Кондратюк Руслан народився 2 жовтня 1981 року в с. Війниця, Млинівського району. 2 листопада 2018 року заключив контракт із Збройними Силами України, військову службу проходив у в/ч А 0998 (мотопіхотний батальйон, 24-ї окремої механізованої бригади).
У п’ятницю, 15 лютого, 2019 року в зоні проведення операції Об’єднаних сил під час виконання бойового завдання в Донецькій області Руслан Кондратюк з 24-ї окремої механізованої бригади імені Короля Данила загинув.
Мені йде двадцять третій рік.
Я маю безліч мрій і планів.
Я бачу тих, хто вмер і зник,
тому я зараз на Майдані.
Тримаюсь мужньо в обороні
і ці моменти незабутні.
Я знаю: камінь цей в долоні
назавжди змінює майбутнє..… Читати далі
Храпаченко Олександр Володимирович народився 18.09.1987 в м. Рівне. Закінчив ЗОШ № 19 міста Рівне. У 2004 році Олександр вступив до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет, кафедру театральної режисури, спеціальність – режисер драматичного театру. У 2010 році закінчив РДГУ з освітнім рівнем – бакалавр. Під час навчання у виші Олександр був найяскравішим студентом всього факультету, грав у багатьох режисерських роботах студентів. Він був щедро наділений режисерськими здібностями, зробив не одну театральну постановку. Режисерські роботи Олександра: А. П. Чехов «Ведмідь», С. Мрожек «Стриптиз»; акторські роботи: А. Салинський «Сьогодні я стану жінкою», О. Слаповський «Від червоного щура до зеленої зірки», Софокл «Ісмена». та ін. Олександр знявся у фільмі «Воскресіння», в якому виконав роль солдата, що повернувся з війни додому.
Олександр Храпаченко був провідним актором, солістом театру вільної пластики «Яблуко», що діяв при кафедрі театральної режисури. Сашко був скаут-рейнджером та скіфом, захоплювався рок-музикою.
Активіст Євромайдану. Убитий пострілом снайпера на вулиці Інститутській у Києві. Куля потрапила в ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці.… Читати далі
Ко
тяш Олександр Сергійович народився 18.03.1992 року в селі Залужжя Дубровицького району в якому і проживав.
Після закінчення в 2009 році Залузької ЗОШ I-III ступенів навчався в Рівненському автотранспортному технікумі за спеціальністю регулювання дорожнього руху. Строкову службу в лавах української армії проходив у 2012 – 2013 роках. З 2013 року служив у прикордонних військах (за контрактом), а з 2014 року періодично бував у зоні ведення бойових дій на Сході України в Донецькій і Луганській областях.
Загинув Олександр Котяш 24 жовтня 2018 року від кульового поранення. У загиблого залишилися батьки і два брати.
… Читати далі
Народився Микола 26 травня 1986 року в м. Рівне в сім’ї військових. Через рік родина переїхала в Кам’янець-Подільський. Молодший сержант міліції, міліціонер батальйону патрульної служби міліції собливого призначення «Гарпун» ГУМВС України в Київській області. Член «Пласту» з 1993 року, старший пластун, 2009 року був інструктором військово-патріотичного табору «Легіон-12».
Випускник Кам’янець-Подільського Національного університету ім. Івана Огієнка, за спеціальністю – психолог. Учасник команди КВК «Наш Формат». Ведучий молодіжної програми «Шоу Кадрів». Був засновником і солістом групи «Своєрідне», а потім групи «Тhе DеnDі», відомим шоуменом у Кам’янці-Подільському.
Активний учасник Революції Гідності, був у складі 15-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди». На службі в батальйоні перебував з квітня 2015 року. У серпні планував одружитись. Повертаючись з бойового завдання, підірвався на «розтяжці», отримав численні осколові поранення кінцівок і тулуба поблизу блокпосту «Шахта» між містами Авдіївка та Ясинувата (Донецька область), внаслідок чого помер під час транспортуваня до військового шпиталю Червоноармійська.
Указом Президента України № 546/2015 від 15 вересня 2015 року “за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” М.… Читати далі
Борисенко Олександр Олегович народився у Рівному. Закінчив ЗОШ №5. Протягом 2008-2011 рр. навчався у технічному коледжі при Національному університеті водного господарства та природокористування в групі №14 за спеціальністю «Електромеханік торговельного і холодильного устаткування». Після його закінчення був призваний до лав Збройних сил України, де й залишився служити за контрактом.
Військовий 21-річний снайпер, служив за контрактом у 30-й механізованій бригаді Новоград-Волинського 8-го армійського корпусу Сухопутних військ України. Він перебував у Криму під час його анексії РФ в березні 2014 року.
Під час мінометного обстрілу (м. Лутугіне Луганської області) отримав важкі поранення. Сашка доставили у військовий госпіталь, однак медики не змогли врятувати бійця. Загинув 1 вересня 2014 р. Героя поховали на Алеї Слави кладовища «Нове».
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О. Борисенка нагороджено орденом ” За мужність” IIІ ступеня (посмертно).
Згідно рішення Рівненської міської ради № 5756 від 17 вересня 2015 р.… Читати далі
Народився Сергій Баранов-Орел 28 грудня 1983 року в смт Клесів. Закінчив Клесівську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи був призваний до лав Збройних сил України. Після строкової служби в армії пішов працювати на завод Клесівського кар’єроуправління.
На початку серпня 2014 року із цього ж заводу був призваний до 79-ої Миколаївської окремої аеромобільної бригади Сухопутних військ Збройних сил України та призначений в команду 4673 рядовим солдатом.
Звідти був відправлений у Донецький аеропорт. Сергій був одним із «кіборгів» – саме так почали називати захисників аеропорту за їх стійкість і незламність.
8 листопада 2014 року військовий загинув під час обстрілу в аеропорту Донецька. 12 листопада 2014 року, щоб провести бійця в останню путь, вийшло все селище.
Після панахиди в соборі, вояка поховали на кладовищі смт Клесів поряд із батьком.
Вдома лишились мама, дружина та двоє маленьких дітей.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (4.12.2014, посмертно)
… Читати далі
Іван Лемещук народився 20 січня 1993 року в селі Гайки-Ситненські Радивилівського району Рівненської області. Не шкодувала його доля. Рано померла мама. Шестирічний хлопчина залишився на вихованні у бабусі Лідії Корніївни.
Навчався в Ситненській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Іван був оптимістом, організатором шкільних свят, подорожей, екскурсій. Він був одночасно скрізь: у спортивній залі, на шкільному подвір’ї, у навчальному кабінеті. Біля нього завжди поруч були друзі, з якими він поспішав у походи, розпалював вогнище, щоб спекти картоплю. Завжди і в усьому Іван був першим.
Навчався у Кременецькому лісотехнічному коледжі. Проходив службу в армії, залишився на військовій службі контрактником. Десантник, сержант, командир взводу 80-ї аеромобільної бригади міста Львів. Підрозділ, у якому служив Іван, неодноразово брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині. Були перемоги і втрати, радість і сльози розпачу.
Загинув 5 вересня 2014 року біля міста Щастя під Луганськом в бою з російськими терористами, які влаштували засідку і обстріляли колону десантників, у якій служив Іван.
Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 р.… Читати далі