Революція гідності. Війна. Рівненщина

English

Дубенський район


Теслюк Віталій Дмитрович (01.07.1986-28.02.2022)

      *

Теслюк Віталій народився  01.07.1986 року в селі Глибока Долина Дубенського району Рівненської області. В 1992 – 2001р. навчався в Глибокодолинській ЗОШ.

Після закінчення школи в 2001 вступив до ВПУ № 25 смт. Демидівка, де продовжив навчання. У 2005 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у місті Львові в рядах ВДВ. Після демобілізації із ЗСУ одружився. У сімї народилося двоє дітей:  2008 р.н. та 2012 р.н.

Працював  в охоронних фірмах міст Луцька та .Хмельницького.  12 лютого 2015 року був мобілізований до збройних сил України. Відтоді декілька разів підписував контракт і проходив службу в різних місцях України. Спочатку служив у Дубенській військовій частині №130, потім у Дубенській військовій частині №131. Підготовку до бойових дій проходив на військових полігонах Житомира, Яворова та Нового Лану.

Шість разів брав участь у зоні бойових дій на сході України.

       ВІталій Теслюк загинув 28 лютого 2022 року захищаючи цілісність та незалежність України на сході нашої держави в районі міста Оріхів Запорізької області.… Детальніше


Стібиш Артур Віталійович   (23.03.2003-26.02.2022 )

Стібиш Артур Віталійович, народився 23 березня 2003 року, в  с. Княгинине, Дубенського Району, Рівненської області.
З 2009 по 2020 роки навчався у Княгининському ліцеї.
Після закінчення ліцею у 2021 році був призваний на строкову службу (охорона генерального штабу) у м. Київ. Загинув внаслідок обстрілу 26 лютого 2022 року у м. Києві, на вул. Берестецькій. Герою було всього 19 років.

Похований на кладовищі рідного села Вишневе Дубенського району.
20 липня 2022 року солдата посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня: «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність
військовій присязі».

Детальніше


Каращук Микола Олександрович (14.09.1972-13.04.2022)

   Каращук Микола Олександрович народився 14 вересня 1972 року у селі Серхів Маневицького району Волинської області в багатодітній сім’ї.

   У 1989 році закінчив Серхівську загальноосвітню трудову політехнічну школу Маневицького району Волинської області.

   Після закінчення школи працював обліковцем будівельної бригади у колгоспі «Україна» в смт. Демидівка.

У 1990 році був призваний до служби в армії, де здобув звання механік – водій БВО сухопутних військ ІІІ розряду.

   Після служби повернувся до роботи у колгосп «Україна». З 2002 року  працював будівельником за кордоном.

Щоб бути у лавах тих, хто захищає нашу країну від російських загарбників у 2021 році заключив контракт із збройними силами України , став бійцем 24 – ї  окремої механізованої бригади імені Короля Данила. Був доброю, щирою людиною, завжди готовим прийти на допомогу.

На  початку  війни з росією Микола перебував у Львові, де чекав на висновки медичної комісії, яка мала визнати його не придатним до служби.Та дізнавшись  про вторгнення росії на нашу землю  продовжив службу та відправився у частину до своїх побратимів.… Детальніше


Боровець Андрій Олександрович (07.12.2000 -26.02.2022)

Боровець  Андрій  Олександрович  народився сьомого грудня двохтисячного року у селі Дружба  Радивилівського району , там і проживав. був третім, наймолодшим сином у родині.

Закінчив Дружбівський ліцей. Потім став студентом географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка[1]. Цікавився історією та географією рідного краю. Захоплювався легкою атлетикою[2].

Хлопець служив у роті почесної варти Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. 24 серпня 2021 року брав участь у військовому параді та отримав відзнаку Президента України. З перших днів повномасштабної війни продовжував виконувати військовий обов’язок. Був вірним присязі до останньої хвилини[2].

Ніс службу, обороняючи від ворога м. Київ, який у ці дні здригається під вогнем від тяжких бойових зіткнень з окупантами.

Загинув 26 лютого 2022 року під час чергування на бойовому посту у військовій частині Києва. Близько 3-ї ночі ворожі ДРГ почали наступ. Українські захисники зайняли кругову оборону. Отримав важке поранення внаслідок пострілу снайпера у стегнову артерію.

На Радивилівщину тіло Героя змогли доставити лише в ніч на суботу, 5 березня.… Детальніше


Костюк Владислав Володимирович (17.04.2003-19.04.2022)

 Костюк Владислав Володимирович народився 17 квітня 2003 рокув  селі Немирівка. Згодом разом з сімєю переїхав у Радивилів. Проживав з батьками та сестрою у провулку Привокзальний, 2.У 2007 році пішов у дитячий садок, потім навчався у Радивилівському ліцеї № 1. Перша вчителька Ольга Андріївна Атрасевич згадує Владислава як старанного, дисциплінованого учня, який дуже любив уроки природознавства. Природа вабилучня з дитинства.

.Здобувши неповну  середню освіту, після 9-того класу продовжив навчання у Радивилівському професійному ліцеї . Закінчивши навчання у ліцеї, у 2021 році підписав контракт на проходження строкової служби у військовій частині А 10-08 міста Володимира Волинської області. 29 липня 2021 року Владислав Костюк пішов на службу за контрактом, а з початком вторгення ворога був зарахований у 14-ту ОМБР імені.

 Один місяць проходив службу у 9-тій роті в районі Ковеля, пізніше в районі міста Сарни, охороняючи український кордонзі сторони Білорусі. Завжди був позитивно налаштованим юнаком,

не боявся труднощів, долав будь-які перешкоди. Ніколи не скаржився і заспокоював батьків, що у нього все гаразд.Детальніше


Ковалюк Степан Анатолійовичу (1985-02.03.2022)

Ковалюк Степан  народився в селі  Вовковиї Демидівської  селищної ради.

Загинув в ніч з 1 на 2 березня у бою з російською диверсійною групою у місті Васильків Київської області,

Степан брав участь у бою з російськими диверсантами.  Воював у складі рівненської добровольчої групи.

У захисника  залишилась дружина і троє дітей.

Похований 5-го березня у Рівному на кладовищі «Нове».

Нагороджений медаллю “За жертовність та любов до України”.

Ковалюк Степан Анатолійович –  Почесний громадянин м. Рівного (Рішення Рівненської міської ради №2408 від 22.08.2022);

Детальніше

Полтавцев Юрій Михайлович (04.05.1978-30.04.2022)

Полтавцев Юрій Михайлович народився 4 травня 1978 року в місті Дубно. З 1985 року навчався у Дубенській ЗОШ І-ІІІ ст. №8.
Упродовж 1993 – 1996 років був учнем СПТУ-27 міста Дубно, де здобув професію газоелектрозварювальника.
У 1997 – 1999 роках проходив службу в ЗСУ.  У 2000 році служив у ГУ МВС України, місто Київ.
З 2009 року проживав у Харкові, та працював на ДП «Харківський БТЗ». Одружився, у шлюбі народилися дві донечки.
Із початком повномасштабної війни вступив добровольцем до лав ТРО у військовому званні сержанта. Був командиром взводу в Харківському спецпідрозділі «Kraken», позивний «Полтава».
З0 квітня 2022 року героїчно загинув біля села Руська Лозова Харківської області, виводячи підрозділ з оточення.

Похований на кладовищі в селі Михайлівка Дубенського району.

У Юрія Полтавцева залишилися мама, дружина, діти та чисельна родина.… Детальніше


Довганюк Павло Володимирович (05.02.1991-13.03.2022)

Павло Довганюк народився 5 лютого 1991 року у с. Нова Митниця Дубенського району (до 2021 року – Радивилівський район). Виховувався у багатодітній сім’ї. Після закінчення Митницької ЗОШ І-ІІ ст. навчався у Дубенському медичному коледжі по спеціальності “Фельдшерська справа”, по закінченні якого працював в лікарській амбулаторії с. Рідків, пізніше – у ФАПі с. Митниця.

В 2014 році вступив на контрактну службу до лав ЗСУ. Служив в зоні ООС.

З перших днів війни і до останнього подиху захищав Україну від російських окупантів. 13 березня 2022 року загинув у бою з російськими загарбниками у м. Попасна Луганської області.

Указом Президента №205/2022 «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» молодшого сержанта Довганюка Павла Володимировича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Детальніше


Грановський Андрій Сергійович (06.04.1999-22.09.2022)

Народився Андрій Грановський 6 квітня 1999 в с. Хотин Дубенського району Рівненської області. Навчався у Радивилівській ЗОШ № 1. Закінчив Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП, отримав спеціальність електрогазозварювальника.

Воїн Андрій мав пухлину мозку і вилікувався, а з початком війни в Україні пішов добровольцем захищати свою Батьківщину від російських загарбників. На відмовляння  рідних відповідав: «А хто піде,  як не я”.

Андрій Грановський проходив службу у Донецькій області, поблизу Бахмута, після цього був переведений у Харківську область.

22 вересня 2022 року Андрій Грановський загинув у м. Куп’янськ Харківської області, під час виконання бойового завдання по захисту незалежності України.

Поховали Грановського Андрія на кладовищі в м.Радивилові,

У загиблого героя залишились батьки і молодша сестра.

Указом Президента України №363/2023 “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” ГРАНОВСЬКОГО Андрія Сергійовича  нагороджено  орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Удостоєний відзнаки «Князівський хрест Героя «Навіки в строю».… Детальніше


Савчук Ярослав Володимирович (24.02.1970-19.05.2022)

Савчук Ярослав Володимирович (позивний Сава) народився 24 лютого 1970 року у місті Дубно.
З 1977 по 1987 рік навчався в Дубенській ЗОШ №7.
У 1988 році закінчив Дубенське професійно-технічне училище. Після строкової служби вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. В юності займався дзюдо, неодноразово здобував призові місця на змаганнях.
У 2014 році з початком російсько-української війни Ярослав пішов захищати Україну. Спочатку служив у добровольчому батальйону «Дніпро-1», у складі якого брав участь у боях під Донецьком. Пізніше підписав контракт. Брав участь в АТО/ООС. За час служби був нагороджений медалями «Ветеран війни», «Учасник АТО», «Залізний хрест АТО», «За доблесть і звитягу» та нагрудним знаком «Обов’язок виконано з честю».
Під час повномасштабної війни старший солдат роти вогневої підтримки Ярослав Савчук захищав Україну у лавах 130-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ.
Військовослужбовець віддав своє життя 19 травня 2022 року під час виконання обов’язків військової служби в с.Вересневе, в ході виконання бойових завдань у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У Героя залишились дружина, син, донька та онучка.… Детальніше