Щербан Раїса – Page 89 – Революція гідності. Війна. Рівненщина

Свиридюк Тарас Миколайович (30.06.1994-20.03.2022)

Свиридюк Тарас Миколайович народився 30 червня 1996 року в с. Лінчин Рівненської області в багатодітній сім’ї. Закінчив Лінчинську дев’ятирічну школу, та здобув професію будівельника у Соснівському ПТУ-4. Після закінчення училища працював на будівництві, а у 2017 році був призваний на строкову службу в ЗСУ. Після закінчення строкової служби 15.05.2019 р.підписав контракт та воював на сході нашої країни, де захищав її кордони у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого міста Володимир-Волинський.
Після масштабного вторгнення Росії Тарас разом із своєю бригадою був направлений у Миколаївську область Баштанський район с.Снігурівка для захисту нашої країни.
Загинув Тарас Свиридюк 20 березня 2022 року у віці 25 років.
У Тараса залишилась донька, яка народилася у цивільному шлюбі.
Похований воїн на кладовищі села Лінчин.

Указом президента України №240/2022 “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі” СВИРИДЮКА Тараса Миколайовича — старшого солдата нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі

Гаврилюк Віталій Сергійович (07.11.1986-07.03.2022)

Гаврилюк Віталій Сергійович народився 7 листопада 1986 року в м. Березне Рівненської області. Навчався в місцевій загальноосвітній школі №2 . Служив у ЗСУ. Після закінчення служби в армії працював у Березнівському райвідділі міліції та Березнівському лісгоспі. З 2020 року проходив службу в Збройних силах України за контрактом, брав участь у бойових діях в зоні АТО. Служив у складі 14-ї механізованої окремої бригади ім. Князя Романа Великого м. Володимир-Волинський.

Загинув Віталій 7 березня 2022 року, захищаючи Україну від окупантів, неподалік села Макарівка Бучанського району на Київщині. Йому було 36 років.

Захисника поховали на Березнівському міському кладовищі в урочищі «Лукавець».
У загиблого залишилася дружина та двоє дітей.

Нагороди солдата Гаврилюка Віталія Сергійовича: Князівський хрест Героя “Навіки в строю”

Орден «За мужність» ІІІ ступеня. (посмертно)… Читати далі

Базелюк Ігор Анатолійович (04.04.1989-26.02.2022)

Базелюк Ігор Анатолійович народився 4 квітня 1989 року у місті Балей Читинської області. Коли Ігорю виповнилося 3 місяці батьки повернулися в Україну в село Кам’янка Рівненської області Березнівського району. (Тепер Рівненський район) Навчався у місцевій загальноосвітній школі, зарекомендував себе як дисциплінований, працелюбний учень, дуже любив малювати. Після закінчення 11 класів вступив до Соснівського ВПУ, здобувши професію електрогазозварювальника. Захоплювався технологією виготовлення кованих виробів. Ігор був дуже веселим та щирим.

З 2019 року проходив службу за контрактом в Збройних силах України, брав участь у бойових діях у зоні АТО. У 2021 році йому перебував на сході України в м.Щастя Луганської області, де отримав контузію. Служив у десантно-штурмових військах 80-ій бригаді.

Під час несення служби він був нагороджений двома грамотами за сумлінне виконання поставлених завдань.

26 лютого 2022 року в боях за Нову Каховку на Херсонщині Ігор потрапив під артобстріл, пряме влучання в БТР було смертельним. Про смерть воїна стало відомо 1 березня.

Без тата залишилося двоє дітей.

29-го березня президент України Володимир Зеленський підписав указ №187/2022 про відзначення Базелюка Ігоря Анатолійовича, старшого солдата орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі

Харчук Василь Валентинович (15.04.1983-07.05.2020)

Харчук Василь Валентинович народився 15.04.1983 року в с.Гвіздів Корецького району.. З 1989 по 1998 роки навчався в Гвоздівській загальноосвітній школі. У 1998році вступив до Корецького ВПУ-24 . У 2001 році здобув професію водія. В цьому ж році призваний до ЗСУ. Після служби в армії працював водієм у Корецькому монастирі. За рекомендацією Корецького центру зайнятості в 2005 році здобув професію плиточника в м. Рівне. З 2012 року працював в охороні ощадбанку. У 2016 році приватний підприємець. Одружився в 2010 році, виховував двох діток: дочка Дарина та син Максим .

Загинув 7 травня загинув внаслідок ворожого обстрілу в селі Пречистівка, що на Донеччині. Поховали захисника на Гвіздівському кладовищі.

На Кореччинв прощались із загиблим воїном

На Кореччині попрощались із воїном, котрий загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

12 травня 2022 року у селі Гвіздів колишнього Корецького району в останню путь провели воїна Василя Харчука. Попрощатись із Героям прийшло багато друзів та родичів, побратимів та земляків.

Коваль Іван Іванович (06.10.1994-27.03. 2022)

Народився Іван у с.Любиковичі. Старший, улюблений син Івана і Галини, одне ціле з сестричкою Любою. Добре вчився в школі, любив читати книжки, освоїв гру на фортепіано, гарно малював. Після закінчення школи вступив у Переяслав-Хмельницький педагогічний університет на спеціальність «Географія». Працював з батьком на деревообробному комбінаті у м.Дубровиця. Їздив на роботу до Польщі, аби втілити в життя мрію – придбати автомобоміль. У студентські роки, залишає все і їде до Києва на Майдан, боронити європейський вибір країни. У серпні 2020 року Іван підписав контракт із ЗСУ. Під час військових зборів, на Львівщині, Іван познайомився з майбутньою дружиною, військовою фельдшеркою Олександрою. Вони одружилися у 2021 році.

Ще на роботі в Польщі Іван познайомився з двома хлопцями, які потім супроводжуватимуть його в найважчі години – Ілля та Зеник родом з Івано-Франківщини, вірні та справжні друзі. Після повернення з-за кордону, вони обоє підписали контракт і пішли служити, друзі тримали постійний зв’язок. Пізніше Іван приєднався до хлопців в армії, навмисне обрав ту бригаду, де служили товариші.

Як сказав за життя Іван Коваль: «Там твориться історія», так, мужні українські воїни пишуть новітню історію своєю кров’ю, віддаючи за майбутнє своє життя.

Лабунський Олександр Миколайович, позивний «Лом» ( 13.06.1982-14.03.22)

Олександр Лабунський народився 13 червня 1982 року в селищі міського типу Сарни. Після школи навчався у ПТУ на електромонтера. Потім у технікумі здобув диплом за фахом «електризація і механізація сільського господарства. Служив у ЗСУ м. Сарни, водій у пожежному відділенні.Часто їздив на змагання з пожежних видів спорту, які організовувало ОК «Захід». Здобув 2 золоті, стільки ж срібних і бронзову медалі. У Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності отримав вищу освіту.

У 2017 році Олександр уперше поїхав на Донбас, служив у Волновасі: ремонтував озброєння, їздив на машині. У 2020-му, ніс службу у Мангуші Донецької області. Мав позивний «Лом» — перші букви з прізвища, імені і по батькові.

24 лютого Олександр Лабунський виїхав на передову. Спочатку ніс службу під Бучею, пізніше в Гуті- Михайлівській, що поблизу Вишгорода.

Старший солдат Олександр Лабунський загинув вранці о 14 березня 2022 р. під час бойових дій у Київській області.

Йому було 39 років, поховали Олександра 19 березня у місті Сарни. Сиротами залишилися троє дітей: два хлопці та донечка.… Читати далі

Телетьон Василь Васильович (14.04.1971-28.02.2022)

Василь Телетьон народився 14.04.1971 року у багатодітній сім’ї. Проживав у с. Велике Вербче. Після закінчення школи здобув професію шофера. Працював в колишньому КСП «Перше травня» с. Велике Вербче, потім – у Великовербченській ЗОШ. Був одружений.

У травні 2018 року Василь Телетьон підписав контракт на три роки, а у 2021 році продовжив його. Загинув у боротьбі за місто Васильків Київської області.

Йому було 50 років, сиротами залишилися двоє дітей: син та донька.

Відповідно до Указу Перзидента України Володимира Зеленського №105/2022 Телетьон Василь Васильович нагороджений ордером «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)… Читати далі

Богданов Максим Володимирович (14.11.1989 -16.04.2022)

Максим Богданов народився.14 листопада 1988 року. Максим навчався у ліцеї №3, закінчив Професійно-технічне училище ВП “РАЕС”, також здобував професію електрика у Сарнах.

Із 2019 року боронив нашу державу у лавах Збройних сил України.

Із 2019 року він служив у Збройних Силах України командиром бойової машини-навідником оператором гірсько-штурмової роти військової частини А1778 . 8 березня молодший сержант Богданов був поранений у місті Волноваха на Донеччині . Понад місяць лікарі боролися за його життя, 16 квітня чоловіка не стало. Він помер у дніпровському шпиталі у віці 33 роки.

Прощання відбулося 21 квітня у Свято-Михайлівському храмі. Поховали військовослужбовця на кладовищі у Старій Рафалівці.

Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 149/2022 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі… Читати далі

Ткачук Дмитро Миколайович (30.11.1985 -15.04.2022)

Народився Дмитро в 1985 році. Здобувши освіту економіста у МЕГУ ім. Дем’янчука, певний час працював на митниці, згодом змінив сферу діяльності. У ЗСУ пішов добровольцем, попри те що не маав досвіду військової служби. За три дні прийняв присягу. За десять днів поїхав на Луганщину. 36-річний Дмитро був гранатометником, служив в 57-мій окремій мотопіхотній бригаді. Спочатку у Кіровоградській області, а згодом – на Луганщині. Останній раз виходив на зв‘язок 14 квітня. Життя Дмитра обірвалося 15 квітня. В нього залишилася 11-річна донька.

Дмитра Ткачука поховали у Полонному, де проживають його батьки.… Читати далі

Ілюк Назар Олександрович (17.02.2001-01.03.2022)

Ілюк Назар Олександрович народився 17 лютого 2001 року в с. Харалуг Корецького району Рівненської області. До першого класу Харалузької загальноосвітньої школи I-II ступенів пішов в 2007 році. Після закінчення 9- го класу в 2016 році вступив до Мирогощанського аграрного фахового коледжу, здобував професією ветлікаря. Успішно закінчив коледж в 2020 році.
Навчаючись в коледжі, мріяв про військову справу. В 2020 році одружився, великою радістю було народження синочка. У березні 2021 року підписує контракт на 3 роки.Навчання проходив у військовій частині м. Яворів, Львівської області, 24 бригаді . В січні 2022 року приїздив у відпустку до сім`ї. З початку повномасштабної війни росії з Україною був на передовій в Донецький області м. Сєверодонецьк.
Загинув 1 березня 2022 року.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. (посмертно)

У нього залишились батьки та дружина.… Читати далі