Рівненський район
Лопатюк Дмитро Григорович (07.11.1991 – 02.05.2024)
З 15 липня по 25 жовтня 2023 року старший солдат Дмитро Лопатюк виконував бойові завдання на ділянці відповідальності 11 прикордонного загону Державної прикордонної служби України – Донецький напрямок. У складі мінометного розрахунку вміло та професійно здійснював обстріл противника з мінометів, надавав вогневу підтримку бойовим позиціям під час штурму противником.01 вересня 2023 року у складі мінометного розрахунку вміло та професійно здійснював обстріл противника з мінометів, зупинивши штурмові дії противника на позиції відділення «Риба» в районі населеного пункту Красногорівка.
Після повернення зі Сходу України, Дмитро Лопатюк продовжив виконувати службові завдання на ділянці відповідальності 105 прикордонного загону, а саме в районі н.п.
Грабовий Євген Олександрович (11.10.1992-19.11.2024)
Янковський Віталій Андрійович (2710.1974-28.09.2025)
Публікації про Янковського В.
Прощання із Янковським ВІталієм відбулося 3 жовтня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному.… Детальніше
Демчук Віктор Євгенович (25.11.1967-28.02.2026)
Зима Володимир Володимирович (28.05.1987-17.04.2026)
Яковчук Віталій Володимирович (24.01.1985 – 30.09.2023)
Віталій Володимирович народився 24 січня 1985 року в селі Друхів на Березнівщині. З дитинства вирізнявся добротою, щирістю та працьовитістю. Після
закінчення Друхівської загальноосвітньої школи навчався у Березнівському лісовому коледжі, де здобув професію майстра лісу. Створивши сім’ю, проживав із рідними у місті Київ. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, надійним сином і братом.
Віталій любив життя – захоплювався футболом, знаходив спокій у риболовлі, цінував щирі розмови та теплі родинні моменти. Саме таким його і пам’ятають – усміхненим, добрим, справжнім. Коли на українську землю прийшла війна, він не залишився осторонь – став на захист Батьківщини. Без гучних слів – просто тому, що не міг інакше.
Солдат, оператор відділення протитанкових ракетних комплексів механізованого батальйону, захищав Україну з березня 2022 року. Останній бій захисника відбувся 30 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку під час виконання надскладного бойового завдання. Саме тоді зв’язок із групою Віталія обірвався, і розпочалися довгі місяці невідомості для його рідних та близьких.
Загинув 30 вересня 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.… Детальніше
Яцинюк Юрій Миколайович, позивний “ВЕРЕС”(15.05.1974-17.07.2025)
Юрій Миколайович народився 15 травня 1974 року в селі Орлівка, що на Березнівщині. Після закінчення місцевої школи у 1992–1994 роках проходив строкову військову службу. Повернувшись додому, працював на місцевих підприємствах, а також на сезонних роботах. У вільний час захоплювався технікою — особливо любив автомобілі, добре в них розумівся та часто лагодив. Не менше цікавився будівництвом — мав практичні навички та завжди виконував роботу якісно й відповідально.
Юрій був людиною доброю, щирою і працьовитою. Його знали як простого, відкритого та відповідального чоловіка, якого поважали за людяність, порядність і щире серце. Що б не попросили — завжди допоможе, не відмовить. Для рідних він був хорошим сином, люблячим чоловіком, турботливим батьком і дідусем.
Молодший сержант – номер обслуги мінометного взводу мінометної батареї захищав Україну з травня 2024 року. Побратими знали його під позивним «Верес». Мужньо виконавши свій військовий обов’язок, загинув 17 липня 2025 року на Донеччині.
У Юрія залишились мама Ніна Корніївна, дружина Оксана Василівна, доньки Катерина та Надія, сини Сергій і Микола, а також двоє онуків.… Детальніше
Миронець Віталій Васильович (24.05.1982-24.11.2025)
Віталій народився 24 травня 1982 року в селі Вітковичі,що на Березнівщині. Навчався у місцевій школі, а згодом отримав посвідчення водія та тракториста. Віталій зростав працьовитим і відповідальним, любив порядок у всьому — в полі, у господарстві, на подвір’ї. До будь-якої роботи брався сумлінно й чесно. У мирному житті працював там, де були потрібні його умілі руки, зокрема на сезонних роботах, і завжди залишав по собі добрий слід.
Його поважали за добру вдачу, працелюбність, справедливість і щирість. Він умів знаходити спільну мову з людьми та ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.
Особливе місце в його житті займала родина. Для рідних Віталій був справжньою опорою —турботливим сином і братом, люблячим чоловіком і найкращим батьком, на якого завжди можна було покластися. Світла пам’ять про нього назавжди житиме в серцях близьких і всіх, хто його знав.
Старший солдат, командир відділення піхотного взводу піхотного батальйону, захищав Україну з липня 2025 року. Загинув 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.… Детальніше
Васюк Роман Миколайович (26.06.1985-24.09.2023)
Васюк Роман народився 26 червня 1985 року у місті Березне. До 1998 року навчався в Березнівській школі–інтернаті. Після смерті мами переїхав до тата в село Зірне. З 1998 року по 2003 рік продовжував навчання у Зірненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Роман мобілізований до Збройних Сил України в березні 2023 року був гранатометником аеромобільного батальйону та мужньо боронив рубежі нашої країни від російських окупантів.
Загинув Роман 24 вересня 2023 року біля населеного пункту Кліщіївка Донецькой області. Роман із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї
держави і до останнього був вірний присязі Роман запам’ятався для усіх скромним, тихим та ввічливим сусідом, добрим братом для трьох старших сестер та брата, люблячим чоловіком та татом.
У Романа залишилася дружина та дві доньки.
Заупокійна служба відбулася у Свято-Пантелеймонівському храмі села Зірне. Поховали загиблого з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі.
Васюка Романа Миколайовича відзначено державною нагородою України – орденом “За мужність” ІІІ ступеня, яким його нагороджено Указом Президента України від 03.11.2023 № 725/2023 (посмертно).









