Революція гідності. Війна. Рівненщина

Юрій Ляшецький народився 19 лютого 1993 року в Рівному. Навчався у Рівненському ліцеї №12 та гімназії №24, а за тим здобув фах маляра у Рівненське професійно-технічне училище №1. Працював на будівництві, виконував ремонтні роботи. Юрій мав золоті руки – міг зробити в будинку усе від стелі до підлоги.

Та найбільше його цінували за доброту та характер. Єдиний син у батьків, був для них справжньою опорою. Завжди був готовий допомогти, підтримати та розрадити.

«Золота дитина, яку я любила більше за життя. І він так ставився до інших. Завжди був готовий відкласти всі свої потреби, аби лише допомогти іншим, все для того робив,» – розповідає мама Героя Галина.

А ще дуже любив дітей – мав дев’ятьох похресників, для яких відкривав своє золоте серце та щиру душу.

Юрія мобілізували до лав Збройних сил України у жовтні 2024 року. Пройшов навчання на Рівненщині та Львівщині, а затим вирушив на Покровський напрямок. Юрій розповідав рідним про побратимів – рівненських хлопців, а також про пекло війни, якого нікому не бажав би бачити.… Читати далі

… Читати далі

Олександр Кравчук народився 17 червня 1994 року в Березному. Після навчання у школі здобув фах учителя фізичного виховання молодших класів у місцевому лісотехнічному коледжі.

У 2015 році Олександр Кравчук добровольцем пішов захищати Батьківщину в зоні антитерористичної операції, служив у Національній гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він без вагань знову став до лав захисників, приєднавшись до Збройних Сил України.

«Олександр був чуйним та відповідальним, хорошим сім’янином. Він казав: “Я йду захищати свою родину, щоб ворог не прийшов сюди”. Сім’я для нього була на першому місці – він робив усе, щоб ми були щасливі, оберігав дітей і мене. Чоловік ніколи не сидів удома – обожнював подорожувати, їздити на риболовлю, постійно перебував у русі, був відмінним водієм. Мав великі плани на майбутнє», – розповіла дружина Захисника.

На жаль, 31-річний молодший сержант Олександр Кравчук загинув на Донеччині 16 січня 2026 року.

В Олександра залишилися дружина, троє дітей та батьки. 

Поховали  військовослужбовця  на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

… Читати далі

Якимчук Андрій Юрійович народився у Костополі 26 червня 1988 року. Навчався в школі №4. Після закінчення навчання працював на будівництві бригадиром. Андрій з перших днів повномасштабного вторгнення не вагаючись став на захист рідної держави. Він виборював українські кордони в зоні АТО і без вагань став на захист країни під час повномасштабного вторгнення ворога.
26 лютого 2022-го доєднався до лав ЗСУ. Служив командиром бойової машини, командиром механізованої роти. За період служби він побував у
багатьох гарячих точках, де виявив мужність і сміливість.
За день до загибелі дружина востаннє чула голос Андрія. Перед тим як він разом із побратимами вирушив у бій в Курдюмівку.
Молодший сержант Якимчук Андрій Юрійович отримав поранення несумісні з життям. Він загинув 20 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.
У Героя залишилася дружина Марія та син Данило.

… Читати далі

МАТВІЙЧУК Андрій Анатолійович народився, 09 травня 1988 року, в селі Розваж Острозького району, Рівненської області. Освіта середня. Навчався Розвазька ЗОШ. До війни працював у СГПП «Розвазьке». В 2015 року мобілізований, учасник АТО, мав відповідне посвідчення. Після демобілізації виїхав на заробітки до Польщі. Після початку відкритої збройної агресії росії щодо України восени 2022 року повернувся добровільно в Україну, з бажанням захищати державу. У вересні 2022 був мобілізований до 128 Гірсько-штурмової бригади.

Не встиг боєць створити сім’ю.. Не встиг потішити батьків онуками.. Але був гідним прикладом, яким виховуємо майбутнє покоління українських патріотів. Доброзичливий, життєрадісний та товариський був за життя Андрій, саме таким  його навічно запам’ятають рідні, близькі та знайомі. Для товаришів по службі він був другом, надійним побратимом та щирим порадником.

Загинув наш Герой, 05 лютого 2024 року, внаслідок мінометного обстрілу в Запорізької області. Свобода та незалежність яскравим полум’ям горить у серцях нашої молоді, яка бере до рук зброю, аби стати на захист своєї Батьківщини. Мужнє покоління, яке віддає своє найцінніше, що має ЖИТТЯ за кожного з нас..… Читати далі

Загоруйко Віктор Володимирович, позивний «Горинь» Віктор Володимирович Загоруйко народився 17 травня 1983 року в селі Гуті. Згодом разом із родиною переїхав до міста Костополя. Там відвідував дитячий садок № 2 та навчався в загальноосвітній школі № 2.
У 2002 році закінчив Березнівський лісовий коледж за спеціальністю «Лісове господарство», а пізніше вступив до Державного агроекологічногоуніверситету, де здобув повну вищу освіту.
У 2004 році його призвали на строкову службу до військової частини А3435 (смт Десна). Служив у зенітній ракетній батареї. Молодший сержант Віктор Загоруйко зарекомендував себе якнайкраще: мав чудову фізичну підготовку, спокійний та врівноважений характер. Був надійним другом і
товаришем, користувався повагою та авторитетом серед колег. Шкідливих звичок не мав. Усі доручення виконував добросовісно, завжди дотримував слова, мав високі показники в бойовій підготовці та військовій дисципліні.
У 2011 році Віктор одружився. У цивільному житті працював менеджером із продажу. У 2020 році в подружжя народився син Арсен. У лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення ворога в Україну, Віктор без вагань ухвалив рішення захищати сім’ю та Батьківщину.… Читати далі

Ілля Сорочинський народився 8 серпня 2002 року в місті Острог Рівненської області. Навчався в обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а вищу освіту здобув у Військовій академії міста Одеса на факультеті підготовки спеціалістів тилового забезпечення. Брав участь у військовому параді в Києві у 2021 році.

Захоплювався боксом і здобував численні перемоги у професійних боях. А ще писав вірші, які, за словами рідних, торкалися найглибших струн душі, саме тому він – Літерат. Любив сім’ю, друзів і близьких, цінував час із ними.

Після випуску з академії у лютому 2023 року розпочав службу в Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України. Починав у званні лейтенанта, згодом став старшим лейтенантом.

«Ілля брав участь у складних, але дуже важливих операціях. Я можу з гордістю заявити, що він причетний до знакових для нашої країни місій. Він відкинув ворога на Харківщині. Він не вперше боровся з ворогом на Донеччині. Його внесок важко переоцінити», – сказав на прощанні керівник спеціального підрозділу, в якому служив Літерат.

«Ілля завжди знаходив потрібні слова, підтримував навіть тоді, коли самому було складно.… Читати далі

Олександр народився в селищі Гоща Рівненської області, навчався у місцевій гімназії. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування за спеціальністю «Екологія». Останні роки життя мешкав із родиною в Луцьку на Волині, був головним редактором громадсько-політичної газети, а згодом – журналу «Правий поступ». 

Олександр виховувався у Пласті. Він був активістом, членом «Молодіжного Націоналістичного Конгресу», а у 2004 році — співкоординатором громадянської кампанії «ПОРА!» на Рівненщині. Олександр долучався до організації патріотичних молодіжних таборів, теренових ігор та інших заходів.

У 2005 році спільно з побратимами з «Національного Альянсу» брав участь в опозиційній акції «Чорнобильській шлях» в Мінську, після чого білоруський суд призначив йому 10 діб арешту.

З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем пішов на фронт. Служив у взводі зв’язку 25-го штурмового батальйону 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» Збройних Сил України.

Брав участь у наступі під Роботиним. З жовтня 2023 року без ротації тримав оборону на Авдіївському коксохімічному заводі, пізніше обороняв Бердичі.

Молодший сержант Олександр Машлай поліг 6 травня 2024 року біля селища Благодатне на Донеччині.… Читати далі

Сирота Андрій Любомирович народився 27 січня 1994 року в селі Корнин. Тут минуло його дитинство, тут він пішов до школи, зробив перші кроки у доросле життя.

Навчався у Корнинському ліцеї імені Романа Петровича Свіржевського, де проявляв себе як щирий, доброзичливий, активний учень, мав багато друзів, любив спорт, особливо футбол та бокс.

Андрій змалку любив природу, ліс, збирання грибів. А найбільшою захоплюючою справою було рибалити та ловити раків, також захоплювався колекціюванням старовинних монет.

Після закінчення школи здобув професію електрозварювальника, реставратора кузовів. Згодом почав займатися будівництвом. Працював у будівельній сфері в Києві та Київській області.

В 2019 році Андрій створив сім’ю. Разом з дружиною виховував двох дітей – донечку Дарину та синочка Давида. Він був люблячим батьком, проводив багато часу з дітьми, навчав їх грати у футбол, їздити на велосипеді, плавати. Родина була для нього найбільшою цінністю.

7 листопада 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України.Пройшов навчання, після чого служив стрільцем-санітаром в 5-ій окремій механізованій бригаді військової частини А 4594.

Він чесно і самовіддано виконував свій військовий обов’язок.… Читати далі

Андріюк Олег Богданович народився 5 лютого 1973 року в селі Колоденка, де і проживав. Навчався в Колоденській школі, після школи одразу пішов на строкову службу у 1991 році у високомобільні десантні війська (ВДВ), в 1991-1992 роках служив у Вітебську (Білорусь), а згодом прийняв присягу на вірність українському народові у 1992-1993 роках.

Після армії пішов працювати водієм. Був єдиною дитиною в сім’ї. Батьків втратив, коли був ще зовсім молодим.У 1998 році одружився, а згодом у 1999 році народилась чудова донечка.

Любив життя, був добрим, мужнім, хоробрим, життєрадісним, працьовитим, люблячим чоловіком, татом та дідусем. Був відкритим для людей і завжди йшов на допомогу. Мав багато друзів і був душею компанії.

Найбільше любив гратися з онуком, автомобілі і ходити по гриби. Був борцем за справедливість і будував плани на майбутнє. Коли почалась повномасштабна війна 24 лютого 2022 року не задумуючись пішов допомагати облаштовувати блокпости і волонтерити. Згодом, 19 березня 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ. Навчання проходив на полігоні у Яворові, а пізніше перевівся у Запоріжжя.… Читати далі