АТО/ООС – Page 13 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Маринич Віталій Петрович (2.02.1992 – 22.05.2014)

ÐÐ°ÑÐ¸Ð½Ð¸Ñ ÐÑÑÐ°Ð»ÑÐ¹ ÐÐµÑÑÐ¾Ð²Ð¸Ñ Маринич Віталій Петрович народився 2 лютого 1992 року в селі Рокитне Рокитнівського району Рівненської області. У 1998 – 2008 рр. навчався у Рокитнівському навчально-виховному комплексі «Школа І-ІІІ ст. – ліцей». У 2008 р. вступив до Рокитнівського професійного ліцею, який закінчив у 2010 році, здобувши спеціальність “муляр-пічник, штукатур”. У квітні 2010 р. був призваний на строкову службу, яку проходив у Києві. У квітні 2011 року звільнений в запас з посади механіка автомобільного відділення взводу МТЗ. З вересня 2012-го до лютого 2014 р. працював у Рокитнівській пожежній частині.
10 квітня 2014 року був призваний до лав Збройних сил України. Солдат-розвідник 51-ої окремої механізованої бригади.

Обставини загибелі: біля 6-ої години ранку між Ольгинкою та Володимирівкою поблизу міста Волноваха стався напад диверсійно-терористичної групи на загін українських військових. За словами очевидців, бойовики приїхали на двох інкасаторських машинах та двох позашляховиках, відкрили масований вогонь з гранатометів і кулеметів. Під час обстрілу один зі снарядів влучив у бойову машину, що перебувала на блокпосту. Це спричинило вибух боєкомплекту БМП.… Читати далі

Медведєв Максим Анатолійович (10.12.1983 – 23.03.2015)

ÐÐµÐ´Ð²ÐµÐ´ÑÐ² ÐÐ°ÐºÑÐ¸Ð¼ ÐÐ½Ð°ÑÐ¾Ð»ÑÐ¹Ð¾Ð²Ð¸Ñ Медведєв Максим Анатолійович народився 10 грудня 1983 р. у місті Рівне. Солдат-стрілець, десантник 95-ої окремої аеромобільної бригади. Служив за контрактом у 55-ій бригаді зв’язку м. Рівне, в складі якої був у зоні АТО. Відслуживши за контрактом у 55-ій бригаді зв’язку в зоні АТО після короткого відпочинку повернувся на службу вже добровольцем та був направлений на перепідготовку до 95-ої бригади. Під час перепідготовки на військовому полігоні у Житомирській області, напередодні відправлення до зони АТО, в Максима стався серцевий напад, що стало причиною смерті.

Максим жив у Рівному, а дитинство провів у бабусі і дідуся в Мирогощі.

За бажанням Максима його поховали на кладовищі села Мирогоща Дубенського району Рівненської області. У загиблого бійця залишилися дружина і син.

Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Медведєву Максиму Анатолійовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

Черняк Ігор Васильович (2.08.1980 – 18.07.2014)

Ігор Черняк народився 2 серпня 1980 року в місті Забайкальськ Читинської області (Росія) у родині військовослужбовця. У зв’язку зі службою батька сім’я часто переїжджала. Останнім місцем служби батька було місто Золочів Львівської області, де й оселилася родина.

До 1991 року Ігор Черняк навчався в школі міста Бернау (Німецька Демократична Республіка), у 1991-1992 роках – у середній школі №1 міста Радивилів Рівненської області (нині – Радивилівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа №1 – гімназія»).

Закінчив загальноосвітню школу №2 імені Маркіяна Шашкевича міста Золочів, у 1999 році – Міжрегіональну Академію управління персоналом за кваліфікацією «економіст-менеджер бізнесу».

У 1999-2000 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України (місто Тернопіль).

У 2008 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» (місто Львів). Працював у комерційному банку міста Радивилів Рівненської області, потім – на будівництві.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності.

У травні 2014 року добровольцем вступив до лав 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України, військова частина 3027), де служив старшим санітаром 3-го відділення 1-го взводу 2-ї роти.… Читати далі

Андріяшев Олександр Володимирович (“Палач”) (25.08.1986 – 19.08.2017)

Андріяшев Олександр Володимирович народився 25 серпня 1986 р. у місті Рівне.

Активний учасник Революції Гідності, на київському Євромайдані пробув 5 місяців.

З Майдану добровольцем пішов в батальйон «Айдар», кулеметник «афганської» роти. В армії до цього не служив, тож бойовий досвід здобував на війні. На фронт потрапив 12 серпня 2014. Учасник боїв в районі Луганського аеропорту (Хрящувате, Новосвітлівка), де зазнав контузії.

Після року служби демобілізувався, займався волонтерством, постійно їздив на фронт. Керівник рівненської міської організації “Спілка учасників бойових дій та АТО «УВО». Працював, навчався. У 2016 році закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Екологія».

Трагічно загинув 19 серпня 2017 року під час відпочинку ветеранів «афганської» роти «Айдару» у гідропарку м. Києва, — втопився у Дніпрі.

Похований в Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»). Залишилася мати (інвалід ІІ гр.) та молодший брат.

За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2.12.2016)^[4].… Читати далі

Швець Сергій Олександрович (20.07.1975 – 25.06.2015)

Сергій Швець народився 20 липня 1975 року в м. Дубно. Закінчив Дубенську ЗОШ № 6 та професійно-технічне училище, працював на різних роботах. 13 травня 2015 року єдиний син у матері був мобілізований. Старшого сина і чоловіка жінка вже поховала раніше. Сергій прослужив недовго.

Військовослужбовець 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (раніше – 2-й БТО «Горинь»), зв’язківець, загинув під селищем Луганське Артемівського району Донецької області. Сергій Швець не дожив три тижні до свого сорокаріччя. Помер в ніч на 25 червня 2015 р. Увечері востаннє розмовляв з мамою, Галиною Федорівною. яка й не подумала, що станеться біда. Вранці 26 червня однополчани привезли тіло Сергія батальйонною санітарною машиною в місто Дубно.

Похоронили військовослужбовця 27 червня о 12.00 в місті Дубно.

У грудні 2015-го на будівлі Дубенської ЗОШ № 6 відкрито та освячено меморіальну дошку на честь випускника Сергія Швеця.

14 грудня 2023 року рішенням сесії Дубенської міської ради Швецю Сергію Олександровичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).… Читати далі

Маринкевич Василь Степанович (6.09.1965-22.09.2017)

Маринкевич Василь Степанович народився 6 вересня 1965 р. в селі Лішня Млинівського району Рівненської області. Закінчив Демидівську середню школу, Демидівське професійно-технічне училище № 5. Після закінчення навчання відслужив в армії у м. Свердловську. Під час проходження строкової служби вступив на навчання у школу прапорщиків, продовжував службу. Жив у Росії. В Україну повернувся у 1990-их роках. Пішов працювати у Демидівське виробниче відділення «Сільгосптехніка». З 2000 року жив у с. Лопавше Демидівського району. Працював у колективному господарстві в с. Хрінники. 28 серпня 2014 р. був призваний у ЗСУ по мобілізації, службу проходив у підрозділі Національної Гвардії України. Навесні 2016 року Василь Степанович пішов на контрактну службу, проходив її в 10-ій окремій гірськопіхотній штурмовій бригаді на посаді командира гармати МТ-12 «Рапіра» в Луганській області.

22 вересня 2017 року серце Василя Маринкевича зупинилося, причиною смерті стала серцева недостатність. 24 вересня 2017 р. Демидівщина поховала свого героя. Ще один син залишився без батька. Йому було тільки 52 роки.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).… Читати далі

Шемуровський Владислав Віталійович («Маестро») (23.08.1993 – 31.08.2016)

Владислав Віталійович народився в місті Радивилів Рівненської області 23 серпня 1993 року. Навчався в Радивилівській середній школі. У 2011 році закінчив Радивилівське ПТУ №26. Був активним учасником Революції Гідності. Боєць 18-го загону територіальної оборони, відряджений до 8-го батальйону. Брав участь в блокаді Криму в складі «Правого сектора». Загинув Владислав при виконанні бойового завдання 31 серпня 2016 року біля населеного пункту Широкине Волноваського району Донецької області. Похований у рідному місті Радивилів Рівненської області.

Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

30 листопада 2017 року на фасаді Радивилівського НВК «школа № 2 – ліцей» відкрито меморіальну дошку Владиславу Шемуровському

Публікації про Шемуровського В. В.

З почестями провели в останню путь Владислава Шемуровського

П’ятниця 2 вересня в Радивилівському районі була оголошена Днем жалоби – в Радивилові цього дня хоронили українського героя – 23-річного Владислава Шемуровського, який загинув 31 серпня при виконанні бойового завдання поблизу села Широкине Донецької області.… Читати далі

Бойко Олександр В’ячеславович (15.01.1977 – 12.02.2015)

Бойко Олександр В’ячеславович народився 15 січня 1977 року в смт Клевань Рівненського району Рівненської області в сім`ї робітників. Закінчив Клеванську СШ №2. З дитинства захоплювався технікою та фотографією.
Свій трудовий шлях пройшов на підприємствах: Клеванський ДОК, Зорянські теплиці, Держлісгосп та «Колор СІМ». Здобув фах спеціаліста контрольно-вимірювальних приладів та автоматики.
До ЗСУ був мобілізований у серпні 2014 року. Служив у 93-й бригаді. Сержант, старший навідник 4-го мінометного розрахунку мінометної батареї.
12 лютого 2015 року під час мінометного обстрілу з боку незаконних збройних формувань поблизу села Водяне Ясинуватського району, що на Донеччині, отримав осколкове поранення. Від отриманих ран Олександр помер.
У Героя залишилися дружина, син та донька.
18 лютого був похований на місцевому кладовищі рідного селища.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Олександр Бойко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Шолудько Олександр Михайлович (16.06.1988 – 20.10.2015)

Олександр Шолудько народився 16 червня 1988 року в с. Уїздці Здолбунівського району Рівненської області. До лав Збройних сил України Олександра призвали 10 березня 2015 року. Служив у 24-ій окремій механізованій бригаді.

12 жовтня 2015 р., в районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка», поблизу смт Новотошківське (Луганська область), під час виконання бойового завдання підірвався на «розтяжці». Від вибуху Олександр втратив руку та багато крові. Помер не приходячи до свідомості у Харківському військовому шпиталі 20 жовтня 2015 р.

У нього залишилась дружина та маленька донечка.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О. Шолудько нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

19 травня 2016 року на будівлі Уїздецької ЗОШ відкрито та освячено меморіальну дошку Олександру Шолудьку.… Читати далі

Юхимчук Олександр Володимирович (30.01.1973 – 24.01.2015)

Юхимчук Олександр Володимирович народився в 1973 році в с. Повчине Новоград-Волинського району Житомирської області, останні 20 років жив у Рівному. До призову працював водієм станції екстреної невідкладної допомоги у Рівному. У березні 2014 року його призвали у ЗСУ, з весни перебував у зоні АТО.

Служив у 30-ій окремій гвардійській механізованій бригаді, що має постійне місце дислокації у Новоград-Волинському. Олександр стояв на блокпостах, ремонтував техніку. Скромний чолов’яга: ні разу не випросив собі відпустки, щоб відвідати рідних, ні разу не був на ротації. Олександра не стало 24 січня 2015 року, лікарі припускають, що боєць помер від гострої коронарної недостатності. В нього залишилися вдова та 18-річна донька.

Поховали бійця у рідному селі Повчино, що в Новоград-Волинському районі Житомирської області.

28 травня 2015 року у селі Повчине на будівлі загальноосвітньої школи (вулиця Шкільна, 28), де навчався Олександр Юхимчук, йому відкрито меморіальну дошку.

Згідно з рішенням Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Юхимчуку Олександру Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».… Читати далі