Революція гідності. Війна. Рівненщина

Оксенюк Андрій Андрійович, житель с. Городище, 1987 року народження. Старший лейтенант поліції Андрій Оксенюк працював старшим інспектором 1-го відділу з проведення спеціальних операцій (штурмовий) управління «Корпус оперативно-раптової дії» Головного управління Національної поліції в Рівненській області. Службі в органах внутрішніх справ він присвятив понад 16 років. Спецпризначенцем «КОРДу» став від початку створення спецпідрозділу у листопаді 2016 року.  Захищав територіальну цілісність України в зоні АТО.

Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України був у складі зведеного полку Національної поліції України «Сафарі», в складі якого виконував завдання з  військовослужбовцями ЗСУ, Національної гвардії України з відсічі збройної агресії російської федерації, звільнення територій населених пунктів від окупантів.

Загинув 22.05.2022 року в селі  Вільноандріївка, Запорізької області.

Без батька залишилися семирічна донька та трирічний син.… Читати далі

Карпець Євген народився 26 березня 2001 року в селищі міського типу Гощі. З 2002 року сім’я переїжджає жити в село Франівку.

В 2007 році пішов до першого класу Симонівської ЗОШ І-ІІ ступенів, згодом перейшов до Гощанської ЗОШ І-ІІ ступенів, котру закінчив у 2016 році (дев’ять класів).

З вересня 2016 року, протягом трьох років навчався в Острозькому державно-технічному навчальному закладі «Острозьке вище професійне училище», де здобув професію кухар-кондитер. Закінчив заклад 27 червня 2019 року.

Недовгий час (3 місяці) працював згідно набутого фаху в одному з харчових закладів міста Рівного.

Восени 2019 року був призваний до лав Збройних Сил України. В цьому ж році підписав контракт на військову службу тривалістю на три роки. Сапер військової частини м. Яворів Львівської області.

З весни 2020 року перебував в зоні ООС на сході України.

З перших днів російського вторгнення служив бійцем-сапером.  Загинув захисник України 5 травня 2022 р. внаслідок масового артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Золоте в Луганській області.

Поховали Євгена на верхньому кладовищі с.… Читати далі

Народився Фарес Недаль 5 квітня 1993 року в м. Рівне. З 1996 року проживав та навчався в Йорданії,  м. Ірбід. Закінчивши сьомий клас, переїхав із сім’єю в Об’єднані  Арабські Емірати, де продовжував навчання до 2009 року. Коли йому виповнилося  шістнадцять років переїхав   на постійне місце проживання в  Рівне.  З 2010 по 2012 рік навчався в старших класах ЗОШ №1   ім. В. Короленка. Отримавши загальну середню освіту успішно  склав вступні  іспити до Національного  університету водного господарства та природокористування.   Провчившись один рік, він кардинально змінює свої плани на майбутнє та підписує контракт зі Збройними Силами України.  Аль Шамі  з 2014  року мужньо захищав наші  східні кордони.  Саме на фронті в нього визріває  рішення стати офіцером. Щоб здобути військовий фах, Фарес обирає навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Згодом він одружується на коханій  Наді, в 2017 році у них народжується донька, Мір’ям.

Під час навчання  він проявив  себе наполегливим та цілеспрямованим курсантом, якого після закінчення академії скерували  для подальшого проходження  служби, командиром взводу у батальйон позначення дій противника (OPFOR) Міжнародного центру миротворчості та безпеки.… Читати далі

Тимофієв Віктор народився 16 березня 1971 року в селі Друхів Рівненської області Березнівського району в сім’ї колгоспників Тимофієва Миколи Наумовича та Тимофієвої Надії Федорівни.   З малих років Віктор був приучений до праці: пас корів, заготовляв дрова, косив, обробляв поле.

У 1978 році пішов у перший клас Друхівської середньої школи. Отримав неповну середню освіту і продовжив навчання в Соснівському ПТУ, здобувши професію маляра-штукатура.

В листопаді  1989 року був призваний до лав Радянської армії. Проходив службу на Камчатці на Тихоокеанському флоті три роки. У 1992 році був демобілізований і повернувся в рідне село.

У 1993 одружився. Після демобілізації з армії працював у місцевому колгоспі,  перебував на  заробітках як в межах України, так і за її межами.

2 березня 2022 року пішов захищати Україну від російських загарбників.

Старший стрілець механізованого відділення Віктор Тимофєєв загинув 12 травня 2022 року під час виконання бойових завдань у районі смт. Тошківка Сєвєродонецького району Луганської області від поранення несумісного з життям.

Заупокійна служба за загиблим захисником відслужена в Церкві Різдва Богородиці села Друхів.… Читати далі

Ліскевич Олександр народився та проживав у Дивні. Закінчив Дивенську початкову школу, а потім дев’ятирічкуу у Великих Межирічах. Фах столяра опанував у Соснівському професійно-технічному училищі.

Строкову службу в Збройних Силах України проходив у м. Тисовці та на Яворівському полігоні. Після армії одружився та з дружиною виховував двох дітей: сина та доньку.

Після нападу росії, 6 березня 2022 р., пішов захищати Україну. Служив у 68-й Рівненській Єгерській бригаді. Трагічно загинув 28 червня під час виконання бойового завдання на сході нашої держави.

Осиротіли батьки, втративши другого сина, без чоловіка й батька лишилися дружина та діти.

Поховали воїна на місцевому кладовищі.… Читати далі

Тимофіїв Іван Григорович народився 03 січня 1983 року в селі Новий Моквин Березнівського району Рівненської області .

Навчався у Моквинській ЗОШ І-ІІІ ст., дуже любив  такі предмети як українська література та історія. Був товариським та доброзичливим.

У 2002 році закінчив Костопільский будівельно-технологічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування і здобув кваліфікацію  муляра, пічника, штукатура.  У 2009 році  закінчив НУВГП і здобув кваліфікацію бакалавра з менеджменту.

З  серпня 2015 року по жовтень 2016 року перебував  в зоні АТО.  01.03.2022 року пішов   на військову службу до 80-тої окремої десантно-штурмової бригади ВЧ  А 0284 місто Львів.

Іван мав загострене почуття справедливості і патріотизму, тому опинився серед перших бажаючих воювати за Україну.

Загинув  Тимофіїв Іван  10 травня 2022 року в с.Дмитрівка Краматорського району, Донецькаої області.

У Івана  Тимофіїва залишилися дружина та син.

 … Читати далі

.
Зубчик Сергій Миколайович народився 17 травня 1986 року в селі  Орлівка Березнівського району Рівненської області. У 2000 році закінчив 8 класів в Орлівській ЗОШ. У 2002 році закінчив 11 класів – Тишицька ЗОШ.
Сергій закінчив курси автослюсарів і пішов в армію. Строкову служу проходив в місті Одесі в прикордонних військах.
До війни Сергій Зубчик був професійним кінологом. З 2014 року він служив в АТО, отримав від Президента України нагороду «За мужність».
Сержант Сергій служив командиром інженерно-саперного відділення ВЧ А 1275. Головний сержант-командир інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу Сергій Зубчик загинув 08 липня в боях поблизу міста Авдіївка Донецької області. Без сина залишилася мати, а без тата – син та донька. Похоронений  військовий  на  сільському кладовищі.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом  президента №175/2022 ЗУБЧИКА Сергія Миколайовича — сержанта   нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня;

указом  президента №580/2022 ЗУБЧИКА Сергія Миколайовича — старшого сержанта нагороджено  орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно)
… Читати далі

Шельчук Сергій Йосипович  народився  14 липня  1975 року у селі Тишиця Березнівського району Рівненської області. Після закінчення 8 класу Тишицької ЗОШ  навчався у Мирогощанському  радгоспі-технікумі  за спеціальністю рибальство. Після служби в армії у  90-х роках одружився. За спеціальністю не працював. До війни працював на сезонних роботах.

     Відразу  після вторгнення росіїї в Україну, 26 лютого Сергій  був зарахований до ЗСУ. Декілька місяців перебував  на бойовому злагодженні у Володимир-Волинську. Із липня місяця перебував на передовій.  Працював  оператором NLAW.

Захищаючи Україну, Сергій  Шельчук загинув 24 липня 2022 року поблизу  населеного пункту Берестове Донецької області.

Воїна поховали в рідному селі Тишиця. У Сергія Шельчука залишилися батьки, дружина, діти

 … Читати далі

Марія Власюк народилася 11 серпня 1994 року в селі Бистричі Березнівського району Рівненської області. У 2012 році закінчила  школу  і  вступила до Рівненського базового медичного коледжу. Закінчивши коледж, Марія Власюк працювала в міській лікарні Рівного рентген-лаборантом на комп’ютерній томографії. Дівчина  з дитинства  мріяла  не тільки  стати медиком,а й пов’язати майбутню  професію  з військовою службою. В період  навчання  брала участь у  мітингах, ходила на вишкіл в УНА-УНСО.

У 2017 році отримавши військовий квиток пішла працювати за контрактом у 80-у окрему десантно-штурмову бригаду.

У листопаді 2017 року її відправили на курси молодого бійця в навчальний центр «Десна», де вона 2,5 місяця оволодівала військовою наукою. Після курсу молодого бійця Марію призначили на посаду фельдшера приймально-сортувального відділення. Далі — перевели на посаду фельдшера евакуаційного відділення. А потім були військові курси у Литві. У жовтні 2018 році знайшлася вакансія військового медика на Донецький напрямок. 

Перша ротація на сході тривала впродовж семи місяців: Маріуполь, Бердянськ, Новоазовськ, Широкине. У парі з водієм забирали поранених на передовій та швидко везли у госпіталь.… Читати далі