Рівненський район – Сторінка 2 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Денищич Руслан (16.03.1983-14.10.2024)

Руслан Денищич народився 16 березня 1983 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №19, а за тим опанував фах електрогазозварника. В останні роки працював операторам у деревообробному цеху. Разом із дружиною Інною ростили 9-річного сина.

«Руслан був дуже працьовитим, напевне не було й дня, аби не знайшов собі заняття. Батьки розповідали, що таким він був змалечку. А ще дуже добрим та життєрадісним. Він любив брата й сестру, батьків, людей – завжди прагнув допомогти, ніколи не відмовляв. Та напевне найбільше Руслан любив сина, проводити з ним час, а він відповідав взаємністю», – розповідає дружина Героя Інна.

На початку червня 2024 року Руслана мобілізували. Він намагався не тривожити рідних подробицями служби, тримав усе в собі.

«Лише коли вони пішли в Курську область, трошки більше почав говорити. Казав, що треба боротися, що немає іншого виходу, тільки боротися, аби повернутися додому і ростити сина», – каже Інна.

Та на жаль, повернутися 41-річному Руслану Денищичу судилося на щиті…Старший солдат, командир десантно-штурмового взводу загинув 14 жовтня 2024 року , виконуючи бойове завдання у Курській області…

Прощання із Героєм відбулося 29 жовтня, о 9.30 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Глова Руслан Степанович (22.08.1973-19.10.2024)

Руслан Глова народився 22 серпня 1973 року у селі Грабів неподалік від Рівного. Навчався у Клеванській школі №1, потім – у Зорянській школі. Після 10 класу вступив у Клеванський професійний ліцей, де здобув фах водія. Працював на м’ясокомбінаті в Зорі, а потім – у ТОВ «КРОНОСПАН РІВНЕ». .

Про страшні будні війни Руслан старався єдиній рідній людині не розповідати. Лише зрідка зізнавався, що довелося пройти крізь пекло…

«Він був бойовим медиком, завжди стояв за побратимів. Наголошував, що вони стали рідними, тож ділилися один з одним навіть шматком хліба. Руслан ніколи не відмовляв у допомозі, дбав за бойових друзів, підтримував. Розповів лише один випадок, коли вибухом товариша відкинуло на кілька сотень метрів вперед, хлопці вагалися, бо це було дуже небезпечно. Але Руслан все ж зумів забрати тіло побратима, аби повернути його рідним,» – продовжує сестра.

За час служби Руслан Глова був двічі поранений, проходив реабілітацію, тож хоч не на довго приїздив додому.

«На початку жовтня, коли брат вже збирався повертатися в частину з лікарняного після поранення, наче відчув недобре.… Читати далі

Калина Віталій Вікторович (10.09.1988-16.08.2024)

Віталій Вікторович Калина народився у Рівному 10 вересня 1988 року. Після закінчення школи здобув професію столяра в одному з училищ міста Рівне.

Захисник народився та виріс у багатодітній сім’ї, де мав братів, один з яких наразі в рядах ЗСУ, та сестер. Віталій був мобілізований на початку цього року і долучився до лав ЗСУ, був старшим вогнеметником.

Коли телефонував додому, Віталій завжди посміхався, казав, що все буде добре.

– Він вже збирався у відпустку. Казав, що приїде на своє день народження, – розповідає мама Віталія. – Дуже хотів побачити всіх нас. 8 серпня пішов на бойове завдання і після цього зв’язок з ним було втрачено. На жаль, життя Віталія обірвалося. Про смерть Героя сповістив командир.

Рідні кажуть, що не вірили, чекали, шукали його побратимів, але, на жаль, мамі прийшло сповіщення про смерть Віталія. Всі близькі пишаються, що у них такий сміливий, відважний, справедливий син, брат та дядько. Рідні люблять та сумують за ним, він назавжди лишився в серцях близьких.

Мужній старший вогнеметник Віталій Калина загинув 16 серпня 2024 року, виконуючи бойові завдання на Донеччині.… Читати далі

Логащук Роман Іванович (27.11.1995-11.11.2023)

Логащук Роман Іванович народився 27 листопада 1995 року і постійно проживав у селі Лінчин колишнього Березнівського району Рівненської області.
Роман з 2002 по 2011 рік навчався в Лінчинській ЗОШ І-ІІ ступенів, а з 2011 по 2013 рік – у Березнівській ЗОШ №2. Юні роки Романа минули у поліському селі Лінчин.
Мріяв, що повернеться з війни, та буде жити у мирній країні разом зі своєю сім’єю, адже за три місяці до загибелі Роман одружився і очікував народження дитини, але не встиг насолодитися сімейним життям, не судилося безжальна війна забрала коханого чоловіка, який уже ніколи не візьме на руки свою ще ненароджену дитину.
Герой мав багато друзів, адже до кожного знаходив підхід, кожного міг розвеселити та підняти настрій. Захоплювався риболовлею, полюванням, футболом.
У грудні 2022 року став на захист України від рашистських загарбників.

Старший стрілець аеромобільного батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової
бригади загинув 11 листопада року під час ведення бойових дій в районі села Кліщіївка Бахмутського району, Донецької області.
Заупокійна служба за загиблим Романом відбулася у Свято-Введенському храмі села Лінчин.… Читати далі

Кірушок Михайло Вікторович (17.11.1986-21.08.2023)

Кірушок Михайло Вікторович народився 17 листопада 1986 року. До садочка пішов, коли виповнилося рік і вісім місяців , рано почав ходити, був дуже непосидючий. У 1993 році навчався в ЗОШ I-III ступенів № 5, був кмітливий та хдібний , але вчився не охоче..Закінчивши 9 класів, відразу пішов працювати. Михайло захоплювався технікою, тому й пішов ремонтував машини. Потім їздив на заробітки.

В армії не служив, за станом здоров’я по зоруне, пройшов медкомісію. З початком повномаштабного вторгнення росії в Україну, почав ходити до військкомату. 17 лютого 2023 року Михайла Кірушка мобілізували. Він проходив службу на посаді стрільця-санітара військової частини А4056.

Служив в Угледарі, потім с. Богоявленка Донецької області, смт. Борова Харківської області.

21 серпня 2023 року Кірушок Михайло загинув під час бойових дій в районі н.п. Новоєгорівка, Сватівського району Луганської області.

Похований на кладовищі « Нове», поряд з іншими Воїнами Небесного Легіону.

Яковишин Олександр Олександрович (23.01.1984-21.12.2023)

Олександр Яковишин народився 23 січня 1984 року у місті Березне. Здобував базову середню освіту з 1990 по 1995 рік у Березнівській середній школі № 1 та з 1995 по 2001 рік в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї. Вчителі ліцею запам’ятали його як здібного та розумного учня. З юнацьких років Сашко захоплювався спортом. Очолював футбольну команду ліцею, був гравцем
Березнівського футбольного клубу «Случ».
У 2001 році Олександр вступив до Березнівського лісового коледжу, навчання в якому закінчив в 2003 році за спеціальністю Бухгалтерський облік».
Потім Олександр навчався на факультеті менеджменту організацій у Міжнародному інституті управління міносвіти і науки України. Олександр Яковишин, солдат, кулеметник відділення снайперів, загинув 21 грудня 2023 року за Україну в Луганській області. Захисник вступив до лав Збройних Сил України 27 липня 2023 року.

Олександра Олександровича поховали на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» поруч з загиблими захисниками України. В країнського воїна залишилися мама Людмила Іванівна, батько Олександр Вікторович, син Марк, брат Артур.

Ціпан Роман Юрійович (16.05.1994-28.12.2023)

Народився Роман 16 травня 1994 року у місті Березне. Здобував базову середню освіту з 2001 року до 10 класу у Березнівській гімназії імені Миколи Буховича та з 2009 по 2011 рік в Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю.
З 2011 по 2015 рік навчався в Березнівському Західноукраїнському коледжі «Полісся», який закінчив за спеціальністю «Фізичне виховання» та здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури. По завершенню навчання з 2015 по 2017 рік проходив строкову військову службу у Збройних Силах України.
У спортивному житті Роман наполегливою працею досяг рівня майстра спорту України з важкої атлетики та входив до складу збірної команди Рівненської області на чемпіонаті України з важкої атлетики. З честю продовжив спортивні традиції своєї сім’ї, адже покійний батько Ціпан Юрій Володимирович був майстром спорту з важкої атлетики, а старший брат Вадим є майстром спорту України міжнародного класу з веслування на байдарках та каное.
Юні роки Романа минули у рідному місті Березне. Всі згадують його як привітного, доброго, жвавого та позитивного юнака завжди готового прийти на допомогу.… Читати далі

Гаврилюк Олег Васильович (15.03.1990-21.05.2023)

Гаврилюк Олег Васильович народився 15 березня 1990 року у с.Городище Березнівського району. У 2007році закінчив Городищенську ЗОШ та здобув середню освіту. Олег був учасником спортивних змагань з легкої атлетики. Неодноразово захищав честь школи на районних та обласних змаганнях. Після закінчення школи навчався у Рівненському технічному коледжі та здобув спеціальність електрогазозварник. У 2009 році проходив строкову військову службу у Збройних Силах України. Після проходження строкової військової служби у 2011 році Олег одружився. Зі слів дружини «Олег був завжди коханим чоловіком, люблячим та турботливим татом, найкращим братом і сином для своїх батьків».
Олег працював в правоохоронних органах З листопада 2022 року мужньо боронив рідну Україну від російських загарбників у лавах 2 механізованого батальйону військової частини А0998.
Загинув захисник 21 травня 2023 року під час бойових дій біля населеного пункту Торецьк Донецької області.
Поховали Олега на місцевому сільському кладовищі в урочищі «Вороновка» зі всіма військовими почестями.

Нікітін Сергій Валерійович (16.10.1974-07.10.2024)

Сергій Нікітін народився 16 жовтня 1974 року в Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №15, а за тим – Українську державну академію водного господарства за спеціальністю «Механізація гідромеліоративних робіт», потім – Київський інститут інтелектуальної власності і права. Працював експертом у компанії «Експерт-Рівне», «Автогума-Сервіс» та товаристві «Камаз-Транс-Сервіс».

«У 2015 році Сергія мобілізували до служби в зоні проведення антитерористичної операції. Служив рік командиром інженерної роти, звільнився у 2016 році. А вже на початку березня 2022 року добровольцем повернувся до лав Збройних сил України, знову ж в інженерну роту. Отримав звання капітана. Він дуже беріг солдат, був для них, насправді, наче батько, піклувався про них, і вони Сергія дуже поважали», – розповідає батько захисника Валерій.

За роки служби Сергій удостоєний багатьох нагород: відзнака Президента за участь в Антитерористичній операції, відзнака Президента «За оборону України», нагрудний знак «Хрест «Військова честь», який йому вручав Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.

Сергій був чесним та щирим. Його за це цінували солдати та працівники.

Наш захисник любив своїх батьків та двох вже дорослих донечок, мав плани на життя після закінчення війни.… Читати далі

Трофимчук Андрій Олександрович (13.12.1981-15.07.2023)

Трофимчук Андрій Олександрович народився 13 грудня 1981 року в місті Костопіль. У 1983 році відвідував дошкільний навчальний заклад №4» Берізка».
У 1997 році закінчив загальноосвітню школу № 1 ім. Т. Г. Шевченка. 1 вересня 1997 року вступив до філії ВПУ-1 у місті Костопіль.
22 червня 1999 року закінчив повний курс названого закладу за професією «Маляр (будівельний)- штукатур».
28 квітня 2000 року призваний на строкову службу. із травня по червень 2000 року був стрільцем в/ч 3008 м. Вінниця. З червня 2000 року по травень 2001 року – стрілець в ОФВВМВС. З травня по жовтень 2001 року – командир відділення в ОФВВМВС. Після служби працював на різних підприємствах.
Вправно вмів будувати будинки, альтанки та інші вироби з круглого дерева.У 2014 році пішов добровольцем захищати Україну. Ніс службу в З ОСР ДУКПС.

2 грудня 2022 року призваний другим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області. Проходив навчання у Польщі, далі виконував бойові завдання в Донецькій області. Старший сержант, командир відділення морської піхоти – командир машини взводу морської роти в/ч А 4548.… Читати далі