Автор: Щербан Раїса

Олександр Осійчук народився 3 вересня 1992 року у селі Городище Березнівського району. Навчався у Березнівському ліцеї №3 (на той час
Березнівська школа-інтернат) здобу середню освіту. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі та здобув професію
лицювальник-плиточник. В 2011 році Олександра призвали на строкову армійську службу. Після служби був на заробітках за кордоном.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну Олександр повернувся із за кордону і вже 30 жовтня 2022 року він поповнив лави ЗСУ і став на захист Батьківщини. Працьовитий, врівноважений, доброзичливий Олександр мріяв про спокійне мирне життя, на яке зазіхнули новітні ординці.
Олександр був неодружений. Стрілець-санітар десантно-штурмового батальйону загинув 21 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Мар’їнка Донецької області.
Поховали Олександра на місцевому сільському кладовищі в урочищі Вороновка. Біля могили відважного воїна під виконання Державного Гімну України пролунали залпи військового салюту на честь назавжди молодого 30- річного земляка.

Публікації про Осійчук О

БЕРЕЗНІВСЬКА ГРОМАДА У СКОРБОТІ

У селі Городище Березнівської територіальної громади відбулося прощання із захисником України Олександром Осійчуком, який поклав своє життя на війні з російськими окупантами.… Читати далі

Ярослав Муляр народився в селі Люцинів на Гощанщині. Навчався в Садівський загальноосвітній школі. З дитинства проявляв настирливий характер та тягу до різних робіт.

Зростав комунікабельним, допитливим учнем. Неодноразово брав участь в спортивних змаганнях, різноманітних конкурсах.

Працював у столиці, але згодом повернувся до Рівного, де живе його мама.

Патріот та відданий країні юнак, наприкінці січня 2023 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Ярослав служив в батальйоні “Айдар”.

Солдат, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконав військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, віддавши життя 15 травня 2023 року. Це сталося поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району, що на Донеччині.

Ярославу було лише 23…

Хоробрий, мужній та працьовитий – таким знали Героя та пам’ятатимуть вічно мама, брати, друзі та знайомі.

Прощання із Героями відбудеться завтра, 20 травня, о 10.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснять у Свято-Покровському соборі. Поховають їх на кладовищі “Нове”.… Читати далі

Василь Васерук народився у Рівному. Навчався у 9 школі, а після завершення певний час шукав себе — намагався зрозуміти, чим хоче займатися по життю.

“З дитинства у нас з братом були різні інтереси. У результаті в 2011 я поїхав за кордон, а через два роки після смерті тата забрав Василя з собою. Тільки тоді ми стали насправді ближчими, зрозуміли один одного. Саме у Польщі Василь опанував кілька спеціальностей, навчився працювати руками. Та найкраще йому вдавалося зварювання. Став насправді класним спеціалістом,” – розповідає старший брат Героя Роман.

У 2020 році брати повернулися у Рівне, де живе мама, придбали житло, почали налагоджувати життя… Спокійний, врівноважений, чесний Василь займався спортом, багато часу приділяв турніку.

“Він не служив в армії, але коли розпочалась повномасштабна війна, говорив твердо: “Якщо треба буде, я піду. Ховатися не буду”. Ми багато говорили на цю тему, я намагався його відмовити. Але наприкінці грудня 2022, коли до Нового року залишався тиждень, Василь все вирішив самостійно. Пізно ввечері я повернувся додому і застав його з уже зібраними речами, так він і пішов, навіть не дозволив, аби провів його,” – продовжує Роман.… Читати далі

Олександр Назар народився у Рівному. Після закінчення школи здобув фах муляра у технічному коледжі НУВГП. Працював в університеті, а кілька останніх років – у Польщі.

Олександр дуже любив свою цивільну дружину та 10-річну донечку Злату. Будував плани на майбутнє.

Та все змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Надзвичайно добрий, щедрий, безкорисливий Олександр у липня 2022 добровольцем пішов у ЗСУ.

..

42-річний молодший сержант Олександр Назар помер 22 травня 2023 року у Краматорську

Публікації про Назара О.

Спогади Мами

“Саша дуже любив свою професію. Спершу, як тільки поїхав у Польщу, присилав фото фасадів, які вони робили. Він насолоджувався своєю справою, результатом,” – розповідає мама Героя Світлана.

“Він не служив в армії, але не витримав, сказав, що мусить бути там. Тож сам пішов у військо. Казав, що у нього все добре. Служив на Луганському напрямі. Коли був на передовій, отримав травми спини та коліна. Тож лікувався у госпіталі. Саме мав повертатися у свою частину, до хлопців, виписався із госпіталю, але так і не доїхав…”

.

Максим Хохлов народився у місті Рубіжне на Луганщині. Здобув фах електрика, відслужив строкову службу в армії. П’ять років тому створили з коханою Іриною сім’ю, в якій за рік народився чудовий син.

Влітку 2020 року Максим вирішив підписати контракт з Національною гвардією України. Відтоді стояв на захисті нашої держави.

У спокійне життя родини втрутилася ворожа армія. З перших днів повномасштабного вторгнення Максим віддано служив народові України. Та залишатися у рідних місцях було надто небезпечно. Тож Ірина з маленьким сином вирушили у Рівне, де мали знайомих. Лише кілька разів за цей час Максим приїжджав навідати рідних.

29-річний молодший сержант Максим Хохлов помер 25 травня 2023 року у лікарні Києва в наслідок отриманих поранень під час мінометного обстрілу в ході виконання бойового завдання щодо захисту Україну.

Публікації про Хохлова М.

Музичук Микола Касьянович народився 23 листопада 1969 року в селі Зоря, навчався в Зорянській середній школі. 13 грудня 1987 – 22 листопада 1989 проходив військову служба. У 1990 -1994 роках працював на будівництві в с. Зоря. В 1991 році одружився, в 1994
році переїхав разом із сім’єю в село Тесів колишнього Острозького району. Впродовж 1994 – 2003 років працював у місцевому колгоспі
«Україна», та на Рівненському ливарному заводі. 2015 року Микола Касянович переїхав на постійне місце проживання в село Жаврів
колишнього Гощанського району, працював у ТОВ «Акріс-Агро».

У зв’язку з нападом рф на Україну головний сержант механізованого взводу, механізованої роти механізованого батальйону, Микола Музичук 26 лютого 2022 року був призваний Гощанським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Рівненської області до лав Збройних Сил України. У січні 2023 року – зарахований до списків особового складу частини А 1008.
Вірний військовій присязі, Герой загинув 18 березня 2023 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання
в районі населеного пункту Гряниківка Харківської області.… Читати далі

Валерій Усач народився у селі Метків неподалік Рівного. Навчався у школі, а за тим опановував професію у 10 училищі. Потім була строкова служба в армії та перша робота, яка стала справою усього життя — слюсарем.

З вересня 2013 року працював слюсарем ремонту устаткування котелень та пило підготовчих цехів компанії «Рівнетеплоенерго». А вільний час присвячував улюбленій справ – дачі.

Разом подружжя виховало і виростило двох діток — сина та донечку, які подарували Валерію й Наталії онуків. А ще доглядали за мамою Валерія.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Валерій в перші дні пішов добровольцем, аби стати на захист своєї країни.

Спершу його не взяли, сказали, що дуже багато охочих. Через деякий час він пішов знову, тоді сказали чекати — викличуть. І от 28 квітня минулого року він поїхав з дому. Спершу був на Львівщині, а за тим на Запоріжжі.писок публікацій

51-річний старший солдат Валерій Усач помер у лікарні Запоріжжя 28 квітня 2023 року. Добре серце нашого захисника не витримало й зупинилося.

… Читати далі

Дмитро Бойко народився у Рівному. Навчався у 18 школі, а за тим у вечірній школі число 15 . Відразу по закінченню пішов працювати. Першим та основним місцем роботи для Дмитра стало КП “Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг

Кілька років тому залишив Рівне та поїхав працювати до старшого брата у Прагу. Але за рік повернувся у рідне місто та вже рідне ШЕУ.

Дмитро не служив у армії, не мав жодного досвіду, але отримавши повістку не ховався, а став на захист Батьківщини.

Спершу на Дмитра чекало навчання. Військова справа припала йому до душі, навіть задумувався над тим, аби після перемоги повністю присвятити себе армії. Не судилося.

29-річний солдат Дмитро Бойко загинув 11 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Мар’їнка на Донеччині…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 23 квітня, о 9.30 на майдані Незалежності. Син похорону здійснять у Свято-Покровському соборі. Поховають його на кладовищі “Нове”

Публікації про Бойко Д.

“. Відданий роботі, він завжди був готовий допомогти колегам, навчався, розвивався, прагнув досягти більшого у житті.… Читати далі

Химич Андрій Вячеславович народився 22 травня 1985 року в селі Чудницяі. Зростав веселим і дужим хлопцем, змалку полюбивши сільське господарство. Після закінчення Воскодавської ЗОШ І-ІІІ ст. вступив до Корецького ВПУ №24, де здобув професію електрика.  Після того сповнений сил і енергії юнак був мобілізований на строкову військову службу у 169-й навчальний центр «Десна».  Повернувшись додому, працював на різних підприємствах і посадах. Згодом одружився і проживав у рідному селі. 2014 року, коли почалася антитерористична операція,  Андрія мобілізували і він захищав цілісність  України на Сході в складі однієї із десантно-штурмових бригад. Тривало це понад рік. Після цього змужнілий, досвідчений чоловік повернувся додому. Жив Андрій звичним життям. . Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, не вагаючись, 12 березня пішов захищати цілісність держави. Воював на східних рубежах у складі 115 окремої механізованої бригади у розвідувальній роті.  Але 23 квітня 2022 року все змінилося назавжди. Під час бою, закривши собою молодого побратима, Андрій отримав поранення, яке виявилося несумісним із життям. Сталося це в місті Лисичанську Луганської області.… Читати далі