Революція гідності. Війна. Рівненщина

Левченко Геннадій Михайлович народився 27 квітня 1998 року в с. Шубків Рівненського району. 2004-2015 р. навчався в Шубківській ЗОШ І-ІІІ ст.     

     Закінчив Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони (інкасатор) 2016 р.

     Проходив строкову військову службу у Національній гвардії України м. Вінниці. Працював у Державній кримінально-виконавчій службі, пізніше став молодшим сержантом внутрішньої служби, був молодшим інспектором відділу охорони.

     3 березня 2022 року призвався по мобілізації. Солдат, стрілець-радіотелефоніст 3-го відділення 1-го стрілецького взводу роти охорони та оборони об’єктів № 9,10, 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

     Загинув 14 березня 2022 року через авіаційний ракетний удар по будівлі телевежі в с. Антопіль.

     Похований 16 березня 2022 року в с. Шубків.

Залишилися батьки і сестра.    

 За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом ,,За мужність,, ІІІ ступеня (посмертно) (Указ Президента України № 255 від 17 квітня 2022 року)

… Читати далі

«Мамо, як ви?» – такими словами завжди починав розмову з мамою молодший сержант Олександр Тарасюк. Навіть коли навколо лунали постріли і вибухи, на розмову було лише кілька хвилин, він турбувався про рідних, а не про себе…

Олександр Тарасюк народився у Рівному, навчався у ЗОШ , число 6 ..

Тож обрав для себе й відповідну професію – охоронника. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Олександр дуже хотів в армію, тож коли прийшов час пішов на строкову службу. Його прагнення та запал оцінили і командири – численні позитивні характеристики, повага побратимів супроводжували його не лише у роки служби. За тим Олександр повернувся до навчання.

Іще під час навчання Олександр влаштувався на роботу за спеціальністю: працював, як колеги зі стажем.

Спершу Олександр служив у Рівному. Мама, яка вміє шити, залюбки допомагала побратимам сина – підшити, підлатати, пошити нові, у того штани короткуваті, у того «розгрузка» «полізла», а там устілки треба тепліші… Усе, що було потрібно солдатам.… Читати далі

Тарасюк Олександр Олексійович народився 29 березня 1995 року в м. Бердичів Житомирської області.

У зв’язку з переводом батька Олександра на інше місце служби у 2000 році разом з батьками переїхав у Рівненську область.

У вересні 2001 року пішов у перший клас Шубківської загальноосвітньої школи I-III ступенів, у якій навчався до 2010 року. Після закінчення дев’ятого класу Шубківської загальноосвітньої школи I-III ступенів, у 2010 році вступив до професійно-технічного училища №4 м. Бердичів Житомирської області, яке закінчив у 2013 році.Здобув професію електрослюсар (слюсар).

У 2014 році вступив у Житомирський  військовий інститут імені С. П. Корольова, який закінчив у 2019 році за професійною кваліфікацією інженер в галузі електроніки та телекомунікацій, офіцер військового управління тактичного рівня.

У 2018 році одружився.

З 2019 року проходив службу у військовій частині А1420 м. Очаків Миколаївської області. За час проходження військової служби здобув кваліфікацію «Водолаз» та «Офіцер водолаз».

Загинув 24 лютого 2022 року під час безпосередньої участі в стримуванні військової агресії російської федерації проти України, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України в м.… Читати далі

Семенюк Юрій народився 17грудня 1978 року у селі Поліське Березнівського району Рівненської області.. З 1985 року по 1996 рік навчався у Поліській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Березнівського району Рівненської області. Юрій ще із шкільних років дуже захоплювався малюванням.

Перебував на заробітках як в України, так і за її межами. Коли розпочалося широкомасштабне вторгнення в Україну Юрій став на її захист. 15 червня 2022 року призваний на військову службу. Служив у механізованому батальйоні 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал- хорунжого Марка Безручка (в/ч  А4007). Наш земляк віддав своє життя у боях з московськими окупантами 04 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Красногорівка Донецької області.

Мати втратила сина, дружина – чоловіка, двоє синів залишилися без тата.

Заупокійна служба за захисником відбулася у Свято-Михайлівській церкві.

Поховали Героя на місцевому кладовищі.

… Читати далі

Олександр Осійчук народився 3 вересня 1992 року у селі Городище Березнівського району. Навчався у Березнівському ліцеї №3 (на той час Березнівська школа-інтернат) здобу середню освіту. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі та здобув професію лицювальник-плиточник. В 2011 році Олександра призвали на строкову армійську службу. Після служби був на заробітках за кордоном.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну Олександр повернувся із за кордону і вже 30 жовтня 2022 року поповнив лави ЗСУ і став на захист Батьківщини.

Працьовитий, врівноважений, доброзичливий Олександр мріяв про спокійне мирне життя, на яке зазіхнули новітні ординці.
Олександр був неодружений. Стрілець-санітар десантно-штурмового батальйону загинув 21 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу с. Мар’їнка Донецької області.
Поховали Олександра на місцевому сільському кладовищі в урочищі Вороновка. Біля могили відважного воїна під виконання Державного Гімну України пролунали залпи військового салюту на честь назавжди молодого 30- річного земляка.

… Читати далі

Ярослав Муляр народився в селі Люцинів на Гощанщині. Навчався в Садівський загальноосвітній школі. З дитинства проявляв настирливий характер та тягу до різних робіт.

Зростав комунікабельним, допитливим учнем. Неодноразово брав участь в спортивних змаганнях, різноманітних конкурсах.

Працював у столиці, але згодом повернувся до Рівного, де живе його мама.

Патріот та відданий країні юнак, наприкінці січня 2023 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Ярослав служив в батальйоні “Айдар”.

Солдат, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконав військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, віддавши життя 15 травня 2023 року. Це сталося поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району, що на Донеччині.

Ярославу було лише 23…

Хоробрий, мужній та працьовитий – таким знали Героя та пам’ятатимуть вічно мама, брати, друзі та знайомі.

Прощання із Героями відбулося 20 травня, о 10.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснили у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

… Читати далі

Олександр Назар народився у Рівному. Після закінчення школи здобув фах муляра у технічному коледжі НУВГП. Працював в університеті, а кілька останніх років – у Польщі.

Олександр дуже любив свою цивільну дружину та 10-річну донечку Злату. Будував плани на майбутнє.

Та все змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Надзвичайно добрий, щедрий, безкорисливий Олександр у липня 2022 добровольцем пішов у ЗСУ.

..

42-річний молодший сержант Олександр Назар помер 22 травня 2023 року у Краматорську

Публікації про Назара О.

Спогади Мами

“Саша дуже любив свою професію. Спершу, як тільки поїхав у Польщу, присилав фото фасадів, які вони робили. Він насолоджувався своєю справою, результатом,” – розповідає мама Героя Світлана.

“Він не служив в армії, але не витримав, сказав, що мусить бути там. Тож сам пішов у військо. Казав, що у нього все добре. Служив на Луганському напрямі. Коли був на передовій, отримав травми спини та коліна. Тож лікувався у госпіталі. Саме мав повертатися у свою частину, до хлопців, виписався із госпіталю, але так і не доїхав…”

.

… Читати далі

Єгор Муха народився у Рівному. Навчався у НВК “Колегіум”, школі.№1 та № 26 Оскільки народився у родині залізничників, завершив навчання на Рівненській дитячій залізниці. А за тим і професію обрав пов’язану із нею: вирішив здобути фах помічника машиніста тепловоза та електровоза у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.

18 січня 2022 року Єгорові виповнилося 18. З четвертого дня війни юнак вже був в армії. Спершу служив на кордоні, набирався досвіду. До всього ставився дуже серйозно і відповідально. Це помітили, тож він у свої 18 став командиром взводу.

Єгор дуже хотів перевестися у іншу військову частину, аби бути у зоні бойових дій. Відчував, що там він потрібніший, що саме там його місце.

Дбайливий син не розповідав мамі, де саме служить, які завдання виконує. Лише згодом зізнався, що побував у найгарячіших точках, був під Бахмутом.

19-річний старший солдат Єгор Муха загинув 20 травня при виконанні бойового завдання в районі селища Хромове на Донеччині..

У Єгора залишилася мати.

… Читати далі

Олексій Кравцов народився у Рівному. Дитинство минуло в Бобруйську в Білорусі, де тоді служив тато Олексія. Закінчив ЗОШ, число 27 , а за тим і Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука за спеціальністю “Фізична культура і реабілітація”. Після завершення університету Олексій шукав себе у різних професіях. Працював навіть на підприємстві з виготовлення тротуарної плитки. Він був кваліфікованим сушистом, працював бренд-шефом мережі «Суші Майстер», їздив по всій Україні, допомагав відкривати ресторани. Олексій знайшов інвестора і відкрив власну справу в Ужгороді. Розробив сам усе від дизайну закладу до сторінки в соціальних мережах, працевлаштував багатьох знайомих, які виїжджали із міст, де стало надзвичайно небезпечно.

Добрий, світлий та щирий Олексій мав особливий дар — він умів знайти спільну мову, помирити людей, залагодити конфлікт. А перед його посмішкою ніхто не міг встояти…

І хоч з дитинства Олексій не мріяв про військову службу, розумів, що прийде час і доведеться одягнути однострій. Олексій завжди намагався бути кращим, першим, якщо брався до справи. Тож і військову амуніцію шукав найкращу, аби могла захистити і вберегти життя…

На жаль, 25 травня 2023 року 33-річний солдат Олексій Кравцов загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганської області.… Читати далі

Василь  Петрович  Коляда   народився 12. 06 1986  року  у місті Костопіль Рівненської області. Мама померла, коли хлопчику було 2 роки. Дитинство він провів у селі Данчиміст.
   Виховував    Василя  тато та   бабуся   з  дідусем.  Бабуся  стала для  нього  теплим промінчиком сонця, який  провів  його   протягом всього дитинства, юності, дорослого  життя.    У 1992 році Василь пішов  навчатися  в  Данчимістську  загальноосвітню  школу I – II  ступенів. 
  В 2001р. закінчив 9 класів, вступив  до  Костопільського  будівельно – технологічного коледжу,  на спеціальність  « Столяр».  Після закінчення навчання, працював.. Рано пішов на роботу. Коли йому було 23, помер і батько. Василь працював на будівництвах, був хорошим майстром. Всього в житті досяг самостійно. 

  У травні 2007 р.  Василь  познайомився  з Олею, яка згодом  стала його дружиною . У 2008р.  народився  синочок – Олексійко, а  в  2010р.  донечка – Софійка.

Коли  розпочалася  повномасштабна  війна з  росією,  був призваний до лав  ЗСУ.  З 25 лютого 2022р. перебував у    Костопільській   територіальній обороні .
У травні  2022р.  переведений до  Володимира –  Волинського – в/ ч 1008,  14 бригада.  … Читати далі