Рівненський район – Page 2 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Свиридюк Юрій Богданович (07.01.2006-08.02.2026)

Народився Юрій Богданович 7 січня 2006 року в селищі міського типу Соснове.

Його життя від самого дитинства було сповнене випробувань. Ще немовлям Юрій залишився без батьківської опіки. Та Господь подарував йому люблячу родину — Надію та Юрія Бойко, які стали для нього справжніми батьками, огорнули турботою й любов’ю, виховали щирим, добрим і світлим юнаком.

Юрій навчався у Мізоцькій спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті, а згодом здобув професію у Здолбунівському професійно-технічному училищі №2. Він мав прості й чисті мрії — працювати, жити, створити сім’ю, бути щасливим.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну разом із родиною виїхав до Сполучених Штатів Америки. Перед ним відкривалася можливість спокійного життя далеко від небезпеки.

У листопаді 2024 року Юрій добровільно вступив до лав Збройні Сили України, обравши шлях захисника.

Він проходив навчання, ніс службу у складі 95-та окрема десантно-штурмова бригада, виконував бойові завдання на півдні та сході України. Попри юний вік — був відповідальним, відданим, вірним присязі.

8 лютого 2026 року серце Юрія зупинилося.

Йому було лише 20…

Публікації про Свиридюка Ю.… Читати далі

Горпенюк Павло Вікторович (29.08.1984-26.02.2024)

Народився Павло Вікторович 29 серпня 1984 року. Навчався у Здолбунівській загальноосвітній школі №1. Закінчивши 10 класів, вступив до Здолбунівського залізничного училища, де здобув професію зварювальника.

Після закінчення училища, призваний на строкову службу, яку проходить спочатку у місті Радехів, згодом – у військовій частині МНС смт Оженіно. По поверненню зі служби – влаштовується працювати слюсарем на підприємтво «КВАНТ» . Пізніше, у КП «ЗДОЛБУНІВ КОМУНЕНЕРГІЯ» . Згодом опановує професію столяра та працює на приватному підприємстві «НОСТРАДАМУС».

В Здолбунівському військоматі йому відмовили. Тоді наш Герой їде до міста Рівне, де був зарахованим у батальйон добровольців Рівненської Територіальної Оборони. Згодом, у складі 104-ої бригади проходить навчання у місті Сарни, де знайомиться з військовими з міста Суми. Після цієї зустрічі пише рапорт на продовження служби в “примарних” військах.

Секретний батальйон виконував надзвичайно складні завдання на усіх гарячих напрямках – Харківщина, Чернігівщина, Сумщина, Дніпропетровщина , Покровське.

У липні 23 року пише новий рапорт на продовження служби у складі 1-го батальйону 3-оїї штурмової бригади, що входила до складу полку АЗОВ.

Кравчук Юрій Анатолійович (16.09.1982 – 01.07.2023)

Кравчук Юрій Анатолійович народився 16 вересня 1982 року в селі Здовбиця. Навчався у місцевій школі. Відразу, після закінчення 11 класів, був призваний на строкову службу у військову частину А1534 міста Рівне, в полк зв’язку. Після проходження служби навчався у Рівненському аграрному технікумі, де здобув освіту будівельника.

У 2004 році одружився з коханою Мариною та влаштовувався на роботу у приватну будівельну фірму.
У 2006 році став батьком синочка Артема.

З початком антитерористичної операції Росії проти України (2014 рік) Юрія призвали захищати кордони рідної землі від окупанта у Донецький аеропорт, Дебальцево. Захисник проявив себе з найкращої сторони, тож був нагороджений трьома медалями:

«Учасник бойових дій, ветеран війни»; «Учасник АТО»; «Медаль за участь в антитерористичній операції».

По поверненню додому Юра став татом ще для одного малюка. Родина взяла під опіку п’ятимісячного Миколку, якого полюбила всім серцем. Щоб підтримувати велику родину, Юра влаштувався працювати на підприємство «Укрцемремонт Плюс» слюсарем- наладчиком.

Після повномасштабного вторгнення Юрій одразу пішов до військомату. Це було його стійке рішення, яке не обговорювалось.… Читати далі

Зіньков Михайло Борисович (05.09.1984-24.07.2024)

ЗІНЬКОВ Михайло Борисович народився 05 вересня 1984 року у Сосновому. Із дитинства Михайло був добрим, щирим, відкритим до людей. Його всі знали як людину з великим серцем — завжди готову допомогти та підтримати.

Навчався у Соснівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, яку закінчив у 1999 році. Продовжив свій шлях у Соснівському професійно-технічному навчальному закладі №8, навчання у якому завершив у 2002 році, отримавши диплом електрогазозварника.

Михайло ЗІНЬКОВ був активним, любив спорт, брав участь у багатьох спортивних змаганнях — завжди із завзяттям, силою духу. Його поважали не лише за силу, а й за людяність.

ЗІНЬКОВ Михайло Борисович був призваний на військову службу по мобілізації 26.09.2023 року першим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області. Михайло проходив військове навчання у Англії та Польщі, готуючись до захисту своєї Батьківщини.

Тривалий час Михайло вважався зниклим безвісти…

Михайло ЗІНЬКОВ – командир бойової машини – командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, героїчно загинув 24 липня 2024 року під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану в районі Донецької області.… Читати далі

ЧУБОК Сергій Олександрович (25.04.1991 – 29.07.2023)

Чубок Сергій Олександрович народився 25 квітня 1991 року в селі Гільча. Навчався у місцевій школі, потому, у Рівненському професійно-технічному училищі №1, де здобув професію столяра.

Згодом, був призваний на строкову службу у військову частину міста Новоград-Волинський в інженерні війська. Після служби опанував професію будівельника та працював у місті Рівне на будівництві.

У 2012 році одружився, в молодого подружжя Сергія та Тетяни народився синочок Кирил.

У 2014 році з початком антитерористичної операції Росії проти України наш воїн був призваний захищати кордони рідної землі від окупанта. Півтора року боронив Донецький аеропорт, Дебальцеве, Лисичанськ, Маріуполь, Артемівськ, Краматорськ. За бойові заслуги нагороджений медаллю “За мужність та відвагу”.

По поверненню додому, Сергій став татом вдруге. У родині народилася донечка Варвара. Щоб підтримувати велику родину, Сергій багато працював. Сім’я переїхала в с. Йосипівка, де почала облаштовувати нове житло.

З початком повномасштабного вторгнення, Сергій одним з перших вступив до місцевої територіальної оборони. А 28 серпня 2022 року, отримавши повістку з військкомату призваний спочатку на навчання в м. Житомир, а згодом у складі 25-ої бригади направлений у м.… Читати далі

Очкуренко Олександр Володимирович (16.01.1997 – 15.06.2023)

Олександрові Очкуренку мешканець с. Лутище Охтирського району Сумської області. На Рівнеоблводоканалі працював понад три роки – начальником сектору з обслуговування геоінформаційної системи «Рівне» диспетчерської служби.

З січня 2023 року служив Україні у лавах Збройних Сил. Казав: “Хто, як не ми, повинні захищати свої сім’ї та країну”. Молодший лейтенант Олександр Очкуренко був командиром мінометного взводу мінометної батареї 1-го батальйону 36-ї бригади морської піхоти ВМС України. Героїчно загинув, виконуючи бойове завдання в селі Левадне Запорізької області. Похований у с. Лутище Охтирського району Сумської області.

Йому назавжди залишиться 26

Білявський Віктор Валерійович (22.07.1987-01.02.2026)

Віктор Білявський народився 22 липня 1987 року в селищі Городниця на Житомирщині. Закінчив місцеву школу, а згодом здобув фах столяра.

Після навчання працював у Рівному – на оптовій базі іграшок та меблевій фабриці. У червні 2024 року Віктора Білявського мобілізували до лав Збройних Сил України.

«Він був добрим, відповідальним чоловіком. Про нього дуже тепло відгукувалися побратими та командування, ставили у приклад іншим солдатам – Віктор з гідністю виконував військовий обов’язок. Його рідний брат теж захищав країну, з вересня минулого року вважається зниклим безвісти», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 38-річний солдат Віктор Білявський загинув 1 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

У Віктора залишилися дружина, донька, мама та сестра.

Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі

Корольчук Руслан Сергфйович (17.02.1999-02.11.2024)

Руслан Корольчук народився 17 лютого 1999 року у Рівному. Навчався у Рівненському природничо- математичному ліцеї “Елітар”, а після того – у Національному університеті водного господарства та природокористування. Проте у Руслана було постійне бажання стати військовим. Тому він спочатку пішов на строкову службу, після якої підписав контракт.

Від часу повномасштабного вторгнення наш захисник брав участь в бойових діях.

За словами батька Сергія, син завжди був максимально відповідальним та виконував всі поставлені перед ним завдання. Він не боявся труднощів і захищав Україну, яку так любив до останнього подиху.

На жаль, 25-річний солдат Руслан Корольчук загинув 2 листопада 2024 року на Донецькому напрямку.

Ляшецький Юрій Ігорович (19.02.1993-26.12.2024)

Юрій Ляшецький народився 19 лютого 1993 року в Рівному. Навчався у Рівненському ліцеї №12 та гімназії №24, а за тим здобув фах маляра у Рівненське професійно-технічне училище №1. Працював на будівництві, виконував ремонтні роботи. Юрій мав золоті руки – міг зробити в будинку усе від стелі до підлоги.

Та найбільше його цінували за доброту та характер. Єдиний син у батьків, був для них справжньою опорою. Завжди був готовий допомогти, підтримати та розрадити.

«Золота дитина, яку я любила більше за життя. І він так ставився до інших. Завжди був готовий відкласти всі свої потреби, аби лише допомогти іншим, все для того робив,» – розповідає мама Героя Галина.

А ще дуже любив дітей – мав дев’ятьох похресників, для яких відкривав своє золоте серце та щиру душу.

Юрія мобілізували до лав Збройних сил України у жовтні 2024 року. Пройшов навчання на Рівненщині та Львівщині, а затим вирушив на Покровський напрямок. Юрій розповідав рідним про побратимів – рівненських хлопців, а також про пекло війни, якого нікому не бажав би бачити.… Читати далі

Калужанок Валентин Григорович (01.03.1988-29.01.2026)

Валентин Григорович Калежнюк народився 1 березня 1988 року в місті Рівне. Після завершення навчання в Рівненській загальноосвітній школі №22 здобув фах учителя біології в Рівненському державному гуманітарному університеті.

Працював у різних сферах: на будівництві, у торгівлі, згодом – обвалювальником м’яса у супермаркеті «Арсен».

З 2022 року Валентин мешкав у селі Бочаниця, доглядав за хворою матір’ю Галиною та піклувався про двох дядьків з інвалідністю. Він активно допомагав по господарству та обробляв землю. Любив природу та риболовлю, цінував прості радощі життя.

Коли настав час служити, сказав мамі: «Я піду захищати Батьківщину, хто як не я». 5 вересня 2025 року Валентин був призваний за мобілізацією й служив стрільцем-помічником гранатометника у 2-му десантно-штурмовому батальйоні.

Валентин був добрим, чуйним і товариським, завжди готовим допомогти іншим.

Створити власну сім’ю він, на жаль, не встиг, хоча мріяв про це.

Воїн загинув 29 січня 2026 року на полі бою в Дніпропетровській області, захищаючи Україну. Йому було лише 37 років.