Революція гідності. Війна. Рівненщина

Ілюков Іван Володимирович  народився  02 липня 1978 року в с. Глибочок. 01 вересня 1985 року пішов у перший клас Соснівської школи, де навчався по 10 червня 1993 року. Цього ж року вступив до Соснівського СПТУ №8 та здобув професію столяра. У 1996 році призваний на строкову службу. У 1999 році одружився. З 2002 року працював у ДП «Соснівське лісове господарство». Виховував двох доньок.
22 листопада 2022 року молодший сержант був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України. 16 квітня 2023 року отримав поранення. Іван Ілюков механік – водій механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти загинув 02 серпня 2023 року, у віці 45 років, під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну від російського агресора в  Донецькій області внаслідок ушкоджень від вибухів та осколків.
Відповідно до рішення  Соснівської селищної ради  від 25.08.2023 №678 присвоєно  звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ІЛЮКОВА Івана Володимировича нагороджено орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).… Детальніше

КРОЛЬ Андрій Ярославович народився 21 травня 1981 року у Сосновому. Закінчив 9 класів Соснівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, згодом продовжив навчання у Соснівському професійно-технічному навчальному закладі №8, де здобув професію столяра.

Життя Андрія було сповнене праці та любові до родини. Він їздив на сезонні роботи різноробочим, аби забезпечити сім’ю, був люблячим чоловіком та турботливим батьком. Разом із дружиною вони виховували двох синів, для яких він назавжди залишиться прикладом відваги, сили та самопожертви.
Андрій КРОЛЬ призваний на військову службу по мобілізації 01.02.2023 першим відділом Рівненського РТЦК та СП. Вірний Військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, її свободу і незалежність від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання  в районі Донецької області внаслідок авіаційного удару КРОЛЬ Андрій Ярославович – оператор-розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 26 серпня 2025 року помер від отриманих бойових поранень. 
Поховали Андрія КРОЛЯ з усіма військовими почестями на кладовищі у селі Великі Селища. 

Відповідно до рішення селищної ради від 08.10.2025 №1055 почесне звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» присвоєно  (посмертно) Андрію КРОЛЮ, який загинув захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.… Детальніше

Леонід Миколайович народився 26 березня 1978 року у селі Зірне.  Навчався у Зірненській школі, професійну освіту здобув у Здолбунівському
професійно-технічному училищі. Свій духовний шлях розпочав у Рівненській духовній семінарії, а після її завершення став капеланом в одній із військових
частин Рівненщини.
У вільний час багато читав, особливо релігійну літературу, постійно  працював над собою та поглиблював знання. У 2008 році закінчив Національний університет «Острозька академія», здобувши кваліфікацію бакалавра філософії. Саме любов до мудрості, глибокі роздуми та вміння знаходити правильні слова для людей згодом подарували йому позивний «Філософ». Любив свою сім’ю, поважав людей, любив Україну та віддано служив Православній Церкві України. Упродовж багатьох років Леонід звершував служіння на Березнівщині, був щирою та доброю людиною, завжди готовий прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину та дати слушну пораду.
Окрім духовної діяльності, викладав факультатив «Християнська етика» в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї, передаючи молодому
поколінню християнські цінності, любов до ближнього.
У 2004-2006 роках Леонід Сульжик був першим військовим капеланом  військової частини А 3948. В будинку культури військового містечка він
облаштував капличку на честь Василія Великого, яка стала місцем духовної підтримки для військовослужбовців та цивільних мешканців.… Детальніше

Жданюк  Роман Валентинович народився 19 липня 1992 року у селі Золотолин. У 1998 році пішов у перший клас. Навчався у місцевій школі до 2009 року. Згодом здобував фах у Клеванському професійному ліцеї. Пізніше оселився у Великій Любаші тут і працював. Одружився, у молодого подружжя народилися донька та син.
На службу Романа Жданюка призвали у квітні 2025 року. Спочатку проходив підготовку на військовому полігоні, далі Сумський напрямок,  виходив на завдання, возив все що потрібно було на передову. Потім 4 тижні у Дніпрі, вчився працювати з безпілотними літальними апаратами. Здав екзамени на відмінно. Через деякий час підрозділ, в якому служив Роман, перекинули знову ж на Сумський напрямок. А потім був Запорізький напрямок, де наш захисник прослужив лише 3 тижні: 25 грудня 2025 року зв’язок з ним урвався. 25 грудня 2025 року старший оператор 2 відділення збору та обробки
інформації взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї артилерійської розвідки Роман Жданюк загинув в районі Староукраїнки Пологівського
району Запорізької області унаслідок удару дрона.
У Романа Жданюка залишилися батьки, сестра, дружина та двоє маленьких дітей. … Детальніше

Назарчук Павло Володимирович народився у м. Костопіль. Навчався у школі №6, згодом — у Костопільському будівельному коледжі. Працював будівельником за кордоном.
Коли розпочалася війна, Павло не вагаючись,  добровольно пішов до ТЦК . У листопаді вступив до лав ЗСУ. А вже у грудні 2022 року був у складі 88-го батальйону 106-ї бригади ТРО на околицях м. Бахмут. Саме там і розпочався його бойовий шлях на посаді стрільця-піхотинця. Більше року його підрозділ перебував у населених пунктах Бахмут, Нове, Щурове, Зарічне, Лиман Донецької області. Саме тут отримав поранення тім’яної частини голови та контузію.
У листопаді 2023 року Павло приїздив додому у відпустку. Тоді, як виявилося, бачився з родиною востаннє. Після відпустки був переведений до 80-ї десантно-штурмової бригади, де захищав українську землю під Красногорівкою. Командир в/ч А7181, де служив Павло, відгукувався про нього позитивно, як про воїна з достатнім рівнем професійних умінь і навичок, відповідального, підготовленого, грамотного.  Захисник виявляв на службі розумну ініціативу та вдосконалював свій професійний рівень.
У вересні 2024 року старший солдат Павло Назарчук помер від множинних травм поблизу села Битиця на Сумщині. … Детальніше

Олександр Вознюк народився 1 березня 1977 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №23, а згодом здобув фах тракториста-машиніста у Сарненському професійно-технічному училищі.

Після навчання працював водієм автобуса. Навесні 2025 року Олександра Вознюка мобілізували до лав Збройних сил України.

На жаль, 49-річний військовослужбовець Олександр Вознюк загинув 3 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.

У Захисника залишилися дружина, двоє дітей та мама. 

Поховали  військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

… Детальніше

Олександр Лютко народився 20 серпня 1992 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №11 та професійно-технічному училищі №10.

У липні 2024 року Олександра Лютка мобілізували до лав Національної гвардії України. 

На жаль, 32-річний солдат Олександр Лютко загинув 23 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло вдалося ідентифікувати та повернути рідним для гідного поховання. 

Поховали  військовослужбовця на Алеї Героїв кладовища «Нове» в обласному центрі.

У Захисника залишилися батьки та сестра.

… Детальніше