Петрина Сергій Васильович “Тихий” (12.10.1976-05.12.2024)

Сергій Петрина народився 12 жовтня 1976 року в Рівному. Опанував фах токаря, але більшу частину свого життя присвятив захисту Батьківщини.

“Вперше Сергій добровольцем долучився до лав Збройних сил України у 2014 році. Мав позивний “Тихий”. Пройшов чимало гарячих точок, отримав контузію… Тож у 2019 році вимушений був залишити службу”, – розповідає дружина Героя Наталія.

Відкритий, щирий, справжній Сергій намагався передати таке ставлення до людей, країни та обов’язку дітям – синам 28 та 26 років, 7-річній донечці та 15-річному пасинку.

“Сергій був просто чудовим, чистий серцем та душею. Тож коли почалося повномасштабне вторгнення, знову опинився серед добровольців. Він виконував бойові завдання на території активних бойових дій із 2022 року, але здоров’я давало знати про себе… Перший інфаркт він переніс на ногах, ми про це дізналися лише у березні 2022 року. І ось знову серце дало про себе знати, воно просто не витримало навантаження “, – продовжує дружина.

На жаль, 48-річний старший лейтенант Сергій Петрина помер 5 грудня 2024 року.

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 грудня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Кондратюк Владислав Михайлович,«Тихий» (20.08.1999 -18.03.2022)

Владислав навчався у 13-й школі Рівного, закінчив рівненське училище,число 1, де здобув кваліфікацію дизайнера. Любив читати. Писав вірші та прозу, які друкувалися у місцевих виданнях. Деякі з власних творів перекладав англійською мовою та надсилав у закордонні видання. Мріяв видати збірку власних творів. Захоплювався боксом.

Весною 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Через півроку строкової служби підписав контракт. Війна застала Владислава на Миколаївщині.У цей час він був у госпіталі і дуже хвилювався.Тому просив, щоб його виписали. У цей час його підрозділ був у Миколаєві. Там він і загинув 18 березня після рекетного удару окупаційної армії.

Читати далі

Гвяздовський  Іван Володимирович (09.06.1988 – 29.06.2022 )

     Іван Гвяздовський  народився  9 червня 1988 року у селі Бронне  Березнівського району, Рівненської області. Зростав у простій селянській сім’ї.       У 1994 році  пішов у перший клас місцевої школи,  закінчив  9 класів у 2003 році. У школі він був  добрим, веселим  і відповідальним учнем. Після закінчення 9 класу  вступив  до Березнівського  агротехнічного ліцею-інтернату. У ліцеї  здобув  спеціальність водія категорії АВС.

      У 2006 році  Іван пішов на строкову службу  у зенітно- ракетні війська. Здобув   професію водія – електрика технічної батареї.  Повернувся після служби додому у 2007 році, згодом  Іван одружився  у нього народився  син Дмитро. На той час молода сім’я проживала  у селі Кам’янка  Житомирської області. Працював там, де знаходив роботу – малярем, шофером на пташиній фермі , комбайнером.

      Через  десять років сімейного  життя  Іван  розлучився  з дружиною і переїхав    жити у рідне село  Бронне. Працював  на будовах, їздив на заробітки. У 2020 році познайомився з жінкою Марією, вдруге одружився, у них народився син Костянтин. З того часу  Іван проживав у селі Великий  Мидськ.… Читати далі

Гузоватий Геннадій Володимирович (13.08.1991-17.04.2023)

Гузоватий Геннадій Володимирович народився 13 серпня 1991 року с. Дюксин. Навчався в Дюксинському ліцеї ім. Ніла Хасевича. Закінчивши 9 класів сільської школи, вступив до Костопільського будівельно-технологічного коледжу НУВГП. Геннадій жив з мамою, старшою сестрою та молодшим братом, який служить в ЗСУ. Родина рано втратила батька.
Геннадій любив природу, ліс. Саме тому пішов працювати в лісове господарство. Усі, хто знав Генадія Гузоватого, характеризують його, як працьовитого, совісного, справедливого та наполегливого чоловіка. Він ніколи не залишався осторонь чужого горя. Втім, і для себе ніколи не просив допомоги. Всього намагався досягти власними силами. Веселий та запальний. Він завжди був душею будь-якої компанії. Завжди знаходив спільну мову з людьми.
Геннадій мав золоті руки. Здавалося б, не було такої техніки, яку б він не зміг полагодити. Це було одне з його хобі. Одружився на свій день народження – 13 серпня 2013 року, після 6 років зустрічей. Подружжя жило щасливо, купили власне житло, про яке мріяли, в селі Підлужне, будували плани на майбутнє.
Геннадія призвали на військову службу 1 березня 2022 року.… Читати далі

Зварич Олег (15.09.1978-19.11.2024)

Олег Зварич народився 15 вересня 1978 року у селі Клекотів на Радивилівщині. Закінчив Рівненський державний гуманітарний університет, де опанував професію вчителя фізики та інформатики. В останні роки працював вантажником на ринку Дикого.

«Він ніколи не мав військового досвіду, навіть в армії не служив. Дуже миролюбивий, добрий, доброзичливий. Завжди відгукувався, якщо хтось просив про допомогу. Надзвичайно любив наших двох діток – особливо дбав про молодшу донечку, адже у неї певні вади мовлення, тож Олег був надійною опорою та підтримкою», – розповідає дружина Героя Оксана.

Олега мобілізували на початку жовтня 2024 року. Спершу пройшов навчання, а згодом вирушив на завдання.

«Ми розмовляли у понеділок, вони саме повинні були виїжджати. Олег обіцяв зателефонувати у вівторок, але жодного дзвінка не було… Лиш у четвер нам зателефонували з центру комплектування й повідомили, що Олега більше немає», – продовжує дружина.

46-річний солдат Олег Зварич загинув 19 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 25 листопада, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Черниш Іван Вікторович (09.07.1996-19.10.2024)

Черниш Іван Вікторович народився 09 липня 1996 року в селі Городище, що на Березнівщині. У 2011 році закінчив 9 класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Вчителі та учні згадують його як чуйного, товариського та працелюбного учня, який брав активну участь у всіх суспільних справах школи. Після закінчення школи навчався у Березнівському лісотехнічному коледжі НУВГП, де здобув кваліфікацію бухгалтера. Згодом продовжив навчання у Національному
університеті водного господарства та природокористування, який закінчив у 2016 році і отримав ступінь бакалавра за напрямом облік і аудит.
В лютому 2024 року Іван Черниш вирішив іти захищати Україну, незважаючи на протипоказання стосовно проходження військової служби. Іван приєднався добровольцем до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Він дуже пишався своєю бригадою, яка брала участь в боях на найгарячіших напрямках. На запитання мами: «Синку, навіщо тобі Донецьк, невже ти не боїшся там загинути?», він відповідав: «Мамо, як ти можеш таке говорити?! Я не боюся смерті».

Побратими згадують Івана як веселого хлопця, який постійно підіймав усім настрій. Незважаючи на свідомий вибір стати військовим та боронити землю від окупанта, шоденно ризикуючи своїм життям.… Читати далі

Киріша Олександр, позивний «Монах» (16.08.1977-26.09.2023)

Олександр Киріша  народився у селі Великий Мидськ (Костопільського району, Рівненської області ) 16 серпня 1977 року. Зростав у простій, селянській сім’ї. Був хорошою, слухняною дитиною, допомагав батькам по господарству.
    У 1984 році Олександр пішов у перший клас Великомидської загальносередньої школи. Після закінчення школи у 1994 році він навчався в Рівненське професійно – технічне училище №11, здобував професію на водія. У 1995 році був призваний на строкову службу, яку проходив  у м. Львові. Отримав звання молодший сержант.                       
    Після повернення  зі служби Олександр проживав у рідному селі. Він  був єдиною підтримкою і опорою для своїх стареньких батьків. Час від часу їздив на заробітки у Київ. Пізніше працював у селі на пилорамі, аж поки не був мобілізований до лав ЗСУ. (22 січня 2023 року)
Олександр Киріша був молодшим сержантом військової частини А4447.
     26 червня 2023 року під час проведення бойових дій у районі  н. п. Роботине  Запорізької області в результаті мінометного обстрілу Олександр Киріша (позивний Монах) отримав тяжкі поранення. Три місяці лікарі боролися за його життя, але 26 вересня 2023 року серце захисника перестало битися.… Читати далі

Курач  Іван  Іванович (21.02.1981-14.03.2022) 

Курач  Іван  Іванович   народився  21 лютого  1981 року у селі  Грицьки  Дубровицького району. Освіта вища – факультет  «Правознавство» університету розвитку людини « Україна», здобув кваліфікацію юриста.  Служив у Національній Гвардії України, потім звільнився і став підприємцем. Проте згодом повернувся на службу. Був майстром на всі руки та любив щось майструвати з дерева.

   Іван  Курач  проходив військову службу з червня 1999 року по грудень 2006 року, звання  штаб -сержант. Із перших днів війни пішов добровольцем у Нацгвардію. Сержант з матеріального забезпечення стрілецької роти  з охорони  та  оборони  об’єкту: № 9  15 -го окремого батальйону Національної гвардії України.

   Загинув  Курач  Іван  14 березня 2022 року під час виконання  службових  обов’язків у селі Антопіль  Рівненського району внаслідок  ракетного  удару по  будівлі  телевежі.

Іван  Курач  був одружений. У нього  залишились  дружина  Вікторія і троє дітей: Дарина, Іванна, Андрій.   

   Похований  Курач  Іван Іванович  16 березня 2022 року  на кладовищі  «Нове» у м. Костопіль.

  Посмертно нагороджений орденом « За мужність» ІІІ – ступеня.

Читати далі

Бережняк Максим Іванович (19.01.1989-11.09.2024)

Бережняк Максим Іванович народився 19 січня 1989 року у селі Світанок Корецького району. З 1995 року по 2004 рік навчався у місцевій Світанівській загальноосвітній школі І – ІІ ступенів. Після закінчення школи вступив до Соснівського професійно-технічного училища №8, де здобув професію штукатур, лицювальник-плиточник, маляр будівельний. З листопада 2007 року по листопад 2008 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України. У мирний час Максим працював на будівельних роботах.
 Бережняк Максим Іванович захищав Україну ще в 2014 році під час проведення АТО. Старший технік механізованого батальйону з перших днів повномасштабної війни – 26 лютого 2022 року став на захист Батьківщини. Максим Бережняк помер 11 вересня 2024 року у лікарні міста Дніпро від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Заупокійна служба відбулася у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Бережняка Максима Івановича поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.
У Максима залишилися мама, брати, дружина, малолітні донька та син.… Читати далі

Марк Андрій Олександрович (18.04.1980-28.2024)

Андрій Марк народився 18 квітня 1980 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей № 5, а потім ВПУ № 1, де здобув фах будівельника. Саме цій справі присвятив усе своє – працював на будівництві, займався ремонтами, вкладанням плитки.

“Андрій служив в армії, був зв’язківцем. У травні 2024 року його мобілізували. Як би його не питали, завжди казав, що все добре, жодних подробиць, ніяких деталей. Єдине, то дуже переживав за свого брата, адже в листопаді буде два роки, як він вважається зниклим безвісти…” – розповідає дружина захисника Наталія.

Люблячий чоловік та батько, Андрій завжди дбав про інших більше, ніж про себе. Роботящий, надзвичайно добрий приділяв час рідним і не хотів турбувати їх розповідями про себе.

На жаль, 22 жовтня 2024 року сержант Андрій Марк втратив свідомість у місці дислокації свого підрозділу на Харківщині. На жаль, врятувати його життя медикам не вдалося…

Читати далі