Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Олександр Гаврилович 1 липня 1983 року в селі Бутове Зарічненського району. У 1989 році пішов у перший клас до місцевої загальноосвітньої школи, яку закінчив в 1998 році.Здобув неповну середню освіту. Працював за кордоном на заробітках.
Строкову службу проходив у 2000 році був комісований. Захоплювався збиранням грибів та риболовлею. Розлучений, є донька 15 років.

З перших днів повномасштабного вторгнення самостійно рушив до військкомату. Рідні відмовляли та чоловік не погодився. Говорив: «Племінник у свої 22 роки захищає Батьківщину, я теж піду». У вирішальний для країни час він без вагань пішов на війну, бо знав – він повинен бути там, повинен рятувати чужі життя. Тільки не знав, що ціною власного.
З 9 серпня 2022 Олександр Гаврилович захищав Україну у складі Донецького прикордонного загону державної прикордонної служби України. Служив на комендатурі швидкого реагування 1 загону. Був помічником гранатометника. Свій останній бій Герой прийняв 09 січня 2023 року в районі населеного пункту Соледар на Донеччині, захищаючи територіальну цілісність України.
Загинув 9 січня 2023 року під час ворожого обстрілу, внаслідок вибухової травми біля міста Соледар, Донецької області.… Читати далі

Домановський Віктор народився 13 05. 1976 в Зарічному Рівненської області. У 1994 році закінчив Зарічненську школу
З 1994 року по 1996 рік проходив строкову службу : в/ч 3900, смт Ємільчине Житомирської області.
В 1996 році навчався у школі прапорщиків в м. Чугуїв Харківської області, затим проходив службу в підрозділах Луцького прикордонного загону. В 2001 році звільнений по закінченню контракту.
У 1999 вступив у шлюб з Галиною. У них народилося двоє дітей : син Микола та донька Ірина. Щоб забезпечити сімю, їздив працювати в інші країни. Любив малювати та писати пером.

3 березня 2022 року мобілізувався в прикордонники. Мав звання – штаб – сержант, інспектор прикордонної служби 3 категорії – мінометник другої групи мінометів другого вогневого відділення мінометної прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України
Загинув 27 червня 2023 року неподалік Ковалівки Луганської області.
Похований 1. 07.2023р. в селищі Зарічне

За особисту мужність та самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, згідно Указу Президента України Володимира Зеленського орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено штаб-сержанта Домановського Віктора Михайловича (посмертно)

… Читати далі

Народився Артем 23 лютого 2001 року в селі Річиця Зарічненського району.Рівненській області. Навчався та закінчив Річицьку ЗОШ I-II ст. у 2016 році. Завжди допомагав та підтримував друзів та однокласників. Після закінчення школи не визначився з навчанням та залишився дома. За свої молоді роки працював по господарству.
Артем з багатодітної родини. Проживав з батьками., братом і сестрою. Матір згадує сина, як завжди зібраного, організованого, здатного швидко орієнтуватися і приймати рішення в складній ситуації .
Мобілізований до Збройних сил України 18 вересня 2022 року. Ніс службу у військовій частині Т0200 , 2020-2021 рр. Затим був старшим
стрільцем гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 3 гірсько-штурмової роти військової частини А1778.

Загинув Палей Артем Васильович під час ведення бойових дій у населеному пункті Нова Кам’янка Нововоронцовського району Херсонської області 15 жовтня 2022 року.

Поховали захисника 4 жовтня 2023 року, через рік після загибелі, на місцевому кладовищі в селі Річиця Вараського району Рівненської області.

… Читати далі

Микола Хомич народився 14 жовтня 1977 року в смт Зарічне. У 1982 році пішов до першого класу Зарічненської середньої школи. В 1992 вступив до Дубровицького ПТУ на спеціальність маляра-штукатура. Після закінчення навчання працював робітником  у різних підприємствах та установах селища.

 Улюбленою справою Миколи було налаштування телебачення та інтернетзв`язку. Від строкової служби був звільнений за станом здоров’я.

До лав ЗСУ був мобілізований 22 січня 2023 року. Солдат ХОМИЧ Микола Миколайович служив у 1 відділенні 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4447,

Микола Миколайович, загинув під час артилерійського обстрілу позицій в районі н.п. Мала Токмачка Запорізької області 13 червня 2023 року. З того часу Захисник ввавжався зниклим безвісти.

… Читати далі

    Народився Василь Горбачевський 31 липня 1995 року в селі Олександрове. Шкільні роки майбутнього захисника промай­нули у Олександрівській загально­освітній школі I-ІІ ступенів. Вже в шко­лі він проявляв свої хороші якості, був веселим, доброзичливим та щирим хлопцем. У нього завжди було багато друзів. Після закінчення загально­освітнього закладу, Василь вступив до Вищого професійного училища № 22, м. Сарни, Рівненської області за професією муляр-штукатур. Останнім часом працював у Польщі на будівництві. 

  Не був одружений.  Проживав у батьківській хаті разом з матір’ю та батьком. Також в будинку проживала молода сім’я – його молодша сестра з чоловіком та дитиною.

    На військову службу призваний по мобілізації  10.03.2023р.  другим відділом Вараського РТЦК СП в Рівненської області . Горбачевський Василь ніс строкову службу в Бахмутському районі Донецької області у військовій частині А0284. Навідник 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно- штурмового взводу 5 десантно – штурмової роти 2 десантно- штурмового батальйону. Та отримав від побратимів позивний «Кама».   

    Загинув захисник у Бахмутському  районі  Донецької області  поблизу населеного пункту Іванівське 24 серпня 2023 р.… Читати далі

    Народився Анатолій Пуха 11 листопада 1973 року в селі Борове. В 1991 році закінчив місцеву школу та продовжив своє навчання в ПТУ  1 м. Здолбунів. Проживав у багатодітній родині. Весь час проявляв себе як добрий, чесний, дружелюбний, вихований учень та однокласник.

    Як і всі його ровесники того часу пройшов строкову службу. Після цього одружився та  свої останні роки проживав з сім’єю в місті Вараш. Мав двоє дітей. До травня 2023 року працював столярем у цеху господарського обслуговування ВП “РАЕС”.

      В середині липня був мобілізований. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 2-му механізованому батальйоні 117-ої окремої механізованої бригади.    

49-річний житель Вараша 28 вересня виконував з побратимами бойове завдання і потрапив під мінометний обстріл біля села Новопрокопівка Запорізької області. Без батька залишилося двоє дітей 8 та 12 років.

Поховали захисника 3 жовтня 2023 року в рідному селі Борове Вараського району.

… Читати далі

Народився Євгеній Васильович 4 лютого 1968 року в смт Зарічне. З 1976-1986 роки навчався в Зарічненській середній школі. Після закінчення школи проходив строкову службу у військовій частині міста Волгоград. Довгий час працював в КП «Добробут», що в Зарічному.

У 2018 році уклав контракт і до 2020 року проходив військову службу в зоні проведення АТО. До лав Збройних Cил України мобілізований 26 лютого 2022 року в роту охорони Другого відділу Вараського РТЦК та СП. Пізніше був переміщений до 24 –ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Служив стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини А 0998.

 Помер 8 квітня 2023 року на полігоні в місті Яворів. Йому назавжди залишиться 55.

Похований Євгеній Васильович 12 квітня 2023 року на кладовищі в смт Зарічне.

… Читати далі

Народився Олександр Йосипович 12 серпня 1983 року року в селі Неньковичі Зарічненського району. У 1989 році пішов до Неньковицької школи, яку закінчив в 1998 році. Після закінчення школи, в листопаді 2001 року проходив строкову службу у військовій частині А 1971 міста Рівне. Здобув спеціальність тракториста, навчаючись в Мутвицькій автошколі. Працював на сезонних роботах. Не одружений.

В лютому 2021 року уклав контракт про військову службу в Збройних силах України. Служив у 24 бригаді старшим механіком. Загинув Гордійчук Олександр Йосипович 4 січня 2023 року внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Бахмут на Донеччині.

Похований 11 січня 2023 року на сільському кладовищі в селі Неньковичі.

… Читати далі

         Кузло Святослав Федорович народився 29 жовтня 1973 року в селі Дібрівськ, там минуло його дитинство та юність. У 9 років він залишився без батька. Доводилося багато працювати, допомагати мамі по господарству. Навчався Святослав у Дібрівській загальноосвітній школі I-III ступенів .

Після закінчення школи здобув професію шофера у Володимирецькому ПТУ.

Восени 1991 року був призваний на строкову військову службу.  З 1993 року проживав у рідному селі. Жив разом з матір’ю, згодом, після її смерті – сам. Святослав був добрим братом та хорошим дядьком.

     9 березня 2022 року  Святослав разом зі своїм племінником Сашею пішов боронити рідну землю.

Загинув Святослав Кузло 13 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Опитне Покровського району на Донеччині. Святослав Федорович до останнього був вірний військовій присязі, стоячи на захисті територіальної цілісності та незалежності своєї Батьківщини.

      Поховали Героя 21 жовтня 2022 року на  кладовищі в селі Дібрівськ, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання із загиблим воїном.

Йому було 49 років.

… Читати далі

Терлецький Олександр народився у с. Вичівка 30.11.1990 р. , де проживав у двох із мамою, яка й виховала порядного сина, справжнього героя і патріота. У 2008р. Олександр закінчив Вичівській ліцей, далі була строкова військова служба. Повернувшись додому Олександр, допомагав мамі по господарству, їздив на заробітки.
У 2015р. Терлецький Олександр зустрів свою половинку – Наталію Чепуру. Закохані побрались, у них народилась донечка Злата, проте сімейне життя у подружжя не склалося.
21.03.2022 Терлецький Олександр Валерійович призваний на військову службу по мобілізації на період дії воєнного стану та з метою забезпечення охорони держави, підтримання бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, до виконання дій на різкі зміни в оперативній обстановці.
31-річний воїн з 13 квітня проходив службу у лавах Збройних сил України. 12.08.2022 року отримав поранення на сході України. Лікувався у військовому госпіталі, після чого перебував на лікуванні у Зарічненській лікарні. Та травми, отримані на війні ,дали про себе знати – Олександр помирає, в рідній хаті, у Вичівці 12.11.2022 р, лишивши маленьку донечку зростати без тата.… Читати далі