Революція гідності. Війна. Рівненщина

Геннадій Юрійович народився 29 грудня 1980 року. У ранньому дитинстві його родина переїхала до села Кам’янка, де він виріс і закінчив місцеву школу. Створивши власну сім’ю, життя Геннадія пов’язалося з містом Березне. У мирному житті він працював експедитором у Березнівському комбінаті громадського харчування, а також займався будівельною справою, у якій був справжнім майстром.
Рідні та близькі згадують Геннадія як щиру, добру і життєрадісну людину. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійною опорою для своєї родини. Завжди вмів підтримати, підбадьорити, знайти добре слово для тих, хто був поруч. Любив природу, риболовлю та прогулянки до лісу. Із особливою радістю проводив час із сім’єю – у простих розмовах, спільному відпочинку, грі у футбол із дітьми. Любив тварин, умів радіти простим речам і цінував кожну мить, проведену з рідними.
Солдат, стрілець окремого батальйону Національної гвардії України, захищав Батьківщину із березня 2022 року. Загинув 13 червня 2024 року на Донеччині, під час виконання бойового завдання. Побратими знали його під позивним «Чахлик». Тривалий час вважався зниклим безвісти.… Детальніше

Василь народився 10 січня 1990 року в селі Голубне, що на Березнівщині. Навчався у Голубнівській ЗОШ, а згодом — у Соснівському ПТУ, де здобув фах муляра. У мирному житті працював на сезонних роботах. Солдат, оператор відділення управління мінометної батареї механізованого батальйону, захищав Україну з червня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Маля». За зразкову військову службу та сумлінне виконання бойових завдань нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест».
Загинув 01 лютого 2025 року на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише 24 жовтня 2025 року Березнівська громада зустріла Захисника України
Прощання з Героєм розпочалося у сімейному будинку, де він проживав. Провести воїна в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими та жителі громади. Далі скорботна хода пройшла до Свято-Троїцького храму села Голубне, де відбулась заупокійна служба.

Поховали Захисника на місцевому сільському кладовищі.
У Василя залишились мама Зоя Євгеніївна та брат Валерій.

… Детальніше

Славинський Микола народився 19 грудня 1992 року в селі Бистричі, Березнівського району Рівненської обламті. Закінчив 11 класів Бистрицької школи. Навчався у Соснівському професійному училищі, де здобув фах столяра деревообробних верстатів та паркетника. Працьовитий, добрий, товариський — саме таким його пам’ятають однокласники та друзі. Микола дуже любив тварин, особливо котів і собак. Працював на сезонних роботах.
До війська був мобілізований 17 липня 2024 року. Служив у військовій частині А4010, 5- й ОШБ. Воював на Донецькому напрямку, сумлінно виконуючи свій військовий обов’язок . Мав посвідчення учасника бойових дій. Був неодноразово поранений.Наприкінці жовтня цього року чоловік був демобілізований за станом здоров’я.
16 листопада 2025 року помер у КНП «Березнівська ЦМЛ» під час лікування наслідків бойових поранень, отриманих на фронті.
У Миколи залишилися мама, тато та дві сестри.

… Детальніше

Старовойт Віктор Дмитрович народився 12 січня 1974 року у селі Поляни Березнівського району Рівненської області. Навчався у Полянській середній школі 
 А згодом, коли родина переїхала на постійне місце проживання до міста Березне, був переведений до Березнівської середньої школи № 2 смт Березне , яку закінчив у травні 1991 року. Отримавши повну середню освіту у січні 1992 році вступив до Корецької автошколи, а в червні 1992 року був призваний на військову строкову службу.
В період проходження військової строкової служби закінчив школу механіків. 30 березня 1994 року звільнений (демобілізований) в запас.
З травня 1994 року розпочав свою трудову діяльність. Віктор був завжди відритий до спілкування, працьовитий, веселий та добрий, щирий та надійний друг. Родина для нього була найвищою цінністю.
12 вересня 2022 року відповідно до наказу Рівненського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про призов
військовозобов’язаних на військову службу під час мобілізації» призваний до військової частини А4005.
25 вересня 2022 року зарахований в списки військової частини А4056 з військовою-обліковою спеціальністю розвідник.
Старовойт Віктор Дмитрович, розвідник- санітар 3 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 єгерського батальйону 68-мої окремої
єгерської бригади імені Олекси Довбуша, загинув 14 листопада 2022 року,  виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини в районі населеного пункту Павлівка Донецької області. … Детальніше

Волчук Олександр Леонідович народився 22 липня 1993 року в селі Урвенна. Закінчивши 11 класів Гільчанської школи, вступив на навчання до університету водного господарства, де здобув професію інженера з водопостачання та водовідведення. У цьому ж вузі закінчив військову кафедру.

З початком повномасштабного вторгнення ворога на рідну землю, родина Волчуків не залишилася осторонь біди. Батько Леонід з березня 2022 року пішов добровольцем, а у вересні того ж року отримав повістку й Олександр. Він був призваний до Збройних сил України спершу на рівненський полігон, де відразу призначений командиром переносного зенітно-ракетного комплексу.

21 жовтня поїхав у Дніпро, в складі 53-ої окремої механізованої бригади. Згодом направлений виконувати бойові завдання щодо захисту суверенітету та цілісності України у Бахмут, Миколаївську, Донецьку область.

Останній пункт призначення місто Покровськ. Звідти і прилетіла страшна звістка в родину Волчуків про те, що 12 травня 2023 року, їх син, Герой, Захисник, молодший лейтенант Олександр Волчук, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, відданий військовій присязі поповнив ряди Небесної Варти.

Йому назавжди залишиться 29.

Поховали Героя на кладовищі  с. … Детальніше

Публікації про Свиридюка Ю.… Детальніше

Кравчук Юрій Анатолійович народився 16 вересня 1982 року в селі Здовбиця. Навчався у місцевій школі. Відразу, після закінчення 11 класів, був призваний на строкову службу у військову частину А1534 міста Рівне, в полк зв’язку. Після проходження служби навчався у Рівненському аграрному технікумі, де здобув освіту будівельника.

У 2004 році одружився з коханою Мариною та влаштовувався на роботу у приватну будівельну фірму.
У 2006 році став батьком синочка Артема.

З початком антитерористичної операції Росії проти України (2014 рік) Юрія призвали захищати кордони рідної землі від окупанта у Донецький аеропорт, Дебальцево. Захисник проявив себе з найкращої сторони, тож був нагороджений трьома медалями:

«Учасник бойових дій, ветеран війни»; «Учасник АТО»; «Медаль за участь в антитерористичній операції».

По поверненню додому Юра став татом ще для одного малюка. Родина взяла під опіку п’ятимісячного Миколку, якого полюбила всім серцем. Щоб підтримувати велику родину, Юра влаштувався працювати на підприємство «Укрцемремонт Плюс» слюсарем- наладчиком.

Після повномасштабного вторгнення Юрій одразу пішов до військомату. Це було його стійке рішення, яке не обговорювалось.… Детальніше

ЗІНЬКОВ Михайло Борисович народився 05 вересня 1984 року у Сосновому. Із дитинства Михайло був добрим, щирим, відкритим до людей. Його всі знали як людину з великим серцем — завжди готову допомогти та підтримати.

Навчався у Соснівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, яку закінчив у 1999 році. Продовжив свій шлях у Соснівському професійно-технічному навчальному закладі №8, навчання у якому завершив у 2002 році, отримавши диплом електрогазозварника.

Михайло ЗІНЬКОВ був активним, любив спорт, брав участь у багатьох спортивних змаганнях — завжди із завзяттям, силою духу. Його поважали не лише за силу, а й за людяність.

ЗІНЬКОВ Михайло Борисович був призваний на військову службу по мобілізації 26.09.2023 року першим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області. Михайло проходив військове навчання у Англії та Польщі, готуючись до захисту своєї Батьківщини.

Тривалий час Михайло вважався зниклим безвісти…

Михайло ЗІНЬКОВ – командир бойової машини – командир механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону, героїчно загинув 24 липня 2024 року під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану в районі Донецької області.… Детальніше

Чубок Сергій Олександрович народився 25 квітня 1991 року в селі Гільча. Навчався у місцевій школі, потому, у Рівненському професійно-технічному училищі №1, де здобув професію столяра.

Згодом, був призваний на строкову службу у військову частину міста Новоград-Волинський в інженерні війська. Після служби опанував професію будівельника та працював у місті Рівне на будівництві.

У 2012 році одружився, в молодого подружжя Сергія та Тетяни народився синочок Кирил.

У 2014 році з початком антитерористичної операції Росії проти України наш воїн був призваний захищати кордони рідної землі від окупанта. Півтора року боронив Донецький аеропорт, Дебальцеве, Лисичанськ, Маріуполь, Артемівськ, Краматорськ. За бойові заслуги нагороджений медаллю “За мужність та відвагу”.

По поверненню додому, Сергій став татом вдруге. У родині народилася донечка Варвара. Щоб підтримувати велику родину, Сергій багато працював. Сім’я переїхала в с. Йосипівка, де почала облаштовувати нове житло.

З початком повномасштабного вторгнення, Сергій одним з перших вступив до місцевої територіальної оборони. А 28 серпня 2022 року, отримавши повістку з військкомату призваний спочатку на навчання в м. Житомир, а згодом у складі 25-ої бригади направлений у м.… Детальніше