Рівненський район

Федір народився 07 лютого 1973 року  у селі Бистричі тоді ще Березнівського району. Федір любив математику, спорт і автомобілі, мав багато друзів. Після закінчення Бистрицької школи у 1990 році вступив до Корецької автошколи,  де здобув кваліфікацію водія категорії В і С. Потім була військова служба, робота, одруження – звичайне життя. Війна перекреслила мирні плани.
З жовтня 2023 року – Федір старший водій-телефоніст стрілецької роти, мужньо боронив країну на Донецькому напрямку. 02 квітня 2024 року ворожа куля обірвала життя солдата. Федір був неодружений. У нього залишилися мама, брат та племінники.
Заупокійну службу провели у Свято-Миколаївському храмі села
Бистричі. Поховання відбулося на місцевому кладовищі поруч із загиблими захисниками односельчанами..

… Читати далі

Віталій народився 22 жовтня 1980 року і все життя проживав у рідному селі Кургани Березнівської громади.Після закінчення Курганської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у 1995 році навчався у Березнівському професійно-технічному училищі. Проходив військову строкову службу. В мирному житті наш захисник був  щирим, доброзичливим, чуйним, готовим завжди прийти на допомогу. Мав велике коло друзів. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів. Віталій захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну. Служив головним сержантом єгерського
батальйону.
Старший сержант Радіо Віталій Миколайович загинув 01 квітня 2024 року на Донеччині під час виконання бойового завдання у бою з російськими окупантами. Похоронна процесія в жалобі пройшла від рідної оселі до Свято-Покровського храму села Кургани, де відбулася заупокійна служба за
захисником.
У полеглого захисника залишилися дружина Наталія, син Богдан, дочка Віта, брат Володимир та сестра Іванна.

… Читати далі

Народився Микола 23 грудня 1990 року в селі Городище, що на Березнівщині. В 2004 році закінчив 8 класів Городищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Повну середню освіту здобув у Березнівському ліцеї-інтернаті спортивного профілю. У 2013 році закінчив Приватний вищий навчальний заклад «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука» в місті Рівне, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фізична реабілітація» та здобув кваліфікацію магістр фізичної реабілітації, викладач вищої школи.
У спортивному житті Микола наполегливою працею досяг рівня майстра спорту України з веслування на байдарках і каное. Неодноразовий чемпіон спортивних змагань та кубків Рівненської області, призер чемпіонатів і кубків України з веслування на байдарках і каное.
В мирному житті Микола був гарною людиною, надійний, життєрадісний і завжди усміхнений, турботливий і люблячий син, брат. Після повномасштабного вторгнення російських окупантів на рідну землю Микола відразу повернувся на Україну із-за кордону, і добровільно 02 березня 2022 року став на захист рідної країни від рашиських загарбників. Служив Микола сержантом, командиром танку танкового батальйону.

13 червня 2023 року 33-річний український воїн загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.… Читати далі

Сокот Михайло Миколайович народився 25 листопада 1995 року в селі Князівка Березнівського району. З 2002 по 2013 рік навчався у Князівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України, де зарекомендував себе як зразковий військовослужбовець. Його батькам, Раїсі та Миколі Сокотам, з армії дякували за сина – відповідального, розумного, людяного. Він завжди був спокійний, розважливий. Дуже гарно навчався в школі, ніхто і ніколи на нього не скаржився. Михайло був дуже добрий і з повагою ставився до людей. З друзями – душа компанії, а друзів він мав багато.       
У 2014 році уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, був учасником бойових дій у зоні АТО. Під час повномасштабного вторгнення росії на нашу землю в червні 2022 року став на її захист.
28 вересня 2022 року солдат, стрілець-санітар десантно-штурмового батальйону Сокот Михайло Миколайович загинув на Харківщині виконуючи
бойове завдання. Захиснику було всього 27 років…
Відспівування провели священослужителі у Свято-Миколаївському храмі села Князівка.… Читати далі

Василь Музинчук народився 07 травня 1978 року і постійно проживав у селі Яблунне що на Березнівщині. В 1993 році закінчив Яблунівську восьмирічну
школу. В школі його вирізняла активність, швидкий розум, тяга до нового. Василь був кмітливий, веселий, завжди готовий прийти на допомогу. Але
особливо його приваблювала техніка. Саме через любов до техніки юнак подався навчатися на тракториста на базі Березнівської райсільгоспхімії. Свій
трудовий шлях розпочав в місцевому колгоспі «Україна». З липня 1996 року по листопад 1997 року проходив строкову службу у внутрішніх військах. Після служби продовжив працювати у колгоспі.
В серпні 2023 року, коли прийшов час стати на захист Батьківщини, він з честю виконав свій обов’язок. 26 березня 2023 року під час перебування у відпустці Василь Васильович помер у рідному селі. Серце захисника не витримало фізичних та психічних навантажень.
У Свято-Параскевському храмі села Яблунне відбулася заупокійна служба за захисником.

… Читати далі

Рибачок Руслан Петрович народився 01 жовтня 1973 року і постійно проживав у селі Друхів що на Березнівщині.
З 1980 по 1989 рік навчався у Друхівській середній школі. З 1991 по 1993 рік проходив строкову військову службу. Після проходження військової служби з 1994 про 2001 рік працював у місцевому колгоспі імені Шевченка.
В мирному житті був щирим, доброзичливим, чуйним, працьовитим хлопцем, готовим завжди прийти на допомогу. Брав активну участь в громадських роботах з благоустрою рідного села. Мав велике коло друзів. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів.
Руслан Рибачок був мобілізований до лав Збройних Сил України в грудні 2023 року.

20 березня 2024 року солдат взводу резерву солдатського складу військової частина А7019 потрапив у ДТП на відрізку дороги Рівне-Костопіль внаслідок чого отримав травми несумісні з життям.
Руслан був неодруженим, у нього залишилися сестра та племінники.
Чин прощання з Русланом Рибачком та похоронне служіння релігійної громади Церкви Християн Віри Євангельської села Друхів відбулося біля його батьківського будинку. У захисника залишилася сестра Людмила Петрівна та племінники Мирослав та Діана.… Читати далі