Сарненська територіальна громада

Юрій народився і виріс у селі Тутовичі Сарненського району Рівненської області, тут і проживав до вступу в університет. Навчався в Тутовицькій ЗОШ I-III ступенів (нині ліцей). В школі його згадують, як обдарованого, талановитого допитливого учня, який цікавився математикою і природничими науками. Любив висловлювати власні ідеї. Неодноразово приймав участь у районних олімпіадах з біології. Юра полюбляв грати шахи. Веселим, життєрадісним, світлим, у прямому і переносному значенні учнем, залишився у пам’яті вчителів та однокласників.

Після закінчення школи, в 2004 році Юрій вступив у Національний університет водного господарства та природокористування на факультет будівництва та архітектури де навчався за спеціальністю «Міське будівництво та господарство». Після закінчення університету працював інженером-проектувальником та інженером-будівельником в ТОВ «Західметал», ДП «Будсервіс». З 2013 року був призначений директором КП «ГПВ архітектурно-планувального бюро». В 2017 році переїхав жити та працювати у місто Рівне, та не зрадив професії – працював проектантом будівель та споруд, згодом проектувальником вишок мобільного зв’язку, а також на будівництві інженером з технічного нагляду.

У 2019 році Юрій одружився, а у травні 2023 року народився довгоочікуваний синочок Ернест.… Читати далі

Народився Валентин у селі Берестя Дубровицького району (нині Сарненського). Після служби в армії, де виконував інтернаціональний обов’язок в Республіці Афганістан, Валентин Васильович вступив на стоматологічний факультет Львівського медичного університету імені Данила Галицького.  З 1994 по 2008 роки працював у Дубровицькій державній стоматологічній поліклініці.

З 2008 року працював на посаді лікаря стоматолога-хірурга у Сарненській стоматологічній поліклініці. За роки роботи показав себе як кваліфікований спеціаліст, відданий своїй справі, чуйний, доброзичливий, привітний, завжди готовий прийти на допомогу пацієнтам та колегам. Люблячий чоловік, турботливий батько та дідусь.

Від перших днів повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю та став на захист держави. Був командиром 2-го взводу, 3-ї роти, 14-го окремого стрілецького батальйону «Полісся» в/ч А7098. Мав позивний «Зуб».

14 лютого 2023 року, під час виконання бойового завдання, поблизу н.п.Іванівське Донецької області, потрапив під ворожий артобстріл і отримав поранення несумісні з життям.        

У Героя залишилися дружина, син та донька. Похований у рідному селі Берестя, Дубровицької ТГ.

09 жовтня 2023 року Валентин Дем’янець відзначений почесним нагорудним знаком «Хрест Військова честь»(посмертно)

12 серпня 2023 року Валентин Васильович нагороджений відзнакою “За оборону рідної\ держави”(посмертно)

27 липня 2023 року, з нагоди Дня медичного працівника, колектив КНП «Сарненська стоматологічна поліклініка», на фасаді закладу, відкрив меморіальну дошку на честь свого колеги лікаря – стоматолога–хірурга Дем’янця Валентина Васильовича.… Читати далі

Народився Сергій та проживав у м.Сарни. У 1993 році закінчив 9 класів НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка та продовжив навчання у ПТУ-21 (нині ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей»), де здобув кваліфікацію «механізатор тваринництва, електромонтер, тракторист-машиніст». За прикладом батька, любив столярство, випалював по дереву. Після училища проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ. Спочатку служив у військах Державної прикордонної служби України у м.Черкаси, згодом у Іллічівську (нині м.Чорноморськ). Під час несення служби, від нещасного випадку, був комісований. Повернувшись додому, працював різноробочим, дбайливо відносився до будь-якої роботи, мав золоті руки.

У червні 2023 року Сергій був мобілізований до лав ЗСУ. Мужньо та героїчно виконував бойові завдання в районі населеного пункту Веселе Бахмутського району Донецької області займаючи посаду номера обслуги 1 відділення СП 2 взводу СП 2 роти СП військової частини А4219. Мав позивний «Мостік». В одному з боїв відбиваючи свої позиції під час наступу ворога, вчасно та вміло надав першу медичну допомогу пораненим побратимам та прийняв участь в їх евакуації, чим врятував їм життя.

Під час проходження служби солдат Мостипан Сергій Володимирович запам’ятався побратимам як кваліфікований спеціаліст з високим почуттям відповідальності.… Читати далі

Народився Олексій у місті Сарни. Навчався у НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка з 1998 по 2006 роки. Після закінчення школи вступив до Сарненського педагогічного коледжу РДГУ на спеціальність «Фізичне виховання». Після закінчення коледжу, з 2010 по 2014 роки, навчався у Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Соціологія».

З 2014 по 2021 роки служив в ОВС Сарненському районному відділі поліції ГУНП у Рівненській області, на посаді начальника сектора логістики. У 2015 році брав участь в АТО/ООС, за що був нагороджений відзнакою Президента України.

У 2021 році звільнився з органів поліції у званні капітана поліції. У вільний час любив подорожувати та рибалити, захоплювався комп’ютерними технологіями. Допомагав усім та у всьому, був відповідальним та дружелюбним, люблячим сином, братом, другом.

На початку повномасштабного вторгнення, Олексій сам пішов у військомат і записався у добровольці ТРО. Далі вони стали окремою 104 бригадою ЗСУ. Спочатку захищали периметр міста Сарни, далі перемістилися до кордону з білоруссю. У квітні 2023 року хлопців перемістили на Бахмутський напрямок.

Боєць 60-го батальйону «Поліські вовки», командир стрілецького відділення в/ч А7072 (104-а окрема бригада територіальної оборони) Олексій Полін, загинув 3 червня 2023 року, в результаті бойових дій поблизу н.п.Дачне… Читати далі

Народився Дмитро у м. Сарни, проживав по вул. Технічна. Навчався у Сарненському ліцеї №2. Після закінчення 9-го класу, навчався у Олевському професійному ліцеї де здобув професію столяра-паркетника.

У свої 18 років Дмитро пішов на контрактну службу та 1 березня 2021 року прийняв присягу на вірність народу України. Військову підготовку проходив у Навчальному центрі Десна, Чернігівської обл., після чого був зарахований до 24-ї ОМБР 1-й механізований батальйон 2-га рота, на посаду «старший солдат (старший стрілець)». Був учасником АТО. За сумлінну службу нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро не вагаючись став на захист Батьківщини. Його з побратимами було направлено в с. Золоте, Луганської області, тримати рубежі.

Був випадок, під час виконання бойвого завдання, Дмитро побачив в далековид, що наближається ворожа ДРГ «вагнерівців», він без зайвих вагань, взявся за кулемет і почав відстрілювати ворога, тоді вдалося взяти двох полонених та врятувати побратимів.

 Після доукомплектації 24-ї ОМБР їх направили на Миколаївський напрямок. Відомо, що першу лінію оборони ворога було відтіснено на другу під Миколаєвом.… Читати далі

Народився Віталій на Поділлі в смт Летичів Хмельницької області. Згодом родина переїхала і стала проживати у м.Сарни. Тут, у 2007 році, Віталій закінчив Сарненську гімназію №5 (нині ліцей). Ріс допитливим, розумним та дружелюбним хлопчиком. За роки навчання в школі залишив про себе лише хороші спогади. Він прагнув допомогти друзям, намагався бути поруч з ними, коли це потрібно, адже був прихильником добра, порядності та понад усе не терпів несправедливості. Віталій любив природу, захоплювався музикою і слухав рок композиції, цікавився риболовлею і ремонтом автомобілів, полюбляв ходити в ліс по гриби.

Вищу освіту здобував у Національному технічному університеті «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Прилади і системи екологічного моніторингу». Деякий час працював не за фахом, випробуючи свої здібності і прагнення в різних галузях і видах діяльності. Після завершення навчання Віталій проходив військову підготовку у м.Київ в/ч 3066 Національної гвардії України. Там, 14 травня 2011 року, прийняв присягу на вірність народу України. За період строкової служби був нагороджений нагрудним знаком І ст. «За зразкову службу» ГУ внутрішніх військ МВС України.… Читати далі

Народився Анатолій у м.Сарни, проживав по вул.Євгена Коновальця. З 12 років проживав з сестрою Катериною, так як батьки рано померли. Навчався в Сарненській ЗОШ №2 (нині ліцеї № 2). Після закінчення 9 клас продовжив навчання у Сарненському ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей) де здобув професію електромонтера-зв’язківця з обслуговування сільськогосподарської техніки. Цікавився автомобілями. Був дружелюбним, любив жартувати, завжди допомагав товаришам.

В армії не служив, проте з початком повномасштабного вторгнення вже 9-го березня 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ. Анатолій був готовий стати на захист України бо вважав це своїм обов’язком. Служив солдатом в окремому мостовому батальйоні, військової частини А7117, 47-ї окремої інженерної бригади.

Помер 30 жовтня 2022 року, від раптової зупинки серця у військовій частині міста Дубно. У Героя з рідних залишилась тільки сестра.

 Похований на кладовищі в с.Люхча Люхчанського старостинського округу.

Народився Максим у маленькому с. Маслопуща Сарненського району Рівненської області. Він був першою дитиною у сім’ї Анатолія і Марії, через два роки народилась молодша сестра. З 2003 по 2012 роки навчався у Яринівській гімназії. Вчителі відзначали розум хлопця, але говорили, що йому бракує зацікавленості і наполегливості у навчанні. З дитинства мріяв бути військовим, тому з 2012-2014 роки навчався у обласному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою  імені Костянтина Івановича Острозького (м. Остріг).

Наступним етапом була військова академія м. Одеса за спеціальностю «Військова автомобільна техніка» (2014-2019рр.), закінчив навчання у званні лейтенанта.

Під час навчання, у 2016 році був у зоні антитерористичної операції, де став наймолодшим учасником АТО з Сарненського району. Після навчання був направлений у 95-та окрему десантно-штурмову бригаду (95 ОДШБр, в/ч А0281) у місті Житомир (2019-2020 рр.), паралельно проходив селекцію до  Q-курсу Сил спеціальних операцій, за успішне проходження якої отримав Почесний нагрудний знак IV ступеня. 
У березні 2020 року був направлений у 73-й морський центр спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого (73 МЦСпО, в/ч А3199) – частина спеціальної розвідки ССО Збройних сил Україн (м.Очаків … Читати далі

Народився Василь та усе життя прожив у селі Білятичі. Був наймолодшим із трьох дітей в працьовитій сім’ї Григорія та Одарки Шунькевичів. У дитинстві, як і більшість хлопчаків, любив грати у футбол, ловити рибу а також обожнював збирати у лісі гриби і ягоди. Після закінчення місцевої школи Василь вступив до СПТУ №21 в місті Сарни (нині ЗП(ПТ)О “Сарненський аграрно-технологічний професійний коледж”). Згодом була армія, служив в Луганську. Мав звання сержант ВДВ. Після служби, Василь ще трохи служив у військовій частині м.Сарни. Деякий час, працював різноробочим в своєму рідному селі, також їздив на заробітки до Києва та Одеси. Він ніколи не цурався будь якої роботи.Згодом Василь Григорович одружився. Сім’я жила, працювала, виховувала трьох діток – сина та дві доньки. Як міг Василь старався для найрідніших. «Тато часто привозив хороші подарунки з Києва та Одеси – ділиться спогадом найменша донька Олена – хотів, щоб все було у його сина та донечок-пташенят. Василь Григорович, як і його батько любив називати своїх доньок «зозулькою» та «ластівкою», адже це дівчатка і їм, як нікому іншому треба батьківська турбота і звичайно захист.… Читати далі