Березнівська територіальна громада

Рябчук Анатолій народився 06.06.1986 року у селі Вітковичі Березнівського району. Навчався у Вітковицькій ЗОШ, здобув середню освіту, а після закінчення школи вступив до Дубенського коледжу культури і мистецтв та здобув спеціальність «Хореограф балетмейстер». Навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті. Після закінчення РДГУ Анатолія Михайловича призначили на посаду директора Березнівського районного будинку культури. Анатолій Михайлович багато працював з дитячими хореографічними колективами та був керівником дитячих танцювальних ансамблів.

Анатолій став на захист рідної землі у 2015 році, учасник АТО/ООС. Після повномасштабного вторгнення росіян служив у механізованому батальйоні 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (в/ч А1008). Під час виконання військового обов’язку із захисту України від вторгнення московських окупантів перестало битися серце нашого захисника Анатолія Рябчука.
Стрілець-гранатометник Рябчук Анатолій помер 04.03.2023 виконуючи бойове завдання у районі села Подоли Харківської області.

… Читати далі

Миронець Юрій Петрович народився 30 січня 1964 р. в с.Друхів Березнівського району Рівненської області. Навчався в місцевій ЗОШ та здобув неповну середню освіту. У 1982 році був призваний на військову службу, був водієм спеціалістом колесних
БТР. 25 травня 1991 року уклав шлюб із Миронець Наталією Миколаївною, яка родом із с.Антонівка Березнівського району Рівненської області . Згодом вона народила п’ятьох дітей (троє хлопців та двох дівчат ). Проживав із своєю дружиною в с.Друхів понад 15 років та пізніше переїхали до с.Антонівка. Працював шофером у колгоспі.

З перших днів повномасштабної війни разом із сином та зятем стали на захист нашої країни. Спочатку перебували у теробороні у селі Антонівка. 12 березня 2022р. призваний на військову службу рядового складу до м. Київ на посаду водія-електрика взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї управління та артилерійської розвідки. На захист України разом з ним стали його син та зять.
З 4 по 14 листопада 2022 р. в навчальному підрозділі  проходив підготовку «водій багатоцільових автомобілів » в результаті чого здобув кваліфікацію спеціаліст 3 класу.… Читати далі

Віталій Дударчук народився 17 вересня 1990 року в селі Резніківка Артемівського району (колишня назва Бахмутського району) Донецької області. У 1993 році, коли Віталій був ще зовсім малим, його родина переїхала на Рівненщину – до мальовничого села Прислуч, що на Березнівщині.

Віталій був яскравим прикладом для наслідування у багатодітній родині. Вчителі з місцевої школи запам’ятали його як здібного та розумного учня, який самотужки торував життєвий шлях. Адже блискуче закінчив навчання у Острозькій академії, здобувши фах юриста.

В 2015 році закінчив військову кафедру і склав Військову присягу на вірність українському народу, отримавши звання «Молодший лейтенант запасу». 

28 червня 2022 року Віталій був призваний на військову службу по мобілізації та зарахований до числа слухачів конкурсу підвищення кваліфікації при Національній академії Сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Після проходження курсу підвищення кваліфікації отримав звання «Лейтенант» та був направлений до 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмового бригади (військова частина А3715) на посаду командира штурмового взводу, звідки був переміщений в зону бойових дій. 

4 листопада 2022 року лейтенант Дударчук Віталій Вікторович, командир 2-го гірсько-штурмового взводу 3-ї гірсько-штурмової роти, загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецької області. … Читати далі

Народився 26 березня 1998 року у с.Лінчин Березнівського району. 2004 році пішов до 1 класу Лінчинської ЗОШ. У 2013 році пішов
навчатися до Балашівського колегіуму а у 2015 році став випускником цього ж навчального закладу. Через рік після закінчення школи Володимир разом з братом Андрієм був призваний до ЗСУ на строкову службу. Службу проходив у військовій частині Чернігівської області у 169-ому навчальному центрі «Десна» імені князя Ярослава Мудрого – солдат – пожежник. У 2018 році Володимир
повернувся додому.
На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир вступив до лав ЗСУ. Спочатку перебував у Львівській області на Яворівському військовому полігоні у третьому механізованому батальйоні в/ч А4053 звідки був направлений до міста Краматорськ, де спочатку рахувався як зниклий безвісти, та після аналізу ДНК виявилося, що він загинув 30 вересня 2022 року у віці 24 років під час виконання бойового завдання у районі села Шандриголове Краматорського району Донецької області та похований як невідомий солдат у місті Дніпро.
1 квітня 2023 року тіло Володимира перепоховано у рідному селі Лінчин.… Читати далі

Рудик Віктор Васильович народився 28 лютого 1976 року  в селі Хмелівка, Рівненської області. У Соснівському професійному училищі здобув фах зварювальника, а за тим продовжив навчання у Рівному.

У листопаді 2022 року  призваний  по мобілізації до лав Збройних Сил України. Спершу Віктор  проходив навчання у Києві, потім певний час на Рівненщині та Житомирщині, а за тим знову на Київщині.

Воював у напрямку Слов’янська, що в Донецькій області. Про військові будні Віктор рідним розповідав не багато. Лише коротко про жахи, які довелося побачити, про зруйновані будинки та понищені території.

На початку квітня 2023 року Віктор повідомив дружині, що його мають відправити на нульову позицію. Триває підготовка, а поки продовжує виконувати завдання. А 6 квітня 2023 року 47-річний солдат Віктор Рудик помер в Краматорській лікарні.

Поховали Віктора Рудика на кладовищі “Нове”..

Відповідно до рішення  Соснівської селищної ради  від 04.07.2023 №602  присвоєно  звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно). 

.

… Читати далі

Логасюк Вадим Олександрович народився 07 січня 2002 року в селі Лінчин Березнівського району Рівненської області.

У 2017 році закінчив Лінчинську ЗОШ, а після закінчення школи навчався  в Соснівському  ПТУ , де  здобував професію муляра-штукатура.

Призваний на строкову службу в ЗСУ,  яку  проходив спочатку у Дніпрі, а потім у Черкасах в  інженерних військах. У грудні 2021 року був  демобілізований. Із серпня 2022 року мужньо боронив нашу країну від російських окупантів. Проходив  навчання за кордоном, після чого  був передислокований в Донецьку область, Бахмутський район, с. Оріхово-Василівка командиром інженерно-саперного взводу 2 аеромобільного батальйону.

Молодший сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу загинув 18 березня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу

населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області.

У Логасюка Вадима залишилися батьки та брат.

… Читати далі

Власюк Володимир Йосипович народився 30 жовтня 1978 року в селі Бистричі Березнівської територіальної громади. У 1995 році закінчив Бистрицьку ЗОШ, здобув середню освіту. Військову службу проходив у м. Коростень Житомирської області. Після повернення додому Володимир одружився. У пари народилася донька. Він був хорошим батьком, добрим господарем. Але подружжя згодом розлучилося. Володимир був будівельником та їздив на заробітки, любив рибалити.

На захист України Володимир став у квітні 2022 року. 16 лютого 2023 року поблизу села Невське Луганської області в боях з московськими окупантами старший навідник гранатометного взводу Володимир Власюк загинув.
Без батька залишилася донька, без брата – дві сестри і брат.

… Читати далі

Стахнюк Олександр Іванович позивний «Колібрі» народився 26 грудня 1994 року в селі Зірне Березнівського району на Рівненщині. Освіту електрика здобув у Березнівському професійно-технічном училищі.

З 2015 року проходив строкову службу, після закінчення якої-військову службу за контрактом у 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», у складі якої боронив Україну у найгарячіших точках Донеччини та Луганщини.
Після широкомасштабного вторгнення російської федерації до України Олександр не злякався подій, які охопили Україну в лютому 2022 року, та добровільно пішов до Рівненського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За час, коли Олександр чекав свого призову він пройшов курси тактичної медицини, та здобував нові знання з медичної допомоги , які йому згодом знадобилися.

З 11 березня 2022 року старший солдат Стахнюк Олександр у складі підрозділу військової частини А0451 на посаді старшого бойового медика інженерно-позиційного батальойну виконував бойові завдання на визначених ділянках фронту.
Старший солдат Стахнюк Олександр загинув18 грудня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тоненьке Ясинуватського р-ну Донецької області, потрапивши під мінометний обстріл ворога.… Читати далі

Солончук Микола Іванович народився  02 липня 1982 року  у селі Бистричі на Березнівщині.

Навчався в Бистрицькій ЗОШ, а після  закінчення школи вступив до Соснівськомго професійно-технічного училища та отримав спеціальність столяра. Працював робітником на  геофізичних роботах експедиції «Кіровгеологія» у Бистрицькому лісництві. Перебував на заробітках за кордоном.

З червня 2022 року боронив Батьківщину від московських окупантів. Службу проходив в складі зенітно-артилерійського відділення 80-ї окремої  десантно-штурмової бригади. Брав участь у визволені міст Ізюма та .Херсона. Останній бій прийняв поблизу населеного пункту Григорівка Донецької області. 

Загинув Солончук Микола 17 січня 2023 року. Матір залишилася без сина, донька-дев’ятикласниця – без батька.

  Поховали Героя на кладовищі у рідному селі Бистрічі.

“За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку” Указом Президента України від 8 березня 2023 року № 141/2023 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня СОЛОНЧУКА Миколу Івановича (посмертно)

На фасаді Бистрицького ліцею відкрили меморіальну дошку Солончуку Миколі.

… Читати далі

Мойсєєць  Андрій народився  01 листопада 1979 року у селі Зірне  Березнівського району. Закінчив Зірненську ЗОШ  та здобув середню освіту.  Службу в армії проходив у Вишгороді, Білій церкві  у військах МВС. Працював на Березнівському фарфоровому заводі різноробочим, та на різних місцевих підприємствах, був  на заробітках  на  Донеччині.

З дитинства мрія пов’язати себе із спортом. У 9 -11 класах займався штангою та займав призові місця,  мав багато нагород. Андрій намагався бути  прикладом для  найменшої сестри.  Зі шкільних років Андрій зачитувався історичною, художньою літературою, книгами про війну дуже любив математику. Як пригадують його  знайомі: вмів усно прорахувати будь які числа без калькулятора.

Одружився Андрій у  2004 році та мав сина та доньку

У квітні 2022 року  Андрій був мобілізований до ЗСУ  у складі 66 механізованої бригади перебував на Луганщині та Донеччині.

            Загинув старший солдат мінометної батареї механізованого батальйону Андрій Мойсєйць  під час виконання бойового завдання 20 січня 2023 року поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області.

Публікації про Мойсєєця А.

Віддав життя за майбутнє нації

    Коли московська навала з новою силою повела наступ на українські території, Андрій МОЙСЄЄЦЬ уже був готовий стати на захист Батьківщини.… Читати далі