Життя в датах…
Життєвий шлях Генова Сергія розпочався далеко за межами нашої
України – в Республіці Молдова, в місті Чадир-Лунга. Саме тут, 25 квітня
1980 року, він з’явився на світ.
Життя мами там не склалося, тому вона разом із сином повернулася в
Україну. Складне дитинство було в Сергія, тому що ріс без батька, але мама
разом із дідусем намагалися гідно виховати і дати все необхідне йому і
його меншому брату.
1986 рік – Сергій учень 1 класу Великолюбаської загальноосвітньої школи І-
ІІІ ступенів, а після закінчення 9 класу пішов навчатися в ПТУ №14 м.
Костопіль. Три роки навчання – і ось він у 1998 році здобув професію
«Муляр-штукатур». Далі служба в армії в аеромобільних військах.
Після повернення з армії розпочався шлях пошуку роботи і створення сім’ї.
2005 рік – це рік одруження. В наступному році народилася донечка Юлія
(про яку так мріяв і сам обирав їй ім’я), а в 2007 – син Дмитро. Завжди
говорив, що хотів сааме двох дітей. Так і склалося.… Читати далі
Сотрута Денис
список публікацій
Втрата громади: у 22 роки загинув за Україну військовий з Довговолі // Володимирець City
Назавжди 22: за Україну поліг молодий красень з Рівненщини // Радіо Трек: новини
На Донеччині загинув 22-річний Денис Сотрута з Довговолі // Район Вараш… Читати далі
КОХНО СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ (0193.2001-28.09.2022)
Народився 1 березня 2001 року в смт Зарічне ,був другою дитиною в сім’ї. Навчався в Зарічненській середній школі, яку закінчив у 2019 році. У червні 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних Силах України. . Уродженець смт Зарічного проходив службу у військовій частині А1008 на посаді механіка-водія. Хлопець, як і багато інших однолітків, мріяв про вільну незалежну Україну, будував плани на майбутнє, але не судилося їм здійснитись, бо поклав своє молоде життя за незалежність та свободу нашої держави!
28.09.2022 року старший солдат КОХНО Сергій Олександрович загинув в Харківській області під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини
Похований в смт Зарічне на місцевому кладовищі
Ковенько Іван Євстафієвич (18.05.1979-
Іван Коваленко проживав у селі Нетреба. Мав велику родину – батько трьох синів і сам син 83-річної мами.
До повномасштабного вторгнення, як і більшість, їздив по заробітках, аби прогодувати сім’ю. У тероборону пішов у перші дні повномасштабного вторгнення. Загинув, боронячи Бахмут від російських окупантів.
Додому герой повернувся 17 березня. Похоронили Івана Ковенька у рідному селі Нетреба з військовими почестями.
Вічна пам’ять Герою! Співчуття кожній родині, яка втратила рідну людину!
“Дуже добра людина, син, батько. Ніколи, нікому не відмовив у допомозі. Вступив за власним бажанням у ТрО. У цьому році виповнилося б 44 роки”, – так кажуть друзі і знайомі Івана.… Читати далі
Солончук Микола Іванович (02.07.1982-17.01.2023)
Солончук Микола Іванович народився 02 липня 1982 року у селі Бистричі на Березнівщині.
Навчався в Бистрицькій ЗОШ, а після закінчення школи вступив до Соснівськомго професійно-технічного училища та отримав спеціальність столяра. Працював робітником на геофізичних роботах експедиції «Кіровгеологія» у Бистрицькому лісництві. Перебував на заробітках за кордоном.
З червня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Службу проходив в складі зенітно-артилерійського відділення 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у визволені міст Ізюма та .Херсона. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області.
Загинув Солончук Микола 17 січня 2023 року. Матір залишилася без сина, донька-дев’ятикласниця – без батька. Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Бистрічі.
Куришку Ярославу присвячується…
Кто спит, тот видит только сны,
Не зная от войны тревоги.
Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,
Вновь замерцали в небе звёзды.
В момент тот вспыхнул горизонт,
Российский «Град» мерцает в небе,
И мы не знаем: попадёт
Ещё хоть раз увидеть небо?… Читати далі
«Урок для батьків»: Мій тато – герой! (пам’яті Гулюка Сергія)
Творчій групі телеканалу “Нова Волинь” випала нагода познайомитись із родиною прикордонника Сергія Гулюка, лучанина, який одним із перших у найгарячішій точці України, на лінії розмежування, на Донеччині. Днями урочисто присягнув на вірність батьківщині його старший син Дмитро. Хлопчик одягнув військову форму у ліцеї. Він каже, що це – велика честь. В їхній багатодітній родині виховується троє дітей. Про те, як їм живеться, що болить, що втішає, хто стоїть на сторожі інтересів дітей наших героїв – дізнавайтеся далі.
… Читати далі