Революція гідності. Війна. Рівненщина

Максим Гнатюк народився у місті Радивилів. Закінчив Радивилівський професійний ліцей, потім навчався у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка.
Працював за кордоном. Захоплювався риболовлею.
Коли почалася повномасштабна війна, чоловік працював у Польщі, проте відразу вирішив їхати додому, щоб стати на захист рідних. Повернувшись, Максим поповнив лави захисників.
Служив у 214-му окремому спеціальному батальйоні OPFOR у складі Збройних Сил України. Обійняв посаду командира відділення і вирушив на війну.

Командир механізованого відділення молодший сержант Максим Гнатюк загинув 6 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кодема Донецької області. Військовослужбовцеві назавжди залишиться 32 роки.
Поховали Максима на кладовищі в Радивилові під прощальні постріли військових. . Вдома на нього чекали мама, брат, дружина, рідні та друзі

Указом Президента України №643/2022 “За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” Гнатюка Максима Ігоровича — молодшого сержанта нагороджено  орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)

… Детальніше

Микола Шурин народився 11 грудня 1995 року…Старший солдат Шурин Микола Леонідович, проживав у селі  Підзамче Підзамчівського старостинського округу Радивилівської територіальної громади.

Героїчно поліг за територіальну цілісність України у ході виконання бойового завдання біля населеного пункту Бахмут, що на Донеччині. Свій останній бій військовослужбовець прийняв 24 вересня.

З війни Героя не дочекались батьки та сестра.

Поховали Героя на кладовищі с. Підзамче.

… Детальніше

Солдат Боровик Владислав Сергійович народився 29 жовтня 1999 року. Проживав в м. Радивилові на Рівненщині. Навчався в Радивилівський НВК “школа №1-гімназія”. Після закінчення навчання вступив до Рівненського інституту Київського університету права НАНУ.

Владислав отримав повістку в армію у вересні минулого року. Підписав контракт із ЗСУ

у жовтні 2020 року. Був навідником гірсько-штурмового відділення. Життя Владислава обірвалось 4 вересня в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Поховали Героя на кладовище в   с. Лев’ятин. Йому назавжди залишиться 22 роки

Публікації про Боровика В.

Жалобний кортеж з тілом померлого військовослужбовця містяни зустріли живим коридором. Радивилівці віддавали останню земну шану воїну, ставши на коліна, зі сльозами на очах.

9 вересня Владислава Боровика, який боронив нашу Батьківщину від російських окупантів, проводжали з рідної домівки до місця його вічного спочинку.

Розділили горе і невимовний біль родини чимало небайдужих жителів міста.

Глибоке співчуття сім’ї прийшли висловити і представники місцевої влади та Радивилівського територіального центру комплектування й соціальної підтримки, всі, хто знали воїна Владислава Боровика.

Чин похорону проходив у міському храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці.… Детальніше

Юрчук Василь народився в селі Лопавше  Демидівського району, нині Дубнівського. Навчався в Хрінницькій ЗОШ, після закінчення школи вступив до ВПУ №25 смт. Демидівка, де отримав фах будівельника. У Дніпропетровську відслужив строкову службу..Повернувшись зі служби займався господарством, мав золоті руки. Згодом відправився за кордон на заробітки. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Василь перебував вдома. 5 березня він був призваний на військову службу.

8 жовтня 2022 року в результаті ворожих обстрілів під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України

.Юрчук Василь Вікторович старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону старший солдат, загинув в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області .Йому назавжди залишиться 25 років.

Поховали Героя в селі Лопашне.

… Детальніше

13 вересня, у бою з російським окупантом, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України, поблизу населеного пункту Таврійське, що на Херсонщині, поліг ще один воїн – захисник, командир вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту старший солдат ГЛИНСЬКИЙ Артур Андрійович (2001 р. н.), житель с. Рогізне.

Артур, захищав Україну від рашистів ще із 2020 року.

13 вересня у боях поблизу села Таврійське, на Херсонщині, загинув командир вогнеметного відділення роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, старший солдат Артур Глинський.

Артур, захищаючи рідну неньку-Україну від російського окупанта ще із 2020 року, не вагаючись, віддав найцінніше, що тільки мав – власне життя.

Йому був лише 21 рік… Без чоловіка залишилася дружина, без батька – маленька дитина, без сина – батьки, без брата – сестри…

… Детальніше

Біографія Олександра Леонідовича Галабурди

Народився 2 лютого 1973 року у селищі Демидівка. У 1988 році закінчив 9 класів Демидівської ЗОШ та продовжив навчання у Демидівському ВПУ – 25 за
спеціальністю «маляр – штукатур». З дитинства полюбляв спорт, а особливо –
футбол. Вже будучи дорослим чоловіком, і маючи свою сім’ю він із захопленням розповідав про свою дитячу футбольну команду, для якої заручившись підтримкою батьків та місцевої влади, облаштував футбольне поле посеред дублянського берега. Він завжди з ентузіазмом та завзятістю брався за цю справу та відкритою і щирою посмішкою зустрічав успіхи своїх малих вихованців, в числі яких і були його синочки. На футбольні поєдинки приходили хлопчики різного віку і з інших сіл. Він також добровільно став наставником дітвори і в інших видах спорту. Здорове дозвілля для дітей
односельців було тоді пріоритетом для молодого чоловіка, який і сам жив спортом, будучи гравцем не однієї місцевої команди.
Галабурда Олександр був учасником численних чемпіонатів району та області,
переможцем і призером багатьох змагань. Був неабияким ентузіастом спортивної справи, організовував дитячі змагання з футболу.… Детальніше

Олександр Теленський народився  28 квітня  1983 року. ВІн родом з села Ялтушків Барського району Вінницької області.Із своєю майбутньою дружиною Іванною познайомився в Києві, де був на роботі. Згодом одружися. Мали пятеро дітей.

Після вручення повістки у військкомат, він пройшов медкомісію і 12 березня був командирований на проходження навчання у Кам’янець – Подільський.Він єдиний з тих, хто разом з ним навчався військової справи, потрапив на Східний напрямок. Спочатку відправили в Краматорськ, під Рубіжне, пізніше Лисичанськ.

Під час виконання бойового завдання в зоні проведення воєнних дій на території Луганської області загинув житель села Вовковиї Олександр Теленський, якому у квітні 2022 року виповнилося 39.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Героя, який віддав своє життя за мир та спокій на рідній землі, відзначено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно).

Публікації про Теленського О.

Нещадний російський окупант забирає життя кращих. Важко сприймати смерть наших захисників. Ще важче знайти слова втіхи і підтримки для рідних, близьких та знайомих Олександра.… Детальніше

 

        Романюк Роман Петрович, народився 18 лютого 1981 року в селі Лопавше Демидівського району. В 1987 році пішов до першого класу Демидівської середньої школи, після закінчення 9 класу вступив до Демидівського ВПУ-25, де навчався за спеціальністю  «Тракторист-машиніст с/г виробництва».

По закінченню навчального  закладу був призваний на службу до Збройних сил України і з цього часу його життя було пов’яне з армією. Після строкової служби служив по контракту в військовій частині м. Броди, пізніше навчався в м. Кам’янець-Подільський на прапорщика. Працював в ДАІ м. Рівне.  

Після звільнення  з органів внутрішніх справ до  2014 року працював водієм вантажівки.  В березні 2014 року пішов  добровольцем на службу в АТО, де  отримав поранення і контузію після чого у зв’язку із станом здоров’я був звільнений в запас. Останні роки жив і працював у м. Київ. Мав трьох діток, Аліна 19 років, Дмитро 13 років і Артем 4 роки

З  початку повномасштабного вторгнення рф в Україну неодноразово звертався до Оболонського військкомату міста Києва, щоб призвали на  службу, але йому  відмовляли , лише за третім разом 04 березня 2022 року був призваний на службу в національну гвардію в частину 3027  м.… Детальніше

      *

Теслюк Віталій народився  01.07.1986 року в селі Глибока Долина Дубенського району Рівненської області. В 1992 – 2001р. навчався в Глибокодолинській ЗОШ.

Після закінчення школи в 2001 вступив до ВПУ № 25 смт. Демидівка, де продовжив навчання. У 2005 році був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу проходив у місті Львові в рядах ВДВ. Після демобілізації із ЗСУ одружився. У сімї народилося двоє дітей:  2008 р.н. та 2012 р.н.

Працював  в охоронних фірмах міст Луцька та .Хмельницького.  12 лютого 2015 року був мобілізований до збройних сил України. Відтоді декілька разів підписував контракт і проходив службу в різних місцях України. Спочатку служив у Дубенській військовій частині №130, потім у Дубенській військовій частині №131. Підготовку до бойових дій проходив на військових полігонах Житомира, Яворова та Нового Лану.

Шість разів брав участь у зоні бойових дій на сході України.

       ВІталій Теслюк загинув 28 лютого 2022 року захищаючи цілісність та незалежність України на сході нашої держави в районі міста Оріхів Запорізької області.… Детальніше

Стібиш Артур Віталійович, народився 23 березня 2003 року, в  с. Княгинине, Дубенського Району, Рівненської області.
З 2009 по 2020 роки навчався у Княгининському ліцеї.
Після закінчення ліцею у 2021 році був призваний на строкову службу (охорона генерального штабу) у м. Київ. Загинув внаслідок обстрілу 26 лютого 2022 року у м. Києві, на вул. Берестецькій. Герою було всього 19 років.

Похований на кладовищі рідного села Вишневе Дубенського району.
20 липня 2022 року солдата посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня: «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність
військовій присязі».

… Детальніше