Семенович Іван Михайлович (позивний Рябий)

 
Семенович Іван Михайлович  народився 05.03.1984 року у селі Балашівка Березнівського району, але проживав все життя в  місті Березне.
У 2001 році здобув повну загальну середню освіту в Березнівській ЗОШ № 2 Навчався у Березнівській лісній школі та здобув професію “Звалювальник
лісу”. У 2003 році Іван навчався у Березнівському ВПУ-4 за спеціальністю «перукар – модельєр». У 2006 році Іван одружився та разом з дружиною Інною створили
щасливу, міцну родину. У 2015 році у них народився довгоочікуваний син Дмитро.
Коли у лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення  росії в Україну і почалася страшна війна Іван без роздумів відразу пішов добровольцем у лави ЗСУ. З 09 березня 2022року вже стояв на захисті нашої держави. Проходив службу Іван в частині А4030, десантно-штурмових військах 71-їй єгерській бригаді – розвідник – кулеметник розвідувальної групи спеціального призначення. 05 рудня 2022 року Іван героїчно загинув у результаті вогнепального поранення. Віддав своє життя Іван в Донецькій області Краматорському районі в селі Опитне. Іван завжди був дуже хорошою, доброю, людиною.  Він завжди був готовий прийти на допомогу в любій ситуації чи вдень в ночі ніколи, нікому не відмовляв у допомозі.… Читати далі

Харчук Анатолій Сергійович

    Харчук Анатолій народився  14 жовтня 1972 року у с.Зірне на Березнівщині. Навчався у Зірненській ЗОШ,  а після закінчення у Березнівському ПТУ та
у Корецькій автошколі де здобув професію водія. Ще з  дитинства він захоплювався авто технікою, і тому  працював водієм у районному центрі зайнятості, ДП Березнівському держлісгоспі,  Березнівському птахопідприємстві. Рядовий, водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової  частини  Анатолій Харчук  був призваний на військову службу 1 лютого 2023 року.
До цього працював водієм у відділі освіти, молоді та спорту Березнівської міськоїради. Анатолій загинув 14 квітня 2022 року під час ракетного обстрілу в районі селища Мирне Донецької області.  У мирному  житті  Анатолій разом з дружиною виховували двох доньок, був добрим господарем, прекрасним чоловіком, 
люблячим батьком та дідусем для п’яти внуків, щирим другом. Анатолій назавжди залишиться  у пам’яті всіх, хто його знав, порядною і доброю людиною.
Заупокійна служба відбулася у місцевому Свято-Пантелеймонівському  храмі. 

Поховали захисника на місцевому сільському кладовищі зі всіма військовими почестями.

 Військові вручили дружині загиблого Державний Прапор України.

Публікації про Харчука А.… Читати далі

Федоров Станіслав Юхимович

Федоров Станіслав Юхимович народився 24 березня 1977 року у селі Балашівка Березнівського району Рівненської області. У 1994 році Станіслав Федоров закінчив Балашівську середню школу.
Проходив строкову військову службу. У 2008 році закінчив Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Боярський
коледж екології і природних ресурсів» за спеціальністю «Зелене будівництво і садово-паркове господарство» і здобув кваліфікацію техніка ландшафтного
дизайну. З 2010 року працював заступником директора з адміністративно-господарської роботи опорного закладу Балашівський ліцей Березнівської
міської ради. У квітні 2022 року став на захист України від рашистських загарбників.Головний сержант стрілецької роти 24-тої окремої механізованої
бригада імені короля Данила Федоров Станіслав загинув під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Нью-Йорк Донецької області 01 вересня 2023 року.
Попрощатись із ним прийшли рідні, друзі, учні та члени трудового колективу опорного закладу Балашівський ліцей, близькі, побратими, представники місцевої влади, жителі громади, всі, хто знав, любив, шанував Станіслава Федорова. В пам’яті кожного він залишився турботливим батьком та чоловіком, вірним та надійним другом, умілим господарником, патріотом рідної землі, відповідальним, чесним, працелюбним, безкорисливим, великим життєлюбом.… Читати далі

Саванчук Сергій Романович


Саванчук Сергій Романович народився 17 листопада 1979 року у селі Орлівка на Березнівщині. В 1995 році закінчив 9 класів Орлівської загальноосвітньої школи. Закінчивши навчання у Дубенському училищі культури, отримав диплом за спеціальністю «Народна художня творчість» і здобув кваліфікацію організатора культурно-дозвіллєвої діяльності, художнього керівника самодіяльного творчого колективу (духові інструменти).
Саванчук Сергій до 2014 року тривалий час перебував у лавах Збройних Сил України. Служив у військовому оркестрі музикантом. З 2014 року залишивши військовий оркестр виконував бойові завдання в АТО.
З січня 2023 року служив у бойовому підрозділі командиром бойової машини механізованого батальйону. 28 серпня 2023 року перебуваючи у цьому підрозділі старший сержант Саванчук Сергій загинув поблизу населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області внаслідок штурмових дій противника
Поховали захисника з військовими почестями на місцевому кладовищі.

Публікації про Саванчук С.
І плакали люди,і квіти тремтіли


Так сталося, що минулої п’ятниці на фасаді Орлівського ліцею відбулося урочисте відкриття меморіальних дошок полеглим героям-землякам Сергію Зубчику, Андрію Іванову та Анатолію Ясковцю, а в неділю у цьому селі хоронили ще одного звитяжця, вірного сина України сорокачотирирічного Сергія Романовича САВАНЧУКА.… Читати далі

Гриценюк Сергій ( )

Сергій Гриценюк народився у Рівному, навчався у 24 школі, а по завершенню вирішив опановувати фах сантехніка.

Опановував військову справу Сергій у Великій Британії, залюбки вивчав нове для себе, технічні особливості, на практиці знайомився із такими близькими для нього стратегіями. А коли повернувся, вирушив на Схід у зону активних бойових дій.

Завжди усміхнений, комунікабельний Сергій мав багато друзів. Він дуже любив життя. Та понад усе любив свою донечку — 10-річну Олександру. Сестра Героя розповідає, що Сергій розмістив фотографії Саші по всій своїй кімнаті.

39-річний стрілець-снайпер солдат Сергій Гриценюк загинув у бою в районі міста Красногорівка Донецької області 1 вересня 2023 року.

Публікації про Гриценюка о.

Розповідає сестра Героя Лариса:

“Він дуже любив техніку, електроніку. Його ніхто цьому не вчив, все опанував сам. Тож залюбки займався ремонтом телефонів, планшетів, ноутбуків. Сергій не служив строкової служби, але це його не стримало. У червні цього року вирішив, що повинен бути у війську і добровольцем пішов, аби вступити до лав ЗСУ.

Сергій був досить закритою людиною, усе тримав в собі, рідко виказував емоції.… Читати далі

КОСТЮК Олег Станіславович (

Небесне військо поповнюється душею Героя, який у час повномасштабного вторгнення, не вагаючись, став на захист рідної країни

30 червня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк, Донецької області загинув КОСТЮК Олег Станіславович, 1976 р.н., військовослужбовець частини А4084, родом з Сарн.

Ця страшна кривава війна забрала ще одного чоловіка, якому б ще жити й жити…

Висловлюємо щирі співчуття матері, рідним і близьким Героя, молимося за спокій душі.

Не пробачимо ніколи ворогу втрат наших Героїв! йдеться на сайті Сарненської міської териториальної громади… Читати далі

Гануш Геннадій Вікторович (02.12.1976-25.06.2023)

Геннадій Гануш народився у селі Олександрія. Усе своє життя він провів у Рівному. Тут закінчив 9 школу. Навчався в 10 училищі, де здобув фах слюсара-ремонтника. Геннадій багато років працював у супермаркеті Spar на вулиці Відінській, цінував колектив та любив свою роботу. Строкову службу проходив у внутрішніх військах .

Добрий, довірливий, чесний та справедливий Геннадій дуже любив риболовлю, відпочинок на природі. Завжди старався з людьми чинити правильно. Був переконаний, що все має бути по совісті. Надзвичайно любив та цінував маму…

У квітні 2023 року Геннадій Гануш отримав повістку та пішов служити.

Солдат Геннадій Гануш загинув поблизу села Яковлівка на Донеччині в ході ведення наступально-штурмових дій проти військових сил російської федерації. Це сталося як раз у день народження його мами — 25 червня…

Йому назавжди залишиться 46 років. Поховали Героя у Рівному на кладовищі “Нове”.

Читати далі

“БИСТРИЧІ” Вірш присвячений загиблим односельчанам: Доценку Денису, Власюк Марії, Солончуку Миколі

Над могилами односельчан
На кладовищі – три сумні могили,
Над ними стяги гірко майорать!
Як рано діти України посивіли!
Герої наші мирно тут лежать!
Чиясь дочка , і батько тут і брат
Не дожили, не долюбили, не доспівали
Бо йшов на нашу землю ворог клят,
А вони вправно всі з ним воювали…
Промінчик сонця в маминому серці
Нажаль, погас на вічнії віки…
І лише очі наче два озерця,
І думи – світлі, радісні й стрімкі,
Із поля бою не втікали,
В руках стискали міцно автомат,
Безсилі- другому помагали.
Бо знали, що нема шляху назад.
Страшний кортеж доставив домовину…
І мамин зойк: «Боже, сину..!»
І ярить душу духовий оркестр …
А в доньки на могилі – тяжкий хрест…
О, Боже милий, всемогутній,
Прости ти нам усі гріхи,
Дай сили зло все побороти
І руки допомоги віднайти.
Нехай не плаче нині мати,
І батько хай чекає край воріт,
Нехай біліють українські хати
І журавлів не обривається політ.
Хай квітне щовесни калина в лузі,
Нехай барвінок у саду росте
Нехай стрічають кожного з нас друзі ,
І буде воля, вічне і святе!!!
Читати далі

Покладіть гілку калини

Погляд останній…Подих останній. Мамо!
Син вже у вічність в небо злетів журавлями…
-    Мамо, не плачте, то лише тіло убито.
-    Мамочко, рідна, я буду вас завжди любити!
Матусю, рідненька, простіть йому всі провини.
Не зміг би він жити без України.
За рідну землю син пішов воювати.
Вбили. Та серце не може це горе прийняти.
У домовині він їде востаннє до мами.
Доле, чому так жорстоко ти поступила із нами?
Йому б ще учитись, свою торувати дорогу,
Загинув, бо ворога гнав він лихого.
Як примиритись із тим, що втрачаєш дитину?
Він захищав рідний край, рідну матір, родину

Скільки їх – журавлями злетіли у небо?!.
Мабуть, у воїнстві Божім також є потреба.
Мамине серце у вічність його не пускає,
Траурна свічка дрібними сльозами ридає.
-    Сину, синочку, кровинко моя, повернися!
Якщо не можеш – у снах мені, сину, наснися!
Інієм горе присипало мамині коси.
-    Сину, синочку, - сльози з очей, наче роси.
-    Мамо, Ви покладіть мені гілку калини.
Буде у мене дарунок від України.
Читати далі

Присвячено пам’яті п’ятьох бійців КОРДу

Дім покинув, сім’ю — служба кличе,

Бо обов’язок понад усе

«Бережи себе» в небі курличе

І від рідних молитву несе.

Але в ніч, як кошмар,

увірвалась ракета ворожа

І життя обірвалось у долі секунди, у мить,

Захищали країну. Тепер Ви —

небесна сторожа

Наче птахи їх душі до Бога злетіли. Болить….… Читати далі