Булка Валерій Миколайович (28.01.1968-19.01.2025)


Народився Булка Валерій 28 січня 1968 року у селі Моквин Березнівського району. З 1975 року по 1985 рік навчався в Першотравневій середній школі. Здобувши середню освіту, продовжив навчання у СПТУ-11 міста Рівне, за спеціальністю електромонтер по ремонту електрообладнання, електрослюсар.

З 1986 по 1988 рік проходив військову строкову службу. З жовтня 1993 року працював робітником у Березнівському лісовому коледжі.

56-річний воїн Булка Валерій Миколайович був мобілізований до лав Збройних Сил України у травні 2024 року. У мирному житті Валерій разом з дружиною  виховали сина та доньку. Він був працьовитим господарем, спокійним, добрим чоловіком, відповідальним працівником, турботливим чоловіком та батьком.

19 січня 2025 року у бою за нашу Батьківщину солдат, стрілець-санітар механізованого батальйону, загинув на Донеччині.
Чин поховання відбувся у місцевому Кирило-Мефодіївському храмі.

У Захисника залишились дружина Світлана Олександрівна, дочка Діана та син Дмитро.

Поховали Героя на кладовищі у селі Моквин зі всіма військовими почестями.

… Читати далі

Рибачук Богдан Валентинович (10.06.1979-16.10.2024)

Богдан народився 10 червня 1979 року у селі Прислучі що на Березніщині. В 1996 році, здобувши повну загальну середню освіту в Прислуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, продовжив навчання в Березнівському лісовому коледжі, який закінчив 19 лютого 1999 року за спеціальністю «Лісове господарство». Після закінчення навчання працював на сезонних роботах та в місцевому товаристві з обмеженою відповідальністю «МВ-ФОРЕСТ».
Був добрий, спокійний, чуйний, любив багато читати та грав на гітарі. У вільний час пробував писати вірші. Ніколи не відмовляв в допомозі іншим.
21 березня 2024 року солдат Богдан Рибачук був призваний на військову службу по мобілізації, став стрільцем-помічником гранатометника механізованого батальйону.
Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, Герой загинув 16 листопада 2024 року під час мінометного обстрілу в Харківській області.
На площі Незалежності в місті Березне відбулося громадське прощання з Героєм.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Різдво-Богородичному храмі села Прислуч.

Поховали Богдана Рибачука на сільському кладовищі в селі Прислуч

… Читати далі

Базилюк Микола Віталійович (22.06.1976-19.01.2025)

Базилюк Микола Віталійович народився 22 червня 1976 року у селі Новорічиця колишнього Зарічненського району Рівненської області. У 1993 році закінчив Новорічицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу.
Так склалася доля, що зустрівши свою кохану дружину Ірину, домівкою для нього стало село Моквин. З 1998 по 2002 рік працював на місцевій паперовій фабриці, згодом на сезонних роботах. Займався будівництвом власного житлового будинку в селі Моквин.
Миколу мобілізували до лав ЗСУ у серпні 2023 року. Війна підірвала здоров’я Миколи Базилюка. .19 січня 2025 року старший сержант запасної роти Базилюк Микола Віталійович, перебуваючи на військовій службі, помер у Харківській області.
Запам’ятали Миколу як надзвичайно доброго, працьовитого чоловіка, який любив понад усе своїх дочок та сина. У мирному житті захоплювався збиранням лісових дарів – ягід та грибів.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Михайлівського храмі села Моквин.
У Захисника залишилися мама Ніна Іванівна, дружина Ірина Миколаївна, дочки Сніжана, Карина та Рената, син Владислав, брати Сергій та Віктор, сестра Олена.

Поховали Миколу Віталійовича на кладовищі в селі Моквин.… Читати далі

Скоцький   Олександр   Миронович (25.08.1974 – 07.10.2022)

Олександр  Миронович  Скоцький народився 25 серпня 1974 року. Дитинство пройшло в c. Космачів.  Закінчив  9 класів  Великолюбаської  загальноосвітньої школи. Потім навчався  у Квасилівському  професійно-технічному училищі, здобув професію електрика. Пройшов строкову службу в ЗСУ.

   В мирний час працював електриком на підприємствах  Домобудівного  комбінату, інкубаторній  фабриці  м. Костополя, та на будівництві у м. Рівному. Останнім часом  працював за кордоном.  

   Коли розпочалося  повномаштабне вторгнення росії в Україну, Олександр Скоцький  пішов на війну  добровольцем. Був призваний на військову службу  24 березня 2022 року в м. Мукачево. Проходив службу в 128 гірсько – штурмовій роті військової частини А1778,  на посаді стрілець – санітар.

   А 17 травня 2022 року Олександр був відправлений у зону бойових дій Донецької  області.  Мужньо захищав  рубежі  нашої країни від російських окупантів  на  Луганському та Херсонському напрямках, віддав життя за волю України!

 Загинув Олександр Миронович  7 жовтня 2022 року на Херсонщині у н.п. Нова Кам’янка Нововоронцовського району. Олександр  з 7 жовтня 2022 року  вважався безвісти зниклим.   

  Поховали Олександра  Скоцького  2 лютого 2023 року на сільському  кладовищі  с.… Читати далі

Мосійчук Ігор Віталійович (16.07.1987 -10.11.2023)

Народився 16.07.1987 року – загинув 10.11.2023 року Мосійчук Ігор Віталійович народився 16 липня 1987 року у Костополі. У 2002 роц ізакінчив Костопільську ЗОШ №2 та був випускником Костопільського професійного технічного училища. У 2005 році закінчив загальноосвітню школу – комплекс №6 I-III ступенів.

Працював на підприємстві, що займається виготовленням надгробних пам’ятників. Мав багато друзів, яких підтримував та яким в усьому допомагав.
10 червня цього року Ігор приєднався до лав ЗСУ (106-й механізований батальйон). Ігор Віталійович Мосійчук загинув 10 листопада 2023 року. Під час
виконання бойового завдання біля села Діброва на Луганщині він дістав поранення несумісні з життям. Вшанувати оборонця у Костополі прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники влади та жителі громади.

Поховали захисника на «Новому» кладовищі поруч з іншими воїнами небесного легіону.
Вдома на Ігоря чекали матір та дві доньки.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України №611/2024 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня”МОСІЙЧУКА Ігоря Віталійовича (посмертно)

Публікації про Мосійчука І.

«Ігор дуже любив дітей.

… Читати далі

Полунець Віктор Борисович (05.09.1981-08.01.2025)

Віктор Полунець народився 5 вересня 1981 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №2 та здобув фах машиніста у професійно-технічному училищі. У 1999 році проходив строкову службу у Збройних силах України, де був десантником.

Працював в охороні речового ринку, а потім пройшов навчання на столяра деревообробних верстатів. Працював за фахом, на будівництві. А в жовтні 2024 року Віктора мобілізували.

«Ми постійно були на зв’язку, телефонував кожні два дні, розповідав, як у нього справи. Віктор пройшов навчання на полігоні, потім у Великій Британії. Готувався ретельно, навіть схуд майже вполовину. Ніс службу в Слов’янську, потім на Сумщині, а 6 січня 2025 року сказав, що будуть переводити їх у Курську область…» – розповідає мама Героя Євгенія.

На жаль, 43-річний солдат Віктор Полунець загинув 8 січня 2025 року внаслідок артилерійського обстрілу в Курській області…

Чесний, справедливий, щирий, люблячий, завжди готовий допомогти – саме таким пам’ятатимуть Віктора рідні та друзі. Вони досі не можуть повірити, що його вже немає…

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

… Читати далі

Пономаренко Андрій Вікторович(30.11.1978-09.01.2025)

Андрій Пономаренко народився 30 листопада 1978 року у місті Рівне. Закінчив школу №8 і Рівненську Державну Художню школу за спеціальністю художник-ліпник. В 1996-1998 роках проходив строкову службу в Збройних силах України.

Надалі навчався в Академії IT STEP, де залишився викладати за напрямком – Комп’ютерна графіка та дизайн. Андрій надавав академічні знання з малюнку та історії мистецтв. Наш Герой – талановитий художник і викладач за покликом душі. Він залишив по собі величезний доробок в галузі моделювання в 3D Maya, випустивши десятки талановитих студентів.

Від початку повномасштабного вторгнення Андрій вступив до лав Рівненського ДФТГ. Через півтора року був мобілізований до Збройних Сил України, служив розвідником. Боронив державу на Харківському напрямку, де і загинув внаслідок ворожого обстрілу 9 січня 2025 року.

В Андрія Пономаренка залишилися дружина та мати. Людина сильної волі, надзвичайно легкої та веселої вдачі, чудовий викладач, друг, – таким у серцях рідних людей назавжди залишиться наш Герой.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

… Читати далі

Мандзюк Віктор Володимирович (25.10.1982-19.12.2024)

Віктор Мандзюк народився 25 жовтня 1982 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №13, а за тим опанував професію слюсара. Працював на будівництві.

Віктор мав за плечима досвід строкової служби в армії, яку проходив у військах зв’язку.

«Він багато хворів останнім часом, мав операції, проходив реабілітацію, але ні дня не ховався від ТЦК. Постійно поновлював дані, завжди був на зв’язку. А в жовтні 2024 сина мобілізували. Служив на Донеччині, але мені нічого не розповідав, навіть не казав, де служить, це вже потім дізналася,» – каже пані Леся.

На жаль, 42-річний солдат Віктор Мандзюк загинув 19 грудня 2024 року в ході ведення бойових дій на Бахмутському напрямку.

Поховали захисника на Алеї Героїв кладовища «Нове”

… Читати далі

Гельнер Юрій Геннадійович (04.10.1973-15.01.2025)


Юрій Гельнер народився 4 жовтня 1973 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №11, а за тим опанував фах кіномеханіка. Пройшов строкову службу в армії, ростив сина, віддавався роботі на будівництві.

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, Юрій задумувався над тим, щоб відразу піти служити. Ніколи не ховався, чекав, коли його викличуть. А минулого року не витримав та пішов добровольцем… Це було його рішення, яке прийняв свідомо, просто поставив перед фактом і то, лише тоді, як вже був на полігоні…» – розповідає дружина Героя Ірина.

Потайний, спокійний Юрій намагався все тримати в собі, не хотів когось бентежити своїми проблемами. Відповідальний, завжди виконував поставлені задачі та вказівки…

«Ми часто розмовляли, але Юра не хотів навіть говорити де саме служить. Заледве вдалося випитати, що він на Покровському напрямку. Йому сказав командир, що не можна розповідати, от Юра і не розповідав…» – продовжує дружина.

На жаль, 51-річний старший сержант Юрій Гельнер загинув 15 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на позиціях на Покровському напрямку…

Прощання з Героєм відбулося у суботу, 18 січня, о 12.00 у залі для прощань, що у Будинку громадянських панахид кладовища «Нове» (вул.… Читати далі

Генов Геннадій Георгійович (19.02.1984-14.07.2023)

Геннадій Георгійович Генов народився 19 лютого 1984 року у селі Підлужне. Проживав з мамою, дідусем і старшим братом. У 1990 році пішов у перший клас Великолюбаської загальноосвітньої школи I-III ступенів. У школі навчався добре. Брав активну участь у шкільних заходах. Був справедливий, завжди допомагав друзям.
У 2001 році Геннадій закінчив школу. Відразу поїхав до Києва, працював на будівництві. Коли приїздив додому допомагав мамі по господарству, підтримував її матеріально, добудовував батьківську хату.  
У 2003 році познайомився з дівчиною Оксаною, згодом одружився. Жив у місті Костопіль та працював на будівництві. У 2009 році народилася донька Єва, а у 2017 році народився синочок Марк.
На початку повномаштабного вторгнення росії в Україну, Геннадій не роздумуючи пішов до військкомату. 21 березня 2022 року був призваний на службу у 5ОШБр, в/ч А 4010 м. Київ. Пішов на війну сміливо та виконував завдання у найгарячіших точках з самого початку. Разом з рідним братом Сергієм боронили землю від окупанта.
19 грудня 2023 року у Геннадія загинув старший брат Сергій.… Читати далі

  1. Сторінки:
  3. 1
  4. 2
  5. 3
  6. 4
  7. 5
  8. 6
  9. 7
  10. ...
  11. 38