Війна (2022)

Народився Михайло та проживав у селі Велике Вербче. Крім нього у сім’ї зростало ще дві сестрички. Михайло рано залишився без тата. Мама, яка працює вихователем у місцевому дитячому садочку, ростила їх з любов’ю і турботою.

У 2013 році Михайло закінчив Великовербченську ЗОШ І-ІІІ ст. За період навчання в школі зарекомендував себе, як розумний, справедливий та старанний учень. Після закінчення школи навчався у Рівненському національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Фінанси та кредит». Будучи студентом, у 2013 році, поїхав до Києва відстоювати українську свободу та гідність на Майдані, адже завжди прагнув кращої долі для своєї країни.

Михайла памʼятають життєрадісним, ввічливим, вихованим, розумним хлопцем. Він писав вірші, любив співати, був учасником фольклорного колективу «Криниченька» с.Велике Вербче.

У 2016 році Михайло Дубинець добровільно підписав свій перший військовий контракт і ввійшов до складу 30-ої окремої механізованої бригади імені Князя Острозького де служив три роки в зоні АТО/ООС. Згодом, не роздумуючи, підписав другий контракт. За сумлінну службу був відзначений подяками та нагородами.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів у страшному пеклі Маріуполя.… Читати далі

Віталій народився 28 вересня 2002 року у м. Сарни. Навчався у НВК «Школа-колегіум» ім.Т.Г.Шевченка (нині ліцей№1). По закінченні школи продовжив навчання у Сарненському ВПУ№22, де здобув спеціальність кухаря.

Веселий, кмітливий, радісний хлопець, хороший спортсмен, адже дуже захоплювався футболом. Був завжди чесним і справедливим, завжди відстоював правду, бо був, по-справжньому, мужнім патріотом своєї держави. За прикладом батька, у липні 2019 року, вступив до лав Збройних Сил України. А у 2022 році Віталій закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного.

З перших днів повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю, Віталій боронив Київ, був командиром взводу 23-ої механізованої роти. А у 2023 році боронив одну з найгарячіших точок фронту – м. Бахмут.

Про Віталія згадують, як про надзвичайно добру, порядну людину, він ніколи не кидав у біді ні друзів, ні побратимів. Йому ж тепер навіки 22… Попереду були мрії жити, будувати сімʼю з коханою людиною, але війна руйнує плани, зупиняє життя… «Космос» – так його звали побратими, повернувся додому на щиті. 17 лютого 2024 року життя Захисника обірвалося – під час виконання бойового завдання, внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу в околицях селища Терни Лиманської міської територіальної громади Донецької області.… Читати далі

Народився Сергій 11 вересня 1983 року у м.Сарни тут і проживав. Навчався у Сарненській ЗОШ №3 (нині гімназія), далі продовжив навчання у Сарненському ВПУ-22, де здобув кваліфікацію «електромонтера, водія автотранспортних засобів». Після завершення навчання в училищі, був призваний на строкову військову службу, але через хворобу його комісували. Сергій дуже любив техніку і його пристрастю був ремонт телевізорів, утюгів, радіотехніки та ін. Також був справним будівельником, на будовах міг виконати будь яку роботу – міг і плитку положити, і фундамент залити, і покрівлю встановити. Дуже любив домашніх тварин. Біля його будинку завжди мали прихисток декілька собак та котів.

Сергій був одружений, з дружиною виховували двох діток, але сімейне життя не склалося і вони розлучилися. Останні роки працював на будовах як в Україні так і за кордоном.

10 серпня 2024 роки, на Харківському напрямку, життя Захисника трагічно обірвалося. Рішучий, впевнений, простодушний, щирий та відважний, таким назавжди залишиться Сергій Твердий у памʼяті рідних та близьких.

У Героя залишилися батьки, сестри та синочки.

Поховали захисника на Алеї Героїв у м.Сарни.… Читати далі