Рівненський район – Page 50 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Леунов Олександр Володимирович (31.12.1987-16.03.2022)

Леунов Олександр Володимирович народився 31 грудня 1987 року, смт Краснопілля Сумської області. Закінчив місцеву дев`ятирічну школу в 2002 році. Після школи навчався в Лебединському медичному коледжі на Сумщині.

Проходив строкову службу в Криму. З 2007 по 2010 рік служив за контрактом в 30-ій механізованій бригаді м. Новоград-Волинського Житомирської області . В 2015 році брав участь в зоні АТО. З 2021 до 24 лютого 2022 року працював у вищому професійному училищі № 24 м. Корець.

16 березня 2022 року старший сержант Олександр Леунов виконував бойове завдання в районі населеного пункту Кам’янка, Харківської області. Під час прориву колон ворожої техніки з міста Ізюм в напрямку міста Слов’янськ, в складі 3-ї аеромобільно-десантної роти, яка перебувала в резерві, він висунувся на передній край оборони.

Під вогнем противника старший сержант Леунов відчайдушно та уміло керував діями підрозділу. А під час зустрічного бою, розділившись силами до взводу зайняв позицію на лівому фланзі дамби населеного пункту Кам’янка. На чолі підрозділу, він вступив в бій з противником та знищив три ворожі танки та дві БМП-3 противника.… Читати далі

Павлюк Михайло Миколайович (12.11.1988-04.07.2022)

Павлюк Михайло Миколайович народився 1989 року с. Річечино Корецького району Рівненської області. Навчався у школах с. Топчі та Великої Клецької. Закінчив Корецьке вище професійно-технічне училище №24. Михайло мав золоті руки, був дуже працьовитим, доброю людиною,
розповідають знайомі.

У 2006 році був призваний на строкову службу, яку проходив у військовій частині м. Києва. Пізніше працював на підприємстві з виробництва вікон Epsilon у Рівному. В 2015-2016 рр. пройшов АТО, тож з початком російського повномасштабного вторгнення був мобілізований як резервіст.
Життя захисника обірвалося 4 липня в боях за суверенність та незалежність України, під час виконання бойового завдання. Унаслідок ворожого обстрілу він був вбитий російськими окупантами на Донеччині.

У Героя залишися мама, брат та сестра.… Читати далі

Окушко Василь Анатолійович (29.12.1992 -26.09.2022)

Василь Анатолійович Окушко народився 29 грудня 1992 року. Навчався у Головницькій ЗОШ, пізніше у Клеванському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність кухаря-кондитера. За спеціальністю не працював, після навчання був на заробітках. 11 жовтня 2011 року призваний на строкову військову службу, а 9 жовтня 2012 року звільнений в запас.

У 2014 році брав участь в антитерористичній операції на сході нашої держави. 2 квітня 2019 року підписав контракт іперебував в Луганській та Донецькій областях. Внаслідок бойових дій отримав контузію та тимчасово був звільнений від військової служби. Цьогоріч з 1 квітня продовжив захищати Україну від загарбників.
На початку війни Василь навчався в Десні в складі першого механізованого батальйону другої механізованої роти, пізніше направлений в окупований Чорнобиль. Пізніше в село Макарівка Київської області.

Життя Окушко Василя обірвалося 26 вересня біля Гряниківки, що на Харківщині. Василю було 29 років.

Поховали захисника на місцевому кладовищі з військовими почестями.… Читати далі

Іванов Андрій Анатолійович (11.09.1996-08.09.2022)

Іванов Андрій Анатолійович народився 11 вересня 1996 року в селі Орлівка Березнівського району, де і провів щасливе дитинство . З 2003 по 2012 рік навчався в Орлівській школі. Гарно вчився.
Андрій змалку дуже любив грати у футбол. Після закінчення школи, з 2012 по 2014 рік навчався в Березнівському економіко -гуманітарному ліцеї. Після успішного закінчення ліцею навчався в Київському політехнічному інституті Ігоря Сікорського. Далі працював у Києві за спеціальністю, майстром на
підприємстві.
Андрій створив сім’ю. З перших днів війни разом з дружиною вступив в територіальну оборону Києва, а потім підписав контракт з ЗСУ.
Загинув Андрій Іванов 8 вересня 2022 року в боях з російськими загарбниками під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут на Донеччині. Йому було лише 25 років, не дожив до свого 26-річчя всього три дні.
У Героя залишилась вдовою дружина Анастасія. Втратили найдорожчого сина мама і тато, оплакують його молодші брати.
Поховали бійця у рідному селі.… Читати далі

Гузь Роман Вікторович (05.11.1994-03.10.2022)

Гузь Роман народився 5 листопада 1994 року в селі Іллін Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

З перших днів повномасштабного вторгнення росії на територію вільної та незалежної України, став на її захист разом зі своїми двома рідними братами.

Роман загинув 3 жовтня в районі населеного пункту Дробишево Донецької області.

Поховали військовослужбовця 9 жовтня 2022 року в рідному селі Ілліні.

В загиблого залишилися батьки та два брати.… Читати далі

Бур’ян Роман Святославович, позивний «Янбур» (12.05.1998-26.05.2022)

Бур’ян Роман народився 12 травня 1998 року в селі Мощони Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Початкову освіту отримав в Малятинській школі. Пізніше сім’я переїхала в село Витків цього ж району. Закінчивши 9-й клас Синівської ЗОШ, здобув середню спеціальну освіту за фахом опоряджувальника-будівельника у ВПУ № 1 м. Рівного. (Навчався 2014-2017рр. – гр №16)

Захоплювався спортом, зокрема футболом. У студентські роки займався боксом..

У 2018 році Романа призвали на строкову військову службу до Збройних Сил України. Він служив у Києві, а його мрією було уступити до навчального центру Національної гвардії України у місті Золочів. Своєю наполегливістю та відповідальністю Роман здобув перемогу в різних конкурсах та став одним із найкращих учнів. В результаті своїх досягнень Роман був переведений до Золочіва для продовження військової служби. 24 лютого 2021 року Роман одружився. У молодого подружжя народилася донечка Анна. Родина мешкала в селі Морозівка, що на Житомирщині.

Коли почалася війна, уже 25 лютого старший сержант Роман Бур’ян пішов служити до військової частини 3035 НГУ.… Читати далі

Нисинець Василь Васильович (09.01.1991-22.05.22)

Нисинець Василь народився дев’ятого січня 1991 року в селі Городище Березнівського району.

Трудову діяльність Василь Нисинець розпочав у спецпідрозділі в грудні 2012 року на посаді поліцейського-водія. В органах внутрішніх справ він служив понад дев’ять років. Активно займався спортом, захоплювався самбо. Брав участь у спортивних змаганнях, на його рахунку — не одна перемога, не одна медаль і кубок.

У 2016 році після ретельного відбору Василь Нисинець став частиною новоствореного спецпідрозділу КОРД. Працював старшим інспектором 4-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмового) управління КОРД Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Згодом обрав вузьку спеціалізацію — кінолога.

Виконуючи бойове завдання, о четвертій годині ранку 22 травня, капітан поліції героїчно загинув на 31-му році життя в с. Вільноандріївка, Запорізької області.

Без батька залишилася дворічна донька.

Поховали полеглого правоохоронця поряд із могилою батька в селі Городище колишнього Березнівського району

Микитюк Олександр Віталійович (13.11.1979 -28.10.2022)

Олександр Микитюк народився 13 листопада 1979 року в Рівному, навчався у ЗОШ , число 26, після 9 класу продовжив навчання у дев’ятому ПТУ, де здобув фах токаря.

Коли не стало батьків, у 18 років Олександр оформив опіку над 12 річним братом Романом . Працював на радіозаводі, потім – майстром з обслуговування таксофонів Укртелекому. Пізніше робив ремонти, спеціалізувався на роботі з декоративними матеріалами.

Останні 14 років Сашко разом із дружиною жив у смт Березне. З початком війни там пішов до військкомату, навчання проходив на Яворівському полігоні.

Військовий потрапив у Сєвєродонецьк. Пізніше отримав поранення, але повернувся на службу…

Олександр був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня.

42-річний Олександр Микитюк загинув 28 жовтня поблизу села Опитне Донецької області…Поховали його, як того і хотів, у Березному на кладовищі в урочиці Лучка (6 листопада)

Горисюк Олександр Валентинович,“Гарік” (20.09.1979 -06.05.2022)

Горисюк Олександр народився у селі Синів Гощанського району. Понад 10 років Олександр працював на виробництві вікон, знав, що таке заробітки за кордоном, а потім повернувся додому, Бо ж саме у Рівному живе його донька Анастасія, яку він безмежно любив. Олександр захоплювався футболом, а ще любив куховарити, приготовані ним страви не залишали байдужим нікого.

Олександр мав чудову рису він був дуже хорошим батьком, разом з донькою Анастасією з дитинства, вони не лише їздили на стрільби, але і на спідвей, футбольні матчі, спортивні тренування, оскільки Олександр дуже любив природу то вони з донькою часто їздили за місто.

Коли ж почалася війна, пішов добровольцем, хоч раніше в армії й не служив. Олександр вірив у Перемогу України, чекав і наближав її, як тільки міг… 41-річний Олександр Горисюк, якого друзі та побратими називали «Гарік», залишив по собі світлі спогади. В останню путь Героя провели небайдужі рівняни та найближче оточення захисника.

Йому назавжди буде – лише 41 рік.

Поховали Олександра Горисюка в рідному селі Синів

Публікації про Горисюка О.

Непевний Роман Леонідович (31.08.1996-14.03.2022)

. До війни Роман Непевний навчався на електромеханіка і працював електрозварником автоматичних та напівавтоматичних машин. Хлопець був товариським, обожнював футбол, риболовлю і тварин.

Непевний Роман загинув 14 березня 2022 року в результаті авіаудару по телевежі в селі Антопіль. Похований в с. Караєвичі Городоцької сільської рад

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Романа Непевного нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).