Миронець Юрій Петрович (30.01.1964-12 .03.2023 )

Миронець Юрій Петрович народився 30 січня 1964 р. в с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Навчався в місцевій ЗОШ та здобув неповну середню освіту. У 1982 році був призваний на військову службу, був водієм спеціалістом колесних
БТР. 25 травня 1991 року уклав шлюб із Миронець Наталією Миколаївною, яка родом із с.Антонівка Березнівського району Рівненської області . Згодом вона народила п’ятьох дітей (троє хлопців та двох дівчат ). Проживав із своєю дружиною в с.Друхів понад 15 років та пізніше переїхали до с.Антонівка. Працював шофером у колгоспі.

З перших днів повномасштабної війни разом із сином та зятем стали на захист нашої країни. Спочатку перебували у теробороні у селі Антонівка. 12 березня 2022р. призваний на військову службу рядового складу до м. Київ на посаду водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки. На захист України разом з ним стали його син та зять.
З 4 по 14 листопада 2022 р. в навчальному підрозділі  проходив підготовку «водій багатоцільових автомобілів » в результаті чого здобув кваліфікацію спеціаліст 3 класу.… Читати далі

Дударчук Віталій Вікторович (17.09.1990-04.11.2022)

Віталій Дударчук народився 17 вересня 1990 року в селі Резніківка Артемівського району (колишня назва Бахмутського району) Донецької області. У 1993 році, коли Віталій був ще зовсім малим, його родина переїхала на Рівненщину – до мальовничого села Прислуч, що на Березнівщині.

Віталій був яскравим прикладом для наслідування у багатодітній родині. Вчителі з місцевої школи запам’ятали його як здібного та розумного учня, який самотужки торував життєвий шлях. Адже блискуче закінчив навчання у Острозькій академії, здобувши фах юриста.

В 2015 році закінчив військову кафедру і склав Військову присягу на вірність українському народу, отримавши звання «Молодший лейтенант запасу». 

28 червня 2022 року Віталій був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до числа слухачів конкурсу підвищення кваліфікації при Національній академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Після проходження курсу підвищення кваліфікації отримав звання «Лейтенант» та був направлений до 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмового бригади (військова частина А3715) на посаду командира штурмового взводу, звідки був переміщений в зону бойових дій. 

4 листопада 2022 року лейтенант Дударчук Віталій Вікторович, командир 2-го гірсько-штурмового взводу 3-ї гірсько-штурмової роти, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. … Читати далі

Юрдига Олександр Володимирович (27.12.1987-15.02.2023)

Юрдига Олександр Володимирович народився 27 грудня 1987 року у Львові Здобув вищу юридичну освіту у Львівському державному університеті внутрішніх справ. З 2015 по 2016 роки був учасником АТО. Після повернення підписав контракт з Держа́вною прикордо́нною слу́жбою Украї́ни. В 2020 році після закінчення контракту працював в Службі охорони. Одружившись переїхав у с. Зоря, Рівненського району. У вільний час любив бути з родиною, грати у футбол, читати, захоплювався відеоіграми. Обожнював
тварин, особливо собак.

02 березня 2022 року був призваний на військову службу Рівненським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Рівненської області. Служив у 14-му окремому стрілецькому батальйоні «Полісся» (в/ч А7098). Був командиром відділення.
Спочатку стримував агресора на кордоні Сумської області, а потім був переведений на Бахмутський напрямок, де отримав поранення. Після лікування повернувся до лав ЗСУ.

Загинув 15 лютого 2023 року у бою за нашу Батьківщину, її свободу і Незалежність, під час мінометного обстрілу зі сторони противника в районі населеного пункту Іванівське Донецької області.
Вдома на Олександра чекали дружина Катерина, донька Анна, мама Тетяна, сестра Оксана.… Читати далі

Бебко Юрій Вікторович(06.05.1994-07.02 2023)

Народився Юрій Бебко 6 травня 1994 року в селі Сухівці Рівненського р-ну, Рівненської області. З 2000 по 2011 рр. навчався у Іскрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. З 2011 року навчався в Рівненському професійному ліцеї. Здобув професію автомеханіка. Але працював не за професією. Займався
фасадними роботами. Захоплювався спортом (футбол, баскетбол), був гравцем Новожуківської команди з футболу – ФК «Новожуків». Брав активну участь у турнірах, був захисником у команді. Він людина, яка відзначалася постійно своєю добротою і був відкритим для допомоги, хто б її не
попросив.
З квітня 2018 по жовтень 2020 року служив в ЗСУ, рота охорони. 27 лютого 2022 року добровольцем вступив до лав ЗСУ. Перших два місяці перебував на Рівненщині, а наступі п’ять місяців на Черкаському напрямку. З 22 липня 2022 року був на передовій біля міста Донецьк. 19 жовтня 2022 року Юрій разом з побратимами був направлений до населеного пункту Авдіївка Донецької області в 110-ту окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Марка Безручка, що входить до механізованих військ Збройних сил України, і перебував там безвиїзно.… Читати далі

Занозюк Олександр  Петрович (11.03.1984-25.12.2022)

   Олександр   Петрович   Занозюк   народився  11.03. 1984 р .  м.  Костопіль Рівненської області.   У 1990 р.  вступив    до   загальноосвітньої  школи  № 6   I – III  ступенів.

Після закінчення школи  в  2001р.  вступив  до   Костопільського  технологічного  коледжу   за  спеціальністю   «Хімічна  технологія  та інженерія»,  де навчався  лише  один рік. В 2002 році  був   призваний до  лав  ЗСУ.    В 2003 р.  проходив службу  на  прикордонній  заставі  « Морозовичі»  Львівського  прикордонного  загону. Відслуживши  строкову службу,  продовжив навчання у  технічному коледжі  до  2005р.

   З 1 вересня  2005 р.  Олександр   вступив  до  Національного   Львівського лісотехнічного  університету.  Закінчив  навчання  31 грудня  2008р.

 В  мирний  час  працював   майстром   в  художній  студії   по виготовленню меблів.    В 2009 р.  працював   за  спеціальністю  в  м. Рівне.

   27 травня 2011р. одружився, народилася  донечка –  Вікторія.

   . Олександр був мобілізований 29 серпня 2022 року. Проходив службу в  1 парашутно-десантному  батальйоні  в/ч А1126   с.м.т   Гвардійське  Дніпропетровської області. 

   Загинув    Олександр  25 грудня 2022р.   поблизу   населеного  пункту Червонопопівка   Сєверодонецького   району   Луганської області,  внаслідок дій  передбачених  законом, та  воєнних операцій.… Читати далі

Трофимчук Сергій Васильович (02.03.1997-30.10.2022)

Народився Сергій Трофимчук 21.08. 1997 р. в с. Підлужне в сім’ї селянина Василя Миколайовича та Валентини Володимирівни .
З 2003р. – 2012 рр. навчався в Великолюбаський ЗОШ I – III ступенів. Закінчивши 9 -го класів, вступив до Сарненського
професійного аграрного ліцею, Мирогощанський аграрний фаховий коледж. В 2017 р . вступив на механіко – технологічний факультет Київського
Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю « Агроінженерія» . Під час навчання працював слюсарем по ремонту сантехнічного обладнання в студентському гуртожитку.
Навчаючись в бакалавраті отримав звання молодшого лейтенанту запасу за військово – обліковою спеціальністю « Організація експлуатації та
ремонту бронетанкової техніки» на кафедрі військової підготовки НУБіП України .

Після отримання диплома бакалавра з агроінженерії в 2020 р. продовжив навчання в магістратурі НУБіП України. Наприкінці 2021р.
отримав диплом магістра за спеціальністю « Агроінженерія» та планував працювати за фахом. Сергій любив техніку, мав « золоті руки», та на
жаль , майбутні плани молодої людини, обірвала війна…
В перші дні війни Сергій активно долучився до облаштування бомбосховища в гуртожитку Університету, неодноразово звертався у
військкомат для мобілізації за військовою спеціальністю.… Читати далі

Дулік Роман Всеволодович (позивний Монгол) (13.03.1986 – 29.10.2022 )

Народився Роман Всеволодович Дулік 13.березня . 1986 р. в с. Малий Стидин Костопільського (нині Рівненського) району Рівненської області. У 1992р. пішов навчатися до Малостидинської загальноосвітньої школи, в 2003 р. закінчив одинадцять класів. Згодом вступив до Костопільського будівельно – технологічного коледжу (КБТК НУВГП). З дитинства мав здібності до малювання. Любив займатися спортом, зокрема футболом, відвідував баскетбольну секцію. Брав активну участь у шкільному та студентському житті. Проходив строкову службу у лавах ЗСУ . В мирний час працював будівельником. У 2008 р. одружився. Створив міцну сім’ю в якій народилися дві донечки: Христина і Маргарита. Коли почалася повномасштабна війна з росією у лютому 2022р. брав активну участь в оборонних заходах місцевої громади. Допомагав будувати укріплення та блокпости, організовував нічні чергування, залучав небайдужих односельців.
10.05.2022р. був призваний по мобілізації до лав ЗСУ, де гідно ніс свою службу.у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. З травня виконував бойові завдання разом із побратимами на передовій. Брав участь у діях по деокупації м. Херсона. За сумлінне виконання поставлених завдань був нагороджений грамотою.… Читати далі

Дяченко Валерій Феодосійович (??1970-13.04.2023)

Валерій Дяченко народився у Рівному 1970 року. Навчався у рівненській школі число 9. Вищу освіту здобував у Рівненському державному гуманітарному університеті. Саме у студентські роки Валерій познайомився з своєю дружиною Інною.

У 1988 році Валерій Феодосійович проходив службу в армії, отримав звання – сержанта. В мирному житті Валерій працював таксистом, виховував сина та тішився онучкою, якій всього три рочки.

З початку повномасштабного вторгнення Валерій Дяченко не зміг стояти осторонь подій, які відбуваються в країні. Він не чекав повістки, сам пішов до військкомату для звірки даних. А після дзвінка з військкомату приступив до виконання бойових завдань.

Герой Валерій Дяченко загинув 13 квітня в районі села Синьківка Харківської області внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання.

Чин похорону Героя відбувся об 11 годині 18 квітня у Свято-Покровському кафедральному соборі.

Поховали Героя на кладовищі «Нове»

Читати далі

Максименко Олександр ( ????-14.04.23)

Олександр Максименко народився у Житомирі. Саме там минуло усе його дитинство та юність, саме там зародилося бажання служити рідній країні. Тож Олександр вступив у Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони імені Маршала авіації О. І. Покришкіна. Учасник бойових дій – захищав незалежність у 2014 році в зоні проведення антитерористичної операції.

Професійний військовий віддав 28 років військовій службі, у 2019 році вийшов на пенсію.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Олександр не став чекати виклику. Забрав з Києва сина-студента, відвіз дітей до мами у Житомир, адже дружина весь час була на службі. А тоді — вирушив добровольцем захищати свою країну, якій присягав на вірність. Пішов не в свою частину, а в новостворену — 14 окремий стрілецький батальйон.

47-річний майстер-сержант Олександр Максименко, виявивши героїчну стійкість і мужність, під час ракетного обстрілу зі сторони противника героїчно загинув 14 квітня 2023 року в районі села Мирне на Донеччині.

Прощання із Героями відбулося 20 квітня, об 11.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснили у Свято-Покровському соборі. Поховали Олександр Максименко на кладовищі “Нове”

Читати далі

Майстренко Юрій Миколайович( 01.02.1963-14.04.2023)

Юрій Майстренко народився на Хмельниччині у місті Ізяслав у сім’ї військовослужбовця. Після школи здобув фах токаря, а за тим — пішов на строкову службу в армію. Вже після неї вступив у Кам’янець-Подільське вище військове командне училище.

У 1987 році, по завершенню навчання, Юрія направили на службу у Сибір та Красноярський край. Повернутися додому в Україну вдалося лише у 1992 році.

Спершу служили на Сарненщині.А в 1996 році його призначили військовим комісаром у Корець. Іще через п’ять років він став військовим комісаром Гощанського ОРВК.

У 2004 році підполковник Юрій Майстренко звільнився в запас із лав Збройних сил. Відтоді почав шукати заняття для душі. Ним стали пасажирські перевезення.

З початком повномасштабного вторгнення Юрій Майстренко пішов до військкомату. 26 лютого він знову став частиною Збройних сил України. А разом із ним і двоє синів. Усі вони служили у 14 окремому стрілецькому батальйоні.

Був на Сумщині, у Бахмуті, на Київщині… Потім приїхав у невелику відпустку і далі знову: Бахмут, Краматорськ, Слов’янськ…

14 квітня 2023 року під час ракетного обстрілу зі сторони противника поблизу села Мирне Донецької області 60-річний підполковник, заступник командира частини Юрій Майстренко героїчно загинув.… Читати далі