Автор: Щербан Раїса

Анатолій Колесников народився 08 грудня 1975 р у м. Острозі, Острозького району, Рівненської області. З 1-го по 8- й клас навчався в ЗОШ № 1 м. Острога, 9-й та 10-й клас закінчив у Межирицькій ЗОШ Острозького району Рівненської обла сті у 1993 році. Навчався у професійно-технічному училищі.З грудня 1994 . по липень 1996 року проходив строкову службу в лавах Збройних сил України на Одещині. Був одружений у 1999 році: дружина Оксана Юріївна Колесникова; діти: Іван – 1999 р.н. та Іванка 2001 р.н.
Іванка навчається в РДГУ – політологія – зараз магістр. Іван закінчив Рівненський автотранспортний коледж.
Домашня адреса – м. Острог вул. Йосипа Новицького, 156
Після завершення служби в армії деякий час працював в Острозькому будинкоуправлінні. Згодом здобув професію водія і з 12 листопада 2003 року до часу мобілізації на війну з росією працював водієм в КЗ «Державний історико-культурний заповідник м.Острога».
З початком Антитерористичної операції у 2014 році Анатолія мобілізували до ЗСУ. З 28 травня 2015 р. по 21 липня 2016 р.… Читати далі

Левченко Геннадій Михайлович народився 27 квітня 1998 року в с. Шубків Рівненського району. 2004-2015 р. навчався в Шубківській ЗОШ І-ІІІ ст.     

     Закінчив Рівненське вище професійне училище Департаменту поліції охорони (інкасатор) 2016 р.

     Проходив строкову військову службу у Національній гвардії України м. Вінниці. Працював у Державній кримінально-виконавчій службі, пізніше став молодшим сержантом внутрішньої служби, був молодшим інспектором відділу охорони.

     3 березня 2022 року призвався по мобілізації. Солдат, стрілець-радіотелефоніст 3-го відділення 1-го стрілецького взводу роти охорони та оборони об’єктів № 9,10, 15-го окремого батальйону Національної гвардії України.

     Загинув 14 березня 2022 року через авіаційний ракетний удар по будівлі телевежі в с. Антопіль.

     Похований 16 березня 2022 року в с. Шубків.

Залишилися батьки і сестра.    

 За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом ,,За мужність,, ІІІ ступеня (посмертно) (Указ Президента України № 255 від 17 квітня 2022 року)

… Читати далі

«Мамо, як ви?» – такими словами завжди починав розмову з мамою молодший сержант Олександр Тарасюк. Навіть коли навколо лунали постріли і вибухи, на розмову було лише кілька хвилин, він турбувався про рідних, а не про себе…

Олександр Тарасюк народився у Рівному, навчався у ЗОШ , число 6 ..

Тож обрав для себе й відповідну професію – охоронника. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Олександр дуже хотів в армію, тож коли прийшов час пішов на строкову службу. Його прагнення та запал оцінили і командири – численні позитивні характеристики, повага побратимів супроводжували його не лише у роки служби. За тим Олександр повернувся до навчання.

Іще під час навчання Олександр влаштувався на роботу за спеціальністю: працював, як колеги зі стажем.

Спершу Олександр служив у Рівному. Мама, яка вміє шити, залюбки допомагала побратимам сина – підшити, підлатати, пошити нові, у того штани короткуваті, у того «розгрузка» «полізла», а там устілки треба тепліші… Усе, що було потрібно солдатам.… Читати далі

Тарасюк Олександр Олексійович народився 29 березня 1995 року в м. Бердичів Житомирської області.

У зв’язку з переводом батька Олександра на інше місце служби у 2000 році разом з батьками переїхав у Рівненську область.

У вересні 2001 року пішов у перший клас Шубківської загальноосвітньої школи I-III ступенів, у якій навчався до 2010 року. Після закінчення дев’ятого класу Шубківської загальноосвітньої школи I-III ступенів, у 2010 році вступив до професійно-технічного училища №4 м. Бердичів Житомирської області, яке закінчив у 2013 році.Здобув професію електрослюсар (слюсар).

У 2014 році вступив у Житомирський  військовий інститут імені С. П. Корольова, який закінчив у 2019 році за професійною кваліфікацією інженер в галузі електроніки та телекомунікацій, офіцер військового управління тактичного рівня.

У 2018 році одружився.

З 2019 року проходив службу у військовій частині А1420 м. Очаків Миколаївської області. За час проходження військової служби здобув кваліфікацію «Водолаз» та «Офіцер водолаз».

Загинув 24 лютого 2022 року під час безпосередньої участі в стримуванні військової агресії російської федерації проти України, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України в м.… Читати далі

Ярослав Муляр народився в селі Люцинів на Гощанщині. Навчався в Садівський загальноосвітній школі. З дитинства проявляв настирливий характер та тягу до різних робіт.

Зростав комунікабельним, допитливим учнем. Неодноразово брав участь в спортивних змаганнях, різноманітних конкурсах.

Працював у столиці, але згодом повернувся до Рівного, де живе його мама.

Патріот та відданий країні юнак, наприкінці січня 2023 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Ярослав служив в батальйоні “Айдар”.

Солдат, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконав військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, віддавши життя 15 травня 2023 року. Це сталося поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району, що на Донеччині.

Ярославу було лише 23…

Хоробрий, мужній та працьовитий – таким знали Героя та пам’ятатимуть вічно мама, брати, друзі та знайомі.

Прощання із Героями відбулося 20 травня, о 10.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснять у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Публікації про Муляра Я

Війна знову принесла в громаду сумну звістку: 15 травня під час бойових дій поблизу населеного пункту Іванівське загинув Ярослав Муляр з села Люцинів.

Василь Васерук народився у Рівному. Навчався у ЗОШ число 9 , а після завершення певний час шукав себе — намагався зрозуміти, чим хоче займатися по життю.

Разом з братом працював у Польщі, де опанував кілька спеціальностей, навчився працювати руками. Та найкраще йому вдавалося зварювання. Він став класним спеціалістом.

 У 2020 році брати повернулися у Рівне, де живе мама, придбали житло, почали налагоджувати життя… Спокійний, врівноважений, чесний Василь займався спортом, багато часу приділяв турніку.

У грудні 2022 року, коли до Нового року залишався тиждень, Василь пішов до лав збройних сил.

Про службу та війну брати намагалися не розмовляти. Лише щирі, сімейні запитання “Як ти?” – “Все добре” — “Бережи себе”…

Та наче грім прозвучала трагічна для мами та брата звістка: 7 травня 2023 року 31-річний солдат, снайпер другої категорії Василь Васерук загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мар’янка на Донеччині..

… Читати далі