Рівненський район

Народився Роман Всеволодович Дулік 13.березня . 1986 р. в с. Малий Стидин Костопільського (нині Рівненського) району Рівненської області. У 1992р. пішов навчатися до Малостидинської загальноосвітньої школи, в 2003 р. закінчив одинадцять класів. Згодом вступив до Костопільського будівельно – технологічного коледжу (КБТК НУВГП). З дитинства мав здібності до малювання. Любив займатися спортом, зокрема футболом, відвідував баскетбольну секцію. Брав активну участь у шкільному та студентському житті. Проходив строкову службу у лавах ЗСУ . В мирний час працював будівельником. У 2008 р. одружився. Створив міцну сім’ю в якій народилися дві донечки: Христина і Маргарита. Коли почалася повномасштабна війна з росією у лютому 2022р. брав активну участь в оборонних заходах місцевої громади. Допомагав будувати укріплення та блокпости, організовував нічні чергування, залучав небайдужих односельців.
10.05.2022р. був призваний по мобілізації до лав ЗСУ, де гідно ніс свою службу.у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. З травня виконував бойові завдання разом із побратимами на передовій. Брав участь у діях по деокупації м. Херсона. За сумлінне виконання поставлених завдань був нагороджений грамотою.… Читати далі

Валерій Дяченко народився у Рівному 1970 року. Навчався у рівненській школі число 9. Вищу освіту здобував у Рівненському державному гуманітарному університеті. Саме у студентські роки Валерій познайомився з своєю дружиною Інною.

У 1988 році Валерій Феодосійович проходив службу в армії, отримав звання – сержанта. В мирному житті Валерій працював таксистом, виховував сина та тішився онучкою, якій всього три рочки.

З початку повномасштабного вторгнення Валерій Дяченко не зміг стояти осторонь подій, які відбуваються в країні. Він не чекав повістки, сам пішов до військкомату для звірки даних. А після дзвінка з військкомату приступив до виконання бойових завдань.

Герой Валерій Дяченко загинув 13 квітня в районі села Синьківка Харківської області внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання.

Чин похорону Героя відбувся об 11 годині 18 квітня у Свято-Покровському кафедральному соборі.

Поховали Героя на кладовищі «Нове»

… Читати далі

Олександр Максименко народився у Житомирі. Саме там минуло усе його дитинство та юність, саме там зародилося бажання служити рідній країні. Тож Олександр вступив у Київське вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони імені Маршала авіації О. І. Покришкіна. Учасник бойових дій – захищав незалежність у 2014 році в зоні проведення антитерористичної операції.

Професійний військовий віддав 28 років військовій службі, у 2019 році вийшов на пенсію.

Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Олександр не став чекати виклику. Забрав з Києва сина-студента, відвіз дітей до мами у Житомир, адже дружина весь час була на службі. А тоді — вирушив добровольцем захищати свою країну, якій присягав на вірність. Пішов не в свою частину, а в новостворену — 14 окремий стрілецький батальйон.

47-річний майстер-сержант Олександр Максименко, виявивши героїчну стійкість і мужність, під час ракетного обстрілу зі сторони противника героїчно загинув 14 квітня 2023 року в районі села Мирне на Донеччині.

Прощання із Героями відбулося 20 квітня, об 11.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснили у Свято-Покровському соборі. Поховали Олександр Максименко на кладовищі “Нове”

… Читати далі

Юрій Майстренко народився на Хмельниччині у місті Ізяслав у сім’ї військовослужбовця. Після школи здобув фах токаря, а за тим — пішов на строкову службу в армію. Вже після неї вступив у Кам’янець-Подільське вище військове командне училище.

У 1987 році, по завершенню навчання, Юрія направили на службу у Сибір та Красноярський край. Повернутися додому в Україну вдалося лише у 1992 році.

Спершу служили на Сарненщині.А в 1996 році його призначили військовим комісаром у Корець. Іще через п’ять років він став військовим комісаром Гощанського ОРВК.

У 2004 році підполковник Юрій Майстренко звільнився в запас із лав Збройних сил. Відтоді почав шукати заняття для душі. Ним стали пасажирські перевезення.

З початком повномасштабного вторгнення Юрій Майстренко пішов до військкомату. 26 лютого він знову став частиною Збройних сил України. А разом із ним і двоє синів. Усі вони служили у 14 окремому стрілецькому батальйоні.

Був на Сумщині, у Бахмуті, на Київщині… Потім приїхав у невелику відпустку і далі знову: Бахмут, Краматорськ, Слов’янськ…

14 квітня 2023 року під час ракетного обстрілу зі сторони противника поблизу села Мирне Донецької області 60-річний підполковник, заступник командира частини Юрій Майстренко героїчно загинув.… Читати далі

Петро Новицький народився у Рівному. Закінчив Великожитинський ліцей, а за тим здобув фах геолога-метеоролога у Національному університеті водного господарства та природокористування. Петро був щирим, сміливим, розумним, добрим хлопцем, отримав освітню кваліфікацію бакалавр з спеціальності 103 Науки про Землю (Геологія), закінчив військову кафедру університету, мав офіцерське звання.

Іще студентом Петро почав працювати – був продавцем-консультантом у супермаркетах, а після спробував нелегкий хліб роботи за кордоном. Він захоплювався спортом, грав у футбол.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, добровольцем пішов у Збройні сили України. Зокрема, захищав Бахмут. Саме там 1 квітня 2023 року під час евакуації поранених військових потрапив під артилерійський обстріл.

Новицький Петро загинув 1 квітня під час руху в евакуаційному автомобілі з пораненими військовослужбовцями неподалік Бахмуту.«

Поховали Героя на кладовищі “Нове” у Рівному.

… Читати далі

Руслан Баламутов народився у Рівному. Навчався у ЗОШ число 6. Вступив до сільськогосподарського технікуму на спеціальність “Будівельна справа”. По закінченню навчання працював у різних організаціях, їздив на роботу в столицю, а останнім часом працював сантехніком у компанії “Реноме”.

Надзвичайно добрий, чуйний, готовий допомогти іншим, Руслан болісно сприйняв початок війни, проте рідним про це нічого не сказав.

Та понад усе любив життя та свою сім’ю: разом із дружиною виховували двох синів — 12 і 9 років.“

Одразу після повномасштабного вторгнення пішов у військкомат. Проте звідти до нього зателефонували лише у липні.

2 квітня 2023 року близько другої години дня 40-річний старший солдат Руслан Баламутов вийшов на відеозв’язок із рідними,

Старший сержант Руслан Баламутов загинув 3 квітня 2023 року поблизу Кремінної, що на Луганщині, під час виконання бойового завдання. У нього залишилася дружина та двоє синів — дев’яти та дванадцяти років.

Прощання із Героєм відбулося 7 квітня, о 12.00 на майдані Незалежності.

Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

… Читати далі