Пиясюк Роман Володимирович (19.08.1975 -10.03.2015)

Пиясюк Роман Володимирович (19.08.1975 -10.03.2015)

Пиясюк Роман народився в 1975 році в м. Костополі. Навчався в Костопільській ЗОШ №3. Закінчив ПТУ у Камінь-Каширському що на Волині, де здобув професію столяра. 3 грудня 1993 року призваний на строкову службу. 16 червня 1995 року звільнений у запас.19 жовтня 1995 року пішов по контракту у Костопільську військову частину. 15 лютого 1998 року звільнився і став працювати далекобійником. Працював у приватних підприємців області (перевозив вантажі в межах України.

5 вересня 2014 року добровольцем пішов на захист України Військовослужбовець 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). 10 березня 2015 року військовий підірвався на «розтяжці» під час виконання бойового завдання у селі Златоустівка (Волноваський район) Донецької області. Поховали справжнього патріота 15 березня 2015 року на його Батьківщині, у селі Пісків Костопільського району, де проживають його батьки. У Романа Піясюка залишилася дружина та двоє дітей.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Рєпін Євген Вікторович (18.08.1994 – 20.03.2015)

Рєпін Євген Вікторович (18.08.1994 – 20.03.2015)

Рєпін Євген Вікторович народився 18 серпня 1994р. у м. Рівне. Проживав по вулиці Івана Франка. Закінчив Рівненський технічний коледж Національного університету водного господарства та природокористування за спеціальністю «Обслуговування та ремонт обладнання підприємств хімічної і нафто газопереробної промисловості». Служив у 80-й окремій аеромобільній бригаді м. Львів. Добровольцем пішов в АТО. З листопада 2014р. зарахований до 81-ої Новоград-Волинської аеромобільної бригади розвідроти.

З листопада 2014 року Євген –  кулеметник-розвідник. Показав  виняткові здібності, за що його перевели на посаду снайпера розвідувальної групи,  пізніше він її очолив. Під його  командуванням був проведений не один вдалий рейд. Загинув 20 березня 2015 року. Трагедія сталася поблизу села Водяне (Ясинуватський район), неподалік Донецька. Євген разом з групою бійців пішов на виручку товариша, потрапив у засідку та був смертельно поранений. Поховали Євгена Рєпіна 25-го березня 2015 року в  м. Рівне  на Алеї Героїв кладовища «Нове».

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіонализм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі»,  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Сапожніков Олексій Юрійович (29.03.1989–15.05.2015)

Сапожніков Олексій Юрійович (29.03.1989–15.05.2015)

Сапожніков Олексій Юрійович, позивний «Сапог» народився 29 березня 1989 року в м. Здолбунів Рівненської області. Проживав у Здолбунові (мікрорайон залізничників). Боєць 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». У 2007 році закінчив Здолбунівське вище професійне училище залізничного транспорту. До батальйону пішов добровольцем у листопаді 2014 року. Був снайпером в 24-му окремому штурмовому батальйоні «Айдар».

8 травня 2015 року в селищі Новотошківка Попаснянського району Луганської області, на 29-му блокпості біля Бахмутки, отримав тяжке осколкове поранення. Відразу доставлений у м. Лисичанськ і прооперований, а пізніше переведений до шпиталю міста Харків. 15 травня, не приходячи до свідомості, помер від отриманих поранень у Харківському шпиталі. 16 травня з воїном попрощались на Майдані Незалежності у Києві, того ж дня бійця зустрічали у Здолбунові. Був одружений, виховував двох дітей. У нього залишилися батьки та молодший брат.

 … Читати далі

Свіржевський Роман Петрович (18.09.1994 – 01.05.2016)

Свіржевський Роман Петрович (18.09.1994 – 01.05.2016)

Народився Роман Свіржевський 18.09.1994 року в с. Корнин Рівненського району. У 2012 році закінчив Корнинську загальноосвітню школу. 06 листопада 2012 року був призваний на військову службу до лав української армії. Після закінчення строкової служби зарахований на військову службу за контрактом. Служив за контрактом, відмовлявся демобілізуватись. Молодший сержант Свіржевський Роман Петрович – командир відділення командно-штабних машин, начальник радіостанції взводу командно-штабних машин центру зв’ язку. Військова частина А-1671 (55 Рівненська окрема бригада оперативного командування «Захід»). На війні з 19 років, з самого початку. У липні 2014 року отримав поранення під час виконання бойового завдання.

Загинув 01 травня 2016 році в смт. Нижня Дуванка Сватівського району Луганської області. Похований в с. Корнин Рівненського району.

Указом Президента України №522/2016 від 25 листопада 2016р., «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету  та териториальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений медаллю за «За військову службу Україні» (посмертно).

Нагороджений знаком народної пошани орденом «За мужність і відвагу»( № знаку 160 від 01.06.2016р.) посмертно.… Читати далі

Сова Іван Васильович (19.01.1976 – 5.09.2014)

Сова Іван Васильович (19.01.1976 – 5.09.2014)

Сова Іван Васильович народився 19 січня 1976 року в селі Бригадирівка Радивилівського району Рівненської області. У сім’ї Сови Василя Григоровича та Сови Ольги Григорівни він був другою дитиною. Мама працювала в дитячому садку майстром з прання білизни, тато – диспетчером у місцевому колгоспі. У 1980 році сім’я переїжджає жити в новозбудований будинок у сусіднє село Зарічне. Іван з 1983 року навчається у Козинській середній школі, з 4-го класу у Козинській музичній школі по класу акордеона. З 1991 по 1995 рік навчався у Рівненському музичному училищі, після закінчення якого проходив військову службу в Шепетівці Хмельницької області. Здобув військову спеціальність – навідник гранатомета. Після повернення з армії одружився, проживав і працював учителем музики в Здолбунові. В 2000 році повернувся додому в село Зарічне. Разом з братом брали участь у Помаранчевій революції 2004 року.

Після захоплення Криму «зеленими чоловічками» записався добровольцем. 8 серпня Івана відправили на навчальний полігон в м. Яворів Львівської області. Не маючи на руці двох пальців, не пройшов медкомісію, проте повертатися додому Іван категорично відмовився.… Читати далі

Куришку Ярославу присвячується…

 

Кто спит, тот видит только сны,

Не зная от войны тревоги.

Вот кто-то крикнул: «Пацаны!»,

Вновь замерцали в небе звёзды.

В момент тот вспыхнул горизонт,

Российский «Град» мерцает в небе,

И мы не знаем: попадёт

Ещё хоть раз увидеть небо?… Читати далі

Суліцький Олександр Сергійович (19.06.1979 – 09.08.2014)

Суліцький Олександр Сергійович
(19.06.1979 – 09.08.2014)

Суліцький Олександр народився 19.06.1979 у м. Здолбунів, навчався і жив у Квасилові – закінчив СПТУ №16 за професією «Слюсар з ремонту автомобілів». У 1997 році був призваний на дійсну військову службу до Збройних сил України.

Свою трудову діяльність розпочав у 2000 році на підприємстві ВАТ «Рівнеголовпостач» слюсарем з ремонту прокатної техніки V розряду.  З 2001 по 2014 роки працював на різних підприємствах.

Із 20 травня 2014 року, на виконання Указу Президента України від 06 травня 2014 року № 454/2014 «Про часткову мобілізацію», був призваний на військову службу в Збройні Сили України. Після бойового злагодження на навчальному полігоні проходив службу в батальйоні «Горинь», брав участь у бойових діях, пов’язаних з участю в АТО – захищав державний суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.

Загинув 09.08.2014року при виконанні бойового завдання. Без  батька залишилася 13-річна донька.

Указом Президента України № 103/2016 від 21 березня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Прончук Тарас Вікторович (позивний “Людоїд”) (6.08.1997–16.02.2017)

Тарас Вікторович Прончук (позивний “Людоїд”) народився шостого серпня 1997 року у селі Хотин Рівненського району Рівненської області. Із 5 до 9 класу навчався у Городоцькій загальноосвітній школі, після чого вступив до Рівненського технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, який закінчив у 2015 р за фахом “електрогазозварювальник”.

До лав ЗСУ був призваний у листопаді 2015 року. Старший матрос служив на посаді кулеметника батальону морської піхоти.

16 лютого 2017 року старший матрос Прончук Тарас Вікторович загинув від ворожої кулі  в зоні проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях під час виконання бойових завдань із захисту незалежності та територіальної цілісності України. У нього залишилася мати і троє братів.

Поховали бійця у селі Хотин Рівненського району.

Указом Президента України №104/2017 від 10 квітня 2017 р « за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» молодший  сержант  Прончук Тарас  Вікторович  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Нагороджений медалями: “За жертовність та любов до України”, “Відвага і честь”, “Оборона Маріуполя”

 … Читати далі

Герасимчук Леонід Данилович (07.08.1981-28.06.2017)

Герасимчук  Леонід  Данилович народився 7 серпня 1981 року у селі Майдан Дубенського району.  Навчався у місцевій школі,   у  2000 році закінчив Мирогощанський аграрний коледж. Після закінчення коледжу був призваний на строкову службу. А уже з 2007 року проходив службу за контрактом у військовій частині А-1519 Збройних Сил України.

Багато років свого життя віддав службі в Збройних Силах України.За заслуги нагороджений багатьма медалями та орденами. З перших днів брав участь в антитерористичній операції на Сході України. В 2014 році група саперів військової частини А1519 була прикріплена до десантної штурмової бригади. Брали Савур-Могилу. Попали в запеклий бій. Там Леонід отримав поранення, за що був нагороджений відзнакою Президента, яку йому особисто вручив Гарант. В останній час разом з дорожньо-комендантським батальйоном виконував службу на блок-постах в зоні АТО з організації комендантської служби.

Із 2002 року і до останнього подиху Леонід Данилович  служив Україні.

Помер 28 червня 2017 року від серцевого нападу. Поховали Леоніда  в його рідному селі Майдан.

У загиблого залишились дружина Наталія та діти Максим І Вікторія.… Читати далі

«Урок для батьків»: Мій тато – герой! (пам’яті Гулюка Сергія)

Творчій групі телеканалу “Нова Волинь” випала нагода познайомитись із родиною прикордонника Сергія Гулюка, лучанина, який одним із перших у найгарячішій точці України, на лінії розмежування, на Донеччині. Днями урочисто присягнув на вірність батьківщині  його старший син  Дмитро. Хлопчик одягнув військову форму у ліцеї. Він каже, що це – велика честь. В їхній багатодітній родині виховується троє дітей. Про те, як  їм живеться, що болить, що втішає, хто стоїть на сторожі інтересів дітей наших героїв – дізнавайтеся далі.
Читати далі