Новак Олександр Іванович (26.09.1979-21.03.2022)

Новак Олександр народився 26 вересня 1979 року в селі Малий Мидськ на Костопільщині. Він був єдиним сином у  сім’ї.

З 1985 році Олександр навчався  у Маломидській загальноосвітній    школі,  у 1994 році  закінчив 9 класів.   Згодом навчався в Костопільському ДОСААФІ  на тракториста. До війни працював трактористом у місцевому  сільськогосподарському підприємстві.Односельчани згадують його як добру, хорошу, працелюбну людину.

1 березня 2000 року був звільнений з роботи в КСП ім. Щорса у зв’язку з реформуванням КСП у СВК «Серпанок».

Олександр Іванович Новак , був мобілізований  2015р.  Проходив військову службу за контрактом у  ЗСУ  з 2017 р.

Загинув 21 березня 2022 року. Його вбивці – російські окупанти, які вчинили масовий артилерійський обстріл поблизу міста Попасна Луганської  області.

У захисника залишилися матір, дружина, дві доньки.

Поховали Героя у рідному селі, де народився, проживав і працював – у Малому Мидську. Чин похорону був звершений в Олександро-Невському храмі міста Костопіль.

  • Нагороджкений орденом  «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
Читати далі

Супрун Михайло Васильович (23.10.1981–11.03.2022)

Супрун Михайло  народився 23 жовтня 1981 року  в с. Здовбиця на Здолбунівщині. За професією чоловік — механік, але працював столяром.   Проживав у Квасилові,  вибув з смт Квасилів у 2018 р.  З початком війни  волонтером їздив бусом в Гостомель, возив туди речі та продукти, а по дорозі назад, вивозив звідти людей. З середини березня Михайла  вважали зниклим безвісти. Михайло Супрун був розстріляний 11 березня біля села Мирча,  біля Бородянки на Київщині. Його автомобіль та тіло були спалені. Місцеві жителі поховали  останки тіла  Михайла на околиці с. Мирча на Київщині.

Михайло Супрун був парафіянином церкви “Зоря спасіння” у Квасилові. Саме тут відбулося прощання. Поховали Михайла  у селі Здовбиця.

У Михайла  залишилися семеро дітей віком від двох до 15 років та дружина Оксана.… Читати далі

Карпюк Владислав Олександрович (18.02.1999-27.02.2022)

Карпюк Владислав народився 18 лютого 1999 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).. Після закінчення середньої школи в 2017 році, вступив у Соснівський професійний ліцей, де здобув професійно-технічну освіту.

27 листопада 2019 року Владислава призвали на строкову службу, а від 4-го квітня 2020 року по 28 квітня 2021 року він служив за контрактом у військовій частині А3091 26-тої артилерійська бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича.

З 4 жовтня 2021 року солдата перевели до особового складу військової частини А1556 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, солдат Карпюк перебував на посаді радіо номер обслуги реактивного артилерійського дивізіону в одній з військових частин.

Під час запеклих боїв за місто Васильків, що на Київщині, його дивізіон відправили для підсилення оборони.

Згідно даних третього відділу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки солдат Владислав Карпюк загинув під Васильковим 27 лютого 2022 року.

3 березня 2022 року Гощанська громада провела Владислава Карпюка в останню дорогу.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата Карпюка Владислава Олександровича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Черначук Петро Олександрович (04.09.1975-01.03.2022)

Черначук Петро народився 4 вересня 1975 року в селі Федорівка Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району). Неповну середню освіту здобув у місцевій школі, повну середню  у Русивельській школі. Після закінчення школи вступив у Рівненський педагогічний інститут, де навчався на фізико-математичному факультеті. Після здобуття вищої освіти навчав дітей фізики у школі № 12 м. Рівного.

Останні сім років свого життя старший солдат Петро Олександрович Черначук провів на війні. Під час чергової мобілізації 27 липня 2015 року він був призваний до лав Збройних Сил України. А з 11 серпня 2018 року Петро Черначук служив за контрактом і був зарахований до особового складу військової частини А 1556 на посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї взводу реактивного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи 128 ОГШБр.

Військовослужбовець загинув в боях з агресором поблизу м. Василькова на Київщині 1 березня 2022 року.

У нього залишилися дружина і двоє дітей – син Олександр і дочка Анастасія.

Указом Президента України від 4 березня 2022 року № 105/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі солдата  Черначука Петра Олександровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Одинець Андрій Миколайович (09.01.1977-13.08.2022)

Одинець Андрій народився 9 січня 1977 року в селі Терентіїв Рівненського району (до 2021 р. – Гощанського району).

У віці семи років пішов навчатися до Терентіївської початкової школи, котру закінчив у 1988 році. Середню освіту здобув у Синівській середній школі. У 1993 році Андрій пішов здобувати фахову освіту в Корецьке ПТУ-24 за спеціальністю тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів (категорія «С»).

У 1995 році був призваний на строкову службу. Після проходження військової служби працював водієм у місцевому колгоспі.

У 2004 році одружився, і вже в 2005 році в подружжя народилася донька.

Військовослужбовець добровольцем відстоював рідну землю на фронті ще з 2015 року. З 2016 року ніс службу в ЗСУ на контрактній основі. з липня 2019 року в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади – Закарпатський легіон.

З 24 лютого 2022 року у зоні активних воєнних дій росії проти України захищав рідну землю.

Андрій Одинець загинув 13 серпня 2022 р.

Провели Героя в останню дорогу та поховали на кладовищі рідного села Терентіїв.… Читати далі

Гуменюк Сергій Вікторович (25.01.1977-11.08.2022

Гуменюк Сергій народився 25 січня 1977 року. З початком активних воєнних дій росії проти України, 21 березня був призваний на військову службу по мобілізації.

Загинув 11 серпня 2022 року під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області в результаті прямого влучення артилерійського снаряду в окоп під час артилерійського обстрілу з боку противника.

Провели в останню дорогу та поховали військовослужбовця 22 серпня 2022 року в Гощі на місцевому кладовищі.

У загиблого захисника залишилися мати, дружина та двоє дітей: 12- ти річна дочка та 14- ти річний син.… Читати далі

Бондаренко Андрій Васильович ( ?04.05.1977-16.08.2022 )

Андрій Бондаренко народився на Сумщині, звідки родом його батько. Але все свідоме життя проживав  у Рівному. Тут навчався, здобув фах будівельника. Саме у Рівному зустрів дружину та виховували разом донечок…Андрій займався ремонтами. 7 березня Андрій отримав повістку і пішов захищати Батьківщину. Спочатку служив у піхоті. Потім його перевели у розвідку

16 серпня в районі села Єгорівка Донецької області 45-річний солдат Андрій Бондаренко поповнив Небесне військо… У день прощання Сергій мав прийти у відпустку, на день народження своєх дружини.

Прощання із Героєм  у суботу, 20 серпня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.
Поховали  його на кладовищі «Нове».
 Бондаренко Андрій  Васильович – почесний громадянин міста Рівне (Рішення Рівненської міської ради № 2408 від 22.08.2022) 
Читати далі

Смирнов Сергій ( -05.08.2022 )

Сергій Смирнов народився у Рівному, тут навчався у загальноосвітній школі, число 27. По завершенню продовжив навчання у Харківському коледжі транспортних технологій, а за тим і в Українському державному університеті залізничного транспорту.
Після навчання Сергія – строкова служба в армії  в Президентському полку. Після повернення — робота на рівненському АЗОТі.

У 2014 році після  одруження, Сергій  мобілізувався. Він рік прослужив у зоні АТО. Був на Херсонщині, а в липні 2016 повернувся додому. Працював  у Польщі електромонтажником. За кілька днів до повномасштабного вторгнення росії, Сергій повернувся додому. Коли  розпочалася війна сам пішов у військкомат.

32-річний молодший сержант Сергій Смирнов загинув 5 серпня 2022 року  поблизу села Бахмутське на Донеччині, рятуючи  поранених з передової.
 Поховали Героя  на кладовищі “Нове”.
Читати далі

Рабчевський Віталій Васильович (22.03.1977- 08.08.2022)

Віталій Рабчевський народився і  все життя прожив у Квасилові. Закінчив місцеву школу, навчався у професійному ліцеї на зварювальника. Строкову  службу  проходив у військово-морських силах. Під час служби був головним електриком на кораблі.
Після повернення одружився,  виховували двох діток: сина та донечку.
Вперше війна наздогнала у 2014 році.  Віталія мобілізували на рік у зону проведення антитерористичної операції.
Поховали  їх на кладовищі “Нове”…
Читати далі

Небожинський Назар Володимирович (23.01.1999-30.03.2022)

Назар Небожинський народився 23 січня 1999 року у місті Рівному Рівненської області.

Навчався у Рівненському НВК «Колегіум». У 2016 році вступив до Національного університету водного господарства та природокористування. Закінчив бакалаврат, після чого пішов добровольцем до лав Збройних сил України.

30 березня 2022 року, у ході російсько-української війни на Чернігівщині Назар, навідник БМП, підбив три ворожі «броні», однак крайня гармата встигла спрацювати і смертельно його поранила. Ціною власного життя він врятував 20-х побратимів.

Похований Назар Небожинський 4 квітня 2022 року на Алеї Героїв на кладовищі «Нове» у Рівному.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  указом президента від 20 квітня 2022 року № 265/2022 Небожинського Назара  Володимировича, молодшого сержанта , нагороджено  орденом  «За мужність» III ступеня ( посмертно)… Читати далі