Революція гідності. Війна. Рівненщина

Народився Микола 18 квітня 1972 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників.

Навчався у Клеванській середній школі №1. Після закінчення школи здобував освіту в Дніпропетровському економічному технікумі. Проходив строкову військову службу, після чого одразу пішов працювати.

Трудовий шлях  Микола пройшов на підприємствах Клеванський деревообробний комбінат, підприємство ТОВ Клеванська пекарня, ФОП Антонюк М.

Микола захоплювався столярством. Любив майструвати по дереву, виготовляв меблі, гойдалки та багато інших речей з деревини.

На захист України Микола був мобілізований 18 квітня 2022 року у м. Дубно Рівненської області та був переведеним на посаду стрільця, помічником гранатометника 1 механізованого відділення  2 механізованого взводу 1 механізованої роти 2 механізованого батальйону в/ч. 4123.

Загинув під час виконання бойового завдання, пов’язаного з захистом Батьківщини в районі населеного пункту Камишовка Курської області російської федерації.

Похований на місцевому кладовищі рідного селища. У Героя залишилися дружина, син, донька та онуки.

Публікації про Бречко М

У Клеванській громаді попрощались із Захисником України, жителем селища Клевань, Миколою Бречко. Вшанувати пам’ять бійця прийшли рідні, знайомі, військовослужбовці та місцеві жителі.… Детальніше

Данилюк Олександр Ростиславович народився 20 грудня 1975 року у Костополі. Навчався у школі №1 з 1983 р. по 1991р. Після школи пройшов  курси автослюсаря. У грудні 1993 року пішов служити в армію до 1995 року. Далі працював на різних роботах. Любив машини, тож після закінчення навчального закладу займався ремонтом автомобілів.
У травні 2023 року Олександр Данилюк став на захист рідної країни. У липні зник під час виконання бойового завдання. За ДНК-експертизою встановлено, що, ймовірно, 26 липня 2023 року, старший сержант Олександр Данилюк загинув. Трапилося це поблизу села Кузьмине Луганської області.
Олександр Данилюк разом із дружиною Оксаною виховував сина. 22 березня 2024 року із Олександром Данилюком прощалися у Костополі,
чин похорону відбувся у храмі святих мучениць Віри, Надії і Любові та їх матері Софії.
 Поховали на міському кладовищі «Нове» поруч з іншими воїнами небесного

Публікації про Данилюка О.

Спогади

 Розповідає про захисника матір, Неоніла Данилюк: 
«Добра дитина, вся надія була на нього.. Мій найкращий син. В Олександра було багато друзів.

Гринява Ігор Борисович народився 03 лютого 1974 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області у родині робітників Бориса та Віри. Мама — бібліотечна працівниця Віра Олександрівна — привчала своїх дітей до культури та мистецтва.

Ігор навчався в Оржівській середній школі, яку закінчив у 1990 році. Пізніше здобував професійну освіту в Клеванському СПТУ №23, яке закінчив у 1993 році за спеціальністю «електрик». Також заочно закінчив Дубнівське культосвітнє училище, грав на трубі. За станом здоров’я був комісований і не проходив строкової військової служби.

Трудовий шлях Ігор пов’язав з обраною в училищі професією. Працював у Рівненській районній лікарні з 19.06.1993 року по 1994 рік електриком. Пізніше, з 1994 року працював електромонтером на Рівненському заводі НЖБК в селі Городок. Звільнився в 1999 році. Згодом працював електромонтером у ТзОВ «ОДЕК» Україна. В 2003-2004 роках – верстатник у приватній фірмі «ОЛІСМА». В 2017-2019 роках працював у в/ч А-4559 селища Оржів електромонтером.

Дуже шанував рідних, любив допомагати по господарству.

На захист України Ігор став 14 січня 2024 року.… Детальніше

Ківінський Василь Степанович народився 11 березня 1978 року в с. Углище Рівненського району, Рівненської області у сім’ї робітників. Згодом сім’я переїхала на проживання до селища Клевань.

Навчався Василь у Клеванській середній школі №2. Після її закінчення вступив у Херсонський державний університет.

Свій трудовий шлях розпочав з роботи вчителя трудового навчання у рідній школі. З 2015 року проживав з сім’єю в селі Залісоче Олицької територіальної громади.

 Працював у Держлісгоспі та ТОВ Кром-берг енд Шуберт Україна ЛУ м. Луцьк.

З дитинства захоплювався риболовлею, любив майструвати по дереву.

У 2014 році Василь призваний на військову службу в зону АТО. Брав участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей. А в 2015 році був демобілізований за станом здоров’я.

За службу українському народові отримав державну нагороду України — відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2015 році, медаль «Учасник бойових дій» — 2015р., та відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» у 2019 році.

З  перших днів початку повномасштабної війни росії проти України, 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до лав ЗСУ — старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини А 4674.… Детальніше

Недашковський Сергій Юрійович народився 18 вересня 1984 року в селі Руда-Красна. У 1991 році пішов до Рудокраснянської школи в перший клас. З 1995 року продовжив навчання в Клеванській санаторній школі-інтернат.

У 2000 році поступив до Клеванського СПТУ №23, де отримав спеціальність водій-електромонтер.

2003 році був призваний на строкову військову службу до Української армії. У 2005 році був звільнений в запас.

2016 році отримав повістку на захист Батьківщини в АТО. Служба проходила в Донецькій області м. Часів Яр. Отримав УБД.

Після звільнення в запас працював водієм-далекобійником.

Невдовзі одружився, у Героя народилося двоє діток.

06.03.2022 року Сергій був призваний на захист Батьківщини в Донецьку область.

У квітні 2022 р. на бойових позиціях в населеному пункті Павлівка отримав вогнепальне осколкове поранення голови, плечового суглобу.

Згодом 06.06.2022 р. під час бойового завдання в населеному пункті Богоявленка отримав акуботравму, контузію головного мозку з втратою свідомості.

2024 р. після тривалого лікування був списаний рішенням ВЛК за станом здоров’я, при захисті Батьківщини.

Помер Сергій Недашковський 25 вересня 2024 року.… Детальніше

Народився Микола Федорович у селі Жобрин 28.02.1977 року.

Освіту здобував у школі рідного села — Жобринській ЗОШ І-ІІ ступенів, яку закінчив у 1992 році. Згодом продовжив навчання у Рівненському ПТУ №1.

Після закінчення училища проходив строкову військову службу у м. Львів.

 Робота була основним його захопленням. З 11 липня 2012 року впродовж 10 років працював муляром 5 розряду у ТОВ «РЕНОМЕ-ЄВРОБУД».

Мобілізований до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення – у березні 2022 року. Микола брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії щодо України.

. Служив на Донецькому напрямку. Мав звання — солдат-стрілець. 

Так склалося, що особистого сімейного гніздечка Миколі не вдалося створити. Він не мав дружини та діток. 

За життя Микола Федорович був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Загинув герой 27.10.2023 року поблизу н. п. Авдіївка Донецької області, захищаючи рідну землю та стримуючи штурм російського агресора.

Поховали Миколу Яроцького на цвинтарі рідного села.

Відповідно до Указу Президента України №611 від 05.09.2024 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Яроцького Миколу Федоровича нагороджено медаллю «Захиснику Вітчизни» (посмертно). … Детальніше

Народився 14.07.1999 року в селищі Оржів Рівненського району Рівненської області. Мама Ревут Інна Олександрівна народився 07.12.1975 р.н. Батько Ревут Олександр Григорович 05.11.1973 р.н. Проживають в селищі Оржів по вул. Центральна, 48/39.

З 2005 по 2016 рік навчався в Оржівському НВК.

З 2016 по 2020 рік навчався в гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука на факультеті фізичне виховання.

Працював тренером на обласній станції юних туристів в м. Рівне з 2017 по 2019 роки. В Оржівському НВК працював. Він вів гурток туризму. Любимі заняття: туризм і ковзани.

Не одружений. Службу в армії не проходив. В зоні АТО не був.

31.03.2022 року склав контракт добровольця територіальної охорони.

В ЗСУ призваний 29.09.2022 року. Спочатку проходив навчання в м. Житомир. Потім направлений у 81 Донецьку десантно-штурмову бригаду.

Спочатку був молодшим сержантом, а з 26.05.2023 року став молодшим лейтенантом та командиром взводу.

9.08.2023 року отримав посвідчення серія УБД №589373, а 21.08.2023 року №1889 відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих» Генерал В.Ф. Залужний та нагороджений в серпні 2023 року зброєю ТТ7.62.… Детальніше

Леонід Гуцало  народився 24 червня 1993 року в с-щі Степань. Закінчив школу. Після закінчення школи поступив у Кам’янець-Подільський  сільськогосподарський університет на спеціальність лікар-ветеринар. Після закінчення університету кілька років працював за фахом по спеціальності. Потім почав їздити на будівельні роботи за кордон у Польщу.

4 грудня 2022 року Леонід був мобілізований  до Збройних сил України, мав можливість обрати підрозділ де служити та обрав 5-ту штурмову бригаду. Він дуже гордився тим, що штурмовик. За порятунок побратима був нагороджений  нагрудним знаком «За військову доблесть». Він дуже цінував побратимство.

В лютому 2023 року Леонід був важко поранений. Після лікування та реабілітації повернувся на службу, бо казав – треба до побратимів. Завжди говорив мамі «Я захищаю Вас і нашу хату»,  «Я фартовий, вернуся з Перемогою, пройдуся по Хрещатику на параді Перемоги, поцілую Вам руки».

Останнє повідомлення  від сина мама отримала 23 листопада 2023 року, його останні слова «Двигаю на позицію». 26 листопада 2023 року зателефонував командир, що Леонід не повернувся із завдання, зник безвісти. Більше двох років його рідні та близькі жили надією, що він живий…  Леонід  загинув при виконанні    бойового задання в району населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.… Детальніше

Усенко Дмитро Юрійович народився морозного зимового дня 18 січня 2003 року в селищі Клевань Рівненського району Рівненської області у сім’ї робітників Юрія та Вікторії.

У 2009 році пішов до першого класу Клеванської санаторної школи, а в 2012 році був переведений до Клеванського ліцею №1. Після закінчення 9-го класу вступив до Клеванського професійного ліцею за спеціальністю «Автослюсар-ремонтник».

21.10.2021 року був призваний до проходження строкової військової служби.

У 2023 році по закінченні строкової військової служби підписав контракт із Національною гвардією України. Служив у м. Запоріжжя у 15-ій бригаді оперативного призначення «Кара-Даг» НГУ.

У своїх 20 років юний герой мав звання «Рядовий солдат» на позивний «Амбал». Відважний помічник гранатометника 2 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення в/ч 3029.

Брав участь у боях на Запоріжжі.

Відповідно до Указу Президента України №255 від 17.04.2022 року солдат Дмитро Юрійович Усенко за проявлену мужність та героїзм, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

26.11.2023 року під час виконання бойового завдання Дмитро героїчно загинув в с.… Детальніше

Масюк Руслан Іванович народився 19 жовтня 1977 року в селі Іванчиці Зарічненського, нині Вараського району Рівненської області. Там же закінчив школу, а згодом навчався в Мирогощанському сільськогосподарському технікумі, де здобув фах електрика. Працював на різних роботах, створив сім’ю, в якій народилось двоє доньок: Діана і Софія.