Революція гідності. Війна. Рівненщина

Недашковський Сергій Юрійович народився 18 вересня 1984 року в селі Руда-Красна. У 1991 році пішов до Рудокраснянської школи в перший клас. З 1995 року продовжив навчання в Клеванській санаторній школі-інтернат.

У 2000 році поступив до Клеванського СПТУ №23, де отримав спеціальність водій-електромонтер.

2003 році був призваний на строкову військову службу до Української армії. У 2005 році був звільнений в запас.

2016 році отримав повістку на захист Батьківщини в АТО. Служба проходила в Донецькій області м. Часів Яр. Отримав УБД.

Після звільнення в запас працював водієм-далекобійником.

Невдовзі одружився, у Героя народилося двоє діток.

06.03.2022 року Сергій був призваний на захист Батьківщини в Донецьку область.

У квітні 2022 р. на бойових позиціях в населеному пункті Павлівка отримав вогнепальне осколкове поранення голови, плечового суглобу.

Згодом 06.06.2022 р. під час бойового завдання в населеному пункті Богоявленка отримав акуботравму, контузію головного мозку з втратою свідомості.

2024 р. після тривалого лікування був списаний рішенням ВЛК за станом здоров’я, при захисті Батьківщини.

Помер Сергій Недашковський 25 вересня 2024 року.… Детальніше

Народився Микола Федорович у селі Жобрин 28.02.1977 року.

Освіту здобував у школі рідного села — Жобринській ЗОШ І-ІІ ступенів, яку закінчив у 1992 році. Згодом продовжив навчання у Рівненському ПТУ №1.

Після закінчення училища проходив строкову військову службу у м. Львів.

 Робота була основним його захопленням. З 11 липня 2012 року впродовж 10 років працював муляром 5 розряду у ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД».

Мобілізований до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення – у березні 2022 року. Микола брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії щодо України.

. Служив на Донецькому напрямку. Мав звання — солдат-стрілець. 

Так склалося, що особистого сімейного гніздечка Миколі не вдалося створити. Він не мав дружини та діток. 

За життя Микола Федорович був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Загинув герой 27.10.2023 року поблизу н. п. Авдіївка Донецької області, захищаючи рідну землю та стримуючи штурм російського агресора.

Поховали Миколу Яроцького на цвинтарі рідного села.

Відповідно до Указу Президента України №611 від 05.09.2024 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Яроцького Миколу Федоровича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно). … Детальніше

Народився 14.07.1999 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області. Мама Ревут Інна Олександрівна народився 07.12.1975 р.н. Батько Ревут Олександр Григорович 05.11.1973 р.н. Проживають в селищі Оржів по вул. Центральна, 48/39.

З 2005 по 2016 рік навчався в Оржівському НВК.

З 2016 по 2020 рік навчався в гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука на факультеті фізичне виховання.

Працював тренером на обласній станції юних туристів в м. Рівне з 2017 по 2019 роки. В Оржівському НВК працював. Він вів гурток туризму. Любимі заняття: туризм і ковзани.

Не одружений. Службу в армії не проходив. В зоні АТО не був.

31.03.2022 року склав контракт добровольця територіальної охорони.

В ЗСУ призваний 29.09.2022 року. Спочатку проходив навчання в м. Житомир. Потім направлений у 81 Донецьку десантно-штурмову бригаду.

Спочатку був молодшим сержантом, а з 26.05.2023 року став молодшим лейтенантом та командиром взводу.

9.08.2023 року отримав посвідчення серія УБД №589373, а 21.08.2023 року №1889 відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих» Генерал В.Ф. Залужний та нагороджений в серпні 2023 року зброєю ТТ7.62.… Детальніше

Леонід Гуцало  народився 24 червня 1993 року в с-щі Степань. Закінчив школу. Після закінчення школи поступив у Кам’янець-Подільський  сільськогосподарський університет на спеціальність лікар-ветеринар. Після закінчення університету кілька років працював за фахом по спеціальності. Потім почав їздити на будівельні роботи за кордон у Польщу.

4 грудня 2022 року Леонід був мобілізований  до Збройних сил України, мав можливість обрати підрозділ де служити та обрав 5-ту штурмову бригаду. Він дуже гордився тим, що штурмовик. За порятунок побратима був нагороджений  нагрудним знаком «За військову доблесть». Він дуже цінував побратимство.

В лютому 2023 року Леонід був важко поранений. Після лікування та реабілітації повернувся на службу, бо казав – треба до побратимів. Завжди говорив мамі «Я захищаю Вас і нашу хату»,  «Я фартовий, вернуся з Перемогою, пройдуся по Хрещатику на параді Перемоги, поцілую Вам руки».

Останнє повідомлення  від сина мама отримала 23 листопада 2023 року, його останні слова «Двигаю на позицію». 26 листопада 2023 року зателефонував командир, що Леонід не повернувся із завдання, зник безвісти. Більше двох років його рідні та близькі жили надією, що він живий…  Леонід  загинув при виконанні    бойового задання в району населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.… Детальніше

Усенко Дмитро Юрійович народився морозного зимового дня 18 січня 2003 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників Юрія та Вікторії.

У 2009 році пішов до першого класу Клеванської санаторної школи, а в 2012 році був переведений до Клеванського ліцею №1. Після закінчення 9-го класу вступив до Клеванського професійного ліцею за спеціальністю «Автослюсар-ремонтник».

21.10.2021 року був призваний до проходження строкової військової служби.

У 2023 році по закінченні строкової військової служби підписав контракт із Національною гвардією України. Служив у м. Запоріжжя у 15-ій бригаді оперативного призначення «Кара-Даг» НГУ.

У своїх 20 років юний герой мав звання «Рядовий солдат» на позивний «Амбал». Відважний помічник гранатометника 2 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення в/ч 3029.

Брав участь у боях на Запоріжжі.

Відповідно до Указу Президента України №255 від 17.04.2022 року солдат Дмитро Юрійович Усенко за проявлену мужність та героїзм, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

26.11.2023 року під час виконання бойового завдання Дмитро героїчно загинув в с.… Детальніше

Масюк Руслан Іванович народився 19 жовтня 1977 року в селі Іванчиці Зарічненського, нині Вараського району Рівненської області. Там же закінчив школу, а згодом навчався в Мирогощанському сільськогосподарському технікумі, де здобув фах електрика. Працював на різних роботах, створив сім’ю, в якій народилось двоє доньок: Діана і Софія.

Томчук Олександр Олександрович народився 24 листопада 1988 року в місті Братськ Іркутської області. Коли хлопцеві  виповнилося п’ять років, родина переїхала до міста Сарни. Тут Олександр навчався у Сарненській ЗОШ №2.

У 2007 році був призваний до лав Збройних Сил України у місті Васильків Вінницької області, де проходив службу на посаді водія автомобільної роти. Після завершення служби у 2008 році повернувся додому, оселившись у селі Немовичі.

У 2015 році Олександр одружився з Марією Круглик. У подружжя народилося троє дітей: син Олександр та донечки Валерія і Ангеліна. Працював будівельником, любив свою справу та завжди відповідально ставився до роботи.

З початком повномасштабного вторгнення росії, 28 лютого 2022 року, був мобілізований до лав Збройних Сил України. Без вагань став на захист Батьківщини, його слова: «Хто, як не ми, повинні захищати своїх дітей».

Службу проходив у складі «14 ОСБ» Рівненської області «Захід». Спочатку брав участь в обороні Рівного, згодом виконував бойові завдання у місті Конотоп Сумської області. Вісім місяців Олександр разом із побратимами тримав оборону на Сумщині, після чого його підрозділ перевели на один із найгарячіших напрямків – Донецький.… Детальніше

Окерешко Григорій Миколайович народився  01.06.1970 року в смт  Першотравневе (нині Новий Моквин) Березнівського району Рівненської області.
Григорій зростав у багатодітній родині. Він був найменшим, шостою дитиною в сімї. Батьки мали велике господарство та багато працювали на землі. Відповідальність, дисципліну, розумний підхід до будь-якої справи Григорій перейняв від своїх батьків. У 1987 році закінчив повний курс Першотравневої середньої загальноосвітньої школи Березнівського району Рівненської області.
У шкільні роки ходив на різні секції, зокрема на секцію дзюдо. Отримав свідоцтво що пройшов навчання, по програмі радіоелектроніка. У 1987 році вступив до Інституту водного господарства, проте залишив навчання після служби в армії.
З 05.07.1988р. по 30.07.1989р. служив в армії. З 01.09.1991р. по 26.06.1992р. навчався в Костопільському ПТУ, де здобув кваліфікацію електрослюсаря 4- го розряду.
З 1992 – 1999 рр. працював у Костопільському домобудівному комбінаті (цехи ДСП, ПТС). Постійно підвищував свою кваліфікацію. На роботі неодноразово висловлювалась подяка за високу професійну майстерність та трудові здобутки. Григорія дуже поважали як хорошу людину та кваліфікованого працівника. Йому довіряли найскладніші завдання.… Детальніше