АТО/ООС – Сторінка 13 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Медведєв Максим Анатолійович (10.12.1983 – 23.03.2015)

ÐÐµÐ´Ð²ÐµÐ´ÑÐ² ÐÐ°ÐºÑÐ¸Ð¼ ÐÐ½Ð°ÑÐ¾Ð»ÑÐ¹Ð¾Ð²Ð¸Ñ Медведєв Максим Анатолійович народився 10 грудня 1983 р. у місті Рівне. Солдат-стрілець, десантник 95-ої окремої аеромобільної бригади. Служив за контрактом у 55-ій бригаді зв’язку м. Рівне, в складі якої був у зоні АТО. Відслуживши за контрактом у 55-ій бригаді зв’язку в зоні АТО після короткого відпочинку повернувся на службу вже добровольцем та був направлений на перепідготовку до 95-ої бригади. Під час перепідготовки на військовому полігоні у Житомирській області, напередодні відправлення до зони АТО, в Максима стався серцевий напад, що стало причиною смерті.

Максим жив у Рівному, а дитинство провів у бабусі і дідуся в Мирогощі.

За бажанням Максима його поховали на кладовищі села Мирогоща Дубенського району Рівненської області. У загиблого бійця залишилися дружина і син.

Згідно рішення Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Медведєву Максиму Анатолійовичу було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

Черняк Ігор Васильович (2.08.1980 – 18.07.2014)

Ігор Черняк народився 2 серпня 1980 року в місті Забайкальськ Читинської області /Росія/. У 1980-1990 рр. навчався в школі м. Бернау /Німецька Демократична Республіка/, у 1990-1992 рр. /5-6 клас/ – у м. Радивилів Рівненської області. Закінчував Золочівську загальноосвітню школу № 2 ім. Маркіяна Шашкевича на Львівщині. Батько Ігоря був професійним військовим, прапорщиком, тому доводилось часто переїжджати. Останнім місцем служби батька був Золочів.

У 1999 році Ігор закінчив МАУП за кваліфікацією економіст-менеджер бізнесу. Після служби в армії у 1999-2000 рр. у Тернополі закінчив Національний університет «Львівська політехніка». Працював у комерційному банку в Радивилові, потім – на будівництві. Активний учасник подій на Майдані у Києві під час революції Гідності.

У травні 2014 року вступив добровольцем у батальйон «Донбас», де служив стрільцем-санітаром, позивний «Чорний». Загинув 18 липня 2014 року приблизно о 16:30 в бою за місто Попасна на Луганщині. Того вечора на сторінці в «В контакті» бойовики ЛНР виклали фото особистих речей, документів та одягу загиблих «донбасівців» та цинічний текст, у якому хизувалися вбивством українських вояків.… Читати далі

Андріяшев Олександр Володимирович (“Палач”) (25.08.1986 – 19.08.2017)

Андріяшев Олександр Володимирович народився 25 серпня 1986 р. у місті Рівне.

Активний учасник Революції Гідності, на київському Євромайдані пробув 5 місяців.

З Майдану добровольцем пішов в батальйон «Айдар», кулеметник «афганської» роти. В армії до цього не служив, тож бойовий досвід здобував на війні. На фронт потрапив 12 серпня 2014. Учасник боїв в районі Луганського аеропорту (Хрящувате, Новосвітлівка), де зазнав контузії.

Після року служби демобілізувався, займався волонтерством, постійно їздив на фронт. Керівник рівненської міської організації “Спілка учасників бойових дій та АТО «УВО». Працював, навчався. У 2016 році закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Екологія».

Трагічно загинув 19 серпня 2017 року під час відпочинку ветеранів «афганської» роти «Айдару» у гідропарку м. Києва, — втопився у Дніпрі.

Похований в Рівному на Алеї Героїв кладовища «Нове» («Молодіжне»). Залишилася мати (інвалід ІІ гр.) та молодший брат.

За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2.12.2016)^[4].… Читати далі

Швець Сергій Олександрович (20.07.1975 – 25.06.2015)

Сергій Швець народився 20 липня 1975 року в м. Дубно. Закінчив дубенські ЗОШ № 6 та професійно-технічне училище, працював на різних роботах. 13 травня 2015 р. був мобілізований, хоч і залишався єдиним сином у матері. Старшого сина і чоловіка жінка вже поховала раніше. Але прослужив недовго. Військовослужбовець 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (раніше – 2-й БТО «Горинь»), зв’язківець, загинув під селищем Луганське Артемівського району Донецької області. Сергій Швець не дожив три тижні до свого сорокаріччя. Помер в ніч на 25 червня 2015 р. Увечері розмовляв з мамою, Галиною Федорівною, яка й не подумала, що розмовляє з ним востаннє. Вранці 26 червня однополчани привезли його тіло батальйонною санітарною машиною в Дубно. Похорони військовослужбовця відбулися 27 червня о 12.00 в місті Дубно.… Читати далі

Маринкевич Василь Степанович (6.09.1965-22.09.2017)

Маринкевич Василь Степанович народився 6 вересня 1965 р. в селі Лішня Млинівського району Рівненської області. Закінчив Демидівську середню школу, Демидівське професійно-технічне училище № 5. Після закінчення навчання відслужив в армії у м. Свердловську. Під час проходження строкової служби вступив на навчання у школу прапорщиків, продовжував службу. Жив у Росії. В Україну повернувся у 1990-их роках. Пішов працювати у Демидівське виробниче відділення «Сільгосптехніка». З 2000 року жив у с. Лопавше Демидівського району. Працював у колективному господарстві в с. Хрінники. 28 серпня 2014 р. був призваний у ЗСУ по мобілізації, службу проходив у підрозділі Національної Гвардії України. Навесні 2016 року Василь Степанович пішов на контрактну службу, проходив її в 10-ій окремій гірськопіхотній штурмовій бригаді на посаді командира гармати МТ-12 «Рапіра» в Луганській області.

22 вересня 2017 року серце Василя Маринкевича зупинилося, причиною смерті стала серцева недостатність. 24 вересня 2017 р. Демидівщина поховала свого героя. Ще один син залишився без батька. Йому було тільки 52 роки.

Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).… Читати далі

Шемуровський Владислав Віталійович («Маестро») (23.08.1993 – 31.08.2016)

Владислав Віталійович народився в місті Радивилів Рівненської області 23 серпня 1993 року. Навчався в Радивилівській середній школі. У 2011 році закінчив Радивилівське ПТУ №26. Був активним учасником Революції Гідності. Боєць 18-го загону територіальної оборони, відряджений до 8-го батальйону. Брав участь в блокаді Криму в складі «Правого сектора». Загинув Владислав при виконанні бойового завдання 31 серпня 2016 року біля населеного пункту Широкине Волноваського району Донецької області. Похований у рідному місті Радивилів Рівненської області.

Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Публікації про Шемуровського В. В.

З почестями провели в останню путь Владислава Шемуровського

П’ятниця 2 вересня в Радивилівському районі була оголошена Днем жалоби – в Радивилові цього дня хоронили українського героя – 23-річного Владислава Шемуровського, який загинув 31 серпня при виконанні бойового завдання поблизу села Широкине Донецької області.

Як повідомила прес-служба Національного Руху «ДІЯ» Рівненщини, Владислав Шемуровський був активним учасником Революції Гідності та блокади Криму, став у ряди захисників незалежності і територіальної цілісності України проти російської агресії та підтримуваних Москвою терористичних формувань.… Читати далі

Бойко Олександр В’ячеславович (15.01.1977 – 12.02.2015)

Бойко Олександр В’ячеславович народився 15 січня 1977 року в смт Клевань Рівненського району Рівненської області в сім`ї робітників. Закінчив Клеванську СШ №2. З дитинства захоплювався технікою та фотографією.
Свій трудовий шлях пройшов на підприємствах: Клеванський ДОК, Зорянські теплиці, Держлісгосп та «Колор СІМ». Здобув фах спеціаліста контрольно-вимірювальних приладів та автоматики.
До ЗСУ був мобілізований у серпні 2014 року. Служив у 93-й бригаді. Сержант, старший навідник 4-го мінометного розрахунку мінометної батареї.
12 лютого 2015 року під час мінометного обстрілу з боку незаконних збройних формувань поблизу села Водяне Ясинуватського району, що на Донеччині, отримав осколкове поранення. Від отриманих ран Олександр помер.
У Героя залишилися дружина, син та донька.
18 лютого був похований на місцевому кладовищі рідного селища.
Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року “за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Олександр Бойко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Шолудько Олександр Михайлович (16.06.1988 – 20.10.2015)

Олександр Шолудько народився 16 червня 1988 року в с. Уїздці Здолбунівського району Рівненської області. До лав Збройних сил України Олександра призвали 10 березня 2015 року. Служив у 24-ій окремій механізованій бригаді.

12 жовтня 2015 р., в районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка», поблизу смт Новотошківське (Луганська область), під час виконання бойового завдання підірвався на «розтяжці». Від вибуху Олександр втратив руку та багато крові. Помер не приходячи до свідомості у Харківському військовому шпиталі 20 жовтня 2015 р.

У нього залишилась дружина та маленька донечка.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О. Шолудько нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).… Читати далі

Юхимчук Олександр Володимирович (30.01.1973 – 24.01.2015)

Юхимчук Олександр Володимирович народився в 1973 році в с. Повчине Новоград-Волинського району Житомирської області, останні 20 років жив у Рівному. До призову працював водієм станції екстреної невідкладної допомоги у Рівному. У березні 2014 року його призвали у ЗСУ, з весни перебував у зоні АТО.

Служив у 30-ій окремій гвардійській механізованій бригаді, що має постійне місце дислокації у Новоград-Волинському. Олександр стояв на блокпостах, ремонтував техніку. Скромний чолов’яга: ні разу не випросив собі відпустки, щоб відвідати рідних, ні разу не був на ротації. Олександра не стало 24 січня 2015 року, лікарі припускають, що боєць помер від гострої коронарної недостатності. В нього залишилися вдова та 18-річна донька.

Поховали бійця у рідному селі Повчино, що в Новоград-Волинському районі Житомирської області.

Згідно з рішенням Рівненської міської ради №5756 від 17 вересня 2015 р. Юхимчуку Олександру Володимировичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівне».

Ващишин Олег Анатолієвич (06.06.1991 – 29.08.2014)

Олег Ващишин народився 6. 06. 1991 р. в селі Селець Дубровицького району. У 1997 році Олег пішов у 1 клас Селецької загальноосвітньої школи. Зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень. Брав активну участь у спортивному житті школи. Відвідував спортивні секції з футболу та баскетболу. Неодноразово брав участь районних та обласних змаганнях.
У 2008 році після закінчення школи був призваний до лав Збройних Сил України. Служив у розвідувальній роті військової частини м. Рівне. Після служби в армії працював на будівництві у Києві.
Весною 2014 року в числі перших пішов добровольцем у зону АТО. Служив у складі 51-ої механізованої бригади навідником гармати на БМП. За короткий час йому довелося побувати в найгарячіших ділянках Донецької та Луганської областей, у найскладніших ситуаціях.
Загинув Олег Ващишин в Іловайському котлі наприкінці серпня 2014 року. Був похований у Запоріжжі, як невідомий солдат. У вересні 2015 року за результатами ДНК-експертизи було визначено особу солдата. 8 жовтня 2015 року Ващишин Олег Анатолійович перепохований у с. Селець Дубровицького району. У нього залишилися батьки та молодший брат.… Читати далі