Березнівська територіальна громада

Захисник народився 23 квітня 1982 року і постійно проживав у селі Моквин на Березнівщині. З 1989 року по 1999 рік навчався в Моквинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Потім проходив військову строкову службу. У юнацькі роки він успішно займався у секції з важкої атлетики Березнівської ДЮСШ.
У свій час працював пресувальником папероробної машини на місцевій паперовій фабриці. У 2014-2015 роках Олександр захищав Батьківщину під час АТО. Після повномасштабного вторгнення росіян Харчук Олександр Васильович зсічня 2023 року знову приєднався до лав Збройних Сил України на захист рідної землі.
Ще 05 вересня 2023 року гранатометник батальйону морської піхоти загинув на Донецькому напрямку. Бійця чотирнадцять місяців вважали зниклим безвісти. За допомогою ДНК-експертизи вдалося розпізнати тіло полеглого воїна.
У Свято-Михайлівському храмі села Моквин відбулася заупокійна служба.

Публікації про Харчук О.

У селі Моквин Березнівської громади попрощалися із загиблим захисником України Олександром Харчуком

“Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, усім, хто любив та поважав Олександра Васильовича “у зв’язку з непоправною втратою. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину і кожного з нас!”

Микола Чаплюк народився 23 травня 1978 року у селі Яблунне Березнівського району. З 1985 року по 1994 рік навчався в місцевій Яблунівській загальносвітній школі І-ІІ ступенів. З 1997 по 1998 рік проходив строкову військову службу. Після одруження проживав з сім’єю в Сумській області. В 2015 та 2016 роках брав участь в АТО. З вересня 2017 по вересень 2020 проходив військову службу за контрактом. З 2020 року він проживав в рідному селі Яблунне. У Сумській області у нього залишилися син та донька.
У мирному житті наш Захисник захоплювався технікою, збиранням грибів. З перших днів повномасштабного вторгнення у 2022 році Микола знову став на захист
України. Служив механіком водієм бойової машини піхоти. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Сходу України. Фізичні та психічні авантаження військової служби підірвали здоров’я українського воїна.
02 листопада 2024 року під час лікування у Березнівській центральній міській лікарні Микола Андрійович помер внаслідок онкологічного захворювання. Поховали військовослужбовця у с. Яблунне.

У захисника залишилися син Богдан та дочка Катерина, сестри Таня, Світлана, Оксана, Людмила, Оля і брати Іван та Юрій.… Читати далі

Гнач Володимир народився 01 липня 1987 року в селі Богуші на Березнівщині. З 1994 по 2002 рік навчався у Богушівській загально-освітній школі І-ІІ ступенів. Продовжив навчання у Тишицькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У 2005 році закінчив Соснівське професійно-технічне училище №8, де здобув професію штукатура. Після завершення навчання тривалий час працював у лісовому господарстві лісорубом. У мирний час був надзвичайно добрим, щирим, комунікабельним чоловіком, мав велике коло друзів, був опорою для батьків.
Стрілець-помічник гранатометника десантно-штурмового батальйону, Гнач Володимир Вікторович перебував у лавах Збройних Сил України з вересня 2024 року. Мужньо виконавши військовий обов’язок, Захисник загинув перебуваючи на бойовій позиції 29 жовтня 2024 року.
Односельчани провели Героя до місцевого храму ікони Казанської Божої Матері, де відбулася заупокійна служба. Поховали Захисника на сільському кладовищі зі всіма військовими почестями.
У загиблого залишилися батьки та сестри Яна та Марія.

Публікації про Гнача В.

На війні загинув Володимир Гнач з села Богуші

“Мужньо виконавши військовий обов’язок, Захисник загинув перебуваючи на бойовій позиції 29 жовтня 2024 року.

Висловлюємо найщиріші співчуття усім хто знав, любив, шанував Володимира Вікторовича”, – йдеться на сайті Березнівської міської ради

З шаною та скорботою Березнівська громада зустріла тіло свого Героя.… Читати далі

Народився Юрій 18 квітня 1972 року в селі Зірне що на Березнівщині. Навчався в Зірненській неповній середній школі, яку закінчив у 1987 році.Після закінчення продовжив навчання в Сарненському профтехучилищі, де здобув спеціальність водія-електрика. У свій час працював на Зірненському спиртзаводі та на сезонних роботах. У 1993 році одружився та деякий час із сім’єю проживав у селі Моквин. Однак, сімейне життя не склалося. У нього залишилися син, дочка та троє онуків. Останнім часом проживав в селі Зірне.
Солдат Драганчук Юрій Васильович був призваний на захист України у липні 2024 року. Загинув Захисник 24 вересня під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій.
Заупокійна служба відбулася у місцевому Свято-Пантелеймонівському храмі. Поховали Захисника на сільському кладовищі зі всіма військовими почестями. Біля могили відважного воїна пролунали залпи військового салюту.

… Читати далі

Олексій Ковтун народився 21 березня 1976 року у селі Антонівка на Рівненщині.

Усе життя присвятив захисту рідної країни. Кадровий офіцер Збройних Сил України, полковник запасу Олексій Ковтун за життя пройшов не одну гарячу точку на території рідної країни. Учасник Антитерористичної операції на сході країни, операції Об’єднаних сил, виконував бойові завдання під час повномасштабного вторгнення росії на території України.

«Олексій був моїм першим командиром, завжди цілеспрямований, упевнений в собі, справедливий. Його дружина – також військова. Разом виховали двох донечок. Проте захист країни, служба – були сенсом його життя», – розповідає друг родини Олексій.

48-річний полковник Олексій Ковтун виконував завдання на Луганському, Донецькому, а також Запорізькому напрямках.

На жаль, його життя обірвалося 4 грудня 2024 року в лікарні у Рівному…

Прощання із Героями відбулося у п’ятницю, 6 грудня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбупася у Свято-Покровському соборі. Поховали захисника на кладовищі «Нове» в Рівному.

Публікації про Ковтуна О.

З військовими Романом Міськовим, Сергієм Ноготковим та Олексієм Ковтуном попрощалися у Рівному

У Рівному на майдані Незалежності 6 грудня попрощалися з 48-річним Олексієм Ковтуном.… Читати далі

Черниш Іван Вікторович народився 09 липня 1996 року в селі Городище, що на Березнівщині. У 2011 році закінчив 9 класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Вчителі та учні згадують його як чуйного, товариського та працелюбного учня, який брав активну участь у всіх суспільних справах школи. Після закінчення школи навчався у Березнівському лісотехнічному коледжі НУВГП, де здобув кваліфікацію бухгалтера. Згодом продовжив навчання у Національному
університеті водного господарства та природокористування, який закінчив у 2016 році і отримав ступінь бакалавра за напрямом облік і аудит.
В лютому 2024 року Іван Черниш вирішив іти захищати Україну, незважаючи на протипоказання стосовно проходження військової служби. Іван приєднався добровольцем до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Він дуже пишався своєю бригадою, яка брала участь в боях на найгарячіших напрямках. На запитання мами: «Синку, навіщо тобі Донецьк, невже ти не боїшся там загинути?», він відповідав: «Мамо, як ти можеш таке говорити?! Я не боюся смерті».

Побратими згадують Івана як веселого хлопця, який постійно підіймав усім настрій. Незважаючи на свідомий вибір стати військовим та боронити землю від окупанта, шоденно ризикуючи своїм життям.… Читати далі

Карпець Ярослав Миколайович народився 14 листопада 1976 року в селі Хотин Березнівського району. Навчався в Прислуцькій середній школі. Вчителі та одноклассники запам’ятали його як сумлінного та надійного товариша, який завжди прийде на допомогу і ніколи не підведе. Закінчив з відзнакою Березнівське  професійно-технічне училище №4, де здобув професію взуттєвика. У 20 років Ярослав втратив батька та став для менших братів Олександра і Михайла та сестри Тетяни надійною опорою. У мирний час працював будівельником, періодично виїжджав на сезонні роботи. Згодом, у 2007 році одружився, збудував будинок у селі Моквин та разом з дружиною Лілією ростили доньку Поліну і сина Павла. 
Ярослав захищав Україну з червня 2024 року.

14 вересня 2024 року гранатометник механізованого батальйону Карпець Ярослав Миколайович загинув в бою за Україну на Донецькому напрямку.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Михайлівського храмі села Моквин.

… Читати далі

Добреля Андрій Миколайович народився в селі Балашівка Березнівсього району 26 вересня 1978 року. У 1985 році пішов у школу, в рідному селі. Здобув середню освіті і вступив до Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ і отримав звання молодший лейтенант. Академію закінчив у 1998 році та був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ у Березнівський районний відділ міліції на посаду дільничного інспектора в селі Балашівка. Під час трудової діяльності отримав звання лейтенанта. З 2000 року продовжував працювати у відділі спецміліції при Рівненській АЕС в місті Кузнецовськ на посаді оперуповноваженого карного розшуку. В 2001 році був переведений в місто Рівне, де й одружився.

В 2005 році отримав звання капітана, після чого у 2009 році пішов на пенсію зі званням майора міліції за вислугу років.
До початку вторгнення росії Андрій проживав за кордоном. В перші дні повномасштабної війни повернувся до України аби захищати Батьківщину. У липні
2022 року Андрія мобілізували до лав ЗСУ Рівненським об’єднаним міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.… Читати далі