Революція гідності. Війна. Рівненщина

Молодший сержант Миронець Заман Матлабович народився 23 вересня 1997 року в Рівному. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення школи вступив до ВПУ № 1 м. Рівне, де здобув професію опоряджувальника-будівельника. Працював за фахом.
З дитинства Заман захоплювався козацькими боями, займався спортом, брав участь у змаганнях. Любив футбол, цікавився кулінарією, мріяв стати кухарем. Особливо любив тварин. Умів знаходити радість у звичайних речах, а найбільше цінував час, проведений із близькими.
У Сарнах знайшов своє сімейне щастя. Разом із дружиною Іриною виховував доньок Аделіну та Ярославу. Для своєї родини він прагнув створити все найкраще, дбав про добробут дівчат і мріяв, щоб їхнє дитинство було щасливим. Був турботливим чоловіком і батьком, людиною, яка не чекала особливого приводу, щоб зробити добру справу. Допомагав тим, хто опинився у скруті, підтримував немічних, відгукувався на прохання про допомогу. Навіть коли самому було непросто, знаходив можливість подбати про інших.
З початком повномасштабного вторгнення, Заман не залишився осторонь. Уже 25 лютого 2022 року добровільно став на захист України.… Детальніше

Петро народився 06 липня 1984 року у місті Сарни, був другою дитиною у багатодітній родині. У 1990–1999 роках навчався у Сарненській ЗОШ №3 (нині — гімназія №3). З дитинства захоплювався технікою, любив ремонтувати велосипеди. Після закінчення дев’ятого класу здобув фах тракториста-механізатора у Рокитнівському ПТУ (нині — Рокитнівський професійний ліцей). Відразу після навчання влаштувався на роботу на СТО, де працював до мобілізації.

Петро був майстром своєї справи — працьовитим, відповідальним, завжди готовим прийти на допомогу. Любив риболовлю, цінував спокій, щирі розмови та прості радощі життя. Був хорошим сином, чудовим братом та турботливим татом. Добрий, привітний і відкритий — таким його назавжди пам’ятатимуть рідні, друзі та всі, хто мав честь знати Петра.

У серпні 2025 року Захисник був мобілізований до лав Збройних Сил України. Службу проходив у складі 71-ї єгерської бригади, в/ч А4030. За свою відкриту посмішку отримав позивний «Смайлік». Під час служби мужньо й стійко виконував військовий обов’язок, залишаючись вірним присязі та бойовим побратимам.

Виконуючи бойові завдання на Сумщині, в районі населеного пункту Варачине, Петро отримав тяжкі поранення внаслідок скиду ворожого боєприпасу з квадрокоптера.… Детальніше

МАНЕЛЮК Ігор Васильович народився 11 червня 1970 року у місті Дубно. Навчався у Дубенській школі №8, після закінчення якої здобув професійну освіту у Млинівському технікумі ветеринарної медицини. Працював переважно на будівництві в Україні та за кордоном. 
З початком повномасштабної війни, уже 3 березня 2022 року, Ігор Васильович добровольцем став на захист Батьківщини. Боровся за мирне Українське небо на різних напрямках фронту. Був призначений командиром відділення засекреченого зв’язку інформаційно-телекомунікаційного вузла. Брав участь у бойових діях на Покровському напрямку, захищав місто Курахове, нагороджений низкою почесних військових відзнак. Згодом продовжив службу у складі 21 окремої механізованої бригади. Отримав звання сержанта, став командиром стрілецького відділення. За час проходження служби зарекомендував себе як вірний, добрий, спокійний, врівноважений та відповідальний командир. Мав повагу серед побратимів. У вільний час чоловік полюбляв займатися риболовлею, за що отримав позивний “Рибак”. 

Воїн загинув 3 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Курщині. Поховали Героя на кладовищі по вулиці Кременецькій.

… Детальніше

Гладовський Олександр Ананійович народився 19 січня 1973 року в місті Дубно. Тут зростав, навчався у загальноосвітній школі № 6, плекав мрії та будував плани на майбутнє. Його знали як людину честі, щирого друга та надійну опору для близьких. 
Коли над Україною нависла загроза, мужній чоловік не зміг стояти осторонь. Ще у 2016 році Олександр долучився до лав Збройних Сил України, ставши учасником АТО. 
З перших днів повномасштабного вторгнення, вже 27 лютого 2022 року, Олександр добровільно та без вагань знову став на захист Батьківщини. У складі військової частини А7082 він пройшов найважчі випробування війни: разом із побратимами боронив Харківщину, згодом мужньо тримав оборону на рубежах Миколаївського, Сумського та Запорізького напрямків.

Протягом усієї служби його мужність, дисциплінованість, відданість справі та відповідальність неодноразово відзначалися грамотами й подяками від вищого армійського командування. 

Воїн загинув 14 липня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тернувате Запорізького району внаслідок ворожого мінометного обстрілу.

Олександр Петрович Нагородний народився 3 жовтня 1981 року у Здолбунові.

Навчався у Рівненському ліцеї № 26, де закінчив дев’ять класів. Згодом вступив до Рівненського технічного фахового коледжу НУВГП, де здобув професію зварювальника п’ятого розряду. 

Працював на різних підприємствах, зокрема КП «Рівнеелектроавтотранс» РМР та ТОВ «Рівненський льонокомбінат».

24 червня 2024 року Олександр склав військову присягу та розпочав службу у війську, до якого долучився добровільно.

Рідні згадують Олександра як добру, щиру та відповідальну людину, яка ніколи не відмовляла іншим у допомозі. Особливе місце в його житті посідала молодша сестра Тетяна та її сини, яких він любив як рідних дітей.  

На жаль, 43-річний солдат Олександр Нагородний загинув 8 листопада 2024 року на Донецькому напрямку. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. Нині захисник повертається додому на щиті…

У нього залишилися батьки, сестра та двоє племінників.

… Детальніше

… Детальніше

СТЕЦЮК Олександр Олександрович народився 5 квітня 1983 року в селі Вишневе Демидівської громади. Захисник навчався в Демидівському ліцеї, після закінчення якого вступив у Житомирський аграрний університет, де здобув фах менеджера-економіста.
Олександр Олександрович працював заступником директора у ТОВ “КАСІ-Україна”. Він любив готувати,  багато читав, був дуже доброю та чуйною
людиною.
В березні 2022 року Олександр Стецюк долучився до лав Збройних Сил України. Воїн служив у 91-му окремому протитанковому батальйоні. Був командиром 1 гармати 3 артилерійського взводу артилерійської батареї, головним сержантом. Герой боронив Україну на найгарячіших напрямках фронту.

За час служби Олександр Стецюк був нагороджений низкою військових відзнак, серед яких «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України.
Життя воїна обірвалося 27 травня внаслідок важкої хвороби у лікарні Львова.
Поховали захисника на місцевій Алеї Слави.

… Детальніше

Дячок Петро Геннадійович народився 28 листопада 1999 року в місті Сарни, де зростав і формувався як особистість. У 2015 році він закінчив Сарненську гімназію №5 (нині ліцей). З дитинства Петро був напрочуд активним та цілеспрямованим: захоплювався греко-римською боротьбою, пізніше — баскетболом, а особливе місце в його серці займала любов до мотоциклів.

Після здобуття середньої освіти Петро вступив до Київського національного транспортного університету, де також вступив на військову кафедру. Попри те, що він не проходив строкову службу та не мав досвіду участі в АТО/ООС, він завжди мав загострене почуття відповідальності та працьовитість. Свій трудовий шлях Петро розпочав дуже рано, не цурався важкої роботи: працював на пилорамі, будівництві, в охороні, а згодом — водієм у компанії «Нова пошта”

Найбільшою цінністю для Петра була сім’я. Він із особливою турботою ставився до двох молодших братів, батьків та племінників, яких щиро любив і оберігав. Для рідних він був прикладом, опорою та надійним старшим братом. Був щирим, відкритим і справжнім. Його мирне життя було наповнене рухом, планами та турботою про близьких.… Детальніше

… Детальніше