Революція гідності. Війна. Рівненщина

Лукомський  Андрій Миколайович народився в Костополі. Навчався у школах №2 та №8, середню освіту отримав у середній школі №1 імені Т.Г. Шевченка. Закінчив Рівненський сільськогосподарський фаховий коледж, здобув спеціальність товарознавця. Упродовж останніх десяти років працював у рівненському супермаркеті «Велмарт» за фахом.  Працював з задоволенням і був шанований в колективі. 

На службу Андрія мобілізували у березні 2025 року. Пройшов підготовку у навчальному центрі, й на початку літа у складі 156 окремої механізованої бригади поїхав на Сумщину. Служив стрільцем-зенітником зенітного ракетного відділення.  

«Я дуже вболівав за брата, переймався його психологічним станом, цікавився ситуацією на позиціях, де він перебував. Андрій завжди був позитивний, ніколи не скаржився», – розповів брат Андрія Володимир.

У серпні підрозділ, в якому служив Андрій, перекинули на Донецький напрямок.

«Востаннє я розмовляв з Андрієм за два дні до його загибелі. А мама говорила з ним, може, за годину чи дві. Ми тільки-но надіслали йому посилку і уточнювали, що ще йому потрібно на службі. А коли він не вийшов на зв’язок, мама відчула недобре… Андрій знав, що свідомо піде служити, коли прийде його час, і з честю виконав свій обов’язок», – сказав також Володимир.… Детальніше

Феськов Сергій Сергійович народився 05 листопада 1990 року в селі Уїздці. Там же навчався у місцевій школі, згодом був призваний на строкову службу в десантні війська.

Після повернення додому, вступив до Здолбунівського залізничного ліцею, де здобув професію помічника машиніста електровоза. Та вдома працювати не захотів. Коли з’явилась можливість, поїхав до Києва, де працював на станції метро “Дарниця”, складачем вагонів.

Згодом, змінив професію та влаштувався на роботу до пекарні, працював разом з мамою Оксаною. Там зустрів свою кохану Валю, одружився, в подружжя народився синочок Богдан.

З родиною Сергій проживав у селі Ярунь, Новоград-Волинського району, а на роботу їздив до столиці.

З перших днів повномасштабного вторгнення, Сергій став на захист рідної землі від руської навали. Вступив до складу територіальної оборони міста Житомир, а згодом був мобілізований до лав ЗСУ у складі 95 десантно-штурмової бригади та направлений в східні області України.

Сергій з побратимами бив ворога на усіх напрямках. Харків, Ізюм, Лиман – карта бойових дій 95-ої бригади.

Кінцева зупинка, бої поблизу смт Кримінне Северодонецького району Луганської області.… Детальніше

Іван Суржук народився 7 липня 2004 року в Рівному. Навчався у місцевій гімназії №3, згодом – у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові та Рівненському фаховому коледжі НУБіП.

З дитинства Іван зростав активним хлопцем: захоплювався футболом, аеромоделюванням, танцями, любив співати, вмів грати на гітарі. У школі його улюбленим предметом була математика. Він також досягав успіхів у спорті, зокрема в єдиноборствах, виступаючи за клуб бойових мистецтв «Будокан»

Навесні 2022 року курсант Академії Іван Суржук уже брав участь в обороні та звільненні Київської області від російських окупантів. Перебуваючи у складі бойової бригади Іван отримав важке поранення на Сході, захищаючи Україну. П’ять місяців проходив реабілітацію, але, попри стан здоров’я, повернувся у стрій – до своїх побратимів, яких не міг покинути. Боєць казав: «Я одужаю щойно повернуся до служби».

«Всі, хто знав Івана, згадують його як щиру, світлу та надзвичайно добру людину. Хлопець із великим майбутнім: офіцер ЗСУ, козак, воїн, чудовий спортсмен, улюблений син своїх батьків. Він міг долучитися до юридичної спільноти, адже мав відповідну освіту.… Детальніше

Герасимчук Сергій Петрович народився 04 квітня 1985 року в селі Лебеді Острозького району. До 9-го класу навчався у Верхівській середній школі, потім у Дерманській гімназії. Після закінчення гімназії призваний на строкову службу, яку проходив у 169-му навчальному центрі «Десна» у Чернігівській області.

По закінченню служби повернувся додому, влаштувався працювати на Здолбунівський цегельний завод. Наступні кілька років були непростими і для всієї країни, і для Сергія. Адже від 2014 року він призваний на службу, яка тривала у зоні проведення антитерористичної операції, у найгарячіших точках.

Два роки АТО, контузія, за станом здоров’я повернувся додому. Та з початком повномасштабного вторгнення 28 березня 2022 року Захисник призваний до лав ЗСУ.

Вигартуваний у вогнях АТО, наш Герой не вагаючись пішов захищати рідну домівку. Спочатку Тучинський полігон, пізніше у складі 110-ої бригади направлений у перший мотопіхотний батальйон міста Авдіївка.

Більше року під ворожими кулями в самому пеклі Сергій захищав рідну землю від ворогів. Під час артилерійського обстрілу 8 червня 2023 року отримав поранення. П’ять днів медики боролись за життя воїна в лікарні міста Києва.… Детальніше

… Детальніше

… Детальніше

Кирилюк Юрій Вячеславович народився 07 травня 1982 року в селі Здовбиця. Закінчив 11 класів Здовбицької середньої школи, після цього призваний на строкову службу, яку проходив у частині внутрішніх військ міста Сімферополь.

По закінченню служби вступив до Здолбунівського залізничного училища. Потому зустрів своє кохання – Ярину, одружився. В молодій сім’ї народилася донечка Уляна. Згодом влаштувався працювати помічником машиніста електровоза на залізниці, пізніше призначений машиністом електровоза.  З початком повномасштабної війни одразу пішов у Здолбунівський військкомат. 

24 лютого 2022 року – перші години війни, Юра під ранок приїхав із поїздки, а вже о 12 годині чекав своєї черги у Здолбунівському військоматі.

Два місяці пробув у роті охорони при військкоматі, далі полігони Володимир-Волинська та Явора. У складі 10-ої гірсько-штурмової Коломийської бригади був снайпером, воював поблизу населеного пункту Новофедорівка Донецької області. 

У лютому 2023 року військовослужбовця направляють на бойові позиції у Берестове. Свою 41 річницю Юра відсвяткував під обстрілами на завданні. 11 травня передзвонив рідним, подякував усім за привітання і знову в бій, і знову на передову.… Детальніше

Денис Сердюк народився 30 липня 1988 року у Кривому Розі. Навчався у місцевій школі, згодом здобув фах електрогазозварювальника.

Працював за спеціальністю у різних містах України. Упродовж останніх шести років проживав у Рівному. Був задіяний у будівництві підприємства «Кроноспан» поблизу обласного центру. У липні 2024 року Денис Сердюк підписав контракт зі Збройними силами України.

«Це було його свідоме рішення. Йому подобалася служба. Він пройшов навчання в Чехії. Спочатку перебував в інженерних військах, згодом приєднався до 108-го окремого штурмового батальйону «Вовки Да Вінчі». Денис цікавився історією, йому було цікаво дізнаватися про події минулого. Він постійно любив щось робити, ремонтувати – не міг сидіти без справи», – розповіла дружина Захисника.

Побратими називали воїна з позивним «Циган» людиною честі та відваги, справжнім другом і надійним плечем.

На жаль, 37-річний старший солдат Денис Сердюк загинув 7 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області.

У Захисника залишилися дружина, донька, мама та дві сестри. 

… Детальніше

Рибачок Дмитро Володимирович народився  5 листопада 1994 року в  с. Адамівка, Березнівського району.  З 2000  по 2009 рік, навчався у Соснівській гімназії. Під час навчання в школі Дмитро запам’ятався  скромним, спокійним учнем, залишивши гарні спогади про себе.   01.09.2010 році вступив до Державного професійного технічного навчального закладу “Соснівський професійний ліцей”, за професією “Муляр, пічник, штукатур”, де навчався до 25.05.2012 року.

20 червня 2022 року Дмитра призвали по мобілізації  до військової служби у Збройні Сили України та відправили до Великобританії, де він разом з побратимами  проходив навчання,  в подальшому служив в Десантно-штурмовій бригаді, честю і гідністю захищав наш край.

10 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області, отримавши вибухову травму не сумісну з життям, не відступивши ні на крок від своїх позицій, старший солдат Дмитро загинув.  

Без тата залишились двоє діточок,  без чоловіка – дружина, без сина – батьки.

За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Дмитра Рибачка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Рішенням Соснівської селищної ради від 04.07.2023 №602 йому присвоєно звання “Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади” (посмертно).… Детальніше

Юрій народився 30 грудня 1986 року в місті Березне. Базову середню освіту здобув у місцевій гімназії, а повну — у Бистрицькій загальноосвітній школі. Після школи навчався у Соснівському професійному училищі, де здобув професію столяра. З юних років любив футбол і риболовлю. Рідні кажуть, що Юрій був дуже вдалим грибником — адже жоден гриб від нього не міг сховатися. У мирному житті працював на сірниковій фабриці та різноробочим. Був щирою, небагатослівною і відповідальною людиною, хорошим товаришем, люблячим батьком та чоловіком.
У 2019 році Юрій уклав контракт та приєднався до лав Збройних Сил України. У 2022 році контракт мав завершитися, однак розпочалося повномасштабне вторгнення, і він продовжив боронити Україну. За роки служби пройшов чимало гарячих точок і важких випробувань війни — Бучу, Бахмут, Херсон, Оріхів. Останнім часом ніс службу на Запорізькому напрямку. У боях Юрій проявив стійкість, відданість присязі та справжню любов до України. Побратими згадують його як мужнього, відповідального воїна та надійного побратима, з яким без вагань можна було йти у розвідку.… Детальніше