Коваль Іван Іванович (1994-27.03. 2022)

Іван Коваль народився і виріс у с. Любиковичі Сарненського району.

Після закінчення Любиковицької ЗОШ навчався в Переяслав-Хмельницькому вищому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди. Здобував фах вчителя географії.

У Збройних силах України служив із серпня 2020 року.   Молодшого сержанта ЗСУ загинув 27 берез­ня в бою під Миколаєвом. Іванові було 27 років.  2 квітня 2022 р. з воїном прощалися в рідному селі юбиковичі.Йому було 27 років про Коваля І

 

 

У Любиковичах провели в останню путь Коваля Івана

Список публікацій

Гнатюк Т., Калюш Р. У Любиковичах провели в останню путь захисника України/ Т. Гнатюк., Р. Калюш// Сарнен. новини. – 2022. – 7 квіт. – С. 4.

Коваль із Рівненщини загинув у боях з російськими окупантами // Рівненські новини

На Сарненщині – жалоба за загиблим захисником України // Рівне вечірнє

Поклав молоде життя за Батьківщину: на війні загинув 28-річний хлопець із Рівненщини //Rivne Media… Читати далі

Храпаченко Олександр Володимирович

Храпаченко Олександр Володимирович народився  18.09.1987  в м. Рівне. Закінчив  ЗОШ № 19  міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру.  У 2010 році  закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями, зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін.  Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що  повернувся з війни додому.
Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером  та  скіфом, захоплювався рок-музикою.
Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Куля потрапила в ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці.… Читати далі

Василець Олександр Кузьмич (8.05.1978 – 28.07.2014)

 Олександр Кузьмич народився 8 травня 1978 р. в  с. Богуші Березнівського району Рівненської області. Проживав у Білій церкві. Молодший сержант, командир бойової машини – командир відділення 72-ої окремої механізованої бригади.

Батько двох малолітніх дітей Олександр Василець загинув під час мінометного обстрілу 72 бригади 28 липня 2014 р., ПП “Червонопартизанськ”, Луганська область. Протягом кількох днів тіла загиблих не могли вивезти з місця бою.

Вдома залишились двоє маленьких дітей.

Указом президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

 

 

Публікації про  Васильця О. К.
В останню путь проводжали всім селом

Останні роки Олександр жив і працював у Київ­ській області. У квітні його мобілізували, на­чебто, на 45 днів, але затримали значно до­вше. Як розповіли рідні, спочатку служив у Доне­цьку, потім їх перевели ближче до Луганська, у Червонопартизанськ, а востаннє дзвонив із-під села Діброва Донецької області. За тиждень до трагедії в телефонній розмові зі своєю тіткою розповідав про всі труднощі служби.… Читати далі

Пиясюк Роман Володимирович (19.08.1975 – 10.03.2015)

Пиясюк Роман Володимирович (19.08.1975 -10.03.2015)

Пиясюк Роман народився в 1975 році в м. Костополі. Навчався в Костопільській ЗОШ №3. Закінчив ПТУ у Камінь-Каширському що на Волині, де здобув професію столяра. 3 грудня 1993 року призваний на строкову службу. 16 червня 1995 року звільнений у запас. 19 жовтня 1995 року пішов по контракту в Костопільську військову частину. 15 лютого 1998 року звільнився і став працювати далекобійником. Працював у приватних підприємців області (перевозив вантажі в межах України).

5 вересня 2014 року добровольцем пішов на захист України Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). 10 березня 2015 року військовий підірвався на «розтяжці» під час виконання бойового завдання у селі Златоустівка (Волноваський район) Донецької області. Поховали справжнього патріота 15 березня 2015 року на його Батьківщині, у селі Пісків Костопільського району, де проживають його батьки. У Романа Пиясюка залишилася дружина та двоє дітей.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Р.… Читати далі

Куришку Ярославу присвячується…

 

Кто спит, тот видит только сны,

Не зная от войны тревоги.

Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,

Вновь замерцали в небе звёзды.

В момент тот вспыхнул горизонт,

Российский «Град» мерцает в небе,

И мы не знаем: попадёт

Ещё хоть раз увидеть небо?… Читати далі

«Урок для батьків»: Мій тато – герой! (пам’яті Гулюка Сергія)

Творчій групі телеканалу “Нова Волинь” випала нагода познайомитись із родиною прикордонника Сергія Гулюка, лучанина, який одним із перших у найгарячішій точці України, на лінії розмежування, на Донеччині. Днями урочисто присягнув на вірність батьківщині  його старший син  Дмитро. Хлопчик одягнув військову форму у ліцеї. Він каже, що це – велика честь. В їхній багатодітній родині виховується троє дітей. Про те, як  їм живеться, що болить, що втішає, хто стоїть на сторожі інтересів дітей наших героїв – дізнавайтеся далі.
Читати далі

Цимощук Олег Михайлович (26.08.1975 – 3.07.2015)

 

Цимощук Олег Михайлович
(26.08.1975 – 03.07.2015)

Олег Цимощук народився 26 серпня 1975 року в с. Крилів Корецького району  Рівненської області в багатодітній сім’ї. Олег був найменший в родині з 8-ми  хлопців.  Мати, Цимощук Євгенія Назарівна, працювала в колгоспі  «1 Травня». Батько, Цимощук Михайло Лукашович, працював їздовим у Крилівській середній школі. З 1982 до 1992 року навчався в Крилівській загальноосвітній школі І-ІІІ  ступенів. Вчився добре, був старанним учнем. Після закінчення школи працював у місцевому колгоспі, пізніше господарював на власній землі, доглядав батьків та брата-інваліда. В селі його знали, як хорошого господаря. У 1993-1995 роках служив у Збройних силах України, м.  Дніпродзержинськ. 6 травня 2015 року Олег мобілізований Гощанським  військоматом. Навчання проходив у військовій частині м. Яворова Львівської області. Службу проходив у військовій частині 30-ої ОМБР. 3 липня 2015 року загинув біля Артемівська Донецької області. У серпні Олегу мало би виповнитися 40 років. Зі слів очевидців загинув від кулі снайпера. Похований у рідному селі.… Читати далі