Шнайдер Олександр Олександрович (22.05.1968 – 27.02.2024)

Олександр народився 22 травня 1968 року і постійно проживав у місті Березне Навчався Олександр у Березнівській середній школі № 1, після закінчення якої у 1985 році, продовжив навчання у Березнівській однорічній лісній школі, яку закінчив 01 липня 1988 року з присвоєнням кваліфікації майстер лісового господарства. У період навчання в лісній школі з 1986 по 1988 рік проходив строкову військову службу.
З 1995 по 2016 рік працював в податковій службі у містах Березне та Костопіль. З березня 2018 року по березень 2021 року проходив військову службу по контракту, під час якої брав участь в АТО/ОСС.
У березні 2022 року головний сержант Олександр Шнайдер був призваний навійськову службу по мобілізації. Служив бухгалтером-економічної служби військової частини.
Олександр був справжнім сім’янином і другом для всіх. Тіло військового не витримало фізичних та психологічних навантажень. 27 лютого 2024 року при виконанні військового обов’язку перестало битися серце українського воїна Олександра Шнайдера.
Заупокійна служба за захисником відбулася у Свято-Троїцькому храмі міста Березне. Поховали Олександра зі всіма військовими почестями на міському кладовищі в урочищі «Лукавець» на Алеї Слави поруч із земляками, які віддали своє життя за майбутнє незалежної України.… Читати далі

Козак Андрій Васильович (11.03.1982-03.09.2023)


Козак Андрій народився 11 березня 1982 року і виріс у місті Березне. Навчався у Березнівській ЗОШ №2. У 2000 році закінчив Соснівське професійно-технічне училище № 4, де здобув спеціальність столяра будівельного, тесляра.


У січні 2023 року був мобілізований. Захисник Козак Андрій служив старшим стрільцем аеромобільного батальйону військової частини А2582.
Герой загинув 03 вересня 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької  області в бою за Україну, її свободу і незалежність. Тіло попередньо зниклого солдата Козака Андрія Васильовича евакуйовано 11 вересня 2023 року.
Козака Андрія Васильовича поховали на Алеї Слави міського кладовища в урочищі «Лукавець» .

У полеглого захисника залишилися батьки, дружина, діти.

Читати далі

Бережний Олександр Володимирович (08.11.1989-28.04.2023)

Бережний Олександр Володимирович народився 08. 11.1989 у місті Рівному. У  1993 р.у віці трьох років пішов до садочка, число 40. У  1996р – Олександр став першокласником школи № 20, де провчився до 9 класу. У 2003 році  перейшов у школу №23, яку закінчив у 2006 році.
З 2006 року  по 2007 рік навчався у Рівненському професійному ліцеї за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів». Після навчання відразу пішов працювати.

У 2009 році – одружився. Згодом народилася донечка Ангеліна, яку він обожнював. А через 5 років народився синочок Микита. Діти для нього були найбільшим щастям.
Декілька років поспіль чоловік їздив на заробітки. До війни Саша працював на фірмі по виготовленню пам’ятників. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Олександр перебував у тероборонів м.Рівного.   А вже в лютому 2023 року отримав повістку і  відразу почав проходити медогляд.
27 лютого його мобілізували. 28 лютого зранку їх зібрали і повезли на навчання у Житомир, 95 десантно-штурмова бригада військової частини А 1910. Навчання тривало трохи більше місяцяі .… Читати далі

Крук Максим Олександрович (04.03.1994-01.04. 2023)

Крук Максим Олександрович народився 04.03.1994 р. у м. Костопіль. 01.09.2000 р. пішов навчатися у Великолюбаську загальноосвітню школу I – III ступенів. Закінчив навчання 28.05.2011 р. З 10.09. 2010 р. – 28.05. 2011р. здобув позашкільну освіту «Оператор комп’ютерного набору» у Рівненському державному обласному центрі науково-технічної творчості учнівської молоді. З 01.09. 2011р. – 25.05.2012р. навчався у Рівненському професійному ліцеї, за професією оператор електронно-обчислювальних та обчислювальних машин.


З 25 .12. 2011 р. – 07.03. 2012 р. навчався у Рівненській автошколі СТО України, за професією водій автотранспортних засобів категорії «В, С».
З 06.12. 2012 р. – 25.10. 2013 р. проходив військову службу у м. Херсон, в/ч А1836 в зенітно-ракетних військах. Після служби працював водієм по перевезенню людей за кордон. Дуже любив їздити, планував відкрити свою власну справу. 10 .05. 2022 року був призваний на військову службу в 80 -ту окрему десантно-штурмову бригаду. Мав звання молодшого сержанта 3 десантно- штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно- штурмового батальйону військової частини А0284.

Загинув 01.04. 2023 р. поблизу населеного пункту Ступочки Костянтинівського району Донецької області (Бахмутський напрямок) під час виконання бойового завдання.… Читати далі

Переходько Юрій Федорович (08.06.1975-11.05.2023)

Юрій Переходько народився 8 червня 1975 року у селі Соснове Березнівського району. Дитинство провів у селі Прислуч, де закінчив школу і у 1990 році вступив до Костопільського будівельно-технологічного технікуму. Роки навчання Юрій згадував з великою теплотою, адже юність – це найкраща пора для морально-професійного зростання і саме викладачі технікуму сприяли розвитку особистості Юрія. Після закінчення технікуму близько року працював на Костопільському домобудівельному комбінаті. Згодом розпочалися роки становлення підприємницької діяльності на теренах нашої країни і Юрій примкнув до лав людей, які займалися перегоном і ремонтом авто з країн Балтики. Ця справа захопила його і до останніх днів свого життя Юрій ремонтував автомобілі. Його пристрастю були авто марки «Мерседес». Ще з дитинства він  мріяв мати такий автомобіль і завдяки працьовитості та наполегливості цю мрію вдалося здійснити.
У 2000 році Юрій одружився, у 2004 – народився син Дмитро. Народження дитини спонукало чоловіка розпочати будівництво власного
будинку, у якому зараз проживає сім’я. Юрій був люблячим батьком та найкращим чоловіком.
24 лютого 2022 року о 5 годині ранку сім’я прокинулася від дзвінка телефону і найстрашніших слів «…вставайте, війна почалася…» Юрій з
перших днів не стояв осторонь, записався до лав тероборони, чергував на блокпостах, згодом добровольцем працював на складі медикаментів в приміщенні районної бібліотеки.… Читати далі

Самчук Олесь Олександрович (01.04.2002-11.03.2024)

Олесь народився у Рівному 1 квітня 2002 року. Ходив до дитячого садочка № 7. У 2008 році переїхав жити до Здолбунова, де й пішов до першого класу початкової школи № 7. Закінчивши її перейшов вчитися до ЗОШ № 6, міста Здолбунів. У 2017 році у віці 40 років померла мама Олеся і він переїхав жити у Рівне до двоюрідної бабусі та пішов навчатися у 10 клас Рівненської ЗОШ № 9. Закінчив школу у 2019 році та вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на професію «Кіно та телеоператорство».

У 2023 році захистивши диплом бакалавра, Олесь пішов добровольцем на війну у 12 бригаду спеціального призначення АЗОВ Національної гвардії України пообіцявши помститися за свого найкращого друга Єгора Муху, що загинув у травні 2023 року. В пам’ять про маму та її першу збірку віршів, яка називалася «Каркаде» обрав собі позивний Каркаде.

Олесь був багатогранною людиною, хотів все спробувати. Ходив на багато гуртків і здобував призові місця на змаганнях з різних дисциплін (бальні танці, дитяча залізниця, трекове атомобілемоделювання, паркур, спортивний туризм, гра на гітарі).… Читати далі

Овдійчук Ян Юрійович (11.06.1992 – 07.03.2023)

Овдійчук Ян Юрійович народився 11.06. 1992 року в місті Сєвєродонецьк, Луганської області. До дитячого садочку , Ян не ходив, зростав у колі люблячої сім’ї : тата, мами та молодшого брата. У вересні 1997р. пішов навчатися у експериментальний- підготовчий клас Сєвєродонецької гімназії. Згодом перевівся у Сєвєродонецький багатопрофільний ліцей, який закінчив у 2008 році. Отримав атестат про повну загальну середню освіту. Дуже гарно давалися предмети : англійська мова, німецька, фізична культура, захист Вітчизни, основи безпеки життєдіяльності. Погано давалася російська мова..

01.09. 2008 р. Ян вступив до технологічного інституту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля м. Сєвєродонецьк.

Строкову службу, проходив у 2011 – 2012 рр, служив у спецназі в Криму. Отримав схвальну характеристику. 30. 06. 2014 р. закінчив навчання та отримав диплом за кваліфікацією бакалавр з «Економіки підприємства». У 2014 р. Ян разом з батьком займався підприємницькою діяльністю .

У 2015 – 2016 рр. перебував на службі в АТО, в 40 – й артилерійській бригаді. За цей період . отримав посвідчення: “Класного спеціаліста ЗСУ” та звання молодший сержант.… Читати далі

Шершун Василь Георгійович (06.01.1983-31.03.2023)

Шершун Василь Георгійович народився 6 січня 1983 року в місті Костополі.  Навчався у Костопільській ЗОШ № 2. Впродовж семи років відвідував заняття з  футболу. Після закінчення школи вступив до Костопільського будівельного – технологічного коледжу НУВГП, де здобув професію «Столяр будівельний-тесляр» (період 1998 – 2000 рр). Після закінчення  навчання в коледжі призваний на строкову службу, по завершенню якої мав сержантське звання – старшина.


Прийшовши з армії, працював у Костопільському будівельному комбінаті. У 2007році створив свою сім’ю. Василь був працьовитою, чуйною, спокійною людиною,  чудовим батьком для донечки та сина і люблячим чоловіком для дружини. Здебільшого Василь працював на будівництві. У нього були золоті руки якими він побудував свій дім.


7 серпня 2022 року Василь Шершун приєднався до лав ЗСУ, головний сержант– водій 2 гранатометного відділення вогневої підтримки, аеромобільного батальйону військової частини А-2120. А 31 березня 2023 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом територіальної цілісності та державного суверенітету України, загинув в районі бойових дій населеного пункту Лиман Донецької області.
Поховали Шершуна Василя з військовими почестями поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі «Нове».… Читати далі

Корицький Олександр Васильович (26.06.1996-26.02.2024)


Олександр народився 26 червня 1996 року і постійно проживав в селі Зірне що на Березнівщині. Здобував базову середню освіту у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів з 2002 по 2013 рік. Після закінчення школи працював на сезонних роботах, пов’язаних з будівництвом.
У мирному житті Олександр був тихим, спокійним, врівноваженим, ввічливим хлопцем. У школі був винахідливим, мав хист до виготовлення виробів з деревини, захоплювався футболом. Доброзичливий у спілкуванні, завжди готовий прийти на допомогу. Працьовитий, був опорою для батьків, допомагав по господарству.
Цікавився комп’ютерами та полюбляв риболовлю. Захисник був мобілізований до Збройних Сил України в березні 2023 року та мужньо боронив нашу країну від російських окупантів, віддавши життя за світлемайбутнє нашої нації.
26 лютого 2024 року молодший сержант, Корицький Олександр Васильович, командир бойової машини – командир відділення механізованої роти загинув у Донецькій області.

Читати далі

Гуменний Сергій Романович (1985-12.02.2024)

Cергій народився і постійно проживав у селі Колодязне Березнівської громади в багатодітній сім’ї. У 2002 році закінчив Колодязнівську загальноосвітню школу I-III ступенів.
Для рідних, друзів та односельчан Cергій запам’ятався товариським, життєрадісним, який завжди мав свою думку і болісно реагував на несправедливість.
Односельчани говорять – що найперше, що вражає у цьому велетні-це позитив. ,,У мене все добре”- це насправді його слова. Наш захисник боронив Україну від московських окупантів з березня 2023 року.
12 лютого 2024 року гранатометник механізованого батальйону загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаних із захистом Батьківщини у Донецькій області.
У місцевому Свято-Вознесенському храмі села Колодязне відбулася заупокійна служба.
Поховали Гуменного Сергія Романовича на кладовищі села Колодязне зі всіма військовими почестями. На площі Незалежності міста Березне відбулося громадське прощання з Героєм
У Сергія залишилися мама, брат, сестри, троє неповнолітніх дітей, племінники.

Читати далі