Автор: Щербан Раїса

«Мамо, як ви?» – такими словами завжди починав розмову з мамою молодший сержант Олександр Тарасюк. Навіть коли навколо лунали постріли і вибухи, на розмову було лише кілька хвилин, він турбувався про рідних, а не про себе…

Олександр Тарасюк народився у Рівному, навчався у ЗОШ , число 6 ..

Тож обрав для себе й відповідну професію – охоронника. Навчався у Рівненському вищому професійному училищі Департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України. Олександр дуже хотів в армію, тож коли прийшов час пішов на строкову службу. Його прагнення та запал оцінили і командири – численні позитивні характеристики, повага побратимів супроводжували його не лише у роки служби. За тим Олександр повернувся до навчання.

Іще під час навчання Олександр влаштувався на роботу за спеціальністю: працював, як колеги зі стажем.

Спершу Олександр служив у Рівному. Мама, яка вміє шити, залюбки допомагала побратимам сина – підшити, підлатати, пошити нові, у того штани короткуваті, у того «розгрузка» «полізла», а там устілки треба тепліші… Усе, що було потрібно солдатам.… Читати далі

Тарасюк Олександр Олексійович народився 29 березня 1995 року в м. Бердичів Житомирської області.

У зв’язку з переводом батька Олександра на інше місце служби у 2000 році разом з батьками переїхав у Рівненську область.

У вересні 2001 року пішов у перший клас Шубківської загальноосвітньої школи I-III ступенів, у якій навчався до 2010 року. Після закінчення дев’ятого класу Шубківської загальноосвітньої школи I-III ступенів, у 2010 році вступив до професійно-технічного училища №4 м. Бердичів Житомирської області, яке закінчив у 2013 році.Здобув професію електрослюсар (слюсар).

У 2014 році вступив у Житомирський  військовий інститут імені С. П. Корольова, який закінчив у 2019 році за професійною кваліфікацією інженер в галузі електроніки та телекомунікацій, офіцер військового управління тактичного рівня.

У 2018 році одружився.

З 2019 року проходив службу у військовій частині А1420 м. Очаків Миколаївської області. За час проходження військової служби здобув кваліфікацію «Водолаз» та «Офіцер водолаз».

Загинув 24 лютого 2022 року під час безпосередньої участі в стримуванні військової агресії російської федерації проти України, виконуючи бойове завдання щодо захисту незалежності України в м.… Читати далі

Ярослав Муляр народився в селі Люцинів на Гощанщині. Навчався в Садівський загальноосвітній школі. З дитинства проявляв настирливий характер та тягу до різних робіт.

Зростав комунікабельним, допитливим учнем. Неодноразово брав участь в спортивних змаганнях, різноманітних конкурсах.

Працював у столиці, але згодом повернувся до Рівного, де живе його мама.

Патріот та відданий країні юнак, наприкінці січня 2023 року добровільно вступив до лав Збройних сил України. Ярослав служив в батальйоні “Айдар”.

Солдат, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконав військовий обов’язок у бою за Україну, її свободу і незалежність, віддавши життя 15 травня 2023 року. Це сталося поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району, що на Донеччині.

Ярославу було лише 23…

Хоробрий, мужній та працьовитий – таким знали Героя та пам’ятатимуть вічно мама, брати, друзі та знайомі.

Прощання із Героями відбулося 20 травня, о 10.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснять у Свято-Покровському соборі. Поховали Героя на кладовищі “Нове”.

Публікації про Муляра Я

Війна знову принесла в громаду сумну звістку: 15 травня під час бойових дій поблизу населеного пункту Іванівське загинув Ярослав Муляр з села Люцинів.

Василь Васерук народився у Рівному. Навчався у ЗОШ число 9 , а після завершення певний час шукав себе — намагався зрозуміти, чим хоче займатися по життю.

Разом з братом працював у Польщі, де опанував кілька спеціальностей, навчився працювати руками. Та найкраще йому вдавалося зварювання. Він став класним спеціалістом.

 У 2020 році брати повернулися у Рівне, де живе мама, придбали житло, почали налагоджувати життя… Спокійний, врівноважений, чесний Василь займався спортом, багато часу приділяв турніку.

У грудні 2022 року, коли до Нового року залишався тиждень, Василь пішов до лав збройних сил.

Про службу та війну брати намагалися не розмовляти. Лише щирі, сімейні запитання “Як ти?” – “Все добре” — “Бережи себе”…

Та наче грім прозвучала трагічна для мами та брата звістка: 7 травня 2023 року 31-річний солдат, снайпер другої категорії Василь Васерук загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мар’янка на Донеччині..

… Читати далі

Єгор Муха народився у Рівному. Навчався у НВК “Колегіум”, школі.№1 та № 26 Оскільки народився у родині залізничників, завершив навчання на Рівненській дитячій залізниці. А за тим і професію обрав пов’язану із нею: вирішив здобути фах помічника машиніста тепловоза та електровоза у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.

18 січня 2022 року Єгорові виповнилося 18. З четвертого дня війни юнак вже був в армії. Спершу служив на кордоні, набирався досвіду. До всього ставився дуже серйозно і відповідально. Це помітили, тож він у свої 18 став командиром взводу.

Єгор дуже хотів перевестися у іншу військову частину, аби бути у зоні бойових дій. Відчував, що там він потрібніший, що саме там його місце.

Дбайливий син не розповідав мамі, де саме служить, які завдання виконує. Лише згодом зізнався, що побував у найгарячіших точках, був під Бахмутом.

19-річний старший солдат Єгор Муха загинув 20 травня при виконанні бойового завдання в районі селища Хромове на Донеччині..

У Єгора залишилася мати.

Публікації про Муху Є.

Спогади Мами

Мама Героя, Євгенія, пригадує, що Єгор змалечку був дуже сильним морально, завжди дбав про рідних — старшу сестру та двох молодших братів 8 і 9 років.

Олексій Кравцов народився у Рівному. Дитинство минуло в Бобруйську в Білорусі, де тоді служив тато Олексія. Закінчив ЗОШ, число 27 , а за тим і Міжнародний економіко-гуманітарний університет ім. Степана Дем’янчука за спеціальністю “Фізична культура і реабілітація”. Після завершення університету Олексій шукав себе у різних професіях. Працював навіть на підприємстві з виготовлення тротуарної плитки. Він був кваліфікованим сушистом, працював бренд-шефом мережі «Суші Майстер», їздив по всій Україні, допомагав відкривати ресторани. Олексій знайшов інвестора і відкрив власну справу в Ужгороді. Розробив сам усе від дизайну закладу до сторінки в соціальних мережах, працевлаштував багатьох знайомих, які виїжджали із міст, де стало надзвичайно небезпечно.

Добрий, світлий та щирий Олексій мав особливий дар — він умів знайти спільну мову, помирити людей, залагодити конфлікт. А перед його посмішкою ніхто не міг встояти…

І хоч з дитинства Олексій не мріяв про військову службу, розумів, що прийде час і доведеться одягнути однострій. Олексій завжди намагався бути кращим, першим, якщо брався до справи. Тож і військову амуніцію шукав найкращу, аби могла захистити і вберегти життя…

На жаль, 25 травня 2023 року 33-річний солдат Олексій Кравцов загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганської області.… Читати далі