Тимчук Богдан Федорович (10.10.1969-39.07.22)

Богдан Тимчук народився у  1969 році в селі Колоденка.    Навчався в Колоденській загальноосвітній школі, вступив у Мирогощанське професійно-технічне училище. Строкову службу проходив у артилерійських військах у Красноярську. Після служби закінчив навчальні курси водія. Розпочав роботу в підприємстві КОМТранс. Згодом оформив статус підприємця та створив власну справу – фірму «Світанок», займався фермерським господарством.

Із початком російського вторгнення, на виклик військкомату, 23 квітня чоловік вже був на навчальному полігоні в селі Стриганці Львівської області, через місяць переведений у 10 гірськоштормову бригаду в селищі Коломия Закарпатської області. На Тучинському полігоні  що на Рівненщині здобув навики навідника-оператора БМП. 13 червня частину бригади було відправлено на схід нашої країни. База дислокації – Краматорськ. Богдан воював у населених пунктах Лисичанськ, Бахмут, після другого бою в Друшківці 27 червня потрапив у санчастину, де реабілітувався 5 днів.

28 липня воїн отримав осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області, 30 липня Богдан помер у Краматорській міській лікарні № 2 від ускладнень унаслідок отриманих поранень.… Читати далі

Небожинський Назар

Назар закінчив школу у 2016 році, був випускником НВК “Колегіум”,  а у 2020 році став бакалавром НУВГП.

23-річний Назар Небожинський був навідником БМП. Він, ціною власного життя, врятував двадцятьох побратимів, підбивши три одинці бойової техніки.

 

 

 

 

 

 Публікації про Небожинського Н.
Ми не забудемо! Ми не пробачимо!Герої не вмирають!

Прощання із загиблим відбудеться о 10:00 – від будинку на вулиці Ніла Хасевича, 26 пішки пронесуть домовину до церкви на вулиці Небесної Сотні 8, де відбудеться заупокійна служба.

Орієнтовно в 11:20 – зупинка траурної колони на майдані Незалежності. Далі – кладовище Нове…

Герой-рівнянин Назар Небожинський – героїчний навідник БМП, який підбив три ворожі броні. Але гармата, яку Назар знищив останньою, на жаль, встигла поцілити і його…

Врятував двадцять побратимів: у Рівному прощались з загиблим бійцем Назаром Небожинським

У Рівному 4 квітня попрощалися з бійцем Назаром Небожинським, який загинув у бою з російськими військами. Це сталося, коли ЗСУ відбивали від ворога одне із сіл на Чернігівщині.

Побратим Дмитро розповів, що Назар загинув, коли українські військові звільняли село від ворога.… Читати далі

Карпович Вадим Віталійович (позивний “Шериф”) (1982-28.07.2022)

Вадим Карпович народився у селі Великі Озера Дубровицького району Рівненської області. Коли йому виповнилося 8 років, родина переїхала на Херсонщину. Саме там Вадим провів практично усе життя.

Працював у міліції, у 2008 році звільнився за власним бажанням. У 2015-му його мобілізували, він пройшов рік війни-АТО, повернувся додому. А потім підписав контракт із ЗСУ.  Починав солдатом, а вже скоро мав отримувати капітана.

Із початком війни його дружина Світлана та 13-річний син Андрій переїхали до Рівного, а чоловік був на кордонах з Луганщиною.

40-річний старший лейтенант командир роти 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового Костя Гордієнка Вадим Карпович, позивний “Шериф”, загинув 28 липня під час зенітно-ракетного обстрілу в селі Гончарівське Чернігівської області…… Читати далі

Садовчук Олександр (18.09.1994 -25.06.2022)

Олександр Садовчук народився 18 вересня 1994 року у Рівному, закінчив  ЗОШ №25 , за тим відразу пішов працювати. Займався пасажирськими перевезеннями.  З початком війни Олександр почав допомагати волонтерам: їздив збирати, сортувати та відправляти допомогу. Згодом прийняв рішення  сам воювати з ворогом. Останнє повідомлення від Олександра дружина Ольга отримала 22 липня…25 липня під час контрнаступу на Херсонщину та ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка, в результаті артилерійського обстрілу солдат Олександр Садовчук загинув. Йому було лише 27 років.

Поховали Олександра Садовчука на кладовищі “Нове”

Публікації про Садовчука О

Рівне знову прощатиметься із захисником

 

          “Ви навіть не уявляєте, який ваш чоловік Герой! Він загинув непросто так”, – такі слова почула Ольга від побратима свого чоловіка..

Олександр Садовчук народився у Рівному, закінчив 25 школу, за тим відразу пішов працювати.

         «Він був неймовірно енергійним, життєрадісним та наполегливим, ставив собі за мету і не заспокоювався, поки не досягав. Так було в усьому, навіть у наших стосунках», – пригадує дружина Героя. 

Життєва енергія його просто переповнювала, не міг довго лишатися на одному місці, тож саме з переїздами і пов’язав свою роботу – займався пасажирськими перевезеннями.

Читати далі

Кучерук Віталій (1999 –

Віталій Кучерук народився на Рівненщині?,  навчався ? У 2020 році  закінчив  Національну академію  сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Ніс службу у Мукачеві, та з початком воєнних дій був відправлений до Києва, захищати країну.

Командир реактивного артилерійського взводу – старший офіцер реактивної артилерійської батареї.  Увечері 26 лютого у транспортний засіб, де перебував , де перебував лейтенант Віталій Кучерук поцілив ворожий снаряд від чого він   загинув.

У Віталія залишилися батьки, молодший брат та кохана дівчина.

Указом Президента України мужнього офіцера нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі

Саратов Анатолій Олександрович (13.04.1998-1.04.2020)

Анатолій Саратов народився 13 січня 1998 року у селищу Клесів Сарненського району.Анатолія виховувала бабуся. 2015 закінчив Клесівську ЗОШ І-ІІ ступенів ліцею, після чого пішов працювати верстатником у цеху переробки ДП «Клесівський лісгосп». 2019 підписав контракт із ЗСУ та проходив службу у зоні ООС на Луганщині. З початком російського вторгнення став на захист рідної землі.

Загинув в с. Попасна Луганської області 1 квітня 2022 року, виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи територію України від російських загарбників.

18 квітня 2022 р. в останню путь провели загиблого  Анатолія Саратова. Світла пам’ять про Героя, його незламний патріотичний дух назавжди залишаться в серцях рідних, близьких друзів, побратимів та знайомих.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Анатолія Саратова нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Полюхович Петро Михайлович (17.12.1978-09.07.2022)

Петро Михайлович народився 15 грудня 1978 року в селі Олександрове. Але все своє свідоме життя проживав у Зарічному. Навчався в гімназії, схильний до точних наук.   До служби у війську працював на посаді навальника-штабелювальника деревини Нижнього складу ДП «Висоцький лісгосп». Коли отримав повістку,  відразу сміливо пішов до військкомату, мобілізований до ЗСУ у травні.

9 липня перестало битися полум’яне серце Героя Захисника Петра Полюховича. Помер Петро Михайлович у військовій частині після добового наряду.

Мешканці Зарічненщини 11 липня навколішки зустріли кортеж полеглого Героя – Полюховича Петра Михайловича. Йому було 43 роки.

В останню путь Петра Полюховича провели 12 липня у Муравині Зарічненської громади.

У Героя залишилися дружина і двоє дітей. 


Читати далі

Остапчук Валерій Володимирович ( 24.01.1981-14.05.2020)

Остапчук Валерій Володимирович  народився 24 січня 1981 року в селі Маринин, Березнівського району, Рівненської області. З 1987 по 1998 роки навчався в Марининській ЗШ, був хорошим учнем, займався спортом, слухався батьків і гарно виконував завдання вчителів. Після закінчення школи вступив в Соснівське ПТУ і отримав професію муляра-штукатура. Відбув строкову службу в армії.    Професія йому згодилася в житті, адже Валерій ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Чоловік мав золоті руки , не одному в окрузі допоміг піч або грубку змурувати, чи інші ремонтні роботи провести.

Одружився і переїхали проживати в село Устя Рівненського району (Корецького району). Прожив в Усті 10 коротких років. Був дуже хорошою людиною, спокійною та врівноваженою, розповідають односельці. Отримавши 21 березня 2022 року повістку, відразу вступив до лав Збройних Сил. З дружиною Валерій жив душа в душу та разом виховували діток. – Увесь час заспокоював, говорив, що все буде добре,- з розпачем та слізьми розповіла мама воїна Галина. – А в останню суботу зателефонував раніше, як завжди, ніби відчував, та сказав, що хмара чорна може насунутися.… Читати далі

Ільїн Олег (21.02.1982-17.06.2020)

Олег Ільїн народився 21 лютого 1982 року в місті Рівне. Закінчив школу №8 м. Рівне. Навчався в Кооперативному коледжі. Життєві обставини склалися так, що в 2012 році переїхав жити в с. Весняне Рівненського району (Корецький район).

У лавах Збройних Сил України  служив за контрактом  з 2016 року (бригада№14), 2019 рік (бригада№24). Одружився в 2018 році. Виховували троє діток (дівчатка 7р., 6р., 2р.).

“29-30.03 виконуючи бойове завдання під Попасною, Олег отримав поранення від ракетно-бомбового удару та потрапив до лікарні. Олег Ільїн помер 17 червня у військовому шпиталі від отриманих поранень на 40-му році пішов із життя”.

Сина втратили батьки, дружина – чоловіка, сиротами залишилися дітки.… Читати далі

Ільчук Сергій

Волонтера Сергія Ільчука посмертно нагородили «Янголом перемоги»

У Сергія залишилась дружина та шестеро діток.”Це той момент, коли ти точно розумієш, що в рашистів немає нічого людяного і немає нічого гуманного, адже стріляти по автомобілеві, який має червоний хрест, написи “евакуація” це – межа цинізму і безлюдяності, – сказав Олександр Третяк.

Прощатимуться з чоловіком 19 березня о 14:00 год в Церква Святої Трійці м.Рівне за адресою вул. К. Литвина 2, мікрорайон Червоні гори. Поховають Сергія на кладовищі в с. Колоденка.

Війна забирає бійців не тільки у зоні воєнних дій… Забирає кращих і на іншому фронті — волонтерському. 18 березня провели в останню путь рівненського волонтера Сергія Ільчука. Він займався евакуацією біженців з Київщини. Помер напередодні вранці від тяжких поранень. Про це повідомив мер Рівного Олександр Третяк.

«З перших часів війни він долучився до допомоги нужденним. Розвозив харчі та медикаменти. Допомагав мешканцям в «гарячих точках» України, — повідомив мер. — Його автомобіль під час порятунку мирних людей розстріляли московські окупанти. Попри всі ознаки й маркування про порятунок, рашисти розстріляли авто Сергія.Читати далі