Федчук Павло Петрович, позивний”Литовець ” ( 07.08.1991-13.03.2023)

Павло Федчук народився у Рівному, закінчив ЗОШ, число 24 , а за тим технічний коледж НУВГП, де здобув спеціальність “електромеханік холодильного устаткування”. Строкову службу в армії проходив у Києві у внутрішніх військах.

Після повернення додому Павло працював у магазинах “Фокстрот”, пройшов шлях від охоронця до продавця. А два роки тому вирішив поїхати закордон – у Польщу. У січні 2022-го року повернувся додому. 25 лютого добровольцем пішов у військкомат. Перші місяці Павло служив у Рівному, охороняв важливі об’єкти. Але згодом добровільно попросив відправити його у зону активних бойових дій.

31-річний старший солдат Павло Федчук загинув 13 березня в наслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Мосійчук Олександр Васильович (25.09.1975.-17.06.2022)

Олександр Мосійчук народився 25 вересня 1975 року в с.Забороль у сім’ї колгоспників. Навчався у Заборольській неповній середній школі. (1982-1990р.р.). Мав хороші успіхи у навчанні, за що нагороджений срібною медаллю. Після закінчення школи вступив до Національного аграрного університету, що в м.Києві, де навчався в 1992-1997 роках. Отримав диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію спеціаліста «Вчений агроном». Військова кафедра: молодший лейтенант.

Постійно підвищував свою кваліфікацію.У 1998р. пройшов підготовку на курсах при Рівненському державному педагогічному інституті за спеціальністю «Оператор ПЕОМ». У 1999 році здобув кваліфікацію «Менеджер малого бізнесу-підприємець». Пізніше (2004-2022 роки) працював менеджером з продажу засобів захисту рослин, агроном у приватних фірмах.
9 березня 2022 року мобілізований до ЗСУ, старший лейтенант, командир танкової роти танкового батальйону.
17 червня 2022 року загинув під час виконання бойового завдання біля с.Богородичне Краматорського району Донецької області. У загиблого воїна залишилась дружина і троє дітей.

Публікації про Мосійчука О.

В Олександрійській громаді прощалися із загиблим Героєм. Прощання відбулося 23 червня о 15:00 біля будинку захисника. Затим похоронна процесія рушила до місцевого храму та на кладовище.«Живим… Читати далі

Кліменко Максим ? (? -28.02.2023)

Максим Кліменко народився в Маріуполі, здобув освіту підручного сталевара, працював на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча. Мирне життя в місті зруйнували рашисти. Тож після місяця окупації, наприкінці березня родина виїхала з окупованого Маріуполя у відносно тихе та безпечне Рівне. Максим одразу став на облік у військкоматі і влаштувався на роботу ливарником.У листопаді чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України.

Максим не не хотів воювати. Але мужньо прийняв виклик сьогодення – взяв до рук зброю й пішов захищати свою країну, залишивши у Рівному дружину та маленького сина…

Йому мало б виповнитися 35… Максим Кліменко загинув 28 лютого на Луганщині.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Читати далі

Наконечний Андрій Романович (18.03.1979-12.03.2023)

Андрій народився у Рівному, закінчив ЗОШ №13. Навчався у Київському інституті Сухопутних військ, у Харківському інституті танкових військ, а згодом закінчив і Національний університет оборони України імені І. Черняховського.

Кадровий офіцер, полковник ЗСУ Андрій Наконечний був одним із тих, хто у далекому 2014 році формував 2-й батальйон “Горинь”. Після цього разом із хлопцями пройшов увесь бойовий шлях аж до розформування батальйону.

У 2021 – 2022 роках — був обласним військовим комісаром Рівненщини.

Останнім часом ніс службу у 10-му армійському корпусі.43-річний військовий помер 12 березня від зупинки серця. .У воїна залишилася дружина та троє дітей.

Поховали Андрія Наконечного в Рівному на кладовищі “Нове”

Читати далі

Мілованов Віталій Володимирович (18.05.1973-18.01.2023)

 

Віталій Мілованов народився 18 травня 1973 року в с. Уїздці Здолбунівського району, Рівненської області.

Мати Мілованова Євгенія Михайлівна 1950 року народження, батько Мілованов Володимир Віталійович 1951 року народження. Віталій навчався в Уїздецькій середній школі.(1979 -1989). Після закінченні школи працювати в колгоспі механізатором.

У 1991році був призваний на строкову службу до Прикарпа́тського військо́вого о́кругу, яку проходив у Львові.

Повернувшись з армії працював на будівництві.

У 1997 році. одружився, у подружжя В 1998 р. народився син Володимир,а в 2007 р. народився другий син Вадим.

24 серпня 2022 р. Віталій був призваний до лав Збройних сил України. Спочатку проходив службу в м. Яворів Львівської області в військовій частині А 0998.

30 листопада 2022 р. прийшла звістка для брата Ігоря, що Віталій виконує бойові завдання в складі інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону 24 окремої механізованої бригади імені Короля Данила, щодо захисту суверенітету України в селі Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

З 7 грудня 2022 р. захищав Батьківщину на бойових позиціях села Часів Яр Донецької області.… Читати далі

Стахнюк Олександр Іванович “Колібрі” (26.12.1994-18.12.2022)

Стахнюк Олександр Іванович позивний «Колібрі» народився 26 грудня 1994 року в селі Зірне Березнівського району на Рівненщині. Освіту електрика здобув у Березнівському професійно-технічном училищі.

З 2015 року проходив строкову службу, після закінчення якої-військову службу за контрактом у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», у складі якої боронив Україну у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини.
Після широкомасштабного вторгнення російської федерації до України Олександр не злякався подій, які охопили Україну в лютому 2022 року, та добровільно пішов до Рівненського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За час, коли Олександр чекав свого призову він пройшов курси тактичної медицини, та здобував нові знання з медичної допомоги , які йому згодом знадобилися.

З 11 березня 2022 року старший солдат Стахнюк Олександр у складі підрозділу військової частини А0451 на посаді старшого бойового медика інженерно-позиційного батальойну виконував бойові завдання на визначених ділянках фронту.
Старший солдат Стахнюк Олександр загинув18 грудня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тоненьке Ясинуватського р-ну Донецької області, потрапивши під мінометний обстріл ворога.… Читати далі

АНАНЬЇН АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ (15.07.1978 – 13.04.2022)

Проживав у м. Радивилові. До військової служби був призваний 5 березня на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію». Разом із тисячами інших захисників в перші дні війни Анатолій Якович був задіяний до виконання завдань для оборони України.

Загинув 13 квітня на бойовому чергуванні, в результаті нещасного випадку – трагічної ДТП на одному з блокпостів Хмельниччини. Дорожньо-транспортна пригода сталася 13 квітня, близько 21:15 години, на трасі поблизу Давидковецького перехрестя.У результаті ДТП 43-річний військовослужбовець, який ніс там службу, від отриманих травм, загинув на місці події.

Поховали бійця на кладовищі в м .Радивилів.Йому було 43 роки. У загиблого залишилась сестра.

Публікації про Ананьїна А.

У пятницю , 5 квітня тіло загиблого бійця доправили у рідне місто.Містяни та військові , представники влади териториальної громади вишикувалися у симіволічний ланцюг памяті, схилились на коліна, коли жалобна колона провозила труну із тілом Героя до місця вічного спочинку.Поховання відбулося в м. Радивилів на кладовищі.

Радивилівська міська рада висловлює глибоке співчуття рідним, близьким, всім, хто знав Анатолія Яковича.… Читати далі

БОРОВИК ВЛАДИСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ (29.10.1999 – 04.09.2022)

Солдат Боровик Владислав Сергійович народився 29 жовтня 1999 року. Проживав в м. Радивилові на Рівненщині. Навчався в Радивилівський НВК “школа №1-гімназія”. Після закінчення навчання вступив до Рівненського інституту Київського університету права НАНУ.

Владислав отримав повістку в армію у вересні минулого року. Підписав контракт із ЗСУ

у жовтні 2020 року. Був навідником гірсько-штурмового відділення. Життя Владислава обірвалось 4 вересня в населеному пункті Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.

Поховали Героя на кладовище в   с. Лев’ятин. Йому назавжди залишиться 22 роки

Публікації про Боровика В.

Жалобний кортеж з тілом померлого військовослужбовця містяни зустріли живим коридором. Радивилівці віддавали останню земну шану воїну, ставши на коліна, зі сльозами на очах.

9 вересня Владислава Боровика, який боронив нашу Батьківщину від російських окупантів, проводжали з рідної домівки до місця його вічного спочинку.

Розділили горе і невимовний біль родини чимало небайдужих жителів міста.

Глибоке співчуття сім’ї прийшли висловити і представники місцевої влади та Радивилівського територіального центру комплектування й соціальної підтримки, всі, хто знали воїна Владислава Боровика.

Чин похорону проходив у міському храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці.… Читати далі

Юрчук Василь Вікторович(11.01.1997-08.10.2022)

Юрчук Василь народився в селі Лопавше  Демидівського району, нині Дубнівського. Навчався в Хрінницькій ЗОШ, після закінчення школи вступив до ВПУ №25 смт. Демидівка, де отримав фах будівельника. У Дніпропетровську відслужив строкову службу..Повернувшись зі служби займався господарством, мав золоті руки. Згодом відправився за кордон на заробітки. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Василь перебував вдома. 5 березня він був призваний на військову службу.

8 жовтня 2022 року в результаті ворожих обстрілів під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України

.Юрчук Василь Вікторович старший стрілець мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону старший солдат, загинув в районі населеного пункту Першотравневе Харківської області .Йому назавжди залишиться 25 років.

Поховали Героя в селі Лопашне.

Читати далі

Мойсєєць  Андрій Анатолійович (01.11.1979-20.01.2023)

Мойсєєць  Андрій народився  01 листопада 1979 року у селі Зірне  Березнівського району. Закінчив Зірненську ЗОШ  та здобув середню освіту.  Службу в армії проходив у Вишгороді, Білій церкві  у військах МВС. Працював на Березнівському фарфоровому заводі різноробочим, та на різних місцевих підприємствах, був  на заробітках  на  Донеччині.

З дитинства мрія пов’язати себе із спортом. У 9 -11 класах займався штангою та займав призові місця,  мав багато нагород. Андрій намагався бути  прикладом для  найменшої сестри.  Зі шкільних років Андрій зачитувався історичною, художньою літературою, книгами про війну дуже любив математику. Як пригадують його  знайомі: вмів усно прорахувати будь які числа без калькулятора.

Одружився Андрій у  2004 році та мав сина та доньку

У квітні 2022 року  Андрій був мобілізований до ЗСУ  у складі 66 механізованої бригади перебував на Луганщині та Донеччині.

            Загинув старший солдат мінометної батареї механізованого батальйону Андрій Мойсєйць  під час виконання бойового завдання 20 січня 2023 року поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області.

Публікації про Мойсєєця А.
Віддав життя за майбутнє нації

    Коли московська навала з новою силою повела наступ на українські території, Андрій МОЙСЄЄЦЬ уже був готовий стати на захист Батьківщини.Читати далі