Віталій Бурич народився 23 лютого 1987 року в селі Білка що на Березнівщині. З 1993 по 2002 рік навчався у Білківській неповній середній школі. Продовжив навчання у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2004 році. У мирний час працював на будівельних роботах. Був опорою для матері,
допомагав по господарству.  
З жовтня 2023 року Віталій перебував у лавах Збройних Сил України. Брав безпосередню участь у боях з московськими окупантами на Куп’янському
напрямку. Захисник перебував вдома на реабілітації після поранення, отриманого на передовій. Життя Віталія раптово обірвалося внаслідок різкого
ускладнення здоров’я.
28 жовтня 2024 року Віталій помер. Заупокійна служба за Захисником відбулася у Свято-Дмитрівському храмі села Білка.
У полеглого Захисника залишилися мати – Ніна Іванівна, брат Олександр та сестра Наталія.

… Читати далі

Андрій народився 26 березня 1988 року в селі Зірне Березнівської терторіальної громади. В молодших класах навчався в Зірненській загальноосвітній школі, а згодом у Березнівському агротехнічному ліцеї-інтернаті. У 2006 році здобув професію столяр будівельник, верстатник деревообробних верстатів, паркетник в Костопільському будівельно-технологічному технікумі Національного університету водного господарства та природокористування. В цивільному житті працював на сезонних роботах. Любив риболовлю, футбол.

09 вересня 2024 року солдат Андрій Малишко був призваний на військову службу по мобілізації. Пройшовши з 23 вересня по 25 жовтня 2024 року курс базової загальновійськової підготовки у Франції, став стрільцем механізованого батальйону.

02 грудня 2024 року воїн загинув на Луганщині від смертельних поранень.

06 грудня 2024 року в Березнівській громаді з шаною зустріли військовий  кортеж з тілом Андрія Малишка. У Свято-Пантелеймонівському храмі УПЦ відбулася заупокійна служба.

Поховали Андрія зі всіма військовими почестями на кладовищі в селі Зірне. 

Публікації про Малишка А.

“Відданий син України, щирий патріот – саме таким був Андрій Малишко, якого Березнівська громада сьогодні провела в останню земну дорогу. У пам’яті всіх, хто знав Андрія, він залишиться вірним Захисником.

Прокопчук Борис Георгійович народився 14 серпня 1974 року у селі Яблунне Березнівського району. Мати Валентина Олексіївна в 1984 році з трьома малолітніми дітьми виїхала в село Щербані Вознесенського району Миколаївської області, де минули дитячі роки та юність Бориса. Хлопець зростав розумним, допитливим, веселим та працьовитим.

З 1981 року Борис навчався три роки в місцевій Яблунівській восьмирічній школі, з 1984 року по 1991 рік – в Щербанській середній школі та в 1991 році закінчив Щербанівську автошколу.

З 1992 по 1997 рік працював в місцевій агрофірмі «Щербані».

Борис часто приїздив в рідне село Яблунне, де познайомився з своєю дружиною Марією і в 2001 році одружився. Придбали будинок в селі Яблунне. В шлюбі народилося дві доньки. Борис працював на сезонних роботах будівельником, вмів майстерно виконати різні ремонтно-будівельні роботи. Багато часу проводив з книжками, бо дуже любив читати. Ходив в ліс на “тихе полювання”. Був хорошим батьком, сином, братом, другом.

Борис Георгійович став на захист України 26 лютого 2022 року.

Служив старшим стрільцем -оператором механізованої роти.… Читати далі

Лаврентьєв Богдан Романович народився 19 березня 2001 року у селі Зірне Березнівської територіальної громади.

З 2007 по 2015  рік навчався у Зірненській  загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Навчався у Рівненському технічному фаховому коледжі, де здобув спеціальність «Галузеве машинобудування», а після закінчення вступив до Європейського університету.

З 2022 по 2023  роки працював переважно на сезонних роботах.

З березня 2023 року до липня 2024 року капрал поліції Лаврентьєв Богдан Романович проходив службу на посаді поліцейського взводу №2 роти №4 штурмового батальйону №1  Луганськ-1   імені Героя України Сергія Губанова полку української поліції  особливого призначення  №3 окремої штурмової бригади  «Лють».

12 липня 2023 року  був відряджений  до Донецької та Луганської областей для виконання бойових завдань.

12 вересня 2023 року, в ході бойових дій в районі населеного пункту  Курдюмівка Бахмутськго району  Донецької області під час артилерійського мінометного обстрілу  від розриву снаряду  Богдан отримав вибухову травму  та поранення лівого плеча.

19 квітня 2024 року нагороджений медаллю «Ветеран війни» та присвоєно статус «Учасник бойових дій».

Після поранення Богдан почав влаштовувати своє цивільне життя, але ……

15 грудня 2024 року загинув у страшній  автокатастрофі на Львівщині.… Читати далі

Народився Анатолій Миколайович СЕМЕНЮК 15 березня 1974 року в с. Городище Березнівського (нині Рівненського) району Рівненської області.
У 1980 році Анатолій навчався у Городищенській загальноосвітній  І-ІІІ ступенів школи Березнівської районної ради Рівненської області, закінчив 9 класів в 1989 році та отримав атестат про неповну загальну середню освіту. Після 9 класу Анатолій вступив до Березнівського лісотехнічного коледжу, в якому навчався за спеціальністю “Лісове господарство” У 1993 році закінчив навчання з відзнакою.   Любив спорт. Паралельно з навчанням займався футболом в спорт-комплексі КОЛОС, грав в команді “СЛУЧ”. 

У 1993-1995 роках служив у Національній гвардії України «Охорона Президента» в м. Чугуїв Харківської області. У 1995 році Анатолій одружився та створив міцну сім’ю, в якій народилися дві прекрасні донечки Надія та Аліна . За життя працював на Фарфоровому заводі, також на Маслозаводі, і в магазині Будмакс та на сезонних роботах. Мав золоті руки, тому вдало міг виконувати різні роботи.

  28 грудня 2023 року Анатолій був призваний на військову службу першим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області та був відправлений на навчання до військової частини А4935. Проходив… Читати далі

Тарасюк Вадим Миколайович народився 13 липня 1978 року у селі Кургани що на Березнівщині. У 1993 році закінчив Курганську загальноосвітню школу та вступив до Березнівського лісового коледжу, навчання в якому закінчив в 1995 році за спеціальністю «Лісове господарство».
У серпні 2022 року сержант Вадим Тарасюк був мобілізований до Державної Прикордонної служби України. З березня по червень 2023 року був задіяний у здійсненні заходів із забезпечення оборони та відсічі збройної агресії російської федерації під Бахмутом. 
19 липня 2023  року інспектор прикордонної служби, кулеметник прикордонного загону Державної прикордонної служби України Вадим Тарасюк помер перебуваючи на військовій службі.
Вадим Миколайович самотужки виховав дві доньки, мав почесний статус дідуся. Рідні та односельчани запам’ятають його як щиросердечну людину, завжди готову прийти на допомогу. Смерть Вадима стала приголомшливим ударом для його мами та двох доньок, зятів, брата та всієї родини.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському храмі села Кургани.

… Читати далі

Зубчик Володимир народився 31 жовтня 1970 року у селі Прислуч Березнівської громади. Із 1978 до 1988 року навчався у Прислуцькій середнійм школі. Він був трудолюбивим, добрим господарем.
Військову службу у Збройних Силах України Захисник проходив з 04 квітня 2022 року.
Старший навідник реактивної артилерійської батареї загинув 29 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника неподалік населеного пункту Калинове Куп’янського району Харківської області.
Заупокійна служба відбулася у Церкві Різдва Пресвятої Богородиці села Прислуч.
У захисника залишилися мама, дружина, троє дочок, неповнолітній син
Поховали Зубчика Володимира Петровича на місцевому сільському кладовищі зі всіма військовими почестями.

… Читати далі

Семенович Сергій народився 3 квітня 1975 року в селі Хотин. У 1982 році пішов до 1-ого класу Хотинської неповної середньої школи. Навчання завершив 1992 року у Прислуцькій загальноосвітній школі.
Із 12 березня 2015 року до 30 квітня 2016 року брав участь в АТО на Донбасі. Із лютого 2022 року Сергій Семенович, став на захист держави.

25 червня 2023 року під час виконання бойового завдання із територіальної цілісності України в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області сержант, кулеметник 1- го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого (в/ч А1008) Семенович Сергій загинув . Йому назавжди 48 років.
Похований у місті Березне.

Згідно Указу Президента України від 20 вересня 2024 року № 641, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно):

… Читати далі

Народився Лафета Олександр 13 квітня 1973 року у селі Прислуч Березнівського району у багатодітній родині. З 1980 року по 1988 рік навчався в Прислуцькій середній школі, після закінчення якої навчався у Корецькій автошколі, де здобув фах водія транспортних засобів. З 1991 по 1993 рік проходив військову строкову службу. В свій час працював трактористом в місцевому колгоспі «Случ» та на сезонних роботах.
51-річний воїн Лафета Олександр Михайлович був мобілізований до лав Збройних Сил України у листопаді 2023 року. 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону загинув на Донеччині. Бійця майже сім місяців вважали зниклим безвісти.

За допомогою ДНК-експертизи вдалося розпізнати тіло полеглого воїна.
У мирному житті Олександр разом з дружиною виховали двох доньок та сина. Він був працьовитим господарем, спокійним чоловіком, люблячим батьком та дідусем для трьох онуків.
У Захисника залишились дружина, дочки, син, та онуки.

… Читати далі

Народився Булка Валерій 28 січня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1975 року по 1985 рік навчався в Першотравневій середній школі. Здобувши середню освіту, продовжив навчання у СПТУ-11 міста Рівне, за спеціальністю електромонтер по ремонту електрообладнання, електрослюсар.

З 1986 по 1988 рік проходив військову строкову службу. З жовтня 1993 року працював робітником у Березнівському лісовому коледжі.

56-річний воїн Булка Валерій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України у травні 2024 року. У мирному житті Валерій разом з дружиною  виховали сина та доньку. Він був працьовитим господарем, спокійним, добрим чоловіком, відповідальним працівником, турботливим чоловіком та батьком.

19 січня 2025 року у бою за нашу Батьківщину солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону, загинув на Донеччині.
Чин поховання відбувся у місцевому Кирило-Мефодіївському храмі.

У Захисника залишились дружина Світлана Олександрівна, дочка Діана та син Дмитро.

Поховали Героя на кладовищі у селі Моквин зі всіма військовими почестями.

… Читати далі