Революція гідності. Війна. Рівненщина

Дмитро народився 25 жовтня 1986 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області.

У 1993–2002 роках навчався у Клеванській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 2. У 2003–2005 роках здобував освіту в Клеванському професійному училищі за спеціальністю «кухар-кондитер». Одружився. Разом із сім’єю проживав у селі Зоря Рівненського району Рівненської області. Працював в АТ «Укрзалізниця» комерційним агентом.

26 травня 2022 року був призваний Рівненським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки для проходження військово-лікарської комісії.

У червні 2022 року долучився до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу кухарем у 117-й окремій механізованій бригаді. У липні 2023 року перевівся на посаду солдата-стрільця. 12 серпня 2023 року був переведений до 115-ї окремої механізованої бригади, де також служив солдатом-стрільцем.

24 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання в Харківській області отримав вибухово-осколкове поранення шиї. Проходив лікування в Харківському військовому госпіталі. 9 грудня 2023 року разом із побратимами знову вирушив на бойове завдання до Харківської області. 13 грудня 2023 року зазнав вибухової травми, несумісної з життям.… Детальніше

Нізелюк  Петро Станіславович народився 12 липня 1992 року в селищі Зарічне. Його життєвий шлях — це історія людини честі, сили духу та безмежної любові до рідної землі.

Своє дитинство Петро провів у рідному краї, де зростав у працьовитій і люблячій родині. У 2007 році він закінчив Зарічненську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів, а у 2009 році — Зарічненську загальноосвітню школу ІІ–ІІІ ступенів.

З юних років Петро вирізнявся щирістю, добротою та відповідальністю. Він був дуже працьовитим, любив землю, ліс і річку. Ще зовсім маленьким робив собі власне «поле», на якому вирощував різні культури, з дитинства привчаючи себе до праці.

Він був вправним рибаком, любив збирати гриби та ягоди, добре знав і відчував природу. Для батьків був надійною опорою і помічником, завжди готовим підставити плече.

Особливе місце у його житті займала молодша сестра. Для неї він був не лише братом, а й справжнім другом, захисником і наставником — вчив її всьому, що вмів сам, передавав свій досвід, підтримував і оберігав.

Його поважали за відкритість, щирість і добре серце.… Детальніше

Ілюков Іван Володимирович  народився  02 липня 1978 року в с. Глибочок. 01 вересня 1985 року пішов у перший клас Соснівської школи, де навчався по 10 червня 1993 року. Цього ж року вступив до Соснівського СПТУ №8 та здобув професію столяра. У 1996 році призваний на строкову службу. У 1999 році одружився. З 2002 року працював у ДП «Соснівське лісове господарство». Виховував двох доньок.
22 листопада 2022 року молодший сержант був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України. 16 квітня 2023 року отримав поранення. Іван Ілюков механік – водій механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти загинув 02 серпня 2023 року, у віці 45 років, під час виконання бойового завдання, захищаючи Україну від російського агресора в  Донецькій області внаслідок ушкоджень від вибухів та осколків.
Відповідно до рішення  Соснівської селищної ради  від 25.08.2023 №678 присвоєно  звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» (посмертно).
Відповідно до Указу Президента України за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ІЛЮКОВА Івана Володимировича нагороджено орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).… Детальніше

КРОЛЬ Андрій Ярославович народився 21 травня 1981 року у Сосновому. Закінчив 9 класів Соснівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, згодом продовжив навчання у Соснівському професійно-технічному навчальному закладі №8, де здобув професію столяра.

Життя Андрія було сповнене праці та любові до родини. Він їздив на сезонні роботи різноробочим, аби забезпечити сім’ю, був люблячим чоловіком та турботливим батьком. Разом із дружиною вони виховували двох синів, для яких він назавжди залишиться прикладом відваги, сили та самопожертви.
Андрій КРОЛЬ призваний на військову службу по мобілізації 01.02.2023 першим відділом Рівненського РТЦК та СП. Вірний Військовій присязі, захищаючи нашу Батьківщину, її свободу і незалежність від збройної агресії російської федерації, виконуючи бойове завдання  в районі Донецької області внаслідок авіаційного удару КРОЛЬ Андрій Ярославович – оператор-розвідник розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти 26 серпня 2025 року помер від отриманих бойових поранень. 
Поховали Андрія КРОЛЯ з усіма військовими почестями на кладовищі у селі Великі Селища. 

Відповідно до рішення селищної ради від 08.10.2025 №1055 почесне звання «Почесний громадянин Соснівської селищної територіальної громади» присвоєно  (посмертно) Андрію КРОЛЮ, який загинув захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України.… Детальніше

Леонід Миколайович народився 26 березня 1978 року у селі Зірне.  Навчався у Зірненській школі, професійну освіту здобув у Здолбунівському
професійно-технічному училищі. Свій духовний шлях розпочав у Рівненській духовній семінарії, а після її завершення став капеланом в одній із військових
частин Рівненщини.
У вільний час багато читав, особливо релігійну літературу, постійно  працював над собою та поглиблював знання. У 2008 році закінчив Національний університет «Острозька академія», здобувши кваліфікацію бакалавра філософії. Саме любов до мудрості, глибокі роздуми та вміння знаходити правильні слова для людей згодом подарували йому позивний «Філософ». Любив свою сім’ю, поважав людей, любив Україну та віддано служив Православній Церкві України. Упродовж багатьох років Леонід звершував служіння на Березнівщині, був щирою та доброю людиною, завжди готовий прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину та дати слушну пораду.
Окрім духовної діяльності, викладав факультатив «Християнська етика» в Березнівському економіко-гуманітарному ліцеї, передаючи молодому
поколінню християнські цінності, любов до ближнього.
У 2004-2006 роках Леонід Сульжик був першим військовим капеланом  військової частини А 3948. В будинку культури військового містечка він
облаштував капличку на честь Василія Великого, яка стала місцем духовної підтримки для військовослужбовців та цивільних мешканців.… Детальніше

Жданюк  Роман Валентинович народився 19 липня 1992 року у селі Золотолин. У 1998 році пішов у перший клас. Навчався у місцевій школі до 2009 року. Згодом здобував фах у Клеванському професійному ліцеї. Пізніше оселився у Великій Любаші тут і працював. Одружився, у молодого подружжя народилися донька та син.
На службу Романа Жданюка призвали у квітні 2025 року. Спочатку проходив підготовку на військовому полігоні, далі Сумський напрямок,  виходив на завдання, возив все що потрібно було на передову. Потім 4 тижні у Дніпрі, вчився працювати з безпілотними літальними апаратами. Здав екзамени на відмінно. Через деякий час підрозділ, в якому служив Роман, перекинули знову ж на Сумський напрямок. А потім був Запорізький напрямок, де наш захисник прослужив лише 3 тижні: 25 грудня 2025 року зв’язок з ним урвався. 25 грудня 2025 року старший оператор 2 відділення збору та обробки
інформації взводу безпілотних авіаційних комплексів батареї артилерійської розвідки Роман Жданюк загинув в районі Староукраїнки Пологівського
району Запорізької області унаслідок удару дрона.
У Романа Жданюка залишилися батьки, сестра, дружина та двоє маленьких дітей. … Детальніше

Алєксєєнко Сергій Вячеславович (Пушкін) народився 28 грудня 1986 року в місті Дубно. Навчався в Дубенській школі №3. Закінчив Дубенський професійно-технічний ліцей. Працював у місцевому відділенні «Укрпошти» та на заводі гумово-технічних виробів.
У 2016-2017 роках був учасником АТО на території Донецької та Луганської областей, а з початком повномасштабної війни добровольцем знову став до лав Збройних Сил України.
Весною 2022 року брав участь у боях під Ізюмом Харківської області. Був начальником радіорелейної станції взводу зв’язку, згодом очолив апаратне відділення мобільних засобів вузла зв’язку.
Захисник України помер 17 червня 2024 внаслідок хвороби після перенесеного стресу, пов’язаного з війною. У нього залишилась дружина і рідні.
Похований воїн у місті Дубно на кладовищі по вулиці Львівській. 

Публікації про Алєксєєнко С.

ДУБЕНЧАНИ ВІДДАЛИ ОСТАННЮ ШАНУ ВОЇНУ-ГЕРОЮ СЕРГІЮ АЛЄКСЄЄНКУ

 З пошаною та усіма військовими почестями Дубенська громада прощалася з Героєм. До прощальної церемонії разом із родиною, громадою та військовими побратимами долучився секретар міської ради Віктор Недашковський, начальник Дубенського РТЦК та СП Анатолій Кононов, працівники міської ради та інших виконавчих органів, небайдужа громадськість.… Детальніше

Сергій Петрович Волянюк  народився 30 серпня 1986 року в Казахстані, але через деякий час разом з родиною переїхав до України, де оселився в селі Ільпибоки. Тут він провів своє дитинство і юність.

Сергій навчався у Рудківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів з 1996 по 2005 рік. Відзначався активною участю в шкільному житті, регулярно брав участь у змаганнях, був позитивним та енергійним хлопцем.

Після закінчення школи, восени 2005 року, Сергій був призваний на строкову службу. Його військова служба проходила в Києві, де він служив у Президентському полку. За час служби він зарекомендував себе як дисциплінований і відповідальний військовослужбовець, здобувши повагу серед товаришів.

Після закінчення служби Сергій повернувся до рідного села, де на нього чекала майбутня дружина Ірина. Вони одружилися і побудували щасливу сім’ю. У них народилися дві чудові донечки Вероніка та Віталіна, які стали сенсом його життя. Родина була для Сергія на першому місці, і він завжди бажав забезпечити їй найкраще майбутнє. Для цього він працював як в Україні, так і за кордоном, здобуваючи досвід у будівельній сфері, аби створити гідні умови для своїх близьких.… Детальніше

Гогой Віктор Анатолійович народився 29 липня 1983 року у селі Вербень Дубенського району. Закінчив місцеву школу, а згодом навчався у
Національному університеті водного господарства та природокористування.
Після строкової служби в армії тривалий час працював на «Рівнеазоті», а згодом – у магазині дверної фурнітури та замків «Замикайко». У березні 2025 року Віктора Гогоя мобілізували до лав Збройних Сил України. воїн був молодшим сержантом, командиром відділення управління 2
мінометного взводу мінометної батареї мотопіхотного батальйону. «Побратими та командири його цінували, тому що Віктор був дуже
відповідальний, швидко вчився, вирізнявся своєю обізнаністю у багатьох сферах. Чоловік був душею компанії та надійною опорою для своєї сім’ї.
Щирий, веселий та життєрадісний – він заряджав усіх своїм оптимізмом і ніколи не панікував перед труднощами. Це була людина, з якою завжди цікаво, найкращий друг, який вмів вислухати та підтримати розмову», – розповіла дружина Захисника.
На жаль, 42-річний молодший сержант Віктор Гогой загинув 4 січня 2026 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
У Віктора залишилися дружина, двоє дітей, мама та двоє братів.… Детальніше