню школу. Після її закінчення відбував службу у радянській армії. Демобілізувався молодшим сержантом. Після демобілізації пішов працювати водієм у колгосп «Іскра», сусіднє село Михалківці. Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оксаною, і в 1990 році одружився. У них народилося двоє діток – син Іван та донька Ольга.

До  збройних сил України Іван Григорович був призваний12 березня 2015 року. Спочатку проходив військову підготовку на Рівненському полігоні, 20 квітня 2015 року  відправлений на проходження військової служби до військової частини – польова пошта В2830 старшим водієм (Дніпропетровська область). З 19 травня 2015 року на підставі наказу №118 від 19.05.2015 року командира цієї ж військової частини брав безпосередню участь в антитерорестичній операції.

Серце молодшого сержанта і старшого водія 93-ї окремої механізованої бригади Івана Стрикуна зупинилося 29 червня 2015 року по дорозі в лікарню в м. Новоградівка Донецької області.

3 липня 2015 року похований на кладовищі села Михалківці Острозького району Рівненської області.

Читати далі

Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року у селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі  в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України №104/2017 від 10 квітня 2017 р « за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший  сержант  Прончук Тарас  Вікторович  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”

 … Читати далі