chitalka – Page 4 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Трохимчук Іван Васильович (24.07.1993 – 06.08.2014 )

Трохимчук Іван Васильович народився 24.07.1993 року в селі Тишиця Березнівського району в багатодітній сімʼї. В 2000 році пішов в 1-й клас Тишицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2010 році. Зі слів вчителів та однокласників Іван був хлопчиною товариським, спокійним. Мав здібності до математики, а ще, як і всі хлопчаки, любив уроки фізкультури. В 2012 році був призваний до лав Збройних сил України. Службу проходив у Новоград-Волинську Житомирської області старшим стрільцем-кулеметником. Демобілізувався в 2013 році. В 2014 році, коли на Сході України розпочалася антитерористична операція, Трохимчук Іван був мобілізований одним із перших. Перед відправкою в Луганську область, 40 днів проходив навчання у Володимир-Волинському навчальному центрі.

У період з 19.06.14 до 27.07.2014 р. та з 29.07.14 до 02.08.2014 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі Донецької та Луганської областей.

Іван за період служби двічі отримував поранення: перше – під час боїв біля селища Дзеркальне Луганської області, друге – вже на території Донецької області. Для лікування був направлений в м. Рівне.… Читати далі

Турик Максим Васильович (04.11.1981- 07.07.2016)

Турик Максим Васильович народився 4 листопада 1981 року. На військову службу призваний під час мобілізації Володимирецьким об’єднаним районним військовим комісаріатом 14 березня 2015 року. Військовослужбовець ЗСУ брав участь в антитерористичній операції та захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Проходив службу в зоні АТО на території Донецької та Луганської областей. У березні 2016 року, після року служби по мобілізації, підписав короткостроковий шестимісячний контракт. 2 липня 2016 року Максим Турик був госпіталізований у Харківський військовий госпіталь, де помер 7 липня.

Слідство встановило, що в липні 2016 року командир одного із військових підрозділів під час виконання завдань на території проведення ООС (на той час АТО) у Донецькій області, через невдоволення порушенням військової дисципліни підлеглим застосував до Турика фізичне насилля під час шикування особового складу. У результаті так званого “виховного процесу”, потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Поховали військовослужбовця в с. Стара Рафалівка, Володимирецький район, Рівненська область У нього залишилися матір та сестра.

6 грудня 2018 року на фасаді Вараської ЗОШ № 2 відкрито меморіальну дошку.… Читати далі

Ус Сергій Володимирович (11.06.1989 – 09.01.2017)

Сергій Ус народився 11 червня 1989 року в с. Українка Острозького району Рівненської області. Навчався в Українській ЗОШ, яку закінчив у 2005 році. Після закінчення школи здобув спеціальність автослюсаря в Квасилівському ПТУ. Службу в Збройних силах України проходив в м. Дєвічкі Київської області, згодом протягом трьох років продовжив службу за контрактом в м. Новоград-Волинський. 16 листопада 2014 року проходив перепідготовку на Яворівському полігоні. Молодший сержант 80-ї Львівської аеромобільної бригади з 11 листопада 2015 року був мобілізований до лав української армії, брав участь у бойових діях у межах Констянтинівки та Дружківки, здійснював прикриття визначеної ділянки державного кордону. У кінці вересня 2016 року був демобілізований. Згодом почав службу у зенітно-ракетному полку в Шепетівці, за контрактом. Звідти був відкомандирований у 128 гірсько-піхотну бригаду. Загинув Сергій Володимирович 09.01.2017 року.

Похований під час різдвяних свят у рідному селі.

23 травня 2025 року в Українківської гімназії відкрито меморіальну дошку на честь загиблого воїна Сергія Уса .… Читати далі

Цимощук Олег Михайлович (26.08.1975 – 3.07.2015)

Олег Цимощук народився 26 серпня 1975 року в с. Крилів Корецького району Рівненської області в багатодітній сім’ї. Олег був найменший в родині з 8-ми хлопців. Мати, Цимощук Євгенія Назарівна, працювала в колгоспі «1 Травня». Батько, Цимощук Михайло Лукашович, працював їздовим у Крилівській середній школі. З 1982 до 1992 року навчався в Крилівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Вчився добре, був старанним учнем. Після закінчення школи працював у місцевому колгоспі, пізніше господарював на власній землі, доглядав батьків та брата-інваліда. В селі його знали, як хорошого господаря. У 1993-1995 роках служив у Збройних силах України, м. Дніпродзержинськ. 6 травня 2015 року Олег мобілізований Гощанським військоматом. Навчання проходив у військовій частині м. Яворова Львівської області. Службу проходив у військовій частині 30-ої ОМБР. 3 липня 2015 року загинув біля Артемівська Донецької області. У серпні Олегу мало би виповнитися 40 років. Зі слів очевидців загинув від кулі снайпера. Похований у рідному селі.… Читати далі

Черніченко Олександр Анатолійович (19.04.1968 – 29.03.2015)

Олександр народився 19 квітня 1968 року в Підволочиську Хмельницької області в сім’ї військового. Згодом родина переїхала до Одеси, де він навчався. Професійну освіту Олександр здобував у сільськогосподарському технікумі в Молдові. Далі його призвали на строкову службу до лав Збройних Сил. Закінчив школу прапорщиків та академію Державної прикордонної служби в Хмельницькому. Був поранений в 1993 році. Після лікування в госпіталях продовжив службу в Рівному. У 2008 році в званні капітана звільнений у запас. Після цього працював у Волочиському КП «ЖЕК».

У 2014 році Олександр добровільно пішов до Рівненського військового комісаріату, звідки був мобілізований та направлений до 72-ої окремої гвардійської механізованої Красноградсько-Київської ордена Червоного Прапора бригади. Мобілізували чоловіка за призовом з Рівненського об’єднаного районного військкомату. З січня 2015 року він перебував у зоні проведення антитерористичної операції. Капітан, заступник командира з озброєння 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону 72-ої окремої механізованої бригади (Біла Церква).

Загинув, отримавши смертельне поранення в результаті мінометного обстрілу бойовиками позицій сил АТО, розташованих поблизу села Гранітне Волноваського району Донецької області, в неділю, 29 березня.… Читати далі

Цісарук Юрій Миколайович (03.12.1974 – 13.07.2015)

Юрій Миколайович народився 3 грудня 1974 року в Ізяславі Хмельницької області. Закінчив Ізяславську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1.

Юрій Цісарук свою службу в Збройних силах України розпочав у 1992 році. За цей час він перебував на різних посадах від командира і до начальника розвідки управління ракетних військ і артилерії оперативного командування «Захід». Останні роки офіцер служив на Рівненщині. В зоні АТО був начальником розвідки управління ракетних військ і артилерії оперативного командування “Захід”. За період з липня 2014 року до липня 2015 року брав участь у бойових діях. 12 липня 2015 року під час виконання бойового завдання в зоні проведення АТО Юрій разом зі ще одним військовослужбовцем, коли прикривали своїх побратимів, підірвалися на розтяжці поблизу селища Новотошківське, що на Луганщині. Помер від отриманих поранень. У чоловіка залишилася дружина та неповнолітній 15-річний син. Поховали Юрія Миколайовича в Ізяславі на Хмельниччині, звідки він був родом.

Указом Президента України від 12 липня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Юрія Цісарука – начальника розвідки управління ракетних військ та артилерії оперативного командування «Захід» нагороджено орденом Богдана Хмельницького IIІ ступеня (посмертно).… Читати далі

Черняк Ігор Васильович (2.08.1980 – 18.07.2014)

Ігор Черняк народився 2 серпня 1980 року в місті Забайкальськ Читинської області (Росія) у родині військовослужбовця. У зв’язку зі службою батька сім’я часто переїжджала. Останнім місцем служби батька було місто Золочів Львівської області, де й оселилася родина.

До 1991 року Ігор Черняк навчався в школі міста Бернау (Німецька Демократична Республіка), у 1991-1992 роках – у середній школі №1 міста Радивилів Рівненської області (нині – Радивилівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа №1 – гімназія»).

Закінчив загальноосвітню школу №2 імені Маркіяна Шашкевича міста Золочів, у 1999 році – Міжрегіональну Академію управління персоналом за кваліфікацією «економіст-менеджер бізнесу».

У 1999-2000 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України (місто Тернопіль).

У 2008 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» (місто Львів). Працював у комерційному банку міста Радивилів Рівненської області, потім – на будівництві.

Взимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності.

У травні 2014 року добровольцем вступив до лав 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України, військова частина 3027), де служив старшим санітаром 3-го відділення 1-го взводу 2-ї роти.… Читати далі

Швець Сергій Олександрович (20.07.1975 – 25.06.2015)

Сергій Швець народився 20 липня 1975 року в м. Дубно. Закінчив Дубенську ЗОШ № 6 та професійно-технічне училище, працював на різних роботах. 13 травня 2015 року єдиний син у матері був мобілізований. Старшого сина і чоловіка жінка вже поховала раніше. Сергій прослужив недовго.

Військовослужбовець 2-го окремого мотопіхотного батальйону Оперативного командування «Північ» (раніше – 2-й БТО «Горинь»), зв’язківець, загинув під селищем Луганське Артемівського району Донецької області. Сергій Швець не дожив три тижні до свого сорокаріччя. Помер в ніч на 25 червня 2015 р. Увечері востаннє розмовляв з мамою, Галиною Федорівною. яка й не подумала, що станеться біда. Вранці 26 червня однополчани привезли тіло Сергія батальйонною санітарною машиною в місто Дубно.

Похоронили військовослужбовця 27 червня о 12.00 в місті Дубно.

У грудні 2015-го на будівлі Дубенської ЗОШ № 6 відкрито та освячено меморіальну дошку на честь випускника Сергія Швеця.

14 грудня 2023 року рішенням сесії Дубенської міської ради Швецю Сергію Олександровичу присвоєно найвищу міську відзнаку – звання “Почесний громадянин міста Дубно” (посмертно).… Читати далі

Шемуровський Владислав Віталійович («Маестро») (23.08.1993 – 31.08.2016)

Владислав Віталійович народився в місті Радивилів Рівненської області 23 серпня 1993 року. Навчався в Радивилівській середній школі. У 2011 році закінчив Радивилівське ПТУ №26. Був активним учасником Революції Гідності. Боєць 18-го загону територіальної оборони, відряджений до 8-го батальйону. Брав участь в блокаді Криму в складі «Правого сектора». Загинув Владислав при виконанні бойового завдання 31 серпня 2016 року біля населеного пункту Широкине Волноваського району Донецької області. Похований у рідному місті Радивилів Рівненської області.

Указом Президента України № 97/2021 від 12 березня 2021 року, “за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

30 листопада 2017 року на фасаді Радивилівського НВК «школа № 2 – ліцей» відкрито меморіальну дошку Владиславу Шемуровському

Публікації про Шемуровського В. В.

З почестями провели в останню путь Владислава Шемуровського

П’ятниця 2 вересня в Радивилівському районі була оголошена Днем жалоби – в Радивилові цього дня хоронили українського героя – 23-річного Владислава Шемуровського, який загинув 31 серпня при виконанні бойового завдання поблизу села Широкине Донецької області.… Читати далі

Шолудько Олександр Михайлович (16.06.1988 – 20.10.2015)

Олександр Шолудько народився 16 червня 1988 року в с. Уїздці Здолбунівського району Рівненської області. До лав Збройних сил України Олександра призвали 10 березня 2015 року. Служив у 24-ій окремій механізованій бригаді.

12 жовтня 2015 р., в районі 29-го блокпосту на трасі «Бахмутка», поблизу смт Новотошківське (Луганська область), під час виконання бойового завдання підірвався на «розтяжці». Від вибуху Олександр втратив руку та багато крові. Помер не приходячи до свідомості у Харківському військовому шпиталі 20 жовтня 2015 р.

У нього залишилась дружина та маленька донечка.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» О. Шолудько нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

19 травня 2016 року на будівлі Уїздецької ЗОШ відкрито та освячено меморіальну дошку Олександру Шолудьку.… Читати далі