АТО/ООС – Сторінка 14 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Ярмоліч Олександр Миколайович (9.03.1991 – 31.01.2015)

Олександр Ярмоліч народився 9 березня 1991 року в с. Велюнь Дубровицького району. У 2008 році Олександр закінчив Велюнську ЗОШ І-ІІІ ст. та вступив на перший курс Рівненського вищого професійного училища при МВС України. У квітні 2012 року був призваний на строкову службу (служив у 80-ій аеромобільній частині м. Львова). Олександр – старший навідник та командир відділення. Закінчивши строкову службу в повітрянодесантних військах 80-ої аеромобільної частини м. Львова, він продовжив службу за контрактом. У серпні 2013 року Олександру присвоєно звання старшого сержанта. Саме тоді 80-та аеромобільна частина вирушила на Схід захищати цілісність України. Олександр Ярмоліч отримав тяжкі поранення під час обстрілу незаконними збройними формуваннями з БМ-21 «Град» Луганської ТЕС у м. Щастя.

Помер 31 січня 2015 року в лікарні м. Щастя Луганської області внаслідок отриманих поранень. 3 лютого 2015 року похований на кладовищі села Велюнь Дубровицького району.

Указом Президента України Петра Порошенка №331/2015 від 4 червня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О.… Читати далі

Голубєв Сергій Володимирович (“Голуб”) (24.01.1979 – 11.03.2017)

Голубєв Сергій Володимирович (позивний «Голуб») народився 24 січня 1979 р. в м. Рівне. На фронт пішов добровольцем улітку 2014 року. Був поранений, але після лікування повернувся на передову. Виконував обов’язки командира взводу 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” 53-ї ОМБр. Сергій був чудовим бійцем, спокійним, врівноваженим, одним із найкращих. Він підтримував і навчав своїх побратимів, надійний друг, люблячий батько і чоловік.

Військовий загинув 11 березня 2017 року під час виконання службових обов’язків на території Донецької області.

Поминальна панахида відбулась у Свято-Воскресенському соборі, куди тіло героя віднесли на руках через центральну вулицю обласного центру. Поховали захисника України на Алеї Героїв кладовища Нове.

Вдома у Сергія залишилась дружина та двійко малих дітей.

Відповідно до Указу Президента, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові сержанта Голубєва Сергія Володимировича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Згідно рішення Рівненської міської ради від 18.08.2017 р. Голубєву Сергію Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне»… Читати далі

Якимчук Тарас Володимирович (6.09.1993 – 24.07.2014)

Якимчук Тарас Володимирович народився 6 вересня 1993 року в селищі Мізоч Здолбунівського району Рівненської області. Військовослужбовець, солдат 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, кулеметник. Служив за контрактом з жовтня 2011 року. Він – один з тих, хто найдовше перебував у зоні бойових дій. 24 липня 2014 року під час розвідки в передмісті Первомайська снайпери та гранатометники російсько-терористичних військ перехресним вогнем обстріляли вантажівку «КАМАЗ». Тарас вискочив з кабіни, снайпер влучив йому у бік поміж пластин бронежилета. Важкопораненого бійця не вдалося довезти вертольотом живим до шпиталю, він помер у гелікоптері. 27 липня 2014 року відбулися похорони в смт Мізоч Здолбунівського району Рівненської області.

Тарасу було всього 20 років, окрім нього в сім’ї залишилися брат та сестра. Указом Президента України № 640/2014 від 8 серпня 2014 р. “за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України” Тарас Володимирович Якимчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

На честь Тараса Якимчука перейменовано вулицю у рідному селищі, встановлено меморіальні дошки на будівлях Мізоцького навчально-виховного комплексу “Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – ліцей” та спортивного клубу, де він навчався та тренувався, а також меморіальний знак навпроти місцевого храму УПЦ-КП.… Читати далі

Шолудько Сергій Олексійович (26.03.1977 – 23.09.2015)

Сергій Шолудько народився 26 березня 1977 року в селищі Мізоч Здолбунівського району. Працював у місцевій школі-інтернаті. До Збройних сил України був призваний 10 березня 2015 року, був командиром гармати. Мав звання старшина.

З 23 травня 2015 року Шолудько Сергій брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності та територіальної цілосності України в районі проведення антитерористичної операції (місто Маріуполь).

23 вересня 2015 року при виконанні службових обовязків в зоні проведення антитерористичної операції (с. Кременівка Володарського району Донецької області) о 19:45 зупинилось серце старшини Сергія Шолудька. Військовослужбовцю було лише 39 років, в нього залишились сиротами двоє дітей.… Читати далі

Васюк Олександр Павлович (29.08.1965 – 28.08.2016)

Васюк О Олександр Васюк народився 29 серпня 1965 року в м. Рівне. В армію пішов добровольцем. Мобілізований у липні 2015 року. Після місячного навчання на Яворівському полігоні служив у 54-ій окремій механізованій бригаді. Мав військове звання – старший солдат.

19 серпня 2016 року в зоні АТО біля міста Бахмут Донецької області отримав поранення внаслідок обстрілу. Був госпіталізований до обласної лікарні міста Дніпро з опіками понад 70% тіла. Перебував у важкому стані, але в свідомості. Помер в опіковому центрі міста Дніпро напередодні свого 51-го дня народження 28 серпня. Залишились дружина та син Володимир, студент.

У Рівному відбулося прощання з героем у залі міського будинку культури та Свято-Покровському соборі.

Олександра Васюка поховали у мікрорайоні “Тинне” у Рівному. Так вирішила його родина.… Читати далі

Білоус Юрій Миколайович (25.02.1962 – 26.01.2017)

alt Білоус Юрій Миколайович народився 25 лютого 1962 року. Проживав у місті Дубровиця. Освіта – середня-спеціальна: закінчив Дубровицьке СПТУ № 6 в 1980 році. Призваний на військову службу за контрактом Дубровицьким райвійськкоматом 12.07.2016 року, проходив службу у Збройних силах України. Загинув 26 січня в зоні АТО у базовому таборі села Райгородка Новоайдарівського району Луганської області. За офіційною інформацією дубровичанин отримав смертельне поранення від кулі ворожого снайпера. Він місяць не дожив до свого 55-річчя.

У загиблого залишилися старенька мати, дружина, двоє синів і маленька онука.

Поховали бійця на міському кладовищі під звуки Національного гімну України, який виконали музиканти військового оркестру.… Читати далі

Білець Петро Васильович (28.05.1986 – 29.08.2014)

Петро Білець народився 28 травня 1986 року в селі Нетреба Рокитнівського району Рівненської області. Навчався в Нетребській ЗОШ І-ІІ ступенів, яку закінчив у 1995 році. У 1998-2000 рр. ніс строкову службу в рядах Збройних сил України у м. Львові в танкових військах. Деякий час працював у Борівському лісництві різноробочим.
10 квітня 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України (м. Володимир-Волинськ, 51-ша механізована бригада).

Останній раз вийшов на зв’язок 28 серпня. Загинув 29 серпня в бою під Іловайськом під час виходу з Іловайського котла так званим «зеленим коридором» в районі с. Новокатеринівка. Другого вересня тіло солдата разом з тілами 97 інших загиблих у цей день було привезено до запорізького моргу. Петро Білець був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” П. Білець нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Ярошенко Андрій Вікторович (28.12.1982 – 11.06.2015)

Андрій Ярошенко народився у 1982 році у м. Здолбунів в родині залізничників — залізничником є його брат, батько, багато років працювала на залізниці мама Ніна Василівна. Закінчив здолбунівську ЗОШ № 4, Київський електромеханічний технікум залізничного транспорту. 2001 року почав працювати електромонтером тягової підстанції Рівненської дистанції електропостачання, від 2002-го — у ремонтно-ревізійній дільниці Здолбунів. 2007 року переведений на посаду електромеханіка.

Проходив службу в 55-ій окремій артилерійській бригаді Збройних сил України. Був членом Здолбунівської сотні самооборони. Попри застереження лікарів сам написав заяву і 10 березня 2015 року добровільно відправився воювати на Схід.

За повідомленням речника штабу АТО, військовий загинув в районі смт Луганське Донецької області внаслідок порушення правил поводження зі зброєю . За іншою інформацією, помер у Донецькій бласті після навчальних стрільб на полігоні.

Залишилася мати, 11-річний син та дружина. Похований у Здолбунові.… Читати далі

Бєлкін Андрій Володимирович (02.07.1977–24.06.2014)

Бєлкін Андрій Володимирович народився 2 липня 1977 року в м. Алушта /АР Крим/. За національністю росіянин. Андрій мріяв стати льотчиком з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС України.

Після закінчення отримав спеціальність льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів. Починаючи з 2007 року Андрій бере участь у миротворчих місіях під егідою ООН у Ліберії. Був командиром ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Військові нагороди Андрія: медаль «15 років Збройним Силам України», медаль «За сумлінну службу» III ст., медаль ООН «UNMIL». Андрій був напрочуд врівноваженою і чуйною людиною, справжнім професіоналом.

Загинув у ході антитерористичної операції 24 червня 2014 року біля гори Карачун поблизу Слов’янська Донецької області. Український військовий вертоліт Мі-8 під командуванням Бєлкіна, який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир’я в зоні проведення АТО, терористи збили за допомогою ПЗРК.

Командира вертолітної ланки підполковника Андрія Бєлкіна поховали з почестями 5 липня на Рівненщині у місті Радивилів, де живе його родина.… Читати далі

Шеляг Володимир Анатолійович (3.04.1979 – 3.06.2015)

Володимир Анатолійович Шеляг народився 3 квітня 1979 р. у багатодітній сім’ї в с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області, де і проживав. Учителював у Хиноцькому НВК, вчитель фізкультури. А ще раніше, працював заступником директора школи у Красносільській та Степангородській ЗОШ. З 2010 року очолював гуртки спортивно-туристичного профілю від Рафалівського центру дитячої та юнацької творчості. За словами земляків, був морально стійким, справедливим, дуже веселим та доброзичливим. Неперевершений організатор, активний учасник художньої самодіяльності. 5 лютого 2015 року під час часткової мобілізації Володимир був призваний Володимирецьким районним військовим комісаріатом для проходження військової служби в зоні АТО. У складі свого підрозділу він прикривав один із важливих форпостів української армії на лінії розмежування – Мар’їнку Донецької області. 3 червня 2015 року солдат-розвідник отримав поранення, несумісні з життям. Похований у с. Хиночі Володимирецького району Рівненської області.

У сім’ї залишилися мати, дві сестри та троє братів

Указом Президента України № 573/2015 від 10 жовтня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» В.