Котюк Олександр Васильович, позивни “Дембель” (27.12.1968 -12.12.2022)

Котюк Олександр Васильович народився 27.12.1968 року в місті Дубно Рівненської області. Жив у селищі Клевань. Навчався в Клеванській середній школі №2. Згодом навчався в Клеванському професійному ліцеї, в Університеті водного господарства. Працював у ДОК та в Клевенський районній лікарні імені Михайла Вервеги.

З 1987 по 1989 роки  проходив строкову військову службу, радіотелеграфіст, радіо – та супутникового зв’язку. Захоплювався рибалкою, малюванням, різьбою по дереву.

В 1993 році  одружився, в 1994 році народилась перша донька Олександра , а в 2010 народилась друга донька Емма.  Мріяв, щоб діти та онуки були щасливими і жили в незалежній та вільній країні.

21.09.2022 року отримав повістку, пройшов ВЛК і був мобілізований в 15 окремо гірський штурмовий батальйон, що відноситься до 128-ї гірсько-штурмової бригади.

15.10.2022 року під час артобстрілу був поранений у селі Новокам’янка, Херсон та далі продовжив службу, не зважаючи на переломи ребер та контузії. 12.12.2022 року під час боїв за Соледар загинув від ворожої кулі.

Похований захисник у селищі Клевань.

В Олександра залишилися батьки, дві доньки та двоє онуків.

Читати далі

Ківінський Сергій Степанович, позивний “Малиш” (02.04.1979 – 08.06.2023)

Ківінський Сергій Степанович народився 02.04.1979 року в с. Углище Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом родина переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Сергій у Клеванській середній школі №2. Після закінчення школи навчався у Клеванському професійно-технічному училищі №23. Здобував професію тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.

Свій трудовий шлях пройшов на підприємствах ТОВ «ОДЕК» Україна, Клеванський лісозавод «Промінь». Проте Сергій завжди цінував красу дому. Подальшу свою трудову діяльність він присвятив виконанню ремонтів будинків та квартир, створенню естетичної краси та затишку. Вів активний спосіб життя, мав багато друзів, любив свою сім’ю, природу. Захоплювався автомобілями, був завзятим рибалкою та поціновувачем спорту.

У 1997 році проходив строкову військову службу. Під час повномасштабної війни чоловік став військовослужбовцем ЗСУ. Службу проходив у 33-ій окремій механізованій бригаді. Обіймав посаду головного сержанта взводу.

25.01.2023 року проходив програмно-навчальну військову підготовку у м. Ужгород. Служив головним сержантом 3-го механізованого взводу 4-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч А 4447.

Загинув 08 червня 2023 року під час артилерійського обстрілу позиції в районі населеного пункту с.… Читати далі

Семенчук Віктор Миколайович (17.09.1993 – 06.05.2022)

Народився 17 вересня 1993 року в селищі Клевань Рівненського району, Рівненської області в сім’ї робітників. У 2011 році закінчив Клеванський ліцей №2. Після закінчення навчався в Рівненському вищому професійному училищі ДДСО при МВС України (с. Городок).

Працював у Державній службі охорони при УМВС України в Рівненській області.

Віктор захоплювався рибалкою та збиранням грибів. Був одружений, батько двох дітей.

Строкову військову службу проходив у м. Одеса. Був призваний на військову службу в зону АТО у складі 80-ї бригади. Захищав Донецький аеропорт.

З початком повномасштабної війни росії проти України 05 березня 2022 року був мобілізований на військову службу в Донецькій області у 53-тю окрему механізовану бригаду.

Загинув Семенчук Віктор Миколайович 6 травня 2022 року від вибухової травми (Асфіксія) здавлення грудей та черева, під час виконання бойового завдання в населеному пункті с. Володимирівка, Донецької області, Волноваського району.

Похований на місцевому кладовищі.

Рідні та друзі згадують Віктора  як добру, позитивну та щиру людину.

Читати далі

Буторін Ігор Олександрович (02.05.1989- 07.03.2025 )

Ігор Олександрович Буторін народився 2 травня 1989 року в місті Рівне. Закінчив школу №6, після чого здобув професію будівельника, пічника та штукатура у вищому професійному училищі №1

Працював у рекламному агентстві Андрія Лящука “Чегевара” монтажником, а останні роки їздив на роботу за кордон.

У вересні 2022 року Ігор добровільно пішов до лав Збройних сил України. Перший виїзд у зону бойових дій відбувся 9 січня 2023 року. Побратими Ігоря згадують його як доброго, справедливого та завжди готового прийти на допомогу товариша.

Ігор захоплювався рок-музикою. Він колекціонував гітари та мріяв навчитися грати.

“Він був моїм первістком, моєю опорою і підтримкою. Я мала два крила, а тепер залишилося лише одне… Його молодший брат зараз також захищає Україну” – каже мама військового Ірина Вікторівна

На жаль, 7 березня 2025 року в місті Дніпро молодший сержант Ігор Буторін помер у реанімації від серцево-легеневої недостатності.

У Героя залишилися мама, вітчим, брат, сестра, дружина та донька.

Прощання із захисником відбулося у четвер, 13 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Гришкевич Андрій Леонідович (13.10.1996-10.06.2024)

Андрій Гришкевич народився 13 жовтня 1996 року. Навчався у Квасилівській загальноосвітній школі, згодом закінчив Автотранспортний фаховий коледж за спеціальністю «Міжнародні перевезення на автотранспорті». Продовжив навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування, де здобув вищу освіту. Після завершення навчання працював брокером митного контролю.

“З дитинства захоплювався спортом – займався боксом, мав понад 40 стрибків із парашутом. Любив музику, писав пісні, грав на гітарі. Вів активний і здоровий спосіб життя, організовував подорожі та відпочинки для друзів. Був справедливим, добрим, щирим та відповідальним сином і товаришем”, – розповідає мама Світлана.

У травні 2020 року підписав контракт на військову службу. Коли розпочалося повномаштабне вторгнення Андрій продовжив службу та став на захист Батьківщини.

На жаль, 27- річний солдат Андрій Гришкевич загинув 10 червня 2024 року на Покровському напрямку, Донецької області.

У Героя залишилися батьки та брат. Поховали військового на Алеї Героїв кладовища “Тинне”.

Читати далі

Ківінський Василь Степанович (11.03.1978 – 20.08.2023)

Ківінський Василь Степанович народився 11 березня 1978 року в с. Углище Рівненського району, Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом сім’я переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Василь у Клеванській середній школі №2. Після її закінчення вступив у Херсонський державний університет.

Свій трудовий шлях розпочав з роботи вчителя трудового навчання у рідній школі. З 2015 року він проживав з сім’єю в селі Залісоче Олицької громади. Згодом працював у Держлісгоспі та ТОВ Кром-берг енд Шуберт Україна ЛУ м. Луцьк. 

З дитинства захоплювався риболовлею, любив майструвати по дереву. У 2014 році Василь був призваний на військову службу в зону АТО. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. А в 2015 році був демобілізований за станом здоров’я.

За службу українському народові отримав державну нагороду України — відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2015 році, медаль «Учасник бойових дій» — 2015р., та відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2019 році.

З самих перших днів початку повномасштабної війни росії проти України, 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ — старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А 4674.… Читати далі

Алексійчук Віктор Олександрович (28.05.1972-12.06.2023)

Віктор Алексійчук народився й проживав в смт Клевань, Рівненського району, Рівненської області. Навчався у Клеванському ліцеї №2. По закінченні школи вступив до Київського медичного училища.

Провчившись рік, вирішив, що хоче служити в армії. Був мобілізований до лав тогочасної Радянської Армії. Після демобілізації навчався у Рівненському медичному коледжі, отримав диплом фельдшера. У Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені С. Демʼянчука м. Рівного здобув диплом бакалавра за спеціальністю «Фізична реабілітація».

У 2014 році добровольцем вступив до лав української армії, брав участь у АТО. Війна 2022 застала його за кордоном, але, як справжній патріот, він повернувся і був мобілізований до військової частини А0959 м. Луцька.

Був нагороджений Подякою за сумлінне виконання службових обовʼязків, патріотизм, зразкову військову дисципліну, високий професіоналізм та особливий вклад у розвиток 3-ї роти охорони 343 батальйону охорони військової частини А0959.

З березня 2023 року відбував службу неподалік м. Вугледар як стрілець-санітар. Згодом був переведений до лав морської піхоти, служив у десантно-штурмовій роті частини А3821.

Алексійчук Віктор Олександрович загинув у с. Сторожеве, Волноваського району, Донецької області під час виконання завдання.… Читати далі

Довжаниця Андрій Олександрович (21.02.1990-27.01.2025)

Андрій Довжаниця народився 21 лютого 1990 року у місті Рівне. Закінчив Рівненську загальноосвітню школу №8. Після цього навчався у Рівненському аграрному коледжі за спеціальністю програмування. Вищу освіту здобув у Тернопільському національному економічному університеті, а згодом отримав ступінь магістра у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Працював експедитором у кондитерській компанії «Лукас», пізніше – програмістом у медичному коледжі. Деякий час працював у за фахом у Польщі.

«У вересні 2022 року Андрія мобілізували до лав Збройних сил України. Він чесно та самовіддано виконував свій військовий обов’язок. Був людиною доброю, спокійною, завжди готовою допомогти іншим, ніколи не відмовляв тим, хто потребував підтримки», – розповідає мама Галина Максимівна.

На жаль, 27 січня 2023 року Андрій Довжаниця загинув на Покровському напрямку, Донецької області. Повернути тіло для достойного поховання вдалося лише зараз.

У Героя залишилися дружина, батько та мати.

Прощання із захисниками відбулося у вівторок, 4 березня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховали Андрія Довжаницю на кладовищі у селі Зірно, Березнівського району.

Читати далі

Плющ Вадим Валерійович (16.10.1981-24.08.2023)

Плющ Вадим Валерійович народився 16 жовтня 1981 року в м. Костопіль Рівненської області. У 1988 році пішов в 1 клас Костопільської середньої школи №2, в 1997 році отримав неповну середню освіту у загальноосвітній школі I-II ступенів №8 і вступив до Березнівського лісового коледжу за спеціальністю «Лісове
господарство», який успішно закінчив у 2002 році.
У 2003 році закінчив Український державний лісотехнічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю « Лісове господарство» та здобув
кваліфікацію інженера лісового господарства. З 2003 року почалася трудова кар’єра з посади помічника лісничого у ДП» Селянський ліс». У 2005 році одружився та перейшов на посаду до Моквинського лісництва ДП «Костопільський лісгосп». За багато років успішної роботи старшим майстром набув величезного досвіду роботи з клієнтами.
Нагороджений численними подяками за сумлінну працю та високий професіоналізм.
У 2022 році перейшов на посаду інженера лісового господарства філії «Костопільське лісове господарство» ДП « Ліси України». Разом з дружиною Юлією, Вадим Плющ виховував двох синів, Ілля 15років а Тарасу 17 років. 16 травня 2023 року був мобілізований і захищав суверенітет України на сході у складі 24 ОМБ ім.… Читати далі

Величко Олександр (28.01.1974-17.02.2025)

Олександр Величко народився 28 січня 1974 року у Рівному. Навчався у школі №24 до 9-го класу, після чого продовжив освіту у ВСП “Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП”. Перед війною вступив до Національного університету водного господарства та природокористування, де провчився 4 роки. Останні роки працював у сфері торгівлі.

Олександр добровільно став на захист Батьківщини у квітні 2024 року.

Олександр був людиною широких інтересів. Він захоплювався комп’ютерами, колекціонував монети та цікавився спортом, особливо футболом. Постійно прагнув до розвитку: отримав водійські права у 48 років і намагався реалізувати себе в різних сферах.

«Він був людиною, яка прагнула зробити все й одразу, мав непосидючий дух і був надзвичайно цілеспрямованим. Завжди допомагав рідним, особливо опікувався хворою матір’ю», — розповідає мама Ніна Михайлівна.

На жаль, 51-річний старший солдат Олександр Величко загинув 17 лютого 2025 року під час бойових дій на Харківщині.

Прощання із захисником відбулося у вівторок, 25 лютого, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному. Заупокійна служба відбулася у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі «Нове»…

Публікації про Величко О.
Читати далі