Рівненський район

Роман Міськов народився 29 червня 1995 року. Навчався у Тучинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті. За тим опанував професію столяра у Вищому професійному училищі №1. В останні роки працював охоронцем у магазині «Torba» в центрі міста.«Веселий, добрий, завжди готовий допомогти. Рома був волонтером іще з 2014 року, і після початку повномасштабного вторгнення прагнув бути корисним. До нього завжди можна було звернутися, він не відмовляв», – розповідає дружина Героя Ірина.

Роман разом з Іриною виховували двох діток, чекали на народження спільної дитини. Але побачити новонародженого він вже не встиг…«Рому мобілізували у липні 2024 року. Він все тримав у собі, нічого не розповідав. Їх саме перевели на Донеччину, пробули там кілька днів, Роман, як раз пішов на бойове завдання, але більше не повернувся», – продовжує Ірина.

29-річний солдат Роман Міськов загинув 30 листопада 2024 року в бою з російськими військами на Бахмутському напрямі…

Поховали захисника на кладовищі “Нове” у Рівному.

У нього лишилися дружина та троє дітей.

… Читати далі

Сергій Ноготков народився 31 грудня 1981 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №2, опанував професію електрогазозварювальника у ПТУ №38. Працював у місцевому ЖКП, а згодом – у приватній компанії, яка займається прокладанням сантехніки і комунікацій.

«Дуже м’який, спокійний, неконфліктний. Сергій не хотів когось турбувати, завжди був готовий зробити все сам, аби тільки не створювати незручностей іншим. Завжди хотів допомагати і бути корисним», – розповідає брат захисника Віктор.

Сергій мав сина від першого шлюбу, а потім понад 10 років жив у цивільному шлюбі з Олександрою.

«Він був надзвичайно добрим люблячим чоловіком, завжди дбав про мене, мою маму, з якою ми жили разом, а також про свою маму…» – розповідає Олександра. – «Адже тато його помер…»

Сергія мобілізували влітку 2024 року, службу ніс на Донеччині, а найпотаємнішим ділився із братом.

«Він служив на Торецькому напрямі, бачив та відчув на собі багато: і постійні обстріли, і скиди з дронів, і небезпечні гази, і не тільки… Під час одного з обстрілів отримав контузію та важке поранення.… Читати далі

Сергій Петрина народився 12 жовтня 1976 року в Рівному. Опанував фах токаря, але більшу частину свого життя присвятив захисту Батьківщини.

“Вперше Сергій добровольцем долучився до лав Збройних сил України у 2014 році. Мав позивний “Тихий”. Пройшов чимало гарячих точок, отримав контузію… Тож у 2019 році вимушений був залишити службу”, – розповідає дружина Героя Наталія.

Відкритий, щирий, справжній Сергій намагався передати таке ставлення до людей, країни та обов’язку дітям – синам 28 та 26 років, 7-річній донечці та 15-річному пасинку.

“Сергій був просто чудовим, чистий серцем та душею. Тож коли почалося повномасштабне вторгнення, знову опинився серед добровольців. Він виконував бойові завдання на території активних бойових дій із 2022 року, але здоров’я давало знати про себе… Перший інфаркт він переніс на ногах, ми про це дізналися лише у березні 2022 року. І ось знову серце дало про себе знати, воно просто не витримало навантаження “, – продовжує дружина.

На жаль, 48-річний старший лейтенант Сергій Петрина помер 5 грудня 2024 року.

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 грудня, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі

Владислав навчався у 13-й школі Рівного, закінчив рівненське училище,число 1, де здобув кваліфікацію дизайнера. Любив читати. Писав вірші та прозу, які друкувалися у місцевих виданнях. Деякі з власних творів перекладав англійською мовою та надсилав у закордонні видання. Мріяв видати збірку власних творів. Захоплювався боксом.

Весною 2021 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. Через півроку строкової служби підписав контракт. Війна застала Владислава на Миколаївщині.У цей час він був у госпіталі і дуже хвилювався.Тому просив, щоб його виписали. У цей час його підрозділ був у Миколаєві. Там він і загинув 18 березня після рекетного удару окупаційної армії.

… Читати далі

Олег Зварич народився 15 вересня 1978 року у селі Клекотів на Радивилівщині. Закінчив Рівненський державний гуманітарний університет, де опанував професію вчителя фізики та інформатики. В останні роки працював вантажником на ринку Дикого.

«Він ніколи не мав військового досвіду, навіть в армії не служив. Дуже миролюбивий, добрий, доброзичливий. Завжди відгукувався, якщо хтось просив про допомогу. Надзвичайно любив наших двох діток – особливо дбав про молодшу донечку, адже у неї певні вади мовлення, тож Олег був надійною опорою та підтримкою», – розповідає дружина Героя Оксана.

Олега мобілізували на початку жовтня 2024 року. Спершу пройшов навчання, а згодом вирушив на завдання.

«Ми розмовляли у понеділок, вони саме повинні були виїжджати. Олег обіцяв зателефонувати у вівторок, але жодного дзвінка не було… Лиш у четвер нам зателефонували з центру комплектування й повідомили, що Олега більше немає», – продовжує дружина.

46-річний солдат Олег Зварич загинув 19 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку…

Прощання із Героєм відбудеться завтра, 25 листопада, о 10.00 на майдані Незалежності у Рівному.… Читати далі